Визначення величини приведених витрат

Для того, щоб з множини варіантів обрати один, необхідно встановити критерій вибору, а після оцінити кожний з варіантів за цим критерієм. Таким критерієм, як правило, є критерій мінімуму приведених витрат.

Величину приведених витрат визначають за формулою:

де Вп - приведені витрати за варіантом;

Е - річні експлуатаційні витрати;

Т- річні транспортні витрати;

К - повні капітальні вкладення в будівництво розподільчих центрів, приведені за фактором часу (за нормою дисконту);

С- термін окупності варіанту.

Для реалізації приймається той варіант системи розподілу, який забезпечує мінімальне значення приведених (річних) витрат.

Алгоритм вибору каналу розподілу

Фактори,що впливають на вибір структури каналу розподілу:

1).Місцезнаходження,розмір та поведінка споживачів,конкуренція на ринку.

2).Обсяг та вага товару,швидкість та вартість його просування.

3).Величина та фін.можливості п-ва,цілі та політика п-ва.

4).Характер д-сті посередників та види їх послуг.

5).Параметри навколиш.середовища.

6).Поведінка всіх суб’єктів каналу розподілу.

36 Оптимізація розташування розподільчих центрів на території, що обслуговується.

Розподільчий центр - це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової то­ргівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.

Методи оптимізації розташування розподільчого центру на території:

Метод повного перебору.

2. Евристичні методи (на основі управлінського досвіду та інтуїції). Метод заснова­ний на правилі Паретто 20/80, тобто на попередній відмові від великої кі­лькості очевидно неприйнятних варіантів. Для відібраних варіантів виконуються розра­хунки.

3. Метод визначення центру ваги (використовується для ви­значення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього використовується метод накладення мережі координат на ка­рту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а оби­рають варіант, який визначається як центр маси.

37 Сутність і задачі транспортної логістики.

Транспортування-ключова комплексна пов’язана переміщ.мат.ресурсів незавершен.в-ва та готов.п-ції певним транспорт. засобом у логістичній ланцюзі.

Функції транспортування:

-експедиювання;

-вантажопереробка;

-пакування;

-передача права власн.на вантаж;

-страхування.

Транспортна логістика-частина логістич.операцій на шляху руху мат.потоку від постач. до кінцевого споживача,що здійснюється з застосув.транспорт.засобу.

Групи транспортування:

-загального призначення;-незагального призначення;

Завдання транспортної логістики :

1).Вибір виду транспортування.

2).Вибір типу ТЗ.

3).Визначення оптимального маршруту.

4).Вибір транспортного перевізника.

5).Спільне планування процесів на різних видах транспорту при змішаному перевезенні.

6).Забезп.технологічної єдності транспортного процесу із складськ. та виробн.

Класифікація трансп.складов.лог.системи:

1).За видами доставки:

-пряма;-з переробкою на трансп.терм.;-з переробкою та збереженням у розподільчих центрах.

2).За видами обслуговування:

-зі складу постач.або розподільчого центру на склад спож.або розподільчого центр;-з виробн..постач.у виробн..спожив.без зберігання та переробки.

3).За видами транспорт.сполучення:

-пряма;-змішана.

38Вибір виду транспортного засобу.

Основою вибору транспорту оптимального для конкретного споживання,служить інформація про особливості різних видів транспорту.

Основні види транспорту:

-залізничний;-морський;-внутрішньоводний(річковий);-автомобільний;-повітряний;-трубопровідний.

Кожний з цих видів транспорту має конкретні особливості з точки зору логістики,переваги та недоліки,які визначають можливості його в-ння.

Основні фактори,які впливають на вибір виду транспорту:

1).Час доставки.

2).Час відправлення вантажу.

3).Здатність перевозити різні вантажі.

4).Здатність доставити вантаж у будь-яку точку території.

5).Вартість перевезення.

6).Надійність дотримання графіка доставки вантажу.

39.системи доставки товарів

Доставка товарів – процес виконання, окрім перевезення цілого ряду робіт, операцій і послуг, комплекс яких забезпечує ефективний розподіл товарів. Транспортно-експедиційне забезпечення розподілу товарів – це діяльність експедиторів по плануванню, організації і виконанню доставки товарів від місця їх виробництва до місць споживання і наданню додаткових послуг по підготовці партій відправлень до перевезень: оформлення необхідних супроводжуючих документів, укладання угоди перевезення з транспортними підприємствами, розрахунки за перевезення вантажу, організація вантажо-розвантажувальних робіт, збереження, надання інформаційних і фінансових послуг і т.п.

Система доставки товарів (технологічний аспект). По кількості видів транспорту, що бере участь у доставці товарів, транспортні системи діляться на: одновидову (юнімодальну) і багатовидову (малтімодальну або інтермодальну). В свою чергу вони діляться на термінальні системи.

Юнімодальна (одно видова) система, не дивлячись на зовнішню простоту і широке розповсюдження, з участю автомобільного транспорту, що забезпечує доставку вантажів “ від дверей до дверей” ускладнюється за рахунок експлуатації автомобілів і автопотягів різної вантажопідйомності на етапах підбирання вантажів, формування укрупнених відправлень, особливо в умовах термінальної системи.

Інтермодальна система доставки вантажів є більш складною ніж юнімодальна. Це система доставки вантажів декількома видами транспорту по єдиному супроводжуючому документу з передачею вантажів в пунктах перевалки з одного виду транспорту на інший без участі власника вантажу.

Термінальна система. При створенні мережі малтимодальних перевезень найбільше значення має створення терміналів нових типів з новими функціями. У відповідності з типами ринків відмінність в малтимодальних перевезеннях проявляється в ланках водних і наземних транспортних систем. В залежності від типів перевезень визначається тип терміналу, його організаційна структура, функції і місце в транспортній мережі.

40.транспортні тарифи та іх застосування

Розрахунки за послуги, що надаються транспортними організаціями, здійснюються з допомогою транспортних тарифів. Тарифи включають в себе:

- плати, що стягуються за перевезення вантажів;

- збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів;

- правила обчислення плат і зборів.

Як економічна категорія транспортні тарифи є формою ціни на продукцію транспорту. Їх побудова повинна забезпечувати:

- транспортному підприємству - відшкодування експлуатаційних витрат і можливість одержання прибутку;

- покупцеві транспортних послуг - можливість покриття транспортних витрат.

На залізничному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів використовують загальні, виняткові. пільгові та місцеві тарифи.

Загальні тарифи- це основний вид тарифів. З їх допомогою визначається вартість перевезення основної маси вантажів.

Винятковими тарифами називаються тарифи, які встановлюються з відхиленням від загальних тарифів у вигляді спеціальних надбавок або знижок. Ці тарифи можуть бути підвищеним або зниженим. Вони поширюються, як правило, лише на конкретні вантажі. Виключні тарифи дозволяють впливати на розміщення промисловості, так як з їх допомогою можна регулювати вартість перевезення окремих видів сировини, наприклад, кам'яного вугілля, кварцитів, руди і т. п. Підвищуючи чи знижуючи з допомогою виняткових тарифів вартість перевезень у різні періоди року, домагаються зниження рівня нерівномірності перевезень на залізницях. Цій же меті служать виняткові знижені тарифи на перевезення вантажів в стійких напрямах руху порожніх вагонів і контейнерів.

Пільгові тарифи застосовуються при перевезенні вантажів для певних цілей, а також вантажів для самих залізниць.

Місцеві тарифи встановлюють начальники окремих залізниць. Ці тарифи, що включають в себе розміри плат за перевезення вантажів і ставки різних зборів, діють в межах даної залізниці.

Кожен з тарифів на перевезення вантажів автомобільним транспортом враховує не всю сукупність чинників, а лише деякі з них, найбільш істотні в умовах конкретної перевезення. Наприклад, для розрахунку вартості перевезення за відрядними тарифом необхідно взяти до уваги відстань перевезення, масу вантажу і його клас, що характеризує ступінь, використання вантажопідйомності автомобіля. При розрахунках за тарифом за погодинною користування вантажними автомобілями враховують вантажопідйомність автомобіля, час його використання і загальний пробіг.

У всіх випадках на розмір плати за використання автомобіля надає вплив район, в якому здійснюється перевезення. Це пояснюється стійкими відмінностями в рівні собівартості перевезень вантажів по районах. Корективи в тарифну вартість вносяться за допомогою так званих поясних поправочних коефіцієнтів.

На річковому транспорті тарифи на перевезення вантажів, збори за перевантажувальні роботи та інші пов'язані з перевезеннями послуги визначаються пароплавства самостійно с урахуванням кон'юнктури ринку.

В основу розрахунку розміру тарифу закладається собівартість послуг, прогнозована на період введення тарифів і зборів в дію, а також граничний рівень рентабельності, встановлений чинним законодавством. Споживачі транспортних послуг має право запросити від пароплавств і портів економічне обгрунтування запропонованих ними тарифів.

На морському транспорті оплата за перевезення вантажів здійснюється або за тарифом, або за фрахтової ставці.

Якщо вантаж слід за напрямком стійкого вантажного потоку, то перевезення здійснюється системою лінійного судноплавства. При цьому вантаж рухається за розкладом і оплачується по оголошеному тарифу.

41. Визначення та види складів

Склади - це будинки, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення та зберігання які надійшли на них товарів, підготовки їх до споживання та відпуску споживачеві. Склади є одним з найважливіших елементів логістичних систем. Об'єктивна необхідність в спеціально облаштованих місцях для утримання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем. Цим пояснюється наявність великої кількості різноманітних видів складів. У широкому діапазоні розміри варіюються складів: від невеликих приміщень, загальною площею в кілька сотень квадратних метрів, до складів-гігантів, покриваючих площі в сотні тисяч квадратних метрів. Розрізняються склади і по висоті укладання вантажів. В одних вантаж зберігається не вище людського зросту, в інших необхідні спеціальні пристрої, здатні підняти і точно укласти вантаж у комірку на висоті 21 м і більше. Склади можуть мати різні конструкції: розміщуватися в окремих приміщеннях (закриті), мати тільки дах або дах і одну, дві або три стіни (напівзакриті). Деякі вантажі зберігаються взагалі поза приміщеннями на спеціально обладнаних майданчиках, в так званих відкритих складах. У складі може створюватися і підтримуватися спеціальний режим, наприклад, температура, вологість. Склад може призначатися для зберігання товарів одного підприємства (склад індивідуального користування), а може, на умовах лізингу, здаватися в оренду фізичним чи юридичним особам (склад колективного користування або склад-готель). Розрізняються склади і за ступенем механізації складських операцій: немеханізовані, механізовані, комплексномеханизированные, автоматизовані і автоматичні. Суттєвою ознакою складу є можливість доставки та вивезення вантаж з допомогою залізничного або водного транспорту. Згідно з цією ознакою розрізняють пристанционные або портові склади (розташовані на території залізничної станції або порту), прирейкові (що мають підведену залізничну гілку для подачі і прибирання вагонів) і глибинні. Для того, щоб доставити вантаж від станції, пристані або порту в глибинний склад, необхідно скористатися автомобільним або іншим видом транспорту. Залежно від широти асортименту вантажу, що зберігається виділяють спеціалізовані склади, склади зі сметанним або з універсальним асортиментом. Більш докладно розглянемо класифікацію складів за ознакою місця в загальному процесі руху матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача готової продукції (мал. 63). За цією ознакою склади можна розділити на дві о з н о в н и е р н у п о: -1. Склади на ділянці руху продукції виробничо-технічного призначення. 2. Склади на ділянці руху товарів народного споживання. У свою чергу, перша група складів підрозділяється на склади готової продукції підприємств-виробників, склади сировини і вихідних матеріалів підприємств-споживачів продукції виробничо-технічного призначення і склади сфери обігу продукції виробничо-технічного призначення. Рис. 63. Класифікація складів за ознакою місця в загальному процесі руху матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача готової продукції Склади другої групи підрозділяються на склади підприємств оптової торгівлі товарами народного споживання, що знаходяться в місцях виробництва, цих виробів і склади, перебувають у місцях їх споживання. Склади торгівлі в місцях виробництва належать так званим вихідним оптових базах. Склади в місцях споживання - торговим оптових базах.

Питання

Склад класу А характеризується такими ознаками:

• сучасний одноповерхова складська будівля, побудована по сучасних технологіях;

• висота стелі від 10 м;

• рівна підлога із антипиловим покриттям;

• система пожежної сигналізації та автоматична система пожежогасіння; система охоронної сигнализація та відео спостереження;

• регульований температурний режим. теплові завіси на воротах. автоматичні ворота докового типу з гідравлічним пандусом, регульованим по висоті. центральне кондиціювання або примусова вентиляція;

• офісні площі при складі; оптико-волоконні канали зв'язку;

• достатня територія для відстою та маневрування великовантажних автопоїздів; розташування на основних магістралях, що забезпечують легкий під'їзд.

Склад класу А- (B+) по функціональності наближається до складів класу А, але поступається їм по якості використовуваного обладнання, менш вигідному розташуванню, або ж приміщення такого рівня не надають повний спектр послуг або не повністю відповідають всім вимогам приміщень класу А.

Склад класу В:

• капітальний будинок одно- або багатоповерховий (реконструйовані колишні виробничі приміщення, з необхідними комунікаціями та обладнанням); висота стель від 4,5 до 8 м; підлога - асфальт або бетон без покриття; пожежна сигналізація та система пожежогасіння.• пандус для розвантаження автотранспорту; офісні приміщення при складі; телефонні лінії; охорона по периметру території.

Склад класу С:

• капітальне виробниче приміщення або утеплені ангари; висота стель від 3,5 до 18 м. • підлога - асфальт або бетонні плити; ворота на нульовій позначці, автомашина заходить усередину приміщення.Склад класу D – підвальні приміщення або об'єкти цивільної оборони, неопалювані виробничі приміщення

43. Склади – це будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, які надійшли на них, підготовки їх до споживання і відпускання споживачу. склади виконують ряд істотних функцій:

1. Перетворення виробничого асортименту в споживчий відповідно до попиту і з метою виконання замовлень клієнтів.

2. Складування і зберігання продукції з метою вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом і споживанням продукції, що дає змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів, а також у зв’язку із сезонним споживанням деяких видів продукції.

3. Консолідація і розукрупнення вантажів – склад може здійснювати функцію об’єднання (консолідації) невеликих партій вантажів для декількох клієнтів, до повного завантаження транспортного засобу, що сприяє зменшенню транспортних витрат. У той же час на склад можуть надходити вантажі від виробників, призначені декільком замовникам, які потім розділяються на більш дрібні партії згідно із замовленнями і відправляються кожному споживачу.

4. Надання послуг. Очевидним аспектом цієї функції є надання клієнтам різних послуг, які забезпечують фірмі високий рівень обслуговування споживачів.

Метою створення складів у системах логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання.

44. Логістичний процес на складі значно ширший, ніж технологічний процес, і включає:

постачання запасів;

контроль за постачаннями;

розвантаження і приймання вантажів;

внутрішньоскладське транспортування і перевалку вантажів;

складування і зберігання вантажів;

комплектацію замовлень клієнтів та відвантаження;

транспортування й експедицію замовлень;

збір і доставку порожніх товароносіїв;

контроль за виконанням замовлень;

інформаційне обслуговування складу;

забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).

Функціонування всіх складових логістичного процесу потрібно розглядатися у взаємозв’язку і взаємозалежності. Такий підхід дозволяє не лише чітко координувати діяльність служб складу, але й є основою планування та контролю за просуванням вантажу на складі з мінімальними витратами.

45. Практично логістика на складі охоплює усі основні функціональні області, що розглядаються на мікрорівні. Тому логістичний процес на складі набагато ширше за технологічний процес і включає:

- постачання запасами;

- контроль за постачаннями;

- розвантаження і приймання вантажів;

- внутрішньоскладське транспортування і перевалку вантажів;

- складування і зберігання вантажів;

- комплектацію (комиссионирование) замовлень клієнтів і відвантаження;

- транспортування і експедицію замовлень;

- збір і доставку порожніх товароносителей;

- контроль за виконанням замовлень;

- інформаційне обслуговування складу;

- забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).

Крос-докінг - технологія і сам процес прийому та відвантаження товарів і вантажів через склад напряму, без розміщення в зоні довготривалого зберігання. Крос-докінг є сукупністюлогістичних операцій всередині ланцюжка постачань, завдяки яким відвантаження зі складу та доставка товарів максимально точно узгоджуються за часом. Частіше за все (і це класична і найбільш поширена схема крос-докінгу) при цьому має місце пряма перевантаження з одного транспортного засобу в інший (іноді супроводжується одночасним перетарюванням, перекомплектуванням і деякими іншими можливими операціями з вантажами та товарами). Крос-докінг, таким чином, дозволяє отримати значне скорочення витрат на складське зберігання товарів і вантажів, порожній прогін транспорту та ін.

46. Наявність товарів на складах і в роздрібній торгівлі періодично перевіряється за допомогою інвентаризації. Важливо пам'ятати, що інвентаризація є основним засобом контролю при прийманні-передачі матеріальних цінностей.Здійснюючи інвентаризацію товарів, потрібно, з одного боку, звірити їх кількість в натурі з даними аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 41 "Товари" і позабалансових рахунків, а з іншого боку - підтвердити правильність оцінки товарів.

Інвентаризація в роздрібній торгівлі проводиться в терміни, встановлені керівником торгової організації, але не рідше двох разів на рік. Інвентаризація товарів, тари і грошових коштів в роздрібній торгівлі повинна проводитися раптово. Забороняється доводити до відома працівників організації термін наміченої інвентаризації перш, ніж в організацію прийде робоча інвентаризаційна комісія.

Перед початком інвентаризації необхідно закрити приміщення торгової організації і припинити операції з товарно-матеріальними цінностями і грошовими коштами.

Одночасно з проведенням інвентаризації в магазині вона здійснюється і в прикріплених до нього кіосках, павільйонах, палатках та інше.