Розбивка підземних комунікацій і геодезичні роботи при їхньому укладанні

Найпоширенішим способом прокладки підземних мереж є відкритий спосіб, при якому комунікації укладаються в траншеях.

Розбивочні роботи із пристрою траншів починають із виносу на місцевість осі траси й характерних її точок - центрів колодязів, кутів повороту, проміжних створених точок й ін. Вихідною документацією служать проектний план і профіль траси, на підставі яких складається розбивочні креслення. На цьому кресленні вказують положення ділянки комунікації, що розбиває, пункти геодезичного обґрунтування й точки ситуації, які можуть бути використані для розбивки, відстані між характерними точками траси, а також всі дані по їх лінійних і кутових прив'язках.

Використовуючи дані розбивочного креслення, за допомогою найпростіших геодезичних побудов (полярних координат, перпендикулярів, лінійних зарубок й ін.) положення характерних точок траси виносять на місцевість. Якщо уздовж траси відсутні пункти геодезичного обґрунтування й опорні точки ситуації або їх дуже мало, то трасу розбивають від точок теодолітного ходу. Такий хід спеціально прокладають поблизу траси з розрахунком зручності виконання розбивочних робіт. Від пунктів геодезичного обґрунтування в основному розбивають тільки кути повороту траси; всі інші точки знаходять шляхом відкладення в створі відповідних проектних відстаней. Створ між кутами повороту задається теодолітом, відстані відкладаються мірним приладом або далекоміром.

При розбивці комунікацій, що йдуть поруч у кілька паралельних ниток (наприклад кабелів), виносять на місцевість осі двох крайніх.

Для виробництва грабарств трасу комунікації закріплюють колами через 5 - 20м. Одночасно із цим позначають грані траншеї.

У ході грабарств при ритті траншів всі знаки закріплення осі траси будуть знищені. Тому для наступного відновлення їх закріплюють поза зоною грабарств шляхом лінійної прив'язки до місцевих предметів або створеними лініями. При будівництві самопливних підземних прокладок для відновлення знаків служить обноска, що влаштовують на кінцях і поворотах траси. Обноска (рис. 19.1) складається із двох дерев'яних стовпів 1, закріплених на брівці траншеї, і прибитої до них на висоті близько 0,5м від землі горизонтальної дошки 2. На дошку виносять вісь траншеї, а при необхідності — від її осі брівок і котловану колодязя. На дошці обноски фарбою підписують номер колодязю, пікетаж, іаметр прокладуємих труб. Якщо на даному колодязі міняється

Рис.19.1. Обноска для використання способу візирок при ритті траншеї.

діаметр труб, то пишуть два діаметри у вигляді дробу: у чисельнику - менший, а в знаменнику - більший.

При ритті траншеї виникає необхідність зачищення її дна до проектної позначки. Цю роботу в багатьох випадках виконують способом візирок, сутність якого полягає в наступному. На обносках закріплюють опорні візирки 3 таким чином, щоб площина, проведена через їхні верхні грані, була паралельна дну запроектованої траншеї з дотриманням проектного ухилу. Глибину траншеї визначають за допомогою ходовий візирки 4, верхня грань якої повинна розташовуватися в одній площині з верхніми гранями двох суміжних опорних візирок візуванням «на око», а п’ятка - на проектній оцінці дна траншеї. Вибравши зручну для роботи довжину l ходовий візирки (звичайно 2,5; 3,0; 4,0м), розраховують висоти установки опорних візирок h_оп щодо верхньої грані дошки обносок. Оцінку дошки обносок Н_об визначають шляхом додатка уздовж траси нівелірного ходу. Якщо з обраної довжини ходовий візирки відняти різниця Н_об і проектної позначки дна траншеї Н_пр, то вийде висота опорної візирки на кожної обноску, тобто

Переміщаючи ходову візирку уздовж дна траншеї через 3 - 5м, визначають проектні позначки, по яких остаточно зачищають дно траншеї. Аналогічним образом використовують спосіб візирок і при укладанні труб, з тією лише різницею, що при установці на верх труби довжину ходовий візирки зменшують на величину зовнішнього діаметра труби.

Способом візирок проектні позначки можуть бути визначені з помилкою 2 - 3см. Однак цей спосіб не може забезпечити необхідну точність установки проектних позначок на ухилах, менших 0,003. У цьому випадку всі роботи з укладання труб і колодязів роблять за допомогою нівеліра. Нівеліром перевіряють укладання кожної труби, а в колодязів - оцінку лотка й верху з урахуванням розташування кришки колодязя на планувальній оцінці.

Планове положення труб визначають по нитяному схилі, що переміщається по дроті, що з'єднує центри двох сусідніх обносок.

При будівництві трубопроводів використовують також лазерні прилади (візирі, теодоліти, нівеліри). Ці прилади дозволяють установлювати лазерним пучком лінію заданого ухилу, по якій визначають вісь траншеї і її глибину, а також роблять укладання труб. При ритті траншів використовують спеціальні лазерні системи, що управляють робітниками органами землерийних машин. При укладанні труб застосовують лазерні комплекти, у які входять лазерні візирі; штативи, що дозволяють змінювати висоту пучка лазера від 30 до 200см, а також контрольні марки, що самоцентруються по осі трубопроводу. Застосування лазерних приладів особливо ефективно при будівництві самопливних трубопроводів великого діаметра (800 - 1500мм).

Уведення підземних комунікацій у будинок розбивають від його осей. Місце уведення позначають із зовнішньої сторони будинку й від найближчого колодязя розбивають трасу уведення. У самопливних комунікаціях погоджують оцінку лотка колодязя з оцінкою низу отвору, щоб одержати проектний ухил.

На промислових майданчиках внутріцехові комунікації будуються, як правило, після закінчення будівництва фундаментів. Це дозволяє робити розбивку цих комунікацій не тільки від осей споруд, але й від граней і заставних частин фундаменту, що значно полегшує процес робіт.