Ісце і роль кредитних операцій у банківській діяльності.

Надання кредитів є основною економічною функцією комерційних банків, яка здійснюється для фінансування споживчих та інвестиційних цілей підприємств, фірм, фізичних осіб та державних організацій. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регі­онів, що ними обслуговуються, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робо­чих місць, будівництву об'єктів соціального та культурного при­значення, а також забезпечують економічну стабільність.

Кредити становлять близько 60% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш ризиковою частиною банківських активів.

Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами у банківських рахунках, із відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника. Отже, проведення банком кредитної операції зумовлене добровільним бажанням надати в тимчасове користування вільні кошти позичальнику, тобто надати банківський кредит.

Щодо сутності кредитної операції банку, то проведення їх проведення являє собою рух позикового капіталу, який надається банком позичальнику за плату на певних умовах, якими є принципи банківського кредитування. Кредитна операція відображає економічні відносини між кредиторами-позикодавцями (комерційними банками) і суб’єктами кредитування (позичальниками), якими можуть бути юридичні або фізичні особи.

2. Умови виникнення кредитної угоди між банком і позичальником Для виникнення кредитної угоди слід дотримуватись таких умов: Умови кредитування:

1. Кредити можуть надаватись у межах наявних вільних ре­сурсів банку.

2. Про кожен великий кредит (більший 10% власного капіталу банку) банк повідомляє НБУ.

3. Кредит видається за умови надання клієнтом у банк кредит­ної заявки.

4. Загальний розмір кредитів банку з урахуванням 100% поза­балансових зобов'язань та врахованих векселів одного позичаль­ника, не може перевищувати 25% власного капіталу банку.

5. Загальний розмір великих кредитів з урахуванням 100% по­забалансових зобов'язань, виданих банком, не може перевищува­ти 8-кратного розміру власного капіталу банку.

Обидва нормативи (п. 4 та п. 5) встанов НБУ.

6. При кредитуванні позичальника банк повинен дотримува­тися економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових страхових резерв­них фондів.

7. Рішення про надання кредиту повинно прийматися в банку колегіальне, тобто затверджуватися кредитним комітетом (комі­сією) та оформлюватись протоколом.

8. Кредити надаються всім суб'єктам господарювання незале­жно від форми власності за умов, що позичальник зареєстрова­ний як суб'єкт підприємництва. Для підтвердження цього пози­чальник — юридична особа подає до банку:

— статут;— установчий договір;

фізична особа:

— паспорт;— ліцензію.

9. Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначе­них кредитною політикою банку.

Ці параметри знаходять своє відображення в бізнес-плані бан­ку і включають:

а) пріоритетні напрямки кредитування;

б) обсяги кредитів;в) структуру кредитного портфеля;

г) граничний розмір кредиті на одного позичальника;

д) методику оцінки фінансового стану та ін.

10. Кред надаються тільки на комерц засадах із до­триманням:

а) оцінки кредитоспроможності позичальника, фінансової ста­більності, ліквідності, рентабельності;

б) кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені статутом;

в) позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансув об'єкта, що кредитується, певною сумою влас капіталу (за міжнародними стандартами 30% вл коштів у фінансув кредитного заходу).

11. Банки можуть надавати своїм клієнтам незабезпечені (бланкові) кредити, але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам зі стійким фінансовим станом. Інсайдерам незабезпечені кредити видаються в межах 50% номінальної вартості акцій, що перебувають у їх власності.

12. Кожний б розробляє власні полож «Про кредиту­в

13. Банк не може надавати кредити на покриття збитків клієн­тів, на формув та збільшення статут фонду клієнта, на внесення клієнтом коштів до бюджету та позабюдж фондів (за винятком кредитування за пот рахунком), а також під­приємств, проти яких поруш справу про банкрутство

Крім того, не надаються кредити підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непостачання товарно-матеріальних цінностей.

Заборонена видача кредитів підприємствам, які мають про­строчену заборгованість по раніше отриманих позичках (проте це твердження не є абсолютним, можливі винятки).

14. Обов'яз укладання між б і клієнтом кред договор

15.Проведення банком експертизи проекту чи господарської операції, що кредитується, на предмет окупності чи достатності цільових грошових потоків від Їх реалізації.

Для отримання кредиту позичальник звертається до банку. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах, що надаються позичальником, зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок позичальника від­критий в іншому банку, то він надає в банк установчі документи

3. Зміст кредитної заявки та її аналіз.

Для отримання кредиту позичальник звертається до баку. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. Заявка містить суму кредиту, мета, стоки погашення, форма забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок клієнта знаходиться в іншому банку то додаються установчі документи, картку з зразками підписів, завірену банком, довідку про залишки коштів на рахунках та про наявність заборгованості. Клієнт для отримання кредиту або іншого кредитного продукту складає і подає заяву на отримання кредиту за встановленою банком формою разом із додатками.

Додатками до заяви на отримання кредиту є наступні документи:

1. Фінансово-економічна документація, яка характеризує фінансовий стан та господарську діяльність позичальника за останні 2—3 роки (поквартальне):

— баланс:— звіт про прибутки і збитки;— звіт про фінансово-майновий стан;— декларація про прибуток.

2. Інформація про рух коштів за останній рік (помісячне)

3. Техніко-економічне обґрунтування пропонованого до кредитування заходу.

4. Контракт/ти (договір, угода) для виконання якого необ­хідний кредит. 5. Пропозиції щодо забезпечення зобов'язань перед бан­ком, які виникнуть у майбутньому:

— документи про право власності на майно, що про­понується в заставу;

— документи про право розпорядження майном та межі повноважень посадових осіб у прийнятті рішень щодо на­дання забезпечення;

— документи про вартість забезпечення (довідка БТІ, оцінка експерта, документи на придбання,...).

6. Нотаріально завірена Копія юридичної справи:

— статут;— установча угода;

— довідка про державну реєстрацію, перереєстрацію;

— довідка про реєстрацію в органах статистики;

— довідка ДПІ про взяття на облік;— картка зразків підписів;

— копія паспортів осіб, які мають право першого і другого підпису (з сторінок, де зазначено дату та місце народження, ким виданий паспорт, місце прописки).

7. Дозвіл уповноваженого органу управління позичаль­ника на залучення кредиту Банку та надання забезпечення. Цей документ повинен містити:

— назву банку, кредит якого залучається і сума кредиту:

— найменування та суму забезпечення, що надається;

— прізвище, ім'я та по-батькові і посаду особи, уповнова­женої на підписання кредитного договору та договорів по забезпеченню.

8. При наявності зобов'язань перед іншими банками за кредитами (гарантіям,...) — інформацію про стан цих зобов'язань:

— довідку банку, який надав кредит (гарантію) про суми заборгованості за основним боргом, відсотками (пенею, іншими штрафними санкціями) і про своєчасність виконання Клієнтом своїх зобов'язань перед цим банком; про об'єкт кредитування (гарантії,...), форму забезпечення; про термін повернення всієї наявної на дату звернення, заборгованості перед цим банком

— кредитний договір (Договір про надання гарантії...)

9. Документи, що характеризують юридичний статус, фінансово-економічний стан та господарську діяльність Гаранта (Поручителя), якщо ним надається забезпечення зобов'язань позичальника перед Банком.Та інші документи на вимогу банку.

4. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності пози­чальника можуть бути: забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;

Кожен клієнт повинен мати власну капітальну базу і стійку рішучість використати свій капітал у реалізації проекту, що кредитується, тобто взяти на себе певну частину ризику.

Дуже важливо при аналізі проекту, що кредитується, правиль­но визначити розмір кредиту. При цьому слід упевнитися, що клієнт не запитує більше кредиту, ніж йому потрібно, оскільки це може призвести до нераціонального використання лишку креди­ту, а звідси і до проблем його погашення. Слід також упевнитися, що клієнт не запитує менше кредиту, ніж йому необхідно, оскільки в цьому випадку можуть виникнути проблеми, пов'язані зі здійсненням проекту, що кредитується, а звідси і з погашенням кредиту. Згідно зі світовими стандартами при видачі кредиту в основні фонди частка власних коштів позичальника повинна складати не менше 30% заходу, котрий кредитується.

При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичаль­ника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.

5. Форми забезпечення повернення банківських кредитів. Під формою забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.

В Україні згідно з чинним законодавством банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: застава; гарантія; перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;іпотека; страхова угода (поліс).

Застава — це спосіб забезпечення зобов’язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором. Залежно від матеріально-речового змісту предмети застави поділяються на такі групи: 1. Застава майна клієнта: • іпотека (застава нерухомості) •застава рухомого майна (транспорт засоби, с/г машини..) •застава товарів у переробці чи обігу; • депозитів, валютних цінностей, виробів з цінних металів;.• цінних паперів.

2. Застава майнових прав:• орендатора;• автора на винагороду;• замовника за договором підряду; • комісіонера за договором комісії. Позичка видається на 50—90 % вартості застави

Гарантія (поручительство) — це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10—15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією. Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи означає передавання банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо на погаш позички при настанні строку її повернення. Іпотека — це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі і будівель) з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.

Банк може самостійно застрахувати позичку, що надається шляхом укладання зі страховою установою угоди про добровільне страхування кредитного ризику. У цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою. Формою забезпечення виконання зобов’язань є також стягнення пені і штрафів. Однією з форм страхування кредитного ризику є створення банком резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій.

6. Зміст договору про заставу.

Застава оформлюється у вигляді угоди про заставу відповідно до ЗУ «про заставу». Вона має укладатись у письмовій формі, та передбачати: сутність забезпечення заставою вимоги, її розмір, строки виконання зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, опис та вартість заставного майна, вид застави та інше. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, договір має бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Для укладання договору застави підприємство-заставодавець має передати банку такі документи: 1.договір страхування та страхове свідоцтво 2.Докази згоди органу, який управляє майном, на укладання договору 3.витяги з книги запису застав 4.установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально засвідчені зразки підписів своїх службових осіб. До укладання договору застави банк має пересвідчитись документально та перевірити на місці наявність майна, право заставодавця на його власність, місцезнаходження, реальність реалізації тощо.