Захисника підсудного в судових дебатах по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

П Р О М О В А

Шановний суд та учасники судового розгляду. Після виступу потерпілої сторони яка фактично підтримує обвинувачення у справі порушеної не інакше як за скаргою потерпілого, хотілося б розпочати промову з вислову Цицерона: «Ми маємо три засобів впливу на слухачів – доказувати, подобатись, розчулювати». Із цих трьох засобі є один найголовніший – доказування.

Тому, перед початком мого виступу як захисника підсудного ОСОБА_2 хотілося б звернути увагу суду на основоположні та конституційно-правові засади права людини, а саме положення ст. 62 Конституції України, якою встановлено та задекларовано найцінніші та найважливіші засади презумпції невинуватості, зокрема обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наведена вище норма Закону має пряму дію і застосовується у всіх випадках з метою захисту прав людини стосовно якої є підозри у скоєнні того чи іншого злочину, в тому числі під час розгляду даної справи в суді по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Крім того, шановний суд, вважаю за необхідне звернути Вашу увагу на положення п. 10 Загальної декларації прав людини, якою встановлено, що кожна людина, для визначення її прав і обов’язків і для встановлення обґрунтованості пред’явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Більш того, Ваша честь не мені Вам нагадувати та повторювати, що завданнями кримінального судочинства спрямоване на те, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Отже, потерпілий який і підтримує обвинувачення в суді зазначив у своїй скарзі, яка фактично і є обвинувальним висновком, подію злочину та винність ОСОБА_2 у скоєнні цього злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме:

приблизно о 9 годині 21 лютого 2008 року він знаходився за місцем роботи на будівельному майданчику ТОВ «НАЗВА_2» за адресою: м. Київ, вул. Xxxxxxxxxx, 39/1 –А, в м. Києві де будується житловий будинок. Охоронець будівельного майданчику повідомив йому про те, що на огорожі будівельного майданчику розклеєно листівки щодо протесу проти будівництва. Підійшовши до огорожі він почав їх зривати. В цей час до нього підійшов ОСОБА_2, який висловлювався на його адресу образами та приниженнями. Він повідомив ОСОБА_2, що дане будівництво ведеться на законних підставах і якщо ОСОБА_2 не згоден з цим, то він має право звернутися до суду з відповідною позовною заявою. Після цього ОСОБА_2 вдарив його кулаком у обличчя, чим спричинив ссадину нижньої губи.

Під час розгляду кримінальної справи в суді потерпілий надав більш детальні пояснення з приводу події злочину, його обставин та участь у скоєнні цього злочину ОСОБА_2, зокрема потерпілий пояснив, що 21 лютого 2008 року приблизно о 9 год. потерпілий знаходився за місцем роботи на будівельному майданчику ТОВ «НАЗВА_2» де будується житловий будинок. Охоронець будівельного майданчику повідомив, що на огорожі будівельного майданчику розклеєно листівки щодо протесту будівництва. Потерпілий, підійшовши до огорожі будівельного майданчику разом з ОСОБА_3, потерпілий почав зривати листівки. В цей час до нього підійшов ОСОБА_2, який висловлювався на його адресу образами. Потерпілий та його підлеглий працівник, ОСОБА_3 починили ОСОБА_4, що клеїти рекламації на огорожі не можна, оскільки керівництво ТОВ «НАЗВА_3» дало вказівку потерпілому слідкувати та попереджувати можливі випадки розклеювання різного роду листівок, які б містили інформацію щодо протесту будівництва житлового будинку. Після цього, потерпілий та ОСОБА_3 зірвали листівки, а ОСОБА_2 в той час відштовхнув нас і вдарив потерпілого кулаком в обличчя, при цьому як пояснив потерпілий він не застосовував відносно ОСОБА_2 фізичної сили. Зі слів потерпілого, ОСОБА_2 наніс удар кулаком правої руки в губу потерпілого, після чого у нього пішла кров. В подальшому потерпілий пішов на будівельний майданчик до охоронця Стеценка. Крім того, потерпілий додатково показав суду, що час нанесення удару десь з 9 год. 30 хв. до 10 год. На будівельному майданчику в приміщенні (прорабській) охоронця Стеценка, потерпілий визвав працівників міліції по загальному телефону. В розмові по телефону з працівником міліції, потерпілий повідомив про подію, яка сталася з ним, під час якої йому нібито було заподіяно тілесних ушкоджень, після чого потерпілому повідомили, щоб він чекав дільничного інспектора, якого потерпілий чекав у приміщенні (прорабській) охоронця Стеценка. Після того, як з’явився дільничний інспектор, потерпілий, робітник ОСОБА_3 та охоронець Стеценко надали свої пояснення з приводу події та обставин скоєного нібито стосовно потерпілого злочину внаслідок протиправних та незаконних дій ОСОБА_2 Також, потерпілий пояснив суду, що до цього випадку, що стався 21 лютого 2008 року жодних неприязних відносин між ним та ОСОБА_2 не було та жодних конфліктних ситуацій не виникало. Більш того, потерпілий зауважив, що молодий хлопчина, який знаходився біля ОСОБА_2 повинен був бачити нанесення ним удару рукою по обличчю потерпілого. На неодноразові запитання з боку суду та сторони захисту, потерпілий вказав, що крім молодого чоловіку, більш всього який був від громадської організації «НАЗВА_4», жодної іншої особи біля ОСОБА_2 не було. В подальшому, потерпілий пояснив, що до цього випадку також був інцидент, який трапився за декілька тижнів до цього, під час якого ОСОБА_2 умисно наніс удар палицею потерпілому по руці, а також зазначив, що виникали конфлікти з ОСОБА_2 постійно на ґрунті того, що ОСОБА_2 розклеював листівки, а потерпілий та працівники ТОВ «НАЗВА_2» постійно їх знімали. Також, потерпілий додатково пояснив, що в день події чи був Березовський з ціпком, а також чи були в нього в руках листівки, точно не міг підтвердити чи спростувати вказані обставини.

При таких обставинах, потерпілий надав вказані вище покази під час розгляду справи в суді, проте вказані вище покази повинні буди підтверджені іншими належними та допустимими засобами доказування, які б без жодних сумнівів підтвердили подію злочину та винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину щодо нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 125 КК України.

Тому, у відповідності до ст. 64 КПК України, під час розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

За таких обставин, оскільки кримінальна справа була порушена в порядку ст. 27 КПК України, тобто не інакше як за скаргою потерпілого, функція обвинувачення, з підстав передбачених ч. 2 ст. 16-1 КПК України, покладається на потерпілого, тобто останній повинен довести, шляхом надання беззаперечних належних та допустимих доказів, які б однозначно підтвердили вину ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме умисне нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому шляхом нанесення удару рукою по обличчю потерпілого, що спричинило б такі легкі тілесні ушкодження.

Тому, в поданій потерпілим скарзі останній зазначив, що подію злочину та вині дії ОСОБА_2 щодо побиття потерпілого можуть підтвердити свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Крім того, під час розгляду кримінальної справи в суді, представником потерпілого було заявлено клопотання про виклик та допит в судове засідання ще одного свідка, Білий, який нібито також може підтвердити всі ті обставини вчинення злочину ОСОБА_2 по відношенню до потерпілого. Також, в рахунок доведення вини Березовського у скоєнні злочину потерпілий посилається на Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29 лютого 2008 року, винесеної Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, якою нібито встановлено, що потерпілого побив ОСОБА_2, а також всіма тими ж поясненнями, які були надані потерпілим, та на той час очевидцями ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Проте, хочу звернути у вагу суд на те, що жоден і наведених вище доказів, які надані потерпілим як стороною обвинувачення в рахунок підтвердження вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину, - не підтверджують вчинення Березовським винних, протиправних та незаконних дій стосовно нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому, більш того вказані вище докази є суперечливими, неоднозначними, надуманими, сумнівними та недостовірними, які свідчать лише про одне – невинуватість Березовського в скоєнні злочину стосовно потерпілого і більш того відсутність взагалі як такої самої пособі події злочину як нанесення потерпілому легких тілесних ушкоджень.

За таких умов, в ході судового слідства винність підсудного ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України - не доведена як, на мою думку, і не встановлено події злочину, що полягає в наступному.

Тобто, як було зазначено вище в моїй промові потерпілий зазначив, що подія нібито злочину розпочалася приблизно о 9 год. 30 хв. ранку 21 лютого 2008 року в той час коли пан Кучеренко з’явився на роботу, тобто саме в цей час пану Кучеренку був нанесений Березовським удар в обличчя. Проте, ваша честь вказані вище покази потерпілого спростовуються показами самого Березовського, який зазначив, що саме в цей час, а саме о 9 годині ранку, він вже знаходився на робочому місці в Олександрівській клінічній лікарні м. Києва та приступив до виконання своїх безпосередніх трудових обов’язків. Крім того, час нібито вчиненого злочину о 9 год. 30 хв. спростували і допитані в судовому засіданні в якості свідків Дядюша, Лахін, Лісовий та Кульчицький, які 21 лютого 2008 року були присутні разом з Березовським на акції протесту проти незаконного будівництва житлового будинку на території Олександрівської клінічної лікарні м. Києва та роздавали листівки. Більш того, звертаю увагу суд на те, що свідок Стеценко, під час розгляду справи показав, що бачив Березовського та потерпілого приблизно о 10 год. 30 хв. Крім того, свідок Білий в судовому засіданні показав, що час вчинення злочину було приблизно о 10 год. 15 хв. Тобто, свідки Стеценко та Білий, які були допитані під час розгляду справи в суді та викликані в якості свідків з ініціативи саме потерпілого з метою підтвердження обставин вчинення злочину Березовським, проте навпаки спростували час виникнення нібито конфлікту між підсудним та потерпілим, вказавши, що він виник після 10 години ранку, а не в 9 год. 30 хв.

Потерпілий під час розгляду справи в суді вказував на те, що саме охоронець повідомив його про те, що на зворотному боці паркану розклеєно листівки з протестом проти незаконного будівництва, внаслідок чого потерпілий разом з свідком Хлуб вийшов з території будівельного майданчику та пішов до місця де були розклеєні листівки. Однак, в своїх поясненнях наданих під час перевірки заяви працівниками міліції щодо наявності приводів та підстав для порушення кримінальної справи, потерпілий пояснив, що про розвішування на огорожі будівельного майданчику листівок його повідомив працівник Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Тобто, знову ж таки не зрозуміло тоді, хто ж повідомив потерпілого про наявність листівок на паркані, і якщо таку інформацію було надано працівником лікарні, то де саме, більш за все такі відомості потерпілому були надані за територією будівельного майданчику, а тому потерпілий із самого початку був за межами будівельного майданчику огородженого парканом.

Найголовнішою обставиною скоєного злочину, що включає в себе подія злочину, є доведення, шляхом надання відповідних належних та допустимих доказів, вчинення ОСОБА_2 умисних дій спрямованих на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому Кучеренку шляхом завдання останньому удару рукою в обличчя 21 лютого 2008 року біля воріт будівельного майданчику ТОВ «НАЗВА_2».

З приводу цього, потерпілий показав, що ОСОБА_2 наніс удар кулаком правої руки в губу потерпілого, після чого у нього пішла кров.

Проте, особливу увагу суд звертаю на те, що жоден, жоден із свідків допитаних в судовому засідання, викликаних як з ініціативи потерпілого так і з ініціативи підсудного не змогли чітко та беззаперечно підтвердити те, що ОСОБА_2 наносив удар правою рукою в обличчя потерпілого, зокрема хотілося б зазначити, що кожен із свідків показав з приводу цих обставин:

Свідок Хлуб під час його допиту в судовому засіданні на неодноразові запитання суду та зі сторони захисту відповів, що точно не може показати суду чи наносив ОСОБА_2 удар рукою по обличчю потерпілого чи ні, при тому, що він був у безпосередній близькості від потерпілого.

Свідок Стеценко, під час його допиту показав, що він знаходився на відстані 10 - 15 метрів від Березовського та потерпілого і бачив як Березовський наніс удар палицею по плечу потерпілого, однак удару рукою по обличчю потерпілого свідок не бачив і жодних видимих пошкоджень на лиці чи губі потерпілого також не бачив ні після цього ні в подальшому того ж і наступного дня.

Свідок Білий показав суду, що бачив як Березовський наносив удар палицею по спині Кучеренка, а потім нібито наніс удар рукою по обличчю, однак навіть якою рукою не пам’ятає і точно відповісти на неодноразові запитання суду з приводу нанесення удару рукою в обличчя також не зміг.

Свідки Дядюша, Лахін, Лісовий, Кульчицький, які були допитані під час розгляду справи в суді показали, що ОСОБА_2 не наносив жодного удару рукою по обличчю потерпілого, більш того, сам потерпілий вирвав у Березовського листівки з рук та відштовхнув його на тротуар, внаслідок чого Березовський ледь не впав на проїзну частину, після чого свідок Лісовий встав між підсудним та потерпілим, щоб завадити можливому продовженню конфлікту.

При таких обставинах, жоден із вказаних вище свідків, які були допитані під час розгляду справи в суді, однозначно та беззаперечно не показали суду, що ОСОБА_2 наносив удар рукою по обличчю Кучеренка, а тому крім показів самого потерпілого, що йому було заподіяно тілесних ушкоджень саме Березовським – жоден із свідків не зміг підтвердити такі обставини скоєного проти Кучеренка злочину, а тому потерпілий який і підтримує обвинувачення в суді не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б безсумнівно підтверджували вчинення Березовським умисних дій, що складали б об’єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, які б полягали у нанесенні ОСОБА_2 умисно удару по обличчю Кучеренка.

Крім того, потерпілий у своїх показах зазначив, що після події він пішов до службового приміщення (прорабська) де знаходився охоронець Стеценко, викликав в цьому приміщенні працівників міліції та чекав їх приїзду. Проте, допитаний під час розгляду справи охоронець Стеценко показав, що після цього інциденту він не бачив взагалі Кучеренка і до приміщення, де знаходився свідок потерпілий не приходив та в ньому не знаходився. Крім того, свідок Хлуб повідомив суду, що він та потерпілий надавали пояснення у автомобілі біля місця події, однак не у службовому приміщенні.

Крім того, шановний суд хочу звернути увагу на те, що потерпілий спочатку у своїх показах вказує на те, що між ним та ОСОБА_2 не було жодних конфліктів і між ними були нормальні відносини, більш того якихось неприязних відносин між ними не було. Однак в подальшому у своїх показах як потерпілий зазначає, що до цього випадку також був інцидент, який трапився за декілька тижнів до цього, під час якого ОСОБА_2 умисно наніс удар палицею потерпілому по руці, а також зазначив, що виникали конфлікти з ОСОБА_2 постійно на ґрунті того, що ОСОБА_2 розклеював листівки, а потерпілий та працівники ТОВ «НАЗВА_2» постійно їх знімали.

Крім того, сам Березовський під час розгляду справи в суді показав, що між ним та Кучеренком постійно виникали конфлікти, в результаті яких потерпілий неодноразово застосовував до ОСОБА_2 фізичну силу та виражався нецензурними словами у його адресу. Ці конфлікти виникали з приводу проведення постійних акцій протесту щодо незаконного будівництва живого будинку на території Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, в якій ОСОБА_2 приймав дужа активну участь.

Аналогічні покази були надані свідками Дядюша, Лахін, Лісовий, Кульчицький, які пояснили, що потерпілий неодноразово застосовував фізичну силу до ОСОБА_2, був агресивний та некоректний проти учасників акції протесту, внаслідок чого конфлікти виникали не лише між потерпілим та підсудним, але й по відношенню до інших учасників акції протесту з боку Кучеренка.

Крім того, ваша честь хотілося б звернути додаткову та особливу увагу на покази свідка Білого, стосовно його виклику в судове засідання та допиту в якості свідка заявляв клопотання потерпілий, а саме свідок показав, що він знаходиться із ОСОБА_2 у неприязних відносинах, а тому об’єктивність та правдивість наданих ним показів необхідно взагалі поставити під сумнів, як такі, що можуть бути надані з метою наклепу на підсудного ОСОБА_2, Отже, покази свідка необхідно оцінювати критично, оскільки як належний та допустимий доказ в рахунок підтвердження вини Березовського у скоєнні злочину, на мою думку, не може бути взятий до уваги.

Також, свідок пояснив у своїх показах, що о 10 год. Кучеренко прийшов в адміністративну будівлю, яка знаходиться біля ст. м. «Кловська» та наказав йти разом з ним на територію будівельного майданчику з метою пофарбування паркану, який заклеєний листівками, після чого свідок та потерпілий були на об’єкті біля 10 год. 15 хв. Крім того, свідок зазначив, що після того, як він прийшов на територію будівництва житлового будинку, останній знаходився ввесь час конфлікту між потерпілим та підсудним на пагорбі з насипу піску та спостерігав за цим конфліктом, однак на неодноразові запитання з боку суду та сторони захисту, свідок не міг пояснити чому він там знаходився, а не виконував безпосередню вказівку Кучеренка, в якого свідок був підлеглим. Також, не зрозуміло, якщо Кучеренко о 10 год. знаходився в адміністративній будівлі на ст. м. «Кловська» і в подальшому повернувся разом із свідком на територію будівництва житлового будинку як взагалі могла бути подія злочину за якою міг спостерігати свідок, якщо цей конфлікт був 8 год. 40 хв. зі слів Березовського або ж принаймні о 9 год. 30 хв. зі слів Кучеренка – просто якась маячня в показах свідка чи в показах Кучеренка. Тому, Ваша честь, такі покази свідка, які були надані під час розгляду справи в суді є відверто неправдивими та умисно надуманими потерпілою стороною. Більш того, клопотання про виклик та допит цього свідка було заявлено представником потерпілого лише в кінці судового розгляду кримінальної справи, і жодного разу потерпілий не згадував за час розгляду справи про те, що він міг бути свідком події злочину.

Крім того, посилання потерпілого в рахунок підтвердження вини Березовського у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.1 ст. 125 КК України, на Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29 лютого 2008 року, винесеної Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, якою нібито встановлено, що потерпілого побив ОСОБА_2, а також всіма тими ж поясненнями, які були надані потерпілим, та на той час очевидцями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 – не може бути взято до уваги, оскільки Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи містить лише висновки дільничного інспектора в частині можливих ознак складу злочину передбаченого ст. 125 КК України, кримінальна справа по якій може бути лише порушена судом виключно за скаргою потерпілого в порядку передбаченому ст. 27 КПК України. Крім того, вказана вище постанова про відмову в порушенні кримінальної справи містить виключно пояснення потерпілого та підсудного, за результатами яких дільничним інспектором було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 296 КК України, а тому даною постановою не встановлено винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а також навіть не встановлено його умисних дій на заподіяння тілесних ушкоджень Кучеренку.

При таких обставинах, аналізуючи наведені вище докази по кримінальний справі отримані під час її розгляду, а саме покази свідків Хлуб, Стеценка, Білого, Дядюши, Лахіна, Лісового, Кульчицького можна дійти беззаперечного висновку стосовно того, що відсутня не лише об’єктивна та суб’єктивна сторона складу злочину, оскільки з боку ОСОБА_2 були відсутні умисні дії спрямовані на нанесення Кучеренку легких тілесних ушкоджень, але й відсутня сама подія злочину.

Тому, потерпілим, який в порядку ст. ст. 16-1, 27 КПК України, підтримує обвинувачення і зобов’язаний надати докази, під час розгляду кримінальної справи в суді не довів у визначеному законом порядку подію злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину.

Як заключне своє слово у судових дебатах, хочу звернути увагу суд на те, що метою звернення до суду потерпілого із скаргою приватного обвинувачення є не що інше як намагання приборкати ОСОБА_2 у своїх активних та наполегливих діях пов’язаних із захистом інтересів мешканців прилеглих житлових будинків та Олександрівської клінічної лікарні м. Києва від незаконного будівництва житлового будинку, яке здійснює ТОВ «НАЗВА_2», а тому Кучеренко за вказівкою вищого керівництва підприємства використав конфліктну ситуацію на свою користь звернувшись до суду із скаргою про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 Єдиним нюансом, що він «доопрацював в цій ситуації прикусив губу або ж попросив одного із свідка, щоб той наніс йому удар !!!» для того, щоб були якісь видимі пошкодження на обличчі для того, щоб мати на руках Акт судово-медичного обстеження. Хоча питання наявності тілесних пошкоджень на обличчі також має великі сумніви, оскільки з одного боку є Акт судово-медичного обстеження від 21 лютого 2008 року за № XXXX яким тілесні пошкодження віднесено до легких у вигляді забою м’якої тканини губи, а з іншого боку як свідок Стеценко стверджує те, що у Кучеренка взагалі не було ніяких видимих пошкоджень.

Крім того, шановний суд звертаю Вашу увагу на те, що всі наведені вище обставини, які свідчать про відсутність як складу злочину, вини Березовського у скоєнні злочину так і взагалі самої події злочину, вкотре підтверджують те, що ОСОБА_2 не здатний на вчинення таких досить низьких і брудних вчинків та вуличних розборів як наносити удари кулаками в обличчя іншій людині.

ОСОБА_2 працює заввідділом клінічної патофізіології Інституту фізіології ім. Богомольця НАН України.

Доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України «Заслужений діяч науки і техніки України», нагороджений подяками НАН України, КМДА, Київради, Почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної ради України, орденом Ярослава Мудрого.

Провідний всесвітньовідомий вчений в галузі клінічної патофізіології та наукового приладобудування

Обраний дійсним членом (академіком) Міжнародної академії проблем гіпоксії.

Таким чином, у відповідності до ст. 327 КПК України, обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 327 КПК України, -

ПРОШУ:

1.Постановити виправдувальний вирок по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 125 КК України, оскільки не встановлено події злочину і в діянні Березовського відсутній склад злочину.

12 січня 2010 року