Система нормативно-правового регулювання у сфері фізичного захисту ядерних матеріалів і ядерних установок.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА З ФІЗИЧНОГО ЗАХИСТУ ЯДЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ

Фізичний захист ядерних матеріалів і ядерних установок (далі - фізичний захист) є комплекс заходів для захисту ядерного матеріалу та ядерних установок від крадіжок, диверсій або інших зловмисних дій.

Фізичний захист у сфері використання ядерної енергії є одним з важливих аспектів проблеми безпечного використання ядерної енергії в мирних цілях. При розширенні використання енергії атомного ядра збільшується кількість ядерних матеріалів, що виробляються, зберігаються, перевозяться, використовуються та ядерних установок. Як наслідок - зростає потенційна небезпека незаконного заволодіння ними і використання їх у злочинних цілях. Тому забезпечення фізичного захисту ядерних матеріалів і ядерних установок є одним із радикальних заходів, спрямованих на запобігання ядерного розповсюдження і ядерного тероризму.

Діяльність щодо фізичного захисту, як і вся діяльність в Україні у сфері мирного використання ядерної енергії, здійснюється на нормативно-правових засадах.

МАГАТЕ І ФІЗИЧНИЙ ЗАХИСТ ЯДЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ І ЯДЕРНИХ УСТАНОВОК

Міжнародне Агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), завжди відігравало і продовжує відігравати ключову роль у розробці ефективних підходів та заходів щодо фізичного захисту при використанні ядерної енергії.

Після відомих подій 11 вересня 2001 року, з огляду на важливість фізичного захисту в забезпеченні безпеки при використанні ядерної енергії, МАГАТЕ розробило новий концептуальний підхід до питань забезпечення ядерної безпеки, що передбачає «шляхи та засоби запобігання і виявлення крадіжок, диверсії і несанкціонованого доступу до ядерних матеріалів і радіоактивних речовин, а також до пов'язаних з ними установок».

Поряд з поняттями ядерна, радіаційна, технічна, пожежна, екологічна безпека МАГАТЕ ввело поняття - фізична (ядерна) безпека.

Фізична (ядерна) безпека,(nuclear security) - це запобігання і виявлення крадіжок, диверсії, несанкціонованого доступу, незаконної передачі або інших злочинних дій щодо ядерних матеріалів, інших радіоактивних речовин або пов'язаних з ними установок і реагування на такі дії».

«Безпека» (safety) відноситься до більш широкого кола питань, пов'язаних із заподіянням шкоди людям (або навколишньому середовищу) іонізуючими випромінюваннями, незалежно від вихідної причини. Точний взаємозв'язок між фізичною безпекою і безпекою залежить від контексту.

Система нормативно-правового регулювання у сфері фізичного захисту ядерних матеріалів і ядерних установок.

Система нормативно-правового регулювання у сфері використання ядерної енергії, ядерної і радіаційної безпеки України представлена на рисунку 1.

Рис. 1. Система нормативно-правового регулювання у сфері використання ядерної енергії, ядерної і радіаційної безпеки України

Нормативно-правова база з фізичного захисту є невід'ємною частиною ядерного законодавства України.

Нормативні документи з фізичного захисту систематизовані в ієрархічній пірамідальній структурі (рис. 2).

Статтею 9 Конституції України визначено, що:

"Діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладання міжнародних договорів, що суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін у Конституцію України".

Законом України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. № 3767-ХІІ до міжнародних договорів віднесені такі їх форми: договір, угода, конвенція, пакт, протокол, обмін листами або нотами та ін.

Відповідно до цього Закону:

Укладені і належним образом ратифіковані міжнародні договори України складають невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулося у формі закону, встановлені інші правила чим ті, котрі передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. (Стаття 17. Дія міжнародних договорів на території України).

Значну частину нормативно-правової бази держави складають акти органів виконавчої влади (постанови, розпорядження, накази, положення, інструкції, правила тощо), що видаються на підставі й на виконання Конституції та інших законів України, і за допомогою яких реалізуються функції та компетенція цих органів.

Щодо нормативно-правових актів Кабінету Міністрів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, законом встановлено спеціальний порядок їх реєстрації Мін'юстом. Нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, але не доведені до відома населення відповідно до встановленого закону порядком, є недійсними.