Штативи, візирні цілі й екери
Для установки теодолітів на місцевості використовують штативи (рис. 8.7, а, 6). Верхня частина штатива являє собою горизонтально розташовану металеву майданчик 1, називану голівкою. У середині голівки розміщається отвір, через яке пропускають становий гвинт 2, що кріпить теодоліт зі штативом З голівкою з'єднані нерозсувні (постійної довжини) і розсувні (змінної довжини) ніжки 3. У нижній загостреній частині 4 ніжок є упори 6, за допомогою яких ніжки вдавлюють у ґрунт для додання стійкості штативу. Розсувні ніжки дозволяють регулювати висоту штатива. Штативи з нерозсувними ніжками дозволяють змінювати висоту голівки над поверхнею ґрунту в більше обмежених межах, однак вони більш стійкі.
Так як безпосереднє візування на точку, закріплену в ґрунті,
Рис. 8.7. Штативи ШН (а) і ШР (6): 1- голівка (майданчик); 2 - становий гвинт, 3-ніжка, 4 - наконечник, 5 - ремінь для перенесення, 6 - упор, 7 - обмежувач, 8 - затискний блок
знаком іноді зустрічає перешкоди із-за нерівностей місцевості та рослинності, над знаком встановлюють візирні цілі, марки, віхи, шпильки.
Якщо потрібно виміряти кут з великою точністю, використовують комплект візирних цілей КВЦ (рис. 8.8, а), що складається з візирних марок 1, підставок 2 і штативів 3. Стандартний набір КВЦ включає також акумулятори, шнури з качанами, лампи електричного підсвічування для роботи в нічний час або в шахтах.
Для центрування візирної марки над точкою застосовують оптичний двосторонній схил ОДО (рис. 8.8, б).
Марку центрують у такий спосіб. Штатив установлюють над точкою, стежачи за тим, щоб його голівка була приблизно горизонтальна,
Рис. 8.8. Комплект візирних цілей (а) і оптичний схил (б): 1 - марка, 2 - підставка, 3 - штатив, 4 - вертикальна вісь, 5 - рівень, 6,9 - об'єктиви, 7 - перемикач напрямків, 8 – окуляр
а центр перебував над точкою. Підставку з ОДО поміщають на голівці штатива. Дивлячись в окуляр 8, зміщають п голівці штатива підставку з ОДО до збігу хреста сітки ниток із точкою й у цьому положенні закріплюють її. Висовуючи - всовуючи ніжки штатива, приводять пухирці двох взаємно перпендикулярних рівнів 5 у нуль-пункт. При цьому наведення хреста сітки ниток на точку може небагато порушитися. Щоб виправити положення злегка відкріплюють гвинт і переміщенням підставки знову наводять ОДО на точку. У цьому випадку може незначно порушитися вертикальність осі ОДО. Відновлюють її піднімальними гвинтами підставки. Центрування й приведення осі ОДО в прямовисне положення повторюють кілька разів, домагаючись збігу хреста сітки ниток візирної труби схилу із точкою при положенні рівні в нуль-пункті. По закінченні центрування підставки над точкою ОДО виймають і на його місце в підставку встановлюють візирну марку.
Віхи встановлюють, безпосередньо сполучаючи загостренну частину із центром точки. Прямовисність віх перевіряють по вертикальній нитці сітки труби теодоліта (рис. 8.9). Центр сітки труби суміщають з її підставою.
Шпильки встановлюють при вимірі кутів з короткими сторонами. Вістря шпильки сполучають із центром знака, а їх прямовисність перевіряють по вертикальній нитці сітки труби.
За допомогою оптичного схилу теодоліт центрують так як і ОДО. Погрішність центрування 0,5...1,0 мм.
Для побудови на місцевості прямих кутів з невеликою точністью служить двозеркальний геодезичний екер ГЕ(рис.8.10,а).
Рис. 8.9. Поле зору труби при Рис. 8.10. Двозеркальний екер ЭГ (а) і
наведенні на віху побудова прямого кута екером над точкою 0 (б):
(зображення перевернено) 1, 5 – дзеркала, 2,4 –вікна, 6,7 – гвинти, 8 - ручка,
9 - кільце
Екер складається із тригранного металевого корпуса 3, до граней якого із внутрішньої сторони під кутом 45° прикріплені колодочки із дзеркалами 1 й 5. Кут між дзеркалами регулюють гвинтами б до 7. Над дзеркалами вирізані вікна 2 й 4. До коробки екера пригвинчена ручка 8. При побудові прямого кута спостерігачеві необхідно центрувати ручку екера над точкою. Для цього на ручці є кільце 9, до якого кріпиться нитяної схил.
Для побудови прямого кута (рис. 8.10, 6) у точці 0 до створу АВ необхідно, щоб у дзеркалі аb була видна вихідна візирна мета, установлена в точці А. Одночасно по створі у вікні над дзеркалом аb «на око» виставляють другу візирну ціль, яку переміщують по створу до збігу її зображення із зображенням вихідної візирної цілі.
Візирна ціль встановлюється в точці, від якої повинен бути опущений перпендикуляр до створу АВ. Спостерігач із екером переміщається уздовж створу лінії АВ до сполучення візирних цілей, видимих у вікні.
Правильність роботи екера перевіряють так. У створі лінії АВ у точці С двічі відновлюють перпендикуляр: спочатку орієнтуючись по точці А, потім - по точці В. Якщо кут між дзеркалами дорівнює 45°, то візирні цілі, встановлені в точці З, збіжаться. Виправлення при необхідності виконують регулювальними гвинтами 6 та 7.