Чорноземи звичайні малогумусні на лесах

чорноземи звичайні на території господарства представлені чорноземами звичайними малогумусними середньосуглинковими (шифр агровиробничої групи грунтів 53д на площі 246,73 га та 55 д на площі 49,27 га ).

Сформувалися дані ґрунти на широких вододільних плато, вузьких ерозійно-небезпечних плато крутизною 0-1 ^о та слабопохилих схилах крутизною 1-2 ^о.

Морфологічна будова грунтового профілю чорноземів реградованих середньоосуглинкових, які займають найбільшу площу на території землекористування, така:

Н 0-44 см - гумусовий горизонт, темно-сірий, грудкувато-зернистий (орний шар розпилений), слабо ущільнений, структура міцна, добре виражена, вологий корні рослин, перехід поступовий

Нрк 45-80 см – верхній перехідний горизонт, темнувато-сірий з буруватим відтінком, наростаючим з глибиною, грудкувато-горіхувато-зернистий, ущільнений, вологий, структура міцна, перехід до нижнього перехідного горизонту поступовий

НРк 81-115 см – нижній перехідний горизонт сірий з бурим відтінком, донизу бурий , нерівномірно гумусований, зернисто-грудкуватий з горохуватими домішками, свіжий, ущільнений, карбонатний, перехід поступовий Рк 115-145 см – материнська порода пальово-бурий лес, слабо ущільнений, грудкуватий, донизу безструктурний, рихлий, пористий, білозірка з 90 см.

Загальна глибина гумусованої частини профілю чорноземів звичайних малогумусних важко суглинкових на лесах становить 75-85 см, а власне гумусового горизонту – 35-40 см.

За механічним складом грунти важкосуглинкові – фракція фізичної глини становить 59,0%, фракція мулу – 18,2%, фракція грубого пилу – 34,3%.

Від механічного складу залежать фізичні та фізико-хімічні властивості в грунтів, вологоємкість, водо проникнення, повітряний та тепловий режими, ємкість вбирання.

Окремі фракції механічних елементів по різному впливають на властивості грунтів. Це пояснюється різним мінералогічним і хімічним складом механічних елементів і різними їх фізичними та фізико-хімічними властивостями. Механічний склад визначає практично всі властивості грунтів і, звичайно, його родючість. Фізичні та водно-фізичні властивості грунту, його забезпеченість органічною речовиною та елементами живлення, а відповідно водно-повітряний і поживний режим грунтового середовища залежить від механічного складу. Від нього залежить хід грунтових процесів, формування морфологічних ознак грунтового профілю, особливості розвитку водної і вітрової ерозії, технологічні особливості агроприйомів.

Головна роль у фізико-хімічних процесах, що протікають у грунті, належить мулистій фракції, особливо її колоїдній частині, яка служить головним цементом грунтової структури.

Мул представляє собою цінну частину грунту, оскільки в ньому зібрані основні запаси зольних поживних елементів, від кількості мулу і його мінералогічного складу залежить мікроагрегатність грунтової маси і водостійкість мікроагрегатів.

Грубий пил – інертна фракція – не приймає участі в структуроутворенні, проте володіє високою водопідіймаючою здатністю.

Сума увібраних основ складає 25,7-28,7 ммоль на 100 г грунту, в колоїдному комплексі переважає кальцій ( 21,5-26,0 ммоль на 100г грунту ), співвідношення між кальцієм і магнієм 5:1. Невисокий вміст натрію 0,4-1,4% від суми катіонів у верхньому горизонті вказує на відсутність солонцюватості цих грунтів. Характеризуються реакцією близькою до нейтральної (рН сольової витяжки 6,65-7,0).

Високодисперсна частина грунту (мул, колоїди) під впливом кальцію утворюють стійкі непептизовані в воді гелі. Грунт легко оструктурюється, набуває хороші водно-фізичні властивості, сприятливі для розвитку рослин.

Перерозподіл колоїдів по профілю не спостерігається, що вказує на відсутність солонцюватості, яке підтверджується аналітичними даними (розрізи №№ 8,9,14,42,60 ).

За даними хімічного аналізу вміст гумусу з поверхні ( 0-20 см ) у чорноземів звичайних малогумусних становить 4,1-4,7 %. По профілю гумус розподіляється рівномірно і з глибиною кількість його поступово зменшується. Так, на глибині 45-55 см вміст гумусу становить 2,8-3,7%, на глибині 70-80 см – 1,1-2,1%, на глибині 90-100 см – 0,8-1,0%( розрізи №№ 8,9,14,19,42,60 ).

Запаси гумусу в грунті мають важливе значення і є одним із важливих показників родючості грунтів. Інтенсивність мікробіологічних процесів підвищується при збільшенні гумусу в грунті.

Велике значення має гумус як фактор поглинаючої здатності грунту. Грунти, збагачені на гумус, володіють високою поглинаючою здатністю. Не менше значна роль гумусу в формуванні агрономічно цінної водотривкої структури, а звідси витікає, що гумус є важливішим фактором підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

За час від коригування матеріалів крупномасштабного обстеження грунтів, проведеного в 1990 році до теперішнього повторного коригування встановлене незначне зниження вмісту гумусу з 4,67% до 4,36% ( середнє значення), відмічена деградація грунтів через відсутність культури землеробства.

Лучно-чорноземні ґрунти

Лучно-чорноземні ґрунти на території господарства представлені: лучно-чорноземні слабосолонцюваті солончакуваті грунти, середньосуглинкові ( шифр 122д на площі 637,39 га), лучно-чорноземні слабосолонцюваті солончакові грунти, середньосуглинкові ( шифр 123д на площі 126,27 га), лучно-чорноземні середньо- і сильносолонцюваті солончакові грунти, середньосуглинкові ( шифр 125 д на площі 24,96 га), лучно-чорноземні, лучні і дернові глейові середньо- і сильноосолоділі грунти та солоді, середньосуглинкові (шифр 165д на площі 65,05 га), намиті чорноземи і лучно-чорноземні грунти, середньо суглинкові (шифр 209д на площі 40,3 га).

Лучно-чорноземні ґрунти є постійним компонентом лісостепових ландшафтів, трапляються окремими плямами серед зо­нальних чорноземів на цілком певних геоморфологічних рівнях до­линної гіпсоедафокатени. Ці трофічно багаті, темнозабарвлені гумусом напівгідроморфні аналоги чорноземів відрізняються від останніх оглеєністю породи за рахунок відносно неглибокого залягання підґрунтових вод (3-7 м): Н + Нр + HRк + РНк + Ркgl. Вони сформувалися під мезофільними трав'яними фітоценозами, маючи зазначену катенарну приуроче­ність до відомих топопозицій, тобто до різноманітних за формою мік- рознижень рельєфу на плоских слабкодренованих вододілах і над­заплавних пізньоплейстоценових терасах. Трапляються вони також і на добре дренованих підвищеннях, якщо цьому сприяють знижен­ня мезорельєфу. Ґрунтотворна функція рельєфу зводиться до ство­рення підвищеного фону зволоження за рахунок двох джерел: тут затримуються на шляху до гідрографічної сітки атмосферні опади, а також підвищується рівень підґрунтових вод, які посилюють свій вплив на ґрунтотворення. В разі недостатньо пильної польової діаг­ностики (при неглибоких розрізах, неуважному аналізі мікро- та мезорельсфу тощо) лучно-чорноземні ґрунти досить часто не відді­ляють від чорноземів. Профіль лучно-чорноземних ґрунтів, як пока­зано вище, дійсно має багато спільного з автоморфними чорнозема­ми, відрізняючись від них прогресивним наростанням донизу воло­гості, яка стає максимальною біля дзеркала підґрунтових вод. Ця гідрологічна особливість морфологічно маркується ознаками оглеєння в нижній частині профілю (від оливково-іржавих плям до Fе – Мn - новоутворів у вигляді пунктації, бобовин тощо).

Лучно-чорноземні ґрунти за своїми властивостями наближають­ся до чорноземів, перевищуючи їх кількісними показниками: вони мають більший вміст і запаси гумусу, наділені підвищеною ЄКО. мають підвищений вміст обмінного Mg (до 50 % від суми ввібраних основ), а не Са, який переважає в автоморфних чорноземах. Ця геохімічна особливість зумовлена дією гідрочинника, який сприяє також окарбоначуванню їх профілю, а в низці випадків його засо­ленню та осолонцюванню. Гідрологічний режим лучно-чорнозем­них ґрунтів виявляє велику чутливість до порівняно незначних коливань у кількості атмосферних опадів і температури. Зменшен­ня на 100 - 200 мм опадів у певні (сухі та жаркі) періоди сонячної активності (11- та 22-річні цикли тощо) супроводиться таким зни­женням дзеркала підґрунтових вод, яке переводить ґрунтогенез у режим автоморфності, притаманної чорноземам типовим. І навпа­ки. при поверненні вологих більш прохолодних біосферно-космічних циклів піднімається рівень підґрунтових вод, сприятливий для пе­реходу лучно-чорноземних ґрунтів у гідроморфний режим лучного ґрунтогенезу. Подібні флуктуації (пульсації) гідротерміки спричи­нюють цілу низку змін в екологічних режимах ґрунтогенезу (в ха­рактері засолення, гумусоакумуляції тощо).

Отже, висока індикативна чутливість до атмосферного зволо­ження є тією яскравою особливістю лучно-чорноземних ґрунтів, яка зумовила їх складну еволюцію в голоцені: у профілі лучно-чорно­земних ґрунтів залишили свій відбиток стадії лучного і чорноземно­го ґрунтогенезу, кілька циклів засолення-розсолення (солончаковості-осолонцювання), осолодіння тощо. Такі відбитки однозначно свід­чать про те, що генезис та еволюція цих специфічних і дуже родю­чих ґрунтів були складними і суперечливими. Однак поза сумнівом, дерновий процес не зазнає на цих краще за чорноземи зволожених ґрунтах жодних обмежень. У їх профілі вільно мігрують карбонати, які також вільно акумулюються в низах профілю у формі кальциту, арагоніту разом з гіпсом та іншими легкорозчинними солями. Од­нозначно трактується і кінцевий продукт цих процесів — значно вища за найродючіші чорноземи родючість лучно-чорноземних ґру­нтів. Відома й причина: їх більша трофність і краща зволоженість, особливо помітні в посушливі роки.

Прийоми раціонального використання лучно-чорноземних ґрунтів аналогічні чорноземам, але все ж потребують більшої уваги, кваліфі­кації, ґрунтово-екологічної ерудиції.

Базуючись на одержаних даних господарства та району, використовуючи дані зокремленої економічної оцінки ріллі та бонітування грунтів , зроблені розрахунки , які приведені в таблиці 4 [16].

Таблиця 4