Визначення розрахункових витрат води по ділянках мережі до пожежі

Для визначення рівномірно розподілених витрат води по ділянках мережі визначають питомі витрати по довжині всієї мережі:

, л/(с×м), (3.1)

де L – довжина всієї водопровідної мережі, м.

, л/с, (3.2)

де – витрати води для всіх водоспоживачів населеного пункту у годину максимального водоспоживання (таблиця 2.2, сума значень колонок 3 та 4 години максимального годинного водоспоживання), м³/год.

Витрати води на ділянці, які необхідні для водоспоживачів цієї ділянки, – шляхові витрати – умовно приймаються рівномірно розподіленими за довжиною ділянки та визначаються за формулою:

, л/с, (3.3)

де – довжина ділянки, що розраховується, м.

	- номера кілець;
	- номера вузлів;
	- номера ділянок.

Для зручності, пропонується визначенні величини звести в таблицю 3.1, а номери ділянок пропонується позначати не за номерами вузлів, між якими знаходиться ділянка, а за окремою нумерацією (рис.3.1).

Рис. 3.1 – Приклад нумерації кілець, вузлів та ділянок:

Таблиця 3.1 – Розрахунок шляхових витрат води по ділянках мережі

№ ділянки	Питома витрата водиqпит,л/(с×м)	Довжина ділянки , м	Шляхові витрати , л/с
----
Всього	–	∑ =	∑ =

Для визначення фактичних витрат води по ділянках мережі (складаються з суми шляхової витрати води ділянки, що розглядається, та витрат води всіх вищерозташованих ділянок, які транзитом проходять через цю ділянку) необхідно шляхові витрати води ділянок умовно розподілити по вузлах, які належать цій ділянці. Тоді вузлові витрати води визначатимуться як півсума шляхових витрат на ділянках мережі, що складають вузол:

, л/с, (3.4)

де – сума шляхових витрат води на ділянках, що складають вузол, який розраховується, л/с;

– зосереджені витрати води в годину максимального водоспоживання, які забираються з вузла, а не розподіляються по ділянках – витрати води на потреби виробничого об’єкта (приймаються за даними таблиці 2.2, як сума значень з колонок 5, 6 та 8 у годину максимального годинного водоспоживання), л/с. Виробничий об’єкт забирає воду для власних потреб з одного вузла (найближче розташованого до нього), тому лише у цьому вузлі необхідно у формулі (3.4) додати , а для інших вузлів - прийняти рівним нулю.

Для зручності, пропонується визначенні величини звести в таблицю 3.2.

Таблиця 3.2 – Розрахунок вузлових витрат води

№ вузла	№№ ділянок, що складають вузол	, л/с	Вузлові витрати, л/с
	1, 7	–
----
Всього	–	–	∑Qвузл=

Витрати води по ділянках пропонується визначати графічним способом. Для цього на схемі водопровідної мережі:

- підписують вузли та вузлові витрати води (за результатами табл. 3.2),

- намічаються напрями руху води по мережі від точки живлення до диктуючої точки, де зустрічаються потоки води та з якій виконується забір води для потреб виробничого об’єкта.

Для кожного вузла повинен виконуватися перший закон Кірхгофа: сума витрат води у вузлі дорівнює нулю, якщо вхідна до вузла витрата приймається умовно позитивною, а вихідна – умовно негативною, тобто .

Визначення витрат води по ділянках починають від диктуючої точки та закінчують точкою живлення мережі. Виходячи з першого закону Кірхгофа, витрата води ділянки, що розглядається, дорівнює сумі витрати води наступних за напрямком руху води ділянок, що примикають до цієї ділянки, та вузлової витрати наступного за напрямком руху води вузла, тобто:

, (3.5)

де – витрата води вузла, що примикає до ділянки, яка розраховується та лежить вище за напрямком руху води від цієї ділянки, л/с;

і – кількість ділянок, по яких вода рухається у напрямі до цього вузла (входять у вузол);

– сума витрат води ділянок, що виходять з цього вузла, л/с.

При визначенні витрат води ділянок, що примикають до диктуючої точки, їх витрати приймають приблизно однаковими.

Вузлові витрати води (таблиця 3.2) кожного вузла приймаються умовно негативними, тобто вони виходять з вузла.

На рис. 3.2 наведений приклад визначення витрат води по ділянках мережі для генерального плану першого розділу (рис. 1.1).

Рис. 3.2 - Приклад визначення витрат води по ділянках мережі до пожежі