Вимоги та зміст цифрової карти

Основні вимоги до цифрових топографічних карт.

Цифрова топографічна карта повинна відбивати сучасний стан місцевості точністю, повнотою й вірогідністю, що задовольняють вимогам, відповідно до "Основних положень" пред'являються до топографічних карт відповідних масштабів, вірогідність, повнота й точність яких задовольняють вимогам цифрової топографічної карти створюваного масштабу. При створенні й відновленні цифрової топографічної карти повинні використовуватися додаткові і довідкові матеріали, (включаючи матеріали Центрального картографо-геодезичного фонду, територіальних інспекцій Держгеонадзора і довідково-інформаційних систем інших відомств), що гарантують сучасність поміщених у них зведень.

Ці «Основні положення» встановлюють загальні вимоги до геодезичної основи, точності та змісту загальнодержавних цифрових карт всіх масштабів. Всі нормативно-технічні документи, що регламентують порядок створення та оновлення цифрових карт, повинні бути узгоджені з вимогами цих «Основних положень».

Цифрові карти призначені для забезпечення потреб органів державної влади, господарства, оборони, науки, освіти і громадян країни, а також є основою для створення геоінформаційних систем, спеціальних, тематичних та інших карт і планів.

Топографічні карти створюються в графічній, цифровій та електронній формах у єдиній системі координат і висот за уніфікованими та погодженими між собою умовними знаками та класифікаторами.

Основним масштабним рядом топографічних карт є: 1:50 000

Незалежно від призначення, форми та масштабу цифрові карти повинні задовольняти такі основні вимоги:

- достовірно і з відповідною до масштабу точністю й повнотою відображати стан місцевості на рік створення карти в діючих умовних знаках;

- забезпечувати визначення з відповідною до масштабу точністю прямокутних та географічних координат, абсолютних і відносних висот об'єктів місцевості, їх кількісних та якісних характеристик, а також давати можливість проводити інші картометричні роботи;

- бути зведеними по рамках за всіма елементами змісту між суміжними аркушами карт одного масштабу;

- бути узгодженими за основними елементами змісту між аркушами карт суміжних масштабів;

- бути зручними в користуванні, давати можливість сприйняття та оцінки інформації про місцевість та орієнтування на ній.

Топографічні карти в цифровій та електронній формах створюються за наявними топографічними картами або за первинними матеріалами топографічних зйомок.

Незалежно від методу створення та оновлення, цифрові топографічні карти повинні відповідати таким основним вимогам:

- забезпечувати можливість автоматизованого визначення даних про місце розташування об'єктів та їхніх характеристик;

- включати цифрове значення кількісних та якісних характеристик і кодів об'єктів у прийнятій системі класифікації і кодуванні картографічної інформації;

- мати таку структуру подання інформації, яка б забезпечувала можливість внесення змін і доповнень, можливість її конвертації у топологічні або не топологічні формати геоінформаційних систем та виділення незалежних моделей визначених елементів змісту карт (гідрографії, населених пунктів, доріг і придорожніх споруд, рельєфу, рослинного покриву та ґрунтів).

Зміст і точність цифрових топографічних карт має відповідати змісту й точності топографічних карт відповідного масштабу.

Створення та оновлення топографічних карт у цифровій та електронній формах регламентується окремими нормативно-технічними документами.

Зміст топографічних карт

На топографічних картах, з відповідною масштабу карти точністю та генералізацією зображуються:

-математичні елементи;

-пункти геодезичної основи; гідрографія та гідротехнічні споруди; населені пункти;

-промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об'єкти;

-дороги та дорожні споруди; рельєф; рослинний покрив та ґрунти;

-кордони та межі; відомості про схилення магнітної стрілки.

1. Математичні елементи карт

До математичних елементів, які зображуються на топографічних картах, належать рамка аркуша, картографічна та прямокутна (кілометрова) сітки або виходи їхніх ліній по рамках.

Картографічна сітка на топографічних картах масштабів 1:10000-1:200000 зображується лініями паралелей та меридіанів, які є сторонами внутрішньої рамки карти та виходами по рамках ліній меридіанів і паралелей, кратних одній хвилині.

Оцифровка картографічної сітки на топографічних картах усього масштабного ряду наноситься біля її виходів по рамках карти. Крім того, на аркушах карт масштабів 1:50 000-1:200 000 наноситься перетин середніх паралелі та меридіана і вказується їхня оцифровка в градусах і хвилинах.

Лінії сітки проводяться на картах масштабів 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000 - через 2 см.

2.Геодезичні пункти

На топографічні карті масштабів 1:10 000-1:100 000 наносять пункти державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, точки зиомочної мережі, закріплені на місцевості центрами, а також репери та марки державної висотної мережі (за винятком стінних та тимчасових).

На топографічні карті усіх масштабів наносять не більше 10 геодезичних пунктів на 1 дм² карти. При цьому в першу чергу наносяться геодезичні пункти вищих класів, а також пункти, які зображені на картах дрібніших масштабів. Репери та марки, що розташовані вздовж нівелірного ходу частіше ніж через 3 -4 см (у масштабі карти), наносять вибірково.

Умовні знаки пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення та точок зйомочної мережі супроводжуються підписами позначок висот верхніх центрів, а умовні знаки нівелірних реперів та марок - підписом позначки висоти головки репера або центра марки.

З.Гідрографія та гідротехнічні споруди

На топографічних картах зображуються:

- берегова лінія та акваторія морів, озер, водосховищ та інших водоймів, припливно-відпливні смуги, берегові обмілини та мілини й острови;

- річки, канали, струмки та канави;

природні та штучні джерела (у тому числі мінеральні й гарячі), колодязі, споруди для збирання та зберігання води;

- шлюзи, греблі, гідровузли, поромні переправи, перевози, броди, набережні, дамби та берегові вали, водопроводи, дюкери на лініях водоводів, акведуки;

- водосховища на стадії будівництва, площі розливів річок і ділянок, які затоплюються в період дощів та повеней;

- морські та річкові порти, пристані, якірні стоянки, морські пороми і канали, мілі та причали, морські та річкові навігаційні знаки, об'єкти, що характеризують акваторію і прибережну смугу морів та найбільших озер (скелі, камені, рифи, небезпечні береги, банки, хвилеломи, знаки, що вказують напрямок морських течій);

- рельєф дна морів, великих озер, водосховищ, судноплавних річок; інші об'єкти гідрографії та гідротехнічні споруди, що знаходяться на території, яка картографується.

При зображенні елементів гідрографії та гідротехнічних споруд необхідно із врахуванням генералізації, що визначається масштабом карти та особливостями території картографування, достовірно та наочно відображати:

- берегову лінію морів, озер, водосховищ, типи берегів, форми озер та островів, а також характерні особливості узбережжя та прибережжя;

- системи водотоків та водойм, відносну густоту річкової мережі, зрошувальних та осушувальних систем, щільність розташування озер та островів, ступінь та характер звивистості річок;

- водні рубежі та їхні характеристики (в кожній річковій системі - головну річку, притоки різного значення і витоки великих річок), характер гирла річок, берегів і річкових заплав (притоки, рукави, стариці), їхня прохідність (заболоченість, характер ґрунту, рослинність);

- судноплавність річок та каналів з чітким позначенням єдиних судноплавних систем;

- колодязі та джерела (особливо з прісною водою) в засушливих та пустельних районах, а також характеристики до них, як до джерел водопостачання (крім карт масштабу 1:1000000);

- гідротехнічні споруди та переправи (греблі, дамби, шлюзи, поромні переправи, перевози і т. ін.), а на картах масштабів 1:10 000 - 1:200 000 ще й характеристики до них.

Зображена на картах берегова лінія моря повинна відповідати лінії урізу води при найбільш високому її рівні під час припливу, а в разі відсутності припливу - при найбільш високому її рівні під час прибою.

Берегова лінія озер та ставків, а також річок, що зображується із збереженням їхньої дійсної ширини в масштабі карти, повинна відповідати лінії рівня води в меженний період (тобто рівень води в сезон найбільш низького її стояння), а берегова лінія великих водосховищ - лінії нормального підпірного рівня.

Річки та струмки наносять: на картах масштабів 1:50 000-1:200 000 - як правило, довжиною в масштабі карти 1 см та більше;

Річки та струмки (постійні та пересихаючі), канали та канави в залежності від ширини водотоку в масштабі карти зображуються однією або двома лініями.

Озера та інші природні й штучні водойми наносяться на картах масштабів 1:10 000-1:100 000 площею в масштабі карти 1 мм² і більше. Водойми менших розмірів показують у випадках, коли вони характеризують особливості

території, що картографується, є орієнтирами або мають інше важливе значення.

Острови на морях, озерах, водосховищах та річках показують на картах масштабів 1:10 000-1:100 000, як правило, всі.

Позначки рівнів (урізів) води річок, каналів, озер, водосховищ, ставків та інших водойм підписуються на картах масштабів 1:10 000-1:100 000 з точністю до 0,1 м. Підписи урізів води при зображенні річок розміщуються через 10-15 см, як правило, біля злиття річок, у гирлах, поблизу великих населених пунктів та в інших характерних місцях. Позначки урізів води озер, водосховищ, ставків та інших водойм підписуються, якщо площа цих об'єктів складає в масштабі карти 1 см і більше.

Позначки урізів води відкритих морів та океанів на картах не підписуються.

Значення урізів води Чорного та Азовського морів становить 0,3 м.

Рельєф дна морів, великих озер, водосховищ, судноплавних річок (останні лише на картах масштабів 1:10 000-1:100 000 при їх ширині в масштабі карти 1,5 см і більше) зображується ізобатами з позначеннями глибин.

Ізобати проводять: на картах масштабів 1:10 000-1:100 000 за шкалою: 2, 5, 10,20, 50 і 100 м;

Позначки глибин даються в такій кількості на 1 дм площі карти:

■

на картах масштабів 1:10 000-1:100 000: 5-15 позначок (при глибині до 5 м позначки глибин підписуються з тією точністю, з якою вони підписані на морських картах, а при більших глибинах - з точністю до цілого метра);

На зображенні акваторії озер та водосховищ позначки глибин підписуються при їх площі 10 см і більше, а рельєф дна зображується ізобатами при площі 20 см і більше.

При наявності матеріалів топографічної зйомки дна морів, озер, водосховищ та великих річок на картах масштабів 1:10 000-1:100 000 рельєф дна зображується горизонталями і позначками висот, приведеними до прийнятого вихідного рівня.

4. Населені пункти

Населені пункти зображують на топографічних картах з поділом їх за типами, за кількістю жителів та за політико-адміністративним значенням.

На топографічних картах відображуються такі типи населених пунктів:

- міста;

- селища та прирівняні до них поселення;

- села та прирівняні до них поселення, в тому числі й ті, які офіційно не віднесені до селищ, а також окремі двори.

За кількістю жителів населені пункти зображуються на картах з поділом на:

Міста з кількістю жителів:

- 1 000000 і більше; від 500000 до 1 000000; від 100 000 до 500000;

- від 50 000 до 100 000; від 10 000 до 50 000; до 10 000.

Селища та прирівняні до них поселення з кількістю жителів:

- понад 10 000; від 5 000 до 10 000; від 1 000 до 5 000; до 1 000.

Села і прирівняні до них поселення з кількістю жителів:

- понад 3 000; від 1 000 до 3 000; від 500 до 1 000; від 100 до 500;

- до 100;

- окремі двори.

Поділ населених пунктів за типами поселення та за кількістю жителів, прийнятий на картах великих масштабів, може узагальнюватися при відображенні їх на картах дрібніших масштабів. Політико-адміністративне значення населених пунктів відображується на картах виділенням столиць держав, адміністративних центрів та населених пунктів, у яких розташовані органи державної влади чи місцевого самоврядування.

Типи населених пунктів, їх градація за чисельністю населення і політико-адміністративним значенням відображуються на картах формою рисунка та розміром шрифтів, які застосовуються для підписів їхніх власних назв згідно з таблицями умовних знаків.

При зображенні населених пунктів необхідно з врахуванням ступеня генералізації, що визначається масштабом карти, правильно відображати:

- розташування населених пунктів у відповідності до їхнього положення на місцевості, а на картах масштабів 1:50 000-1:1 00 0000 - відносну густоту їх розташування з виділенням найважливіших;

- тип населених пунктів, їх політико-адміністративне значення та належність до відповідної градації за кількістю жителів;

- структуру населених пунктів (характер планування та забудови з чітким виділенням магістральних і головних вулиць та проїздів, будівель і споруд, які є орієнтирами);

- зовнішній контур населених пунктів та підходи до них, форму кварталів та їх орієнтацію, а також відносну щільність забудови у кварталах.

На картах масштабів 1:10 000-1:50 000 зображуються всі населені пункти, що є на місцевості; в густонаселених районах з великою кількістю окремих дворів частина дворів на карті 1:50 000 не показується.

Максимальне навантаження карт зображеннями населених пунктів (до 140 на 1 дм ) застосовують при картографуванні густонаселених районів із середніми (від 500 до 1 000 жителів) і малими (менше 500 жителів) населеними пунктами.

Для відображення малообжитих районів (лісових, гірських, пустельних) на картах масштабу 1:10 000-1:100 000 наносяться, як правило, всі житлові й нежитлові будівлі.

На картах масштабів 1:10 000-1:50 000 міста, селища, села та прирівняні до них поселення з квартальною та рядовою забудовою зображуються з детальним відображенням характеру планування і забудови.

Великі міста (з населенням понад 50 000 жителів) зображуються на карті 1:50000 із збереженням детального планування, але з узагальненим відображенням щільної внутрішньо квартальної забудови та нанесенням всередині кварталів визначних будівель і споруд.

5. Промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об 'єкти

Залежно від масштабу на топографічні карти наносять такі промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об'єкти:

- заводи, фабрики, електростанції всіх типів, електричні підстанції;

аеродроми, гідроаеродроми, посадочні площадки; ділянки доріг, які обладнані для посадки літаків;

- нафтові та газові промисли, нафтові та газові вишки та свердловини, виходи нафти, нафтові басейни та ями, виходи шахтних стовбурів та штолень, шахти, рудники та копальні, місця добування корисних копалин відкритим способом (кар'єри); торфорозробки, соляні розробки, терикони, відвали порід;

- наземні та підземні нафтопроводи, газопроводи та інші трубопроводи, дюкери на лініях трубопроводів;

- склади пального, газгольдери, бензоколонки та заправні станції;

лінії електропередач, лінії зв'язку, підводні та підземні кабелі;

- радіостанції та телевізійні центри, телефонні станції, телевізійні башти, телевізійні, радіо - та радіорелейні щогли, телеграфні та радіотелеграфні установи та їх відділення, метеорологічні станції;

- елеватори, лісопилки, млини, вітряки, вітряні двигуни, капітальні споруди баштового типу (водонапірні, силосні башти і т. ін.), градирні, вишки легкого типу (спостережні, прожекторні і т. ін.);

- господарські будівлі та майстерні сільськогосподарських і лісогосподарських організацій;

- школи, лікарні, санаторії, стадіони, меморіали, пам'ятники, скульптурні фігури, братські могили, цвинтарі, культові будівлі та споруди і т. ін.;

- заклади лісогосподарських та дорожньо-експлуатаційних організацій, будинки лісників, рибні промисли, павільйони, овочесховища, оранжереї, теплиці, парники, пасіки, скотомогильники, загони для худоби, старовинні

історичні стіни та різні загорожі (кам'яні, цегляні стіни, металеві огорожі, дерев'яні паркани і т. ін.);

- інші промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об'єкти, що знаходяться на території, яка картографується.

На карти масштабів 1:50 000 - 1:100 000 деякі другорядні об'єкти всередині населених пунктів можуть не показуватися.

6. Дороги та дорожні споруди

Залежно від масштабу на топографічних картах зображують такі дороги та дорожні споруди:

- залізниці всіх типів;

- монорейкові та підвісні дороги, фунікулери, трамвайні лінії та наземні ділянки ліній метрополітену;

- автомагістралі (автостради), автодороги з удосконаленим покриттям, автодороги з покриттям, автодороги без покриття та автодороги з дерев'яним покриттям;

- ґрунтові, польові та лісові дороги, зимові дороги;

пішохідні та інші стежки;

- залізничні вокзали та станції, входи на станції метрополітену, роз'їзди, платформи, пункти зупинок та обгону, вантажно-розвантажувальні площадки;

- депо, блокпости та шляхові пости, пости при залізничних переїздах з охороною, поворотні круги, станційні колії, тупики, перехідні містки та підземні переходи, світлофори, семафори;

- тунелі, галереї, шахтні стовбури на тунелях, мости і шляхопроводи, естакади, насипи та виїмки;

- транспортні розв'язки, з'їзди з доріг, труби, пішохідні мости, стоянки автотранспорту на автодорогах, легкі придорожні споруди (павільйони, навіси);

- гірські перевали, огорожі та об садки вздовж доріг, кілометрові знаки та номери автодоріг;

- інші дорожні споруди.

При зображенні на топографічних картах дорожньої мережі та дорожніх споруд необхідно з врахуванням масштабу карти зображувати:

- густоту та якісну характеристику дорожньої мережі;

місцезнаходження, клас, стан та конфігурацію кожної дороги, що показується на карті;

- перетини доріг, транспортні розв'язки, з'їзди, підходи доріг до населених пунктів, переправи, перевали та місця, де об'їзди ускладнені;

огорожні споруди з їхніми характеристиками;

- ділянки доріг з великими ухилами та малими радіусами повороту (тільки на картах масштабів 1:10 000 -1:200 000).

Залізниці наносять на карти з поділом їх:

- за шириною колії: ширококолійні (1435 мм і більше) та вузькоколійні (до 1435 мм);

- за видом тяги: електрифіковані та не електрифіковані;

- за кількістю колій: одноколійні, двоколійні і т. д.;

- за станом: діючі, недіючі (законсервовані), в стані будівництва, розібрані.

При картографуванні територій, де основні залізниці мають колію шириною менше ніж 1435 мм, ширококолійними зображуються залізниці з шириною колії 1 000 мм і більше.

Ширококолійні залізниці (в т.ч. ділянки ліній метрополітену, що проходять по поверхні) і монорейкові залізниці наносяться на карти масштабів 1:10 000-1:100 000, всі вузькоколійні залізниці на картах масштабів 1:10 000 та 1:25 000 наносяться всі, а на картах масштабів 1:50 000 та 1:100 000 у промислових районах - вибірково в місцях, де вони утворюють густу мережу. Підвісні дороги, трамвайні лінії та фунікулери наносяться на картах масштабів 1:10 000 та 1:25 000 всі, а масштабів 1:50 000 - 1:200 000 - тільки ті, що проходять поза населеними пунктами при довжині в масштабі карти підвісних доріг та фунікулерів 1 см і трамвайних ліній 2 см та більше.

Автомагістралі, автодороги з удосконаленим покриттям, автодороги з покриттям на карти масштабів 1:10 000-1:100 000 наносять всі. При зображенні автомобільних доріг всіх типів крім технічних характеристик даються номери доріг. Дороги нижчих класів (автодороги без покриття, ґрунтові (путівці), польові та лісові дороги), а також пішохідні та інші стежки наносяться вибірково в залежності від масштабу карти, характеру території картографування та густоти дорожньої мережі. На картах всього масштабного ряду виділяються автомагістралі та дороги з покриттям, що будуються, а на картах масштабів 1:10 000-1:200 000, крім цього, показуються автодороги без покриття, що будуються.

7. Рельєф

Рельєф на топографічних картах зображується горизонталями в поєднанні з умовними знаками обривів, скель, ярів, вимоїн, осипів, зсувів, сухих русел, карстових вирв, фірнових полів та ін. Зображення рельєфу доповнюється позначками висот характерних точок місцевості, підписами горизонталей, відносних висот (глибин) та розмірів окремих форм рельєфу. На картах масштабів 1:500 000 і 1:1 000000 зображення гірського рельєфу доповнюється відмивкою основних його форм у поєднанні з гіпсометричним пофарбуванням.

Зображення рельєфу на картах повинне відповідати таким основним вимогам:

- наочно передавати характер рельєфу та морфологічні особливості різних його типів (рівнинно-ерозійного, горбисто-моренного, гірського, карстового, вулканічного та ін.), а також ступінь розчленування рельєфу;

- правильно відображувати розташування, розміри та форми нерівностей місцевості, що характеризують її прохідність, маскувальні та захисні властивості, а також забезпечувати можливість орієнтуватися за об'єктами рельєфу на місцевості; в районах бідних на орієнтири, з особливими подробицями й точністю відображувати деталі рельєфу;

- точно та чітко передавати основні орографічні лінії (вододіли, тальвеги, уступи, сідловини і т. ін.) та характерні точки рельєфу;

- чітко вказувати напрямки схилів, їх стрімкість, а також різкі вертикальні порушення поверхні (обривів, осипів, ярів, вимоїн та ін.);

- забезпечувати можливість швидко визначати з точністю, яка допускається масштабом карти, абсолютних висот точок місцевості та перевищень одних точок над іншими.

Для кращого відображення форм рельєфу, стрімкості схилів та окремих його деталей на картах, а також для забезпечення зведення аркушів з різною висотою перерізу по рамках трапецій застосовуються додаткові горизонталі (напівгоризонталі), а для відображення окремих характерних деталей рельєфу -допоміжні горизонталі. Позначки висот характерних точок місцевості підписуються на топографічних картах масштабів 1:10 000-1:100 000 з точністю до 0,1 м. Для окремих плоскорівнинних районів (з дрібними формами рельєфу) кількість позначок висот може бути збільшена на 50%. Крім позначок висот характерних точок на картах даються підписи горизонталей, які розташовуються таким чином, щоб можна було визначити по карті висоту будь-якої точки місцевості.

8. Рослинний покров та ґрунти

На топографічних картах в залежності від масштабу зображуються такі види рослинного покриву та ґрунтів:

- деревна (ліси, окремі гаї та окремі дерева);

- чагарникова;

- напівчагарникова, мохова і лишайникова (тільки на картах масштабів 1:10 000-1:100 000);

- трав'яниста (тільки на картах масштабів 1:10 000-1:200 000);

очеретяні та інші зарості;

- штучні насадження (деревні, чагарникові, трав'янисті), а також рисові поля (тільки на картах масштабів 1:10 000-1:500 000);

- болота; солончаки; піски;

кам'янисті розсипи та щебеневі поверхні;

- інші види рослинності та грунтів, які є на території, що картографується.

Крім того, на картах масштабів 1:10 000-1:200 000 зображуються такі поверхні: купинясті, галькові, гравійні, кам'янисті тощо.

Зображення рослинного покриву та грунтів на картах повинно відповідати таким основним вимогам:

- правильно та наочно відображати різні види рослинного покриву та ґрунтів, які є важливими для характеристики природних умов, прохідності, захисних та маскувальних властивостей місцевості;

- достатньо детально відображувати на картах масштабів 1:10 000 - 1:100 000 межі поширення різних видів рослинності та грунтів і чітко виділяти різкі кути повороту контурів, що мають значення орієнтирів.

Деревна рослинність при зображенні на картах поділяється:

- за групами порід - на листяні, хвойні та змішані ліси;

- за висотою - понад 4 м (ліси) та нижче 4 м (порость лісу, лісові розсадники та молоді посадки лісу).

Крім того, виділяють рідкі ліси, низькорослі (карликові), горілі та сухостійні ліси, вузькі смуги лісу та захисні лісонасадження, окремі та пальмові гаї, обсадки, окремі дерева. При зображенні лісу на картах масштабів 1:10 000-1:200 000 вказуються переважаючі породи та характеристики деревостою згідно з умовними знаками; на карті масштабу 1:50 0000 - тільки переважаючі породи дерев. На картах показуються, як правило,ділянки лісу та поляни в лісі площею в масштабі карти понад 10 мм²

Чагарникова рослинність зображується з поділом на суцільні зарості, групи кущів та окремі кущі. Виділяються колючі чагарники. Ділянки суцільних чагарників виділяються, як правило, на картах масштабів 1:10000 -1:200000 при їхній площі в масштабі карти понад 25мм . Піски зображуються при площі в масштабі карти понад 1 см , при цьому на картах масштабів 1:50 000-1:1 000000 вони зображуються з поділом на піски рівні, горбисті, градові, дюнні, ямкові, барханні; на картах масштабів 1:10 000-1:25 000 всі типи пісків зображуються умовним знаком рівних пісків, а їхній рельєф відображається горизонталями. Болота, солончаки і такири зображуються при площі в масштабі карти понад 25 мм . На картах масштабів 1:10 000 - 1:200 000 підписується глибина боліт.

9. Кордони та межі

На топографічні карти всіх масштабів наносять:

- державні кордони;

- межі виключних (морських) економічних зон та полярних володінь;

- межі адміністративних одиниць першого порядку (автономних республік, країв, областей тощо);

- межі державних заповідників та національних парків;

Крім цього, на топографічні карти території України наносять межі районів та міст обласного підпорядкування (тільки на карти масштабів 1:10 000-1:200 000);

Державний кордон України наноситься за найновішими офіційними договірними матеріалами делімітації та демаркації кордонів. Державні кордони іноземних держав наносяться відповідно до міжнародних договірних документів між суміжними державами, які визнаються Україною.

При зображенні кордонів необхідно дотримуватись таких основних правил:

- державні кордони показуються з мінімальними узагальненнями в межах графічної точності карти; з особливою ретельністю опрацьовуються повороти та прямолінійні ділянки, всі чітко виражені повороти фіксуються крапками умовного знака;

- всі об'єкти місцевості, по яких проходять кордони, відображуються з допустимою масштабом карти детальністю; якщо кордон проходить між населеними пунктами, островами та іншими об'єктами, то умовний знак кордону проводиться так, щоб не виникало сумнівів щодо належності цих об'єктів до тієї чи іншої держави;

- якщо кордони або межі різного порядку співпадають, то показується кордон або межа вищої політико-адміністративної одиниці;

- при зображенні державного кордону України на картах масштабів 1:10000 - 1:50000 показуються всі прикордонні знаки.

10. Відомості про схилення магнітної стрілки.

На топографічних картах масштабів 1:10 000 - 1:200 000 вказується величина схилення магнітної стрілки та дані про річні зміни схилення. При наявності магнітних аномалій схилення вказується діапазон його значень.

На аркушах карт масштабів 1:500 000-1:1 000 000 проводять ізогони через 1° магнітного схилення. На аркушах карт, де ізогони зображені часто, їх наносять з розрядкою - не ближче ніж 2-3 см одна від одної, при цьому ізогони, кратні 10^о , проводяться у всіх випадках. Точки та райони магнітних аномалій магнітного схилення зображуються всі, починаючи з відхилення в 1°. Підписи значень ізогон, точок та районів аномалій магнітного схилення даються в цілих градусах зі знаком «плюс» для східного схилення та зі знаком «мінус» - для західного.

11. Підписи

На топографічних картах усіх масштабів застосовуються такі підписи:

- власні назви географічних об'єктів - населених пунктів, залізничних станцій, пристаней, морів, річок, озер, островів та інших об'єктів гідрографії, гірських систем, хребтів, вершин, перевалів, боліт, пісків, лісів, солончаків тощо;

- пояснювальні - для додаткової характеристики або пояснення суті зображених на карті об'єктів та елементів місцевості (матеріал побудови гребель, покриття доріг, породи дерев, характеристика якості води в озерах, колодязях та джерелах і т ін.);

- числові - характеристики висот геодезичних пунктів та характерних точок місцевості, урізів води, глибин водойм, горизонталей, горбів, обривів, водоспадів, колодязів, ширини річок, доріг, ярів та просік, висот дерев, вантажопідйомність мостів, поромів і т. ін., а також найвищих об'єктів що виділяються на місцевості, висоти яких підписуються на картах.

Назви географічних об'єктів підписують на картах за офіційними довідковими, картографічними, статистичними та іншими джерелами в сучасній українській орфографії у відповідності до вимог спеціальних нормативно-технічних документів з написання географічних назв.

Всі власні назви географічних об'єктів підписуються на картах у повній формі. Підписи, що означають тип об'єкта (номенклатурні терміни) та пояснювальні підписи даються у повній або скороченій формах згідно з діючими умовними знаками.

Підписи назв населених пунктів, позначок висот, вершин, перевалів, мисів, невеликих озер та інших водойм, островів та півостровів розташовуються, як правило, паралельно північній (південній) стороні рамки карти справа від зображення об'єктів, до яких вони відносяться.

Підписи назв видовжених об'єктів (морів, озер, гір, річок, урочищ та ін.) розміщуються на зображенні цих об'єктів або вздовж них по прямих або плавних кривих лініях у напрямку їх найбільшого простягання.

Всі підписи на картах повинні бути розташовані так, щоб не виникало сумнівів, до якого об'єкта вони відносяться; вони не повинні закривати умовних знаків важливих об'єктів та орієнтирів, перетинати зображення державних кордонів та мати мінімальну кількість перетинів з іншими елементами змісту карти.