Ритм потокової лінії – це рівномірне повторення випуску (запуску) продукції через визначені відрізки часу. Він дорівнює такту, якщо випуск (запуск) виробів одиничний

Розрахунок його числового значення визначається за формулою:

. (4.2.7)

Якщо запуск виробів, переміщення їх в процесі виробництва і випуск виконуються партіями, то ритм визначається за формулою:

, (4.2.8)

де k_В – величина транспортної партії (кількість виробів на одній позиції, які одночасно переміщуються по позиціях лінії).

Розрахункам ритму в потоковому виробництві приділяється особлива увага, бо ритм фактично характеризує виробничу спроможність лінії (фактичний випуск виробів в одиницю часу) та дозволяє регулювати виробничий процес.

Дійсний ритм потокової лінії визначається з урахуванням втрат фонду часу на обслуговування робочих місць t_об, на ремонт обладнання t_р і на регламентовані перерви t_п. Всі ці втрати враховуються коефіцієнтом η_пл.

. (4.2.9)

В розрахунках приймається η_пл = 0,7÷0,8.

5 Важливим розрахунковим параметром потокової лінії, який визначає її пропускну спроможність або продуктивність (кількість виробів, що випускаються в одиницю часу), є ритм випуску продукції або темп потоку. Залежність між темпом і ритмом потокової лінії визначається за формулою:

. (4.2.10)

Темп потоку показує швидкість випуску виробів при даному ритмі (наприклад, при ритмі потокової лінії 5 хв. темп роботи складе 1/5 деталі за 1 хвилину або 12 деталей в годину).

Одним з важливих параметрів, що характеризують роботу потокової лінії в часі, є виробничий цикл.

Розрізняють:

а) операційний цикл t_оп – час обробки або ремонту виробу на одному робочому місці;

б) позиційний цикл t_поз – час на ремонтно-складальні роботи на даній позиції;

в) загальний цикл потокової лінії Т – час на роботи по всіх позиціях потокової лінії. У тривалість загального циклу входить також час транспортування виробу з однієї позиції на іншу t_тр.

6 Кількість позицій на потоковій лінії визначається, виходячи з технологічного процесу. Рекомендується вибирати для цехів розбирання і правки вагонів q_пл = 2-5, для цеху збирання q_пл = 5-8. Величина q_пл може бути орієнтовно розрахована за формулами:

; (4.2.11)

, (4.2.12)

де Т_пр – нормоване простоювання вагона в ремонті;

О_в – трудомісткість ремонтних робіт на потоковій лінії.

Норми трудомісткості на ремонт вагонів О_в, як правило, не наводяться в літературі, бо вони змінні і повинні зменшуватись щорічно в тій пропорції, як збільшується продуктивність праці. Можна визначити середню трудомісткість на підставі досвіду роботи існуючих цехів заводів і депо. При цьому необхідно враховувати, що вся середня трудомісткість ремонту одного вагона витрачається в цеху розбирання, цеху підготовки, у вагоноскладальному і ремонтно-комплектувальному цеху. Необхідно передбачити зменшення трудомісткості ремонту на найближчу перспективу, тим самим буде передбачене відповідне зростання продуктивності праці. В розрахунку необхідно приймати ту частину трудомісткості, що витрачається в даному цеху. Трудомісткість ремонту в цеху кладуть також в основу визначення необхідної кількості працівників і складання графіку технологічного процесу. Теоретично трудомісткість на всіх позиціях однакова. Однак практично не можливо розподілити роботи так, щоб трудомісткість на позиціях була однаковою. При цьому необхідно враховувати, що трудомісткість на позиції повинна бути такою, щоб при заданій кількості працівників весь об’єм роботи закінчувався за час, що не перевищує такт поточної лінії.

Правильність вибору числа позицій потоково-конвеєрної лінії перевіряється за щільністю робіт, яка визначається за формулою:

. (4.2.13)

Щільність роботи, що характеризується кількістю одночасно працюючих виконавців на одній позиції, повинна задовольняти умові:

, (4.2.14)

де L – лінійний розмір позиції;

L_min – найменший розмір робочого місця для одного працівника.

Рекомендована величина ρ повинна бути:

- для чотиривісного вантажного вагона в межах 3£ ρ£5;

- для пасажирських та інших вантажних вагонів в межах 4£ ρ£8;

7 Число потоково-конвеєрних ліній визначається за формулою:

. (4.2.15)

Отриману величину округляємо до цілого числа. При цьому, якщо дробова частина отриманого числа менша або дорівнює 0,25, то її відкидають, якщо більше 0,25 – приймають найближче більше ціле число.

8 Фактична програма ремонту вагонів визначається за формулою:

. (4.2.16)

Фактична програма ремонту не повинна перевищувати задану більш ніж на 10–12%.