Контроль за використанням і погашенням кредиту
Банк здійснює контроль за виконанням умов укладеного з позичальником кредитного договору, ефективним використанням наданого кредиту, своєчасним та повним його поверненням і сплатою процентів по ньому, керуючись певними принципами, а саме:
· мета кредиту має бути виваженою;
· банк зобов’язаний глибоко вивчати можливості та потреби клієнта, а також його сферу і ринки діяльності;
· фінансово-кредитна установа мусить упевнитися в тому, що не зазнає значних збитків, якщо позичальник не зможе виконати своїх зобов’язань;
· банк повинен бути впевнений у позичальникові.
У період дії кредитного договору здійснюється аналіз господарської діяльності позичальника, його фінансового стану, у разі потреби проводяться перевірки на місцях грошових і розрахункових документів, бухгалтерських записів, звітних бухгалтерських і статистичних матеріалів, а також стану наданої банку застави. При цьому можуть бути використані всі види фінансової та іншої інформації, одержаної від позичальника, інших джерел,
а також висновки аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника.
Коли кредити перейшли в розділ безнадійних, банк може тільки відшкодувати збитки за кредитами, а управляти ризиками вже не може.
Передусім для управління ризиками банк зобов’язаний вести постійну роботу щодо дослідження стану наданого кредиту, фінансового стану наданого кредиту, фінансового стану позичальника, стану фінансового ринку країни.
Управління кредитними ризиками є однією з основних складових банківської діяльності. Від його якості залежить успіх роботи банку в цілому.
Головним елементом ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна політика; якісне управління портфелем; ефективний контроль за кредитами; добре підготовлений, компетентний у роботі персонал. Але все-таки уникнути завжди збитків неможливо, і кредити можуть потрапити у загрозливу зону, тобто можуть бути віднесені до розряду сумнівних. Ознаки, які свідчать, що кредит може бути віднесений до розряду сумнівних:
· порушення строків повернення боргу та сплати процентів;
· позичальник просить подовжити термін погашення або збільшення кредиту, переглянувши кредитну угоду;
· позичальник несвоєчасно подає фінансові звіти, або не подає зовсім;
· позичальник проводить ворожу щодо кредитора політику або уникає контактів з ним;
· хвороба або смерть позичальника.
Якщо хоч одна ознака присутня, то кредит уже може бути віднесений до розряду сумнівних.
У разі погіршення фінансово-господарського стану позичальника використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, недостовірності звітності і запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного повернення раніше одержаного кредиту, а також у випадку, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, банк має право припинити надання кредиту або достроково стягнути надану позичку і проценти за нею, у тому числі шляхом спрямування стягнення на забезпечення в установленому законодавством України порядку.
Якщо позичальник не забезпечує виконання зобов’язань щодо сплати боргу відповідно до кредитного договору, то згідно з Законом України «Про банкрутство» кредитор має право у передбаченому порядку звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи.
До звернення до господарського суду банк надсилає позичальникові листа з повідомленням про вручення, що містить вимогу виконати свої зобов’язання перед банком у місячний строк з дня отримання цього листа і попередження про те, що в разі його невиконання протягом зазначеного строку банк звернеться до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі банкрутства позичальника.
Заява банку в господарський суд подається у письмовій формі з додаванням документів, що підтверджують задоволені вимоги до позичальника, а також повідомлення про вручення йому листа і підтвердження про надіслання позичальникові копії заяви з додатками.
Банку слід мати на увазі, що у разі визнання господарським судом фактів банкрутства позичальника та прийняття рішення про примусову ліквідацію і відкриття конкурсного провадження боргові зобов’язання, забезпечені заставою, гасяться з майна позичальника поза конкурсом.