Способи відображення алгоритмів

В процесі розробки алгоритму можуть використовуватись різні способи його опису, які відрізняються за простотою, наочністю, компактністю, мірою формалізації, орієнтації на машинну реалізацію тощо[31].

Форми запису алгоритму:

словесна або вербальна (мовна, формульно-словесна);

псевдокод (формальні алгоритмічні мови);

схемна:

структурограми (схеми Нассі-Шнайдермана);

графічна (блок-схема, виконується за вимогами стандарту).

Операційна система Windows X

Використання технології OLE для об’єднання документів

З різних програмних засобів

Технологія OLE призначення для обміну даними між окремими програмами в ОС WINDOWS. Оскільки ос являється багатозадачною то існує можливість обміну даними через загальний буфер обміну. В сучасних документах існує необхідність вставляти в них малюнки, текстові фрагменти чи інші обєкти, які створені іншими програмами. Для цього потрібно виділити потрібний об'єкт за допомогою стандартного пункту меню правка, який повинен бути у кожному редакторі. Виділивши потрібний фрагмент потрібно активізувати пункт правка та його підпункт копировать після цього потрібно паралельно відкрити або ативізувати програму у якій ми працюємо із потрібним нам документом та активізувати пункт меню правка та його підпункт вставить, але перед цим потрібно поставити курсор на потрібне місце у текучрму документі. Таку ж саму операцію можна виконати клачнувши ПКМ мишки на місці вставки потрібного об'єкту, після цього з'явиться меню у якому потрібно активізувати пункт вставить, після цього на місце курсора вставиться виділений раніше об'єкт. Технологія OLE в основному використовується для вставки об'єктів із інших програм: Paint, WordPad, а також із інших можливих встановлених програм на даному комп'ютері, в основному для цього використовується спеціальний пункт підпункту правка, який міститься майже у кожній стандартній програмі та його підпункт копировать(для копіювання потрібного об'єкту) спеціальна вставка(для вставки скопійованого вами раніше об'єкта), що полегшує вставку елемента на потрібне вам місце. Для цого потрібно виділити пункт меню правка та його підпункт спеціальна вставка, після цього з'явиться вікно, у якому можна встановити всі потрібні нам конфігурації, а саме у якому форматі буде вставлений об'єкт, вставити чи зв'язати об'єкт із іншими, вставити об'єкт поверх тексту або у виді значка, також у верхній частині діалогового вікна відображається джерело об'єкта, програма із якої він вставляється та шлях до даного об'єкту. Після натискання кнопки ОК виділений раніше вами об'єкт вставиться у вказаному вами форматі у вказане вами місце.

Висновок: Отже я на цій лабораторній роботі навчився користуватися унікальною технологією обміну даними між програмами OLE, що значно полегшує роботу із декількома паралельно активними програмами, а саме вона дозволяє вставляти будь які об'єкти у будь потрібному форматі створені в будь яких програмах.

Технологія OLE це технологія роботи з об'єктами; об'єкт виділяється й переноситься з одного додатка в інше й при цьому зберігає всі свої властивості.

Технологія OLE припускає наявність:

Ole-сервера. Цей додаток, у якому розробляється об'єкт;

Ole-клієнта. Цей додаток, у який вставляється об'єкт.

Технологія OLE забезпечує або зв'язок між Ole-сервером і Ole-клієнтом, або включення об'єкта, розробленого в Ole-сеpвері, у додаток, що є Ole-клієнтом.

Наприклад, електронна таблиця, розроблена в Excel, може бути включена в документ, розроблений в Word.

Технологія OLE (Object Linking and Embedding — зв'язування й включення об'єкта) розроблена корпорацією Microsoft і працює в середовищі Windows.

Віконний інтерфейс

При роботі з будь-якою програмою на екрані дисплея з'являється вікно, що має стандартний вигляд (рис. 2.5.1) і складається з таких частин:

1 — кнопка системного меню, що містить команди:

• Восстановить — відновлює роміри вікна;

• Переместить — переміщує вікно по екрану за допомогою клавішей керування курсором;

• Размер — змінює розмір вікна за допомогою клавішей керування курсором;

• Свернуть — згортає вікно і переносить його значок на панель задач;

• Развернуть — розгортає вікно на весь екран;

• Закрыть — закриває вікно. рядок заголовка вікна;

кнопка мінімізації (згортання) вікна;

кнопка максимізації (розгортання) вікна;

кнопка закриття вікна;

вертикальна лінійка прокручування;

горизонтальна лінійка прокручування.

Рис. 2.5.1. Складові частини вікна

Для переміщення вікна за допомогою миші необхідно підвести її покажчик до рядка заголовка вікна, натиснути на клавішу миші й, не відпускаючи її, перемістити вікно у потрібному напрямку.

Для зміни розмірів вікна за допомогою миші треба підвести її покажчик до будь-якої рамки або кутка вікна (при цьому покажчик миші змінює вигляд), натиснути на клавішу миші й, не відпускаючи її, змінити розмір вікна в потрібному напрямку.

Елементи діалогового вікна. Воно може містити різні засоби діалогу з користувачем (кнопки, списки, перемикачі тощо). Є вікна з простим діалогом (наприклад, вибір кнопки з дією або кнопки Отмена) і вікна складної структури з багатьма елементами. Прикладом такого складного вікна є вікно, що з'являється на екрані дисплея після активізації команд Сервис, Параметри в текстовому редакторі Word (рис.2.5.2).

Рис. 2.5.2 Елементи діалогового вікна

Вікно містить такі елементи:

1 — вкладки, після активізації яких відкриваються нові підвікна;

2 — перемикачі для вмикання (вимикання) вибраної ОПЦІЇ;

3 — поля з кнопками зменшення та збільшення встановлених значень;

4 — поля-списки, які містять перелік значень для вибору;

5 — текстові поля;

6 — командні кнопки (погодження з установленими параметрами — ОК або

закриття вікна без збереження цих параметрів — Отмена).

Діалогове вікно також може містити: поля-зразки — приклад установлених

параметрів; групи полів вибору, де тільки один перемикач групи може бути активним.

Графічний редактор Paint

Для початківців операційна система Windows 95/98 має графічний редактор Paint, за допомогою якого можна вивчити основні прийоми роботи з комп'ютерною графікою й основні прийоми роботи з об'єктами. Разом з тим, редактор Paint має не тільки навчальне значення. Він виступає і як базовий графічний засіб системи Windows 95. У тих випадках, коли в системі чи в її додатках варто виконати якусь операцію з графічним об'єктом (наприклад, чи перегляд редагування), відбувається автоматичне пере завантаження даного редактора.

Графічний редактор Paint запускають командою Пуск > Програми > Стандартні > Графічний редактор Paint. Після запуску на екрані відкривається робоче вікно програми Paint. Воно складається з декількох областей.

Основну частину вікна складає робоча область. Малюнок може займати як частину робочої області, так і всю її, і навіть виходити за її межі. В останньому випадку по краях робочої області з'являться смуги прокручування. На границях малюнка розташовуються маркери зміни розміру (темні крапки в середині сторін і по кутах малюнка).

Ліворуч від робочої області розташовується панель інструментів. Вона містить кнопки інструментів для малювання. При виборі інструмента в нижній частині панелі може з'явитися вікно для додаткового настроювання його властивостей.

Нижче робочої області розташовується палітра. Вона містить набір кольорів, які можна використовувати при малюванні. Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, його можна створити і замінити ним кожний з кольорів палітри.

Зміна розміру малюнка

На відміну від зміни масштабу перегляду, ця зміна реального розміру малюнка. Наприклад, якщо передбачається, що малюнок буде відображатися на екрані, що має дозвіл 640 x 480 пікселів, нема рації робити його розмір 800 x 600 чи 1024 x 768 пікселов.

Для завдання розміру малюнка служить команда Малюнок > Атрибути. По цій команді відкривається діалогове вікно Атрибути, у якому можна вибрати розміри малюнка, установити одиниці виміру (пікселі застосовуються для підготовки екранних зображень, а чи дюйми сантиметри — для підготовки друкованих документів) і вибрати палітру (чорно-білу чи кольорову).

Збереження малюнка

Як і в інших додатках Windows, збереження документа виконують командами Файл > чи Зберегти Файл > Зберегти як. У системі Windows 95/98 редактор Paint зберігає малюнки у форматі BMP. Файли .BMP відрізняються великими розмірами, але зате з ними працюють усі додатки Windows.

Система Windows 98 орієнтована на роботу в Інтернеті, а там не прийнято передавати по повільних каналах зв'язку файли великих розмірів. Тому в системі Windows 98 редактор Paint дозволяє зберігати файли зображень у форматах .GIF і .JPG, що дають менші розміри файлів.

Операції з кольором

Палітру квітів у нижній частині вікна програми Paint. Вона містить невеликий набір різних квітів для вибору, а також особливе вікно ліворуч із двома накладеними квадратами.

1. Верхній квадрат відповідає кольору переднього плану.

2. Нижній квадрат визначає фоновий колір.

Програма Paint дозволяє в більшості операцій використовувати по своєму виборі як колір переднього плану, так і фоновий колір.

Якщо операція виробляється з використанням лівої кнопки миші, застосовується колір переднього плану.

При використанні правої кнопки застосовується фоновий колір.

Це відноситься до операцій вільного малювання, створення прямих і кривих ліній і заливання. Інструмент Ластик завжди заповнює область, що очищається, фоновим кольором. Стандартні геометричні фігури також заповнюються фоновим кольором.

Щоб вибрати колір як колір переднього плану, клацніть на ньому в палітрі лівою кнопкою миші. Правий щиглик вибирає даний колір у якості фонового.

Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, варто двічі клацнути на будь-якому кольорі чи палітри дати команду Параметри > Змінити палітру. По цій команді відкривається діалогове вікно Зміна палітри, що дозволяє сформувати довільний колір.

Іноді потрібно використовувати один з тих квітів, що вже маються в малюнку, а точно визначити відповідний колір палітри важко. У цьому випадку застосовують інструмент Вибір квітів. Вибравши цей інструмент, клацніть у визначеній крапці малюнка, і її колір автоматично буде обраний як колір переднього плану. Щиглик правою кнопкою встановлює колір крапки зображення в якості фонового.

Робота з об'єктами