Приклади розв’язку типових задач. Задача 1.Проектний інститут працює над розробкою технологічного процесу (потокової лінії) по переробці сільсь­когосподарської сировини

Задача 1.Проектний інститут працює над розробкою технологічного процесу (потокової лінії) по переробці сільсь­когосподарської сировини. Вартість проектних робіт становить 64 тис. грн, які мають бути освоєні протягом двох років: 44 тис. грн першого року і 20 тис. грн – другого.

Виготовлення технічних засобів триватиме рік. Вартість обладнання 70 тис. грн, а монтажу – 24 тис грн., який також повинен бути виконаний протягом року.

Освоєння проектованого технологічного процесу дасть змогу переробляти щорічно 1000т сировини і виробляти 200 тис. умовних банок консервної продукції за ціною 2, 1 грн/банку. Собівартість продукції 1, 6 грн/банку.

Супутні капіталовкладення становлять 1 100 грн щорічно.

Термін експлуатації потокової лінії 4 роки. Обчисліть народно-господарський ефект від розробки і використання нової технології у переробній галузі.

Розв’язок

Народногосподарський ефект за весь термін служби потокової лінії визначається за формулою:

е_t = Р_T – В_T.

При цьому слід враховувати різночасовість витрат і результатів і привести їх до одного моменту часу – першого року експлуатації лінії. Результати від експлуатації лінії становлять за рік 200000 × 2, 1 = 420 тис. грн, а за весь термін експлуатації:

Витрати на проектування, виготовлення і монтаж лінії з урахуванням фактору часу дорівнюють:

В₁ = 44×(1 +0.1)⁴ + 20×(1 +0.1)³ + 70×(1 +0.1)² + 24×(1 + 0.1) = 200.6 тис. грн.

Річні витрати в процесі експлуатації лінії становлять 200000 × 1, 6 + 1, 1 = 321, 1 тис. грн, а за весь термін служби:

Вт = B₁+ B₂= 200, 6 + 1339, 7 = 1540, 3 тис. грн.

e_t= 1752, 5 – 1540, 3 = 212, 2 тис. грн.

Висновок: Ет = 212, 2 тис. грн.

Задача 2.Встановіть величину комерційного ефекту у виробника і споживача нової формувальної машини, якщо вит­рати на її виробництво становлять 5250 грн, рентабельність виробництва 42 %, ставка податку на прибуток 30 %.

Використання машини дає можливість довести потужність цеху до 30000 шт. у рік. Ціна виробу 1, 7 грн, а собівартість 1, 02 грн. Супутні капіталовкладення дорівнюють 500 грн щорічно. Термін експлуатації машини згідно з технічною документацією 4 роки.

Розв’язок

Комерційний ефект у виробника нової формувальної машини можна визначити за формулою:

П = Q – С_п – F.

Ціна машини при заданому рівні рентабельності становитиме:

Ц_маш=5250 × 1, 42 = 7455 грн,

Тоді П= 7455 – 5250 – (7455 – 5250) × 0, 3 = 1, 543 тис. грн.

Комерційний ефект у споживача машини можна знайти як:

ет = Рт – В_т.

Результати від використання машини за рік дорівнюють:

30000 × 1, 7 = 51 тис. грн.

Тоді за весь термін експлуатації:

Рг= 51 + 51 × 0, 9 + 51 × 0, 83 + 51 × 0, 75 = 177, 48 тис. грн.

Річні витрати у споживача становитимуть: за перший рік:

7, 46 + 30000 × 1, 02 + 0, 5 = 38, 56 тис. грн,

а за наступні роки

30000 × 1, 02 + 0, 5 = 31, 1 тис. грн.

Тоді комерційний ефект у споживача машини за весь термін її експлуатації становитиме:

Відповідь: П = 1, 543 тис. грн., Ет = 61, 57 тис. грн.

«Оцінка економічної ефективності інвестицій»

Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Е_р):

,

або

де ΔП – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн;

П – загальна сума прибутку для новостворюваних об’єктів, грн;

К– загальна сума капіталовкладень (кошторисна вартість проекту), грн.

Абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:

де Вср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн;

Сноз – середні залишки нормованих оборотних засобів підприємства, грн.

2. Строк окупності капіталовкладень (Т_р), який є обер­неним показником до Е_р:

років.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капі­та­ловкладень Е_р повинен порівнюватись з нормативним кое­фіціє­нтом Е_н, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. У наших розрахунках прийматимемо Е_н = 0, 15. Якщо Е_Р>Е_Н, то вкладення капіталу вважають доціль­ними.

Нормативний строк окупності капітальних вкладеньвизначається за формулою:

, років.

Розрахунки порівняльноїефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (3_прив):

З_прив = С_і + Е_Н × К_і → min, грн,

де С_і – собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн;

К_і – капіталовкладення по і-му варіанту, грн.

Приведені затрати (3_прив) можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

З економічної точки зору найкращим вважається той проект, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

Визначення річного економічного ефекту (Е_п) ґрунтується на порівнянні приведених затрат по базовій та новій техніці:

Ер = З1 – З2 грн,

де З1, З2 – приведені затрати на одиницю продукції до і після застосування техніки, (грн);

З1 = С1 + Ен × Кп1, грн;

З2 = С2 + Ен × Кп2, грн.

Річний економічний ефект визначається:

Ер =[(С1 + Е1 Кп1) – (С2 + Е2 Кп2)] N грн,

де С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після застосування нової техніки, грн;

Кп1, Кп2 – питомі капітальні вкладення до і після застосування нової техніки, грн;

Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень (Ен = 0, 15).

Розрахунковий строк окупності додаткових капітальних затрат (Т_ок.р) по певному варіанту обчислюється:

років.

де К₁, К₂ – сума капіталовкладень відповідно по першому і другому варіантах, грн;

С₁, С₂ – собівартість річного випуску продукції відповідно по першому і другому варіанту, грн.

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають шляхом попарного зіставлення зазначених величин.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень (Ер) обчислюється:

За умови, що Т_{ок. p}< Т_{ок. н.} або Ер>Ен кращим вважається більш капіталомісткий варіант, якщо Т_ок. р > Т_{ок. н} або Е_р<Е_н, то кращим є менш капіталомісткий варіант.

Якщо перед підприємством стоїть проблема вибору між будівництвом нового об’єкту і реконструкцією діючого, то її можна вирішити також за допомогою розрахункового коефіцієнта економічної ефективності капіталовкладень (Ер):

,

де С_д, С_р, С_н – відповідно собівартість річного обсягу про­дукції до реконструкції, після реконструкції діючого під­приє­мствва і на новому підприємстві, грн;

К_н, К_р– капітальні вкладення відповідно у нове будівництво і реконструкцію, грн.

Якщо Ер<=Ен, то ефективним буде реконструкція, якщо ж Ер>Ен, то – нове будівництво.

Економічний ефект від прискореного введення в дію основних виробничих фондів і виробничих потужностей (Е_приск) розраховується:

Е_приск = Е_н × К_ф × (Т_норм – Т_факт), грн,

де К_ф – вартість основних фондів, достроково введених у дію, грн;

Т_норм – нормативний (або плановий) строк будівництва, років;

Т_факт – фактичний строк будівництва, років.

Зниження собівартості продукції характеризується показ­никами умовно-річної економії (Е_у) і економією до кінця року(Е_др):

Еу = (С1 – С2)N , грн;

Едр = (С1 – С2)Nдр, грн,

де Nдр – випуск продукції від моменту впровадження заходу і до кінця року, натур. одиниць.

Варіанти виробничих інвестицій, що порівнюються, часто від­різняються один від одного розподілом загальної суми капіта­ловкладень по роках інвестування. Тому оцінку ефективності капіталовкладень здійснюють з урахуванням фактору часу.

Повні витрати на будівництво складаються із абсолютної суми капіталовкладень і втрат від їх «заморожування».

Капітальні витрати, які визначені з урахуванням строку їх «заморожування» і недоотриманою у зв’язку із цим віддачею, називають приведеними капітальними витратами (Кприв). Приведення капітальних вкладень до певного року здійснюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень (ά ):

ά = (1 + Е_пр) ^t

де Е_пр – норматив приведення різночасових витрат, що дорівнює 0, 1 (ставка дисконту);

t– кількість років, що відділяють затрати і результати да­ного року від початку розрахункового.

Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом множення на α :

грн,

де K_t – капітальні витрати у t-ому році їх освоєння, грн;

Т – загальний термін освоєння капіталовкладень, років.

Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом ділення на α:

грн.

Приведені капітальні витрати (К_прив) визначають по кожному із можливих варіантів розподілу капіталовкладень по роках і найкращим вважається той варіант, в якому вони є мінімальними.

Зіставність капітальних витрат і ефекту досягається шляхом урахування розриву в часі (лагу) між здійсненням капітальних вкладень і одержанням ефекту.

Тривалість будівельного лагу (Л_б) обчислюється за формулою:

Л_б = а₁ × Т + а₂ × (Т– 1) + ... + а _t, років,

де а₁, а₂, ... , a _т – доля капітальних вкладень у процентах до кошторисної вартості за 1, 2 ... Т-й рік загальної тривалості будівництва.

Визначення економічної ефективності виробничих інвес­тицій в умовах ринку повинно враховувати притаманні ринковій економіці рівень інфляції та ступінь ризику.

Необхідний для цього розмір капіталу обчислюється на основі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та існуючої індивідуальної ціни на нього. При цьому враховується вартість монтажу та доставки:

де n– кількість необхідних видів основних фондів;

Ц_і – повна вартість придбання нових основних фондів на зміну застарілим, грн;

N_i – кількість основних фондів і-го виду, що необхідно придбати, одиниць;

В_т.р.оф – загальна сума витрат на ремонт і технічне обслу­го­вування наявних основних фондів підприємства, грн;

А– загальний амортизаційний фонд підприємства, грн.

Другий варіант передбачає розширене відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощення до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно шляхом його технічного переозброєння, реконструкції або розширення за заздалегідь розробленим проектом.

Обчислюють необхідну середньорічну виробничу потуж­ність Мср, виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання (К_вик)у розрахунковому році та виявленого попиту ринку на продукцію:

нат. одиниць,

де К_вик – коефіцієнт використання потужності.

– величина попиту на –й вид продукції, що роз­раховується за статистичними методами прогнозування попиту.

Коефіцієнт використання виробничої потужності ( ) залежить від ступеня зносу основних фондів підприємства та формування його резерву. Якщо виробництво розширюється або реконструюється за допомогою фондів, що вже були в експлуатації відносно довго, цей коефіцієнт буде значно менший за одиницю (0,5 – 0,6) за рахунок того, що такі фонди будуть вимагати додаткових ремонтів. Якщо виробництво укомплек­товується новими фондами, такий коефіцієнт 0, 9 – 0, 95.

Визначають середньорічну виробничу потужність для задоволення ринкового попиту на продукцію:

нат. одиниць,

де – базова виробнича потужність підприємства.

Розраховують абсолютну величину необхідної додаткової виробничої потужності підприємства ( ) використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту в абсолютний , який майже завжди дорівнює 0, 5, за середніми даними тривалого періоду:

.

На основі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних капіталовкладень на певний розрахунковий період:

нат. одиниць,

де – питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності.