Необхідність і коротка характеристика основних засобів банку

Тема 9. Облік основних засобів і нематеріальних активів

Мета.Формування у студентів сучасного економічного мислення щодо характеристики основних засобів банку, ознайомити з особливостями їх обліку (придбання, створення, продажу, безоплатної передачі основних засобів)

ПЛАН

1. Необхідність і коротка характеристика основних засобів банку

2. Облік придбання і створення основних засобів

3. Облік продажу і безоплатної передачі основних засобів

4. Облік фінансового лізингу в банку-лізингодавці і в банку-лізингоотримувачі

5. Облік оперативного лізингу в банку-лізингодавці і в банку-лізингоотримувачі

Рекомендована література:

Основна: 1,7,10,19,27,33,35,37,38,40,41,42.

Додаткова: 48,49,50.

Ресурси: 53,55,56,57,60.

Необхідність і коротка характеристика основних засобів банку

Основні засоби — це матеріально-майнові цінності, що функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, зберігають початковий зовнішній вигляд (форму) та поступово зношуються протягом тривалого періоду.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно, також інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється банком. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До основних засобів відповідно до П(С)БО 7 належать предмети зі строком служби понад один рік.

За функціональним призначенням розрізняють операційні основні засоби, що беруть безпосередню участь у банківській діяльності або сприяють її здійсненню і неопераційні основні засоби, що не беруть безпосередньої або опосередкованої участі у банківській діяльності та призначені здебільшого для обслуговування комунальних, культурно-побутових потреб працівників банку.

Незалежно від вартості та строку служби до основних засобів належать бібліотечні фонди, а також зброя та засоби охоронно-пожежної сигналізації.

Основні засоби в процесі експлуатації зношуються, і погашення їх вартості здійснюється щомісяця шляхом нарахування амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів.

Амортизація не нараховується на бібліотечні фонди. Придбання бібліотечних фондів здійснюється за рахунок відповідних джерел фінансування.

Метою обліку основних засобів та нематеріальних активів є:

· правильне і своєчасне документування і відображення операцій за їх рухом;

· контроль за збереженням;

· правильне своєчасне нарахування амортизації (зношення).

На практиці наказом керівника установи банку призначається особа, відповідальна за збереження основних засобів, з якою укладається угода про матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Облік основних засобів в інвентарних картках, а також в інвентарній книзі обліку основних засобів та нематеріальних активів називається аналітичним. Записи в інвентарній книзі здійснюються на кожний об’єкт окремо. Допускається ведення інвентарних карток на групу однорідних об’єктів, одночасно придбаних та однакової вартості. Картки об’єктів основних засобів, що не експлуатуються, групуються окремо.

Об'єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний або створений) визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи визнаються за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

1) суми, що сплачується постачальникам активів (з вирахуванням торговельних знижок) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

2) реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

3) суми ввізного мита;

4) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються банку);

5) витрат зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

6) витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

7) інших витрат, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.

Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання або доведення об'єкта до робочого стану, не включаються до його первісної вартості.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Нематеріальний актив, отриманий у результаті його розроблення, слід відображати в балансі, якщо банк має:

- намір, технічні засоби та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;

- змогу отримати майбутні економічні вигоди від реалізації або використання нематеріального активу;

- інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробленням нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, що пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.

Не визнаються нематеріальним активом і підлягають відображенню в складі витрат звітного періоду, у якому вони були здійснені, такі витрати:

- на дослідження;

- на підготовку і перепідготовку кадрів;

- на рекламу;

- на створення, реорганізацію та переміщення банку або його частини;

- на створення внутрішньої ділової репутації банку, вартість видань.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

а) основні засоби:

- земельні ділянки;

- будинки, споруди і передавальні пристрої;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- інші основні засоби;

б) інші необоротні матеріальні активи:

- бібліотечні фонди;

- малоцінні необоротні матеріальні активи;

- тимчасові (нетитульні) споруди;

- інші необоротні матеріальні активи;

в) незавершені капітальні інвестиції.

На підставі зазначених груп банки самостійно здійснюють класифікацію основних засобів і встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Бібліотечні фонди, внутрішні телефонна і комп'ютерна мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Формування бібліотечного фонду здійснюється відповідно до законодавства України.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими їх групами:

1) права на користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);

2)права на комерційні позначення [права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо];

3) авторське право та суміжні з ним права [право на комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) тощо];

4) незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

5) інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Банки самостійно визначають групи залежно від виду та способу використання нематеріальних активів у своїй діяльності.

Первісна вартість окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, за які сплачена загальна сума, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості кожного з придбаних об'єктів.

Первісна вартість об'єктів, переведених з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо до основних засобів, дорівнює їх собівартості.

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання банків, визнаються в бухгалтерському обліку та оцінюються за їх справедливою вартістю. Якщо їх справедливу вартість визначити неможливо, то вони відображаються в складі гудвілу.

Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів (земля, будівлі, машини та устаткування) є ринкова їх вартість. Якщо немає даних про ринкову вартість машин та устаткування, то використовується відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Для інших основних засобів справедливою вартістю є відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки.