Труктура зведеного бюджету підприємства.

Зведений бюджет промислової компанії складається із трьох бюджетів першого рівня - операційного, інвестиційного й фінансового.

Часто у вітчизняній літературі фінансовий бюджет визначають ще як "бюджет руху грошових коштів" або "грошовий бюджет". Це не зовсім коректно, тому що метою складання фінансового бюджету є не тільки планування грошових надходжень і витрат підприємства, але й, ширше, всіх оборотних коштів і короткострокових зобов'язань як основних факторів, що визначають поточну платоспроможність компанії.

Операційний бюджет фокусується на моделюванні майбутніх витрат і доходів від поточних операцій за бюджетний період. Отже, об'єктом розгляду операційного бюджету, є фінансовий цикл підприємства.

Інвестиційний бюджет розглядає питання відновлення й вибуття капітальних активів (основних засобів і вкладень, довгострокових фінансових вкладень), що становить основу інвестиційного циклу.

Мета фінансового бюджету - планування балансу грошових надходжень і витрат, а в більше широкому змісті - балансу оборотних коштів і поточних зобов'язань для підтримки фінансової стійкості підприємства протягом бюджетного періоду.

"Вихідними" результатами бюджетного процесу є планові форми зведеної фінансової звітності:

звіт про фінансові результати (прибутках і збитках) - "вихідна" форма операційного бюджету;

звіт про рух грошових коштів і звіт про зміну фінансового стану - "вихідні" форми фінансового бюджету;

звіт про інвестиції - "вихідна" форма інвестиційного бюджету;

баланс - інтегральна "вихідна" форма, що поєднує результати всіх трьох основних бюджетів, що становлять зведений бюджет підприємства.

Структура зведеного бюджету промислового підприємства показана на схемі.

Операційний бюджет складається з ряду бюджетів (або під- бюджетів) другого рівня:

бюджету продажів;

бюджету виробництва;

бюджету запасів готової продукції (товарних залишків);

бюджету постійних (загальногосподарських і загальних комерційних) витрат;

бюджету закупівель.

У свою чергу, деякі бюджети другого рівня складаються з бюджетів третього рівня, бюджети третього рівня можуть розпадатися на бюджети четвертого рівня й т.д., залежно від масштабів і різноманіття господарських операцій підприємства. Наприклад, бюджет виробничих витрат є бюджетом 3- го рівні й включається в бюджет виробництва, а бюджет прямих матеріальних витрат - бюджетом 4- го рівні, що входить до складу бюджету виробничих витрат. Таким чином, для зведеного бюджету промислового підприємства характерна багатоступінчаста ієрархічна структура.

3.Структура операційного бюджету підприємства. Складання на базі операційного бюджету підприємства планового звіту про фінансові результати.

До раніше сформованих бюджетних показників для складання звіту про фінансові результати (результуючої форми операційного бюджету) прогнозуються:

доходи й витрати по інвестиційній діяльності (від продажу основних засобів і матеріальних запасів, реалізації або придбання фінансових активів), неосновної (іншої операційної діяльності), і фінансовій діяльності (відсотки до одержання й сплати, можливі списання заборгованості, уцінка й дооцінка фінансових активів та ін.);

податки. В даний розділ звіту про фінансові результати ставляться всі види податків (включаючи непрямі податки, такі як ПДВ і акцизи) за винятком податку на прибуток. Також слід зазначити, що специфіка розрахунку податкових платежів (застосування методу “по першій з двох подій”, наявність пільг, інша специфіка податкового обліку) визначає відому відособленість податкового планування в частині розрахунку баз оподатковування від бюджетних показників доходів і витрат (собівартості). Отже, на підприємстві окремо варто впровадити податкове бюджетування з елементами податкового планування (мається на увазі оптимізація оподаткування в межах тих можливостей, що надаються законодавством);

трансферти із чистого прибутку (мається на увазі розподіл прибутку, особливо тієї частини, що капіталізується).

Звіт про фінансові результати (звіт про прибутки й збитки) у бюджетному плануванні доцільно становити у двох варіантах:

зведеному (з фіксацією агрегованих показників доходів і витрат);

у розрізі видів продукції.

Звіт про фінансові результати в розрізі видів продукції будується за маржинальним принципом (принцип системи “директ-костинг”), коли виділяються величини виторгу, змінних витрат і операційного (маржинального) доходу за окремими видами продукції. Такий підхід дозволяє обчислювати рентабельність окремих виробничих ліній (продуктів), зіставляти взаємопов'язані показники змінних витрат і виторгу в розрізі окремих видів продукції (проводити так званий аналіз "витрати-генератори витрат"), що винятково важливо для поточного й перспективного планування діяльності підприємства.

Складання проекту звіту про фінансові результати (прибутки і збитки) є "вихідною формою" операційного бюджету промислового підприємства. Однак було б помилково думати, що робота з операційним бюджетом уже закінчена. За результатами моделювання фінансового бюджету операційний бюджет ще буде коректуватися, зокрема, при рішенні завдань скорочення розрахункової величини фінансового дефіциту коштів і інших оборотних активів підприємства.

4. Складання інвестиційного та фінансового бюджетів підприємства. Складання на базі інвестиційного та фінансового бюджетів підприємства планового балансу.

Інвестиційні потреби підприємства включають як поточні закупівлі устаткування для забезпечення виробничої програми короткострокового бюджетного періоду (як правило, кварталу), так і довгострокові "перехідні" програми (проекти) капітального будівництва, такі, що за тривалістю освоєння засобів і одержання ефекту охоплюють ряд короткострокових бюджетних періодів. Саме тому для складання інвестиційної програми в рамках короткострокового бюджетного періоду на середньому і великому промисловому підприємствах доцільно становити довгостроковий (на рік або більше) інвестиційний "бюджет розвитку" або ж індикативний "ковзний" бюджет строком на 1-3 року .

Таким чином, інвестиційний план компанії визначається як потребами поточного бюджетного періоду (закупівля устаткування та ін.), так і тимчасовим періодом, що виходить за рамки бюджетного (капітальне будівництво, програми модернізації та ін.)

При складанні проекту інвестиційного бюджету "клітинкою" обліку великомасштабних капітальних вкладень є проект. Також варто помітити, що бюджетування окремих інвестиційних проектів залежить від того, чи здійснюються вони господарським способом, або шляхом залучення підрядника (підрядним способом). У першому випадку в інвестиційному бюджеті показується розшифровка за статтями інвестиційних витрат (вартість устаткування, вартість будівельно-монтажних робіт, інші інвестиційні витрати). При підрядному способі будівництва об'єкт незавершеного будівництва до його здачі перебуває на балансі підрядника й у звіті про інвестиції фігурує лише вартісна величина фінансування підрядних робіт.

За дрібними вкладеннями (як правило, це закупівля встаткування, обумовлена поточними потребами короткострокового бюджетного періоду) облік ведеться за статтями інвестиційних витрат (вартість устаткування, вартість монтажу).

Величина інвестиційних витрат за довгостроковими інвестиційними проектами (програмами капітального будівництва) на поточний бюджетний період визначається на основі кошторисів за даними програмами з урахуванням реального виконання графіку освоєння засобів на початок бюджетного періоду. На додаток до проекту інвестиційного бюджету, що характеризує витратну частину планованих інвестиційних вкладень, у рамках інвестиційного планування доцільно становити прогнозний баланс руху необоротних активів підприємства на поточний бюджетний період.

Після визначення, за допомогою сумування, витрат передбачених в інвестиційних бюджетах, складається плановий баланс. В пасиві балансу може виникати потреба в додатковому фінансуванні (якщо реінвестованого прибутку не вистачатиме для фінансування усіх інвестиційних програм). В такому випадку необхідним є складання плану залучення коштів. Враховуючи на платність останніх може виникати потреба в коригуванні попередніх бюджетів.

5. Складання планового звіту про Рух грошових коштів.

Проект бюджету руху грошових коштів (інші назви - проект звіту про рух грошових коштів і фінансовий план) є першою із двох "вихідних форм" фінансового бюджету. Даний бюджетний документ визначає величину й структуру грошових надходжень і витрат підприємства на поточний бюджетний період. Проект бюджету руху грошових коштів складається на основі проектів звіту про фінансові результати ("вихідна форма" операційного бюджету) і інвестиційного бюджету. Треба, однак, помітити, що бюджет руху грошових коштів не є чисто розрахунковим із двох згаданих.

По-перше, статті звіту про фінансові результати можуть істотно відхилятися від відповідних статей грошових надходжень і витрат на величину сальдо зміни дебіторської й кредиторської заборгованості та зміну у закупівлях запасів.

Отже, на стадії складання бюджету руху грошових коштів моделюються баланси руху розрахунків (як активних, так і пасивних) - з покупцями, з постачальниками, по оплаті праці, з бюджетом та ін. Головним з них є баланс руху дебіторської заборгованості, тому що основою грошових надходжень підприємства є надходження за реалізовану продукцію (роботи, послуги), а це є не що інше, як погашення дебіторської заборгованості покупців і замовників. Таким чином, баланс руху дебіторської заборгованості показує кореляцію обсягу продажів (прибуткова частина балансу руху дебіторської заборгованості) і грошових надходжень за реалізовану продукцію (видаткова частина балансу руху дебіторської заборгованості).

По-друге, існують статті грошових надходжень і витрат, не пов'язаних з поточним кругообігом капіталу й інвестиційною діяльністю. Це залучення коштів (кредити й позики, емісія акцій) і, навпаки, здійснення розрахунків по кредитному фінансуванню (погашення відсотків і суми основного боргу по кредитах).

Бюджет руху грошових кошів має бути складений таким чином щоб забезпечити підприємству режим роботи за якого надходження грошових коштів перекриватимуть видатки. Для побудови річного бюджету (фактично планового Звіту про рух грошових коштів) частіше застосовується непрямий метод. Сутність такого методу полягає в коригуванні планового прибутку на величини змін в амортизації та статтях оборотного капіталу. Але в останні роки (з появою програмного забезпечення систем бюджетування) стає усе більше використовуватися прямий метод, який вважається більш точним. Прямий метод складання бюджету руху грошових коштів передбачає постатейне розписування майбутніх грошових надходжень і майбутніх грошових виплат. Для більш коротких бюджетних періодів прямий метод застосовується завжди.

6. Аналіз планового рівня прибутковості, ліквідності і фінансової стійкості на базі складених планових звітів підприємства.

Після того як завершено складання усіх планових звітів підприємства на їх базі проводиться аналіз ліквідності і прибутковості. Базовою установкою при цьому є те, що цільова функція бюджету максимізація прибутку підприємства (фірми) за заданих обмеженнях щодо ліквідності і прибутковості. Часто ліквідність і фінансова стійкість підприємства протиставляється прибутковості. Тобто, чим більше підприємство має власних коштів і ліквідних активів, тим більше є його платоспроможність, але в водночас меншою є можливість заробітку прибутку. Нормативи, які використовують при проведенні даного аналізу є такими:

Показники прибутковості (рентабельність активів = чистий прибуток / активи; рентабельність власного капіталу = чистий прибуток / власний капітал; рентабельність продаж = операційний прибуток / чиста виручка від реалізації). Обраховані показники порівнюються спочатку з попереднім періодом діяльності компанії та з показниками середніми за галуззю.

Показники ліквідності (абсолютна ліквідність = грошові кошти та їх еквіваленти / поточні зобов’язання; критична ліквідність = (грошові кошти та їх еквіваленти + дебіторська заборгованість)/ поточні зобов’язання; поточна ліквідність = поточні активи / поточні зобов’язання;). Ці показники також порівнюються з показниками, які мали місце в попередньому періоді та середньогалузевими показниками. Також робиться порівняння з загальноприйнятими нормативними показниками (абсолютна ліквідність = 0,2-0,5; критична ліквідність = 0,6-0,8; поточна ліквідність 1,2-1,5). Додатково проводиться аналіз за плановим звітом про рух грошових коштів (нормальною буде вважатися ситуація коли надходження грошових коштів перевищують їх видатки).

Для оцінки планового рівня фінансової стійкості достатньо розрахувати один показник – рівень автономії (Власний капітал / Активи). Нормальне значення показника 0,5, але він може коливатися залежно від галузі та виду економічної діяльності.

У випадку якщо обраховані показники не відповідають встановленим критерієм робиться пошук шляхів їх покращення і відповідне коригування планових фінансових звітів.