Основні принципи територіального розміщення підприємств роздрібної торгівлі
Планування розвитку торговельної мережі, визначення потреби в торгових об'єктах
При плануванні розвитку торговельної мережі необхідно враховувати наступні принципи:
- роздрібна мережа повинна створювати максимум зручностей покупцям при купівлі товарів;
- відповідати економіці міста , чисельності населення, його паніровці та архітектурі;
- встановлення правильних форм спеціалізації і типізації;
- можливість впровадження прогресивних форм продажу товарів, механізації праці;
- забезпечення рентабельності роботи.
Існує декілька видів планів розвитку торговельної мережі: генеральні (15-20 років), перспективні (на 5 років), поточні (річні).
Плани розвитку торговельної мережі на генеральну перспективу складають місцеві планові органи, залучаючи спеціалізовані науково-дослідні, проектні організації.
Перспективні і поточні плани розвитку і розміщення мережі затверджуються обласними державними адміністраціями.
Для розробки перспективних планів розвитку і розміщення мережі підприємств торгівлі необхідні наступні дані:
- розрахункові показники забезпеченості підприємствами торгівлі;
- дані про чисельність населення на плановий період;
- копія генерального плану міста;
- схема міського і зовнішнього транспорту з розрахунками пасажирів;
- схеми розміщення міських громадських центрів, установ, підприємств культурно-побутового обслуговування, спортивних комплексів, місць відпочинку;
- дислокація діючих торговельних підприємств.
Потреба в торговельній мережі визначається нормативним методом шляхом множення розрахункового показника забезпеченості населення торговельною мережею на заплановану чисельність населення.
Розрахункові показники виражаються в торговій площі на 1000 мешканців. Вони диференційовані залежно від величини міста. Середній показник 250 м2, в тому числі по торгівлі непродовольчими товарами 140 м2.
В цей показник не входять аптеки, комісійні, дрібнооптові, магазини військторгів.
Для обслуговування покупців, що доїжджають з інших міст понад встановленого для постійного населення розрахункового показника, рекомендується передбачити додаткову торгову площу в магазинах міського значення з розрахунку 65 м2 на 1000 мешканців, що доїжджають.
Торгова площа магазинів, розрахована для міста в цілому, розподіляється між підприємствами, що розміщені в житлових формуваннях (мікрорайонах, житлових районах, кварталах) та підприємствами міського значення.
Потім планують типи торговельних підприємств, їх кількість. В житлових формуваннях обов’язково передбачаються універсами, потужність яких визначається відповідно до чисельності населення, яке має обслуговуватись.
Розрахунок мережі загальноміського значення починається з визначення розміру загальноміського універмагу, виходячи з нормативу торгової площі 55-70 м2 на 1000 мешканців. Решта площ розподіляється між спеціалізованими і комбінованими магазинами.
Розрахунок потреби в торговельній мережі міста, що історично склалося, починається із складання переліку діючих магазинів, вивчення можливості ліквідації старої мережі. Із загальної потреби міста в торговельній площі віднімають площу магазинів, що залишаються і таким чином визначають, скільки ще необхідно побудувати.
Основні принципи територіального розміщення підприємств роздрібної торгівлі
Раціональне розміщення торговельної мережі в плані міста створює зручності покупцям, сприяє скороченню витрат часу на відвідування магазинів і забезпечує економічну ефективність роботи кожному підприємству.
З урахуванням сучасних соціально-економічних, будівельних та інших вимог, усі магазини поділяються на дві групи:
1. Магазини, що обслуговують житлові райони, які розміщені в межах пішохідної доступності.
2. Магазини, що обслуговують місто в цілому.
Виходячи з цього, визначають два основних принципи розміщення торговельної мережі в містах:
- рівномірне з врахуванням розселення і щільності населення;
- групове або комплексне розміщення з врахуванням концентрації попиту населення.
При розміщенні магазинів в містах необхідно враховувати періодичність попиту на товари і відношення покупців до витрат часу на їх придбання.