Особливістю цього договору є те, що при його укладенні не просто об’єднуються певні майнові цінності, а створюється внаслідок цього спільне майно, наприклад, одержання прибутку.
Тема. 9 Договори про спільну діяльність.
1. Зобов’язання про спільну діяльність.
2. Договір простого товариства: загальна характеристика та сфера застосування.
3. Засновницький договір про створення юридичної особи.
- Посполітак В., Ханик-Посполітак Р. Зобов’язання за договором про спільну діяльність. Договір простого товариства // Українське комерційне право. -2003.-№ 4.- С. 39-40;
- Тенькав С. Деякі питання правового регулювання договорів про спільну діяльність // Юридичний вісник України. -2004.-№ 17.- С. 17.
Блажівська О.Є. Договір про спільну діяльність. Автореф. дис. … канд.юрид. наук. 12.00.03. - Львів, 2007.
1. Зобов’язання про спільну діяльність Група договорів про спільну діяльність. Стаття 1130. Договір про спільну діяльність1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники)
зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для
досягнення певної мети, що не суперечить законові.
З урахуванням цієї законодавчої норми у науковій та навчальній літературі з цивільного права розрізняють такі поняття як «договори про спільну діяльність» та «зобов’язання із спільної діяльності».
- Останнє поняття є ширшим за змістом.
- Залежно від правового результату, на досягнення якого спрямовуються зобов’язання із спільної діяльності, їх прийнято поділяти на два види:
1) зобов’язання із спільної діяльності без створення юридичної особи, які виникають на підставі договорів про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК);
Вони, у свою чергу, залежно від об’єднання вкладів, поділяються на два види:
- договори про спільну діяльність на основі об’єднанням вкладів (договір простого товариства);
Особливістю цього договору є те, що при його укладенні не просто об’єднуються певні майнові цінності, а створюється внаслідок цього спільне майно, наприклад, одержання прибутку.
- договори про спільну діяльність без об’єднання вкладів (договори про спільну діяльність у широкому розумінні).
Наприклад, договір співвласників квартир багатоквартирного будинку про спільну охорону, договір про проведення виставки, конференції, семінару, тощо.
У таких випадках для проведення відповідних заходів можуть виділятися певні майнові цінності, однак, спільне майно не створюється.
2) зобов’язання із спільної діяльності зі створенням юридичної особи, які виникають на підставі засновницького договору.
- У сфері господарювання засновницькі договори вважаються різновидом договорів про спільну діяльність.
Разом з тим, між ними є суттєві відмінності:
по-перше, у меті укладення: договір про спільну діяльність укладається для досягнення будь-якої спільної для всіх його сторін мети, що не суперечить законові, і припиняється у зв’язку із її досягненням; засновницький договір укладається для створення юридичної особи і з досягненням цієї мети, як правило, не припиняється;
по-друге, у предметі регулювання: договір про спільну діяльність не визначає правового статусу юридичної особи; засновницький договір же регулює правовий статус створеної на його підставі юридичної особи;
по-третє, у правовому режимі власності: на підставі договору про спільну діяльність виникає право спільної часткової власності його учасників, а на підставі засновницького договору – право приватної власності створеної юридичної особи.
- Таким чином, відповідно до ст. 1130 ЦК України засновницький договір не належить до групи договорів про спільну діяльність.
(Протилежна думка Суханов Є.О., Шевченко Я.М.).
- Ознаки договорів про спільну діяльність:
1) здійснення на підставі цих договорів спільної діяльності учасників цивільних відносин для досягнення будь-якої мети, яка не суперечить закону;
Спільність діяльності полягає у спільному вчиненні дій, які спрямовані на досягнення єдиного для всіх результату.
2) наявність у сторін цих договорів загального інтересу;
За договорами, що належать до інших груп (про передання майна у власність, тимчасове користування ці інтереси є протилежними).
3) організаційний характер цих договорів;
Законом чітко врегульовано порядок (послідовність) спільного ведення справ за цими договорами.
4) наявність зовнішніх відносин сторін цих договорів;
Сторони цих договорів для досягнення спільної мети завжди вступають у зовнішні відносини з іншими особами, які не є сторонами договору про спільну діяльність.
5) особистий (фідуціарний) характер цих договорів;
Вони виконуються, як правило особисто їх сторонами.
Припиняється у всіх випадках вибуття одного із учасників, якщо домовленістю між сторонами не передбачено збереження договору.
6) спільність форми цих договорів.
Вони укладаються у письмовій формі (ч.1 ст. 1131 ЦК).
2. Договір простого товариства: загальна характеристика та сфера застосування Стаття 1132. Договір простого товариства
1. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть
зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою
одержання прибутку або досягнення іншої мети.
- За загальною характеристикою договір простого товариства є:
1) за кількістю сторін: двосторонній або багатосторонній;
2) за розподілом прав та обов’язків він належить до договорів,у яких кожна із сторін має обов’язки, виконання яких можуть вимагати інші сторони
(особливістю обов’язків за договором простого товариства є відсутність взаємного характеру – жодна із сторін не може вимагати його виконання для себе особисто, і не може його виконувати безпосередньо іншій особі);
- Приклад із розірванням договору простого товариства між ТзОВ та СГ щодо надання за договором ТзОВ сг техніки, а СГ – цукру одне одному (суд визнав цей договір договором міни).
3) за моментом укладення: за загальним правилом, консенсуальний, але й може бути реальним;
4) щодо відплатності договору простого товариства існують різні точки зору:
- договір є відплатним, оскільки особа, яка здійснила вклад може вимгати його здійснення від інших осіб (Борисова В.І., Спасибо-Фатєєва І.В., Яроцький В.Л.);
- договір є безвідплатним, оскільки сторони не отримують зустрічного задоволення (Йоффе О.С.);
- договір може бути як відплатним, так і безвідплатним, залежно від мети укладення – підприємницької чи непідприємницької (Довгерт А.С.).
- договір не належить до цієї класифікаційної групи взагалі (Блажівська О.Є.).
Сфера застосування договору простого товариства визначається залежно від мети його укладення (ст. 1132):
1) мета одержання прибутку (сфера господарювання);
2) інша мета (задоволення особистих потреб, благодійницька діяльність, наприклад, спонсорство тощо).
Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору простого товариства.
Його укладення здійснюється в загальному порядку,встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.
Разом з тим, укладення договору простого товариства характеризується щонайменше, двома особливостями:
1) у разі укладення багатостороннього договору простого товариства особливістю укладення слід вважати спільне погодження його умов усіма учасниками, тобто класична схема: оферта – акцепт, тут не застосовується;
2) момент укладення може пов’язуватися з державною реєстрацією.
Державна реєстрація деяких договорів простого товариства:
- Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора від 30.01.1997 р., затверджене постановою КМУ
(у здійсненні державної реєстрації може бути відмовлено якщо умови договору (контракту) не відповідають законодавству України);
- ПОРЯДОК ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи (наказ ДПА від 29.03.2011 р.) для договорів між суб’єктами господарювання, які укладаються з метою одержання прибутку
(платник податку з прибутку направляє уповноваженому податковому органу за своїм місцем знаходження копію договору про спільну діяльність для взяття її на облік).
- Відповідно до ч.2 ст. 1131 ЦК договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Разом з тим, законом встановлено правового наслідку у виді його нікчемності.
- В законодавстві України передбачені випадки, коли недотримання письмової форми договору простого товариства, може не створювати певних правових наслідків.
Наприклад, у разі спільної участі членів однієї сім’ї у будівництві будинку, в них виникає право спільної власності на збудований будинок, лише якщо це передбачено письмовим договором між ними (ч.4 ст. 368 ЦК України).
- Необхідність законодавчого закріплення про нотаріальне посвідчення окремих договорів простого товариства.
- Сторони у договорі простого товариства називаються учасниками.
Учасниками договору, за загальним правилом, можуть бути будь-які учасники цивільних відносин.
Якщо ж договір простого товариства укладається з метою одержання прибутку, то його сторонами можуть бути лише суб’єкти підприємницької діяльності.
Зміст договору простого товаристваскладають його умови.
До істотних умов договору простого товариства належать:
1) предмет договору;
2) мета договору;
3) вклади учасників;
4) правовий режим виділеного для спільної діяльності майна;
5) покриття витрат та збитків учасників, розподіл прибутку;
6) координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ;
7) інші умови, які визначаються за домовленістю сторін.
- Предмет договору.
Предметом договору простого товариства є сукупність дій його учасників, які характеризуються певними ознаками:
1) вони мають спільний характер, тобто всі учасники здійснюють єдину (спільну) для всіх діяльність;
2) вони спрямовані на досягнення спільної мети, яка не суперечить законові;
3) вони повинні мати чітку визначеність, або деталізацію.
Дії, які складають предмет договору, можуть бути як фактичними, так і юридичними, а також бути різними за змістом (будівництво, виготовлення продукції, надання послуг тощо).
- Мета договору.
- Вклади учасників. 1) предмети матеріального світу;
2) майнові права;