Стаття 43. штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб та працівників

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фі­зичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповід­но до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і праців­ників за порушення законів та інших нормативно-правових ак­тів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення. Особи, на яких нак­ладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем ро­боти.

Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників, визначених цією статтею, зараховуються до Державного бюджету України.

Коментар до ст. 43

До прийняття нормативно-правових актів, що регулюють нові нор­ми визначені у коментованій статті, застосовується Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 р. № 754, якою затверджено Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, уста­нови і організації за порушення нормативних актів про охорону праці. Право накладати штрафи на підприємства мають посадові особи Держнаглядохоронпраці України у таких розмірах:

· голова — до 2 відсотків місячного фонду заробітної плати під­приємства, з якоі'о стягується штраф;

· заступники голови — до 1,5 відсотків місячного фонду заробіт­ної плати підприємства, з якого стягується штраф;

· начальники територіальних управлінь — до 1 відсотка місячно­го фонду заробітної плати підприємства, з якого стягується штраф;

· начальники інспекцій — до 0,5 відсотка місячного фонду заробіт­ної плати підприємства, з якого стягується штраф.

Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 відсотків місячного фонду заробітної плати під­приємства. Для розрахунку розміру максимально можливого штрафу бе­реться фактичний фонд заробітної плати підприємства за місяць, що пе­редує місяцю, в якому прийнято постанову про накладання штрафу.

Штраф накладається за порушення законодавчих та інших норма­тивних актів про охорону праці, а також за невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Під розпорядженнями посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, за невиконання яких можуть застосовуватися штрафні санкціі до підприємства, слід вважати документально оформ­лені приписи керівникам і посадовим особам даного підприємства про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці або про зупинен­ня експлуатації виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, обладнан­ня у зв'язку з наявністю порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих.

Застосування норми щодо сплати штрафу в касу підприємства по­требує внесення відповідних змін до Кодексу про адміністративні пра­вопорушення.

Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, ма­теріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Коментар до ст. 44

Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудо­вої дисципліни, за невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, у тому числі в галузі охорони праці, полягає в тому, що вин­ний працівник вимушено несе невигідні для нього наслідки у зв'язку з накладеним на нього дисциплінарним стягненням.

Виконувати вимоги з охорони праці та виробничої санітарії пра­цівників зобов'язують Кодекс законів про працю України (ст. 139, 159), Закон України "Про охорону праці" (ст. 14), правила внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємствах, в установах і орга­нізаціях, норми колективних договорів, інші нормативні акти. Відповід­ні умови можуть бути внесені і до контрактів, які укладаються з пра­цівниками.

КЗпП України (ст.147) встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Законодавством, статутами і положення­ми про дисціплину, що діють у деяких галузях суспільного виробниц­тва, можуть бути передбачені для окремих категорій й інші дисциплі­нарні стягнення.

Стаття 43 Закону є загальною нормою, вона не встановлює безпосередньо конкретних санкцій за те чи інше адміністративне пору­шення, а дає посилання на адміністративне законодавство

Матеріальна відповідальність регламентується статтями 130-138 КЗпП України та іншими нормативними актами, що стосуються цієї відповідальності у трудових відносинах.

Притягнення працівника до кримінальної, адміністративної чи дис­циплінарної відповідальності за дії. якими заподіяно шкоду, не звіль­няє його від матеріальної відповідальності. За наявності в діях праців­ника ознак злочину на нього може бути покладено повну матеріальну відповідальність, а за відсутності таких ознак покладається обмежена відповідальність.

Кримінальним кодексом України, що діє на території України з ве­ресня 2001 року, визначено відповідальність за злочини проти безпеки виробництва (статті 271. 272, 273, 274, 275 розділу X "Злочини проти безпеки виробництва").

В усіх випадках притягнення до відповідальності слід установлю­вати коло службових обов'язків кожної особи, чи дійсно нею не вико­нувалися ці обов'язки, чи є її провина діями (бездіяльністю) і негатив­ними наслідками.