Характеристика договору простого товариства

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ ІМЕНИ С.З. ГЖИЦЬКОГО

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

«Підприємницьке Право»

за темою «ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЗІ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

ЛЬВІВ – 2012

ПЛАН

Договір про спільну діяльність.

Засновницький договір про створення юридичної особи.

Договір про спільну діяльність

Загальні положення щодо права суб'єктів господарювання на ведення спільної господарської діяльності на умовах, визна­чених договором про спільну діяльність, містяться у ст. 176 ГК України. ЦК України цьому виду договорів присвячує гл. 77.

Загальні положеннящодо договору про спільну діяльністьта його різновидів

За договором про спільну діяль­ність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без ство­рення юридичної особи для досягнення певної мети,що не супе­речить законові.

ЦК України вказує на існування двох різновидів договору про спільну діяльність:

— договір простого товариства (на основі об'єднання вкла­дів учасників);

— договір про спільну діяльність, що не передбачає об'єднання вкладів учасників.

Поняття договору простого товариства

Згідно зч. 1 ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Характеристика договору простого товариства

1.Учасники договору простого товариства об'єднують свої вклади. Ними відповідно до ст. 1133 ЦК України визнається все те, що вони вносять у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Тобто об'єднуються як матеріальні, так і нематеріаль­ні активи учасників.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактич­них обставин. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між ними.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не вста­новлено договором простого товариства або законом.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди — у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються до­говором простого товариства.

2. Учасники договору простого товариства спільно діють. Згідно зі ст. 1335 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ве­дення справ для вчинення кожної угоди потрібна згода всіх учасників.

У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти угоди від імені всіх учасників посвідчується довіреніс­тю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учас­никами за спільною згодою, якщо інше не встановлено догово­ром простого товариства.

Чинне законодавство не обмежує сторони у виборі форми порядку ведення спільних справ. Наприклад, сторонами може бути створена рада з числа їх працівників, яка приймає рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою. Якщо договором про спільну діяльність передбачена така форма ведення спільних справ, то у випадку необхідності укладання договорів для досягнення мети спільної діяльності (договори підряду, оренди, поставки тощо) такі договори укладаються всіма учасниками спільної діяльності або за їх дорученням одним з них.

Особливості передбачені ЦК України щодо відповідальності учасників договору простого товариства за спільними зобов'язан­нями. Так, за ст. 1138 цього Кодексу якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками під­приємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спіль­ними договірними зобов'язаннями усім своїм майном про­порційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відпові­дають солідарно.

Якщо ж договір простого товариства пов'язаний зі здійснен­ням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями не­залежно від підстав їх виникнення.

3. Метою договору простого товариства є одержання при­бутку або інша мета.

Незважаючи на свою назву, предметом договору про спіль­ну діяльність, а саме його різновиду — договору простого то­вариства — виступає не діяльність його сторін, а конкретна мета, що ними була поставлена.

Чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку цілей учасників спільної діяльності та її об'єктів. Ними можуть бути спільне будівництво або експлуатація об'єктів. Крім того, на практиці часто зустрічається спільне виробництво певної продукції. Приміром, один учасник спільної діяльності надає свій цех, а інший учасник розміщує там своє обладнання та забезпечує його сировиною, і вони разом починають спільне виробництво відповідно до умов договору.

Наприклад, під­приємства, які розпочали спільний випуск принципово нової і, як здається, конкурентоспроможної продукції, можуть укласти договір простого товариства з метою проведення комплексних рекламних заходів. У договорі встановлюються умови про оп­лату відеоматеріалів, рекламних буклетів, організації участі у закордонних виставках, залучення перекладачів, які є у штаті одного з цих підприємств.

Така спільна діяльність не має ознак господарської, маючи на меті ознайомлення ділових кіл та потенційних споживачів зі своєю продукцією. Це діяльність на створення сприятливих умов для укладання договорів з іноземними фірмами щодо експорту та залучення інвестицій у разі необхідності розши­рення виробництва цієї продукції.

Метою договору простого товариства сторони можуть за­значити досягнення, зокрема соціального ефекту (благодійна, наукова, освітня мета). На це, зокрема, вказує фраза "інша мета" максимально широкого обсягу, що міститься у визначенні договору простого товариства.

Згідно зі ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учас­никами договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учас­ників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

4. Договори простого товариства є консенсуальними договорами, тобто набирають чинності з моменту досягнення сто­ронами угоди за всіма істотними умовами. Момент набрання чинності договором не залежить від того, чи зробили учасники свої внески, чи ні.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договори про спільну діяльність взагалі і договори простого товариства зокрема укла­даються у письмовій формі.

5. Глава 77 ЦК України не передбачає обов'язкових реквізи­тів договору про спільну діяльність, не встановлюючи пере­ліку істотних умов, необхідних для його виконання. До таких слід відносити: носить мету договору, порядок та умови ведення спільних
справ, види та обсяг внесків кожної із сторін, умови використання результатів спільної діяльності тощо. Частина 2 ст. 1131 ЦК України додатково встановлює, що за домовленістю сто­рін у договорі про спільну діяльність можуть бути визначені умови щодо координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правового статусу виділеного для спіль­ної діяльності майна, порядку покриття витрат та збитків учас­ників, їх участі у результатах спільних дій та інші умови, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

6. Законодавство встановлює особливості припинення дого­вору простого товариства. Так, згідно зі ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі:

— визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, об­меження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

— оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

— смерті фізичної особи — учасника або ліквідації юридичної особи — учасника договору простого товариства, якщо домов­леністю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (право­ наступниками);

— відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників. Учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору. Учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірван­ня договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору;

— спливу строку договору простого товариства;

— виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження до говору щодо інших учасників;

— досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.

У разі припинення договору простого товариства речі, пере­дані у спільне володіння та (або) користування учасників, по­вертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену інди­відуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.