Господарських договорів за законодавством україни

(це саме основне, тому, потрібно, щоб студенти записали весь цей параграф по можливості)

Різноманітність господарської діяльності обумовлює широке коло господарських договорів. Кожному господарському дого­вору властиві і загальні риси цієї правової категорії, і ознаки, притаманні саме цьому виду господарських договорів. Тому для їхнього (договорів) розмежування застосовуються доктринальна і нормативна класифікації господарських договорів, основною яких є їхні юридичні (внутрішні) властивості.

Теорія зобов'язального права класифікує господарські дого­вори за кількома критеріями.

1. За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні до­говори. Прикладом першого є поставка продукції (сторони — поставщик і покупець; — ст. 245 Цивільного кодексу). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач — особа, уповноважена на одержання вантажу (ст. 358 Цивільного кодексу).

2. Залежно від юридичної підстави укладення договору розрізняють два різновиди господарських договорів:

■ господарські договори, які укладаються на підставі держав­них замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замовленням. Ці господарські договори визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєдну­ють у собі юридичні властивості держзамовлень (актів централі­зованого планування) і власне господарських договорів. Особли­вою їхньою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами, а також те, що держа­ва може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів. Виконавці державного контракту забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладання прямих до­говорів з підприємствами-постачальниками, державними поста­чальницько-збутовими та іншими посередницькими організація­ми. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробництво і спо­живання яких контролюється і централізовано розподіляється державою (див. Закон України від 22 грудня 1995 р. «Про постав­ки продукції для державних потреб»);

■ господарські договори, які укладаються на поставку про­дукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарсь­ких намірів сторін, юридично виражених суттєвими умовами договорів (регульовані договори).

3. Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, ре­альні і консенсуальні господарські договори. Для укладання фор­мального господарського договору необхідні два моменти: уз­годження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарсь­ких договорів письмова, причому здебільшого регулюється імпе­ративними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі — об'єкта договору. Консенсуальні договори — це такі господарські договори, які виникають у момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених сло­вами або конклюдентними діями. Консенсуальні господарські договори повинні мати письмову форму.

4. 3а способом оферти і визначення змісту розрізняють:

— договори приєднання. Це господарські договори, в яких одна сторона наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо);

— договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні. За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові еле­менти лише одного виду договору: поставки, міни, перевезення і т. ін. У складних господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів. Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво — поставка, підряд, майновий найм.

5. За регулятивними функціями розрізняють:

- попередні і основні господарські договори. Попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються у певний строк укласти господарський договір («договір про договір»). Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівницт­во складного об'єкта);

- генеральні і поточні господарські договори. Перший укла­дається на весь період діяльності, яка регулюється. Генеральний договір визначає суттєві умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності. Поточні (разові) договори укладаються на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу. Поточні дого­вори, як правило, не включають умов, не передбачених генераль­ним договором, інакше це був би новий (окремий) договір.

Нормативна класифікація господарських договорів здійсню­ється за предметною ознакою, тобто залежно від видів майно­вих відносин, які є предметом відповідних договорів.

Їх систему дає Цивільний кодекс як основний закон про гос­подарські договори. Цивільний кодекс систематизує господарські договори разом з цивільними.

6. 3а предметною ознакою закон розрізняє господарські дого­вори:

- на передачу майна у власність (повне господарське відання, оперативне управління),

- на передачу майна у строкове сплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори)

- надання інших госпо­дарських послуг.