Добрива та їх застосування

Основним засобом підвищення врожайності с/г культур та поліпшення якості рослинницької продукції є використання добрив. Проте висока ефективність досягається лише у випадку відповідності їх доз, строків та способів внесення, біологічним вимогам рослин, з урахуванням ступеня забезпечення поживними елементами грунтів.

Ці питання вивчає наука агрохімія, основною метою якої є підвищення родючості грунтів і продуктивності с/г рослин. Крім того вона досліджує кругообіг поживних речовин в землеробстві, взаємодію між добривами, грунтом і рослиною. Головним питанням агрохімії є живлення рослин, розробка шляхів його оптимізації.

Завдання хімізації землеробства – дотримання вимог щодо охорони навколишнього середовища.

У системі агротехнічних заходів, які направлені на підвищення врожаю сільськогосподарських культур, одне з важливих місць займають органічні та мінеральні добрива, що впливають на структуру і родючість ґрунту, інтенсивність мікробіологічних процесів, реакцію ґрунтового розчину.

До органічних добрив відносять: гній, торф, гноївку, пташиний послід, компости, сапропель, пудрет та зелені добрива. Вони містять основні елементи живлення рослин і велику кількість мікроорганізмів. На протязі 3 - 4 років і більше органічні добрива діють на врожай сільськогосподарських культур.

Зелене добриво — це сівба та прикочування з послідуючою заоранкою рослин, головним чином бобових (сераделли, буркуну, люпину та ін.), у період максимального накопичення поживних речовин у зеленій масі.

Компостування — використання органічних решток для їх перетворення у ході біологічного процесу мінералізації та гуміфікації органічної речовини, який відбувається в аеробних умовах під впливом життєдіяльності мікроорганізмів.

Сапропель – продукт відкладів прісних озер, ставків або повітряно-сухий мул.

Пудрет – осад стокових каналізаційних вод.

Бактеріальні добрива – препарати, що містять корисні ґрунтові бактерії: нітрагін, азотобактерин, фосфоробактерин, які здатні засвоювати вільний азот повітря і збагачувати ним грунт.

Студенту необхідно знати дози і строки внесення органічних добрив під сільськогосподарські культури в різних грунтово-кліматичних зонах країни.

Мінеральні добрива. До них відносять речовини мінерального походження, які вносять у ґрунт для забезпечення рослин елементами живлення, покращення фізико-хімічних властивостей ґрунту і отримання високих та сталих врожаїв сільськогосподарських культур.

Студентам, майбутнім фахівцям, особливо треба знати питання — види добрив, застосування комплексних, складних, комбінованих та змішаних добрив, як найбільш зручне, ефективне та економічно вигідне застосування мінеральних добрив.

Звернути увагу на різну ступінь засвоєння різних поживних елементів рослинами, ступінь поглинання їх ґрунтом та можливість їх вимивання. Зробити висновки про значення того чи іншого виду добрив і кількість застосування добрив під основні сільськогосподарські культури.

Звернути увагу на вимиваємість нітратних форм азоту, пояснення питання біологічного зв'язування форм поживних речовин різними організмами та можливість утримувати їх ґрунтом від вимивання.

Азотні добрива. Азот забезпечує ріст вегетативної маси рослин. Азотні добрива являють собою білий або жовтуватий кристалічний порошок, добре, розчинний у воді, що не поглинаються або слабо поглинаються ґрунтом. Тому азотні добрива легко вимиваються, що обмежує їх застосування цього добрива. Більшість з них високо гігроскопічні і потребують особливого зберігання. До азотних добрив відносять аміачну, кальцієву селітру та сульфат амонію, хлористий амоній, карбамід (сечовина), аміачну воду, рідкий аміак, ціанамід кальцію.

Фосфорні добрива. Фосфор є одним з найважливіших елементів живлення рослин, який входить до складу білків. Якщо азот у ґрунті може поповнюватися за рахунок фіксації його з повітря, то фосфати — тільки внесенням їх у ґрунт у вигляді добрив. Головним джерелом фосфору є фосфатити, апатити, вівіаніти та залишки металургійної промисловості — томасшлаки.

До фосфорних добрив відносять: суперфосфат простий, подвійний, фосфоритне борошно, преципітат, томасшлак, кісткове борошно.

Фосфорна кислота простого та подвійного суперфосфату добре розчинна у воді і легко засвоюється рослинами. Суперфосфат добре діє на різних ґрунтах та на всі культури. Його можна застосовувати як основне і як рядкове добриво, а також як підживлення.

Студент повинен знати, що гранульований суперфосфат, як основне добриво не використовується, але його використовують при сівбі разом з насінням.

Фосфоритне борошно — це тонко розмолотий природний фосфорит, сполуки якого важко доступні рослинам. Це добриво застосовується на кислих підзолистих, торф’яних, сірих-лісових.

Калійні добрива. Калій знаходиться в молодих органах, які ростуть, клітинному соку рослин і сприяє швидкому накопиченню вуглеводів. Коренебульбоплодам та травам калій необхідний у великій кількості. При внесенні калійних добрив під зернові культури, останні набувають стійкість до вилягання, до низьких температур, а у льону та коноплі підвищується міцність волокна.

До калійних добрив відносяться калійна сіль, хлористий калій, карналіт, сильвініт, каїніт, сірчанокислий калій, полігіліт, пічна зола.

Калій не застосовується на солонцях та солонцюватих ґрунтах, він погіршує їх властивості. Легко розчиняється в воді і при внесенні поглинається колоїдами ґрунту, тому він. мало рухомий, однак на легких ґрунтах - легко вимивається. Хлористий калій вносять головним чином під зяблеву оранку і у пару задовго до висадження картоплі для зниження шкідливої дії хлору на рослину. Високий ефект отримують при сумісному внесенні калію, азоту та фосфору.

Студент повинен знати, як ті чи інші польові культури реагують на внесення калійних добрив. Наприклад цукрові буряки вимогливі до калійного живлення на протязі всього періоді вегетації, а особливо — коли відбувається інтенсивне накопичення цукру. Під цукрові буряки вносять калій восени під зяб у дозі 45-60 кг на 1 га. Під картоплю 80-90 кг/га К₂О, а за в несенням гною — 30-45 кг/га. Озимі зернові культури менш вимогливі до калію, під них восени вносять 3О-35 кг, а під ярі зернові — 20-60 кг/га. Конопля — вимоглива до калію рослина. Доза на без гнійному фоні в залежності від типу ґрунтів 90-120 кг К₂О на 1 га.

Складні добрива - туки, до складу яких входять декілька елементів живлення. Вони характеризуються високою концентрацією поживних речовин. Застосування таких добрив значно скорочує витрати господарств на їх транспортування, змішування, зберігання та внесення. Це: амонізований суперфосфат, амофос, діамофос, калійна селітра, нітрофоски і інші які містять мікроелементи.

Все більшого значення набуває застосування мікродобрив (бор, марганець, молібден, мідь), які необхідні рослинам у мінімальних дозах. У ґрунтах різних зон мікроелементи знаходяться у різних кількостях, що значно впливає на врожай сільськогосподарських культур.

Борні добрива. Підвищують врожай на 20-40%. Найбільш вимогливі до бору цукрові буряки, гречиха, соняшник і бобові.

Марганцеві добрива. При нестачі цього мікроелементу на листях рослин утворюються плями від ураження "Їх плямистою жовтухою, а у зернових відбувається білоколосиця. Марганцеві добрива можна вносити у ґрунт разом з насінням або у суміші з добривами у дозі 7-10 кг/га. Застосування марганцю під культур має значне підвищення врожаю.

Мідні добрива. В якості добрив широко використовують мідний купорос який містить 26% міді і пирітні огарки (0,3-1,3% води). У ґрунт вносять до 5-8 кг міді, хватає не менш як на 10 років. При цьому зернові, льон, картопля значно підвищують врожай та його якість.

Молібденові добрива. Молібден входить до складу ферментів рослин приймає участь у синтезі білків та амінокислот. Особливо велике значення молібден має для бобових культур, які накопичують велику кількість білка. Для удобрення застосовують легкорозчинні солі молібдену — молібденовокислий амоній, який містить 50% Мо, молібданат натрію та V інші солі. Частіше молібден використовують для обробки насіння бобових культур та позакореневого підживлення. На 1 га посіву для обробки насіння використовують від 10 до 50 г солі, розчинної у воді.