Заліковий модуль 3. Управлінські аспекти якості в Україні і за кордоном.

Змістовий модуль 8.«Контроль і оцінка якості будівельно-монтажних робіт (БМР)»

81. Вхідний контроль на вхідну продукцію:

а) не обов^’язковий, якщо є паспорт або сертифікат;

б) обов^’язковий на сировину, матеріали і вироби;

в) обов^’язковий на всю вхідну продукцію.

82. Перевірку систем якості здійснює:

а) підприємство, замовник, незалежний орган;

б) держспоживстандарт, вищестояща організація, замовник;

в) підприємство, замовник, суспільство по захисту прав споживача.

83. Діаграма Ісікави, за допомогою якої проводиться аналіз дефектної продукції, має вигляд:

а) кривої, що відбиває частоту і тенденції появи дефектів;

б) гістограми, що відбиває частоту і число дефектів на один виріб;

в) «риб^’ячого» кістяка з причинами можливих дефектів.

84. Органи, що здійснюють контроль якості продукції це:

а) ліцензійні центри, відділи управління якістю, ВТК;

б) Держспоживстандарт (Держархбудконтроль), відомства, підприємства;

в) спеціальні служби, іспитові центри, відділи маркетингу.

85. Ліцензія на виробництво та виготовлення тієї чи іншої продукції – це:

а) інструкція, затверджена у встановленому порядку, що визначає порядок виготовлення якісної продукції;

б) перелік видів продукції, що має право виготовляти власник, затверджений у встановленому порядку;

в) офіційний документ, що дає право власнику виконувати визначений вид діяльності за умови виконання установлених вимог і затверджений у порядку, установленому законодавством.

86. Види контролю якості продукції по стадіях виробничого процесу:

а) приймальний контроль, контроль партіями, безупинний контроль, контроль збереження;

б) контроль виробів по всіх стадіях життєвого циклу продукції, по кількісній чи якісній ознаці, контроль готової продукції, контроль транспортування;

в) вхідний контроль, операційний, готової продукції, транспортування, збереження.

87. Технічному контролю підлягає:

а) продукція, процеси її створення, застосування, транспортування, збереження, технічного обслуговування і ремонту, а також відповідна технічна документація;

б) продукція, методи її виробництва, технологічний процес, монтаж, складування, процес ремонту, а також інструкції і розроблених заходів;

в) продукція, її транспортування до місця монтажу (споживання), монтаж, обслуговування, а також відповідні стандарти і положення.

88. На післяпроектних стадіях життєвого циклу продукції застосовується принцип:

а) максимуму корисного ефекту від використання зразка продукції;

б) порівняння сукупностей значень одиничних показників якості оцінюваного зразка продукції із сукупністю базових значень тих же показників;

в) частки дефектності.

89. Методи оцінки технічного рівня і якості продукції є:

а) іспити вимірювальних приладів, які руйнують і не руйнують, змішані;

б) диференціальний, комплексний, змішаний, статистичний, оцінка експертами;

в) диференціальний, змішаний, що не руйнує й експертний.

90. Оцінка продукції на стадії її виготовлення полягає у:

а) відповідності технологічного процесу її виготовлення;

б) відповідності фактичних показників параметрів виготовленої продукції в процесі експлуатації;

в) визначенні міри відповідності фактичних значень параметрів і показників якості продукції, що виготовляється, до її експлуатації установленим вимогам креслень і стандартів.

Змістовий модуль 9.«Людський фактор в забезпеченні функціонування систем якості»

91. Питання управління якістю продукції на підприємстві зобов’язані очолювати:

а) головний інженер;

б) перший керівник;

в) заступник керівника з якості.

92. Політику в області якості на підприємстві визначає:

а) трудовий колектив;

б) відділ управління якістю;

в) вище керівництво.

93. Здійснює горизонтальні зв^’язки між підрозділами в питаннях управління якістю продукції:

а) відділ маркетингу;

б) вище керівництво;

в) начальники відділів підрозділів.

94. Винуваті у низькій якості продукції:

а) від 1% до 20% - робітники, від 80% до 99% - керівники;

б) 10% - відділ ОТК, 20% - робітники, 30% - керівники;

в) 40% - провина робітників і 30% - керівників.

95. Роль керівника середньої ланки в управлінні якістю продукції яке:

а) здійснює безпосереднє керівництво;

б) контролює і стежить за відповідністю виготовленої продукції нормативній;

в) є сполучною ланкою між вищим керівництвом і підлеглими з питань управління якістю продукції.

96. Інформація буває неправдивою через:

а) навмисні перекручування для того, щоб показати себе з кращої сторони;

б) бажання показати себе з кращої сторони, уникнути неприємностей від керівництва і ненавмисні перекручування;

в) неефективність оцінки якості праці працівників і як наслідок їхнє байдужне відношення до вірогідності інформації.

97. Колективне управління в удосконаленні якості продукції – це стиль управління:

а) при якому активна роль належить рядовим працівникам, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі;

б) при якому встановлений твердий контроль з боку вищого керівництва за виконанням підлеглими наказів і розпоряджень з питань якості;

в) при якому провідна роль з питань якості належить середній ланці, що є вихователем своїх підлеглих.

98. Груповий підхід в удосконаленні якості продукції полягає у:

а) створенні спеціальних груп у поліпшенню якості продукції;

б) спільних зусиллях 2-х чи більш осіб для виконання конкретної задачі;

в) колективному керівництві при рішенні питань якості продукції.

99. У керівника повинна бути наступна кількість підлеглих:

а) рекомендується до 10 підлеглих і 10-ти контрольованих їм ланок;

б) до 7-ми підлеглих і до 14-ти контрольованих їм ланок;

в) від 5-6-ти підлеглих і 8-10-ти контрольованих їм ланок.

100. Основна мета гуртків якості:

а) скоротити кількість бракованої продукції, що випускається робітниками;

б) вишукати додаткові можливості для ефективного управління якістю з боку майстрів і лінійного персоналу нижнього рівня, а також сприяти з його саморозвитку;

в) участь робітників у колективному управлінні якістю продукції, підвищення їхньої відповідальності і самоконтролю.

101. Основні принципи створення гуртків якості:

а) добровільності, самовдосконалення, взаєморозвитку, загальна участь в остаточному підсумку;

б) створюються за розпорядженням керівництва для рішення конкретної задачі з питань якості продукції;

в) створюються з досвідчених і кваліфікованих працівників, які беруть участь у виробничому процесі.

102. У гуртках якості беруть участь:

а) тільки робітники;

б) робітники і молодший лінійний персонал;

в) всі працівники фірми і її підрозділів, що працюють на одному робочому місці.

103. При виконанні тих чи інших завдань з якості на кожному рівні керівництва повинні бути задіяні наступні твердження:

а) «драбина удосконалення»;

б) «ефект водоспаду»;

в) «процесний підхід».

104. Каору Ісікава з регулювальником порівнює керівника:

а) вищої ланки;

б) середньої ланки;

в) нижчої ланки.

105. До керівників середньої ланки не відноситься функція:

а) посередництво між керівництвом вищої ланки та співробітниками;

б) визначення політики в області якості;

в) орієнтація підприємства на перспективу.

Змістовий модуль 10.«Досвід управління якістю будівництвом в закордонних країнах»

106. Контроль якості продукції в Японії здійснюється на наступних рівнях:

а) відділом управління якістю, лінійним персоналом, керівництвом підприємства;

б) загальнофірмовий, повний контроль якості за участю всіх робітників та службовців;

в) службою ВТК, кружками якості, функціональними комітетами й іншими групами якості, функціональними комітетами й іншими групами якості.

107. В Японську концепцію «Точно вчасно» закладена ідея:

а) виробляти в необхідних кількостях продукцію до терміну в період найбільшого її попиту;

б) забезпечувати своєчасну якісну підготовку виробництва для виготовлення якісної продукції;

в) виробляти і поставляти готові вузли до моменту зборки готового виробу, а окремі деталі до моменту зборки вузлів і матеріали до моменту зборки деталей.

108. Границі застосування системи «Канбан»:

а) при виготовленні дорогих деталей;

б) в сукупності із системою «Точно вчасно» і є її складовою частиною;

в) при виготовленні крупногабаритних елементів.

109. Термін «Канбан» означає:

а) запис, табличку, спеціальну картку, що використовується як сигнальна інформація на необхідність постачанням додатково визначеного числа деталей;

б) графік із щоденним постачанням матеріалів, конструкцій, виробів, що комплектують та інше;

в) контрольну карту регулювання постачань матеріально-технічних ресурсів.

110. Система заслуг в американських корпораціях при управлінні якістю продукції включає:

а) моральне і матеріальне стимулювання, у тому числі грошові премії, оголошення подяки в наказі, нагородження знаками;

б) матеріальна компенсація, грошові винагороди, суспільне визнання окремої особистості і діяльності груп, особисте визнання начальства;

в) моральне заохочення у виді подяки, занесення на дошку пошани й у книгу пошани, нагородження знаками й орденами. Матеріальне заохочення у виді різних грошових премій.

111. Забезпечення якості функціонування системи в американських корпораціях здійснює:

а) спеціальна служба забезпечення якості;

б) відділи правління якістю;

в) відділ маркетингу.

112. Книгу „Японські методи управління якістю” написав:

а) Каору Ісікава;

б) Акіо Маріта;

в) Лі Якокка.

Змістовий модуль 11.«Економічні аспекти якості»

113. Витрати на якість, пов'язані з життєвим циклом будівельної продукції класифікується на:

а) науково-технічні, управлінські, базові;

б) науково-технічні, управлінські, виробничі;

в) по виправленню браку, базові, науково-технічні.

114. Витрати на якість пов'язані з браком класифікуються на:

а) поправного й непоправного браку, викликані рекламаціями;

б) поправного браку й оплачуваного збитку, понесеного споживачем;

в) поправного браку споживачеві в процесі експлуатації продукції.

115. З діяльністю кадрових служб пов’язані наступні витрати на якість:

а) формування персоналу й зниженням його плинності;

б) змінюваність персоналу і його навчання;

в) підбор і розміщення кадрів, їх навчання і підвищення кваліфікації.

116. До виробничих витрат відносяться:

а) матеріальні, технічні, трудові й котрі прямим рахунком включаються у вартість будівельної продукції;

б) прямі витрати й пов'язані з переробкою браку;

в) всі витрати й збиток оплачуваної споживачеві.

117. Функціонально - вартісної метод застосовується для аналізу витрат на якість у наступних випадках:

а) на етапі вибору продукції, що буде затребувана споживачем і в процесі її освоєння;

б) на стадії підготовки виробництва й освоєння продукції;

в) на етапах проектування, технологічного планування, підготовки й освоєння продукції.

118. Метод бальної оцінки застосовується для аналізу витрат на якість у наступних випадках:

а) для визначення економічної ефективності;

б) для визначення конкурентоспроможності продукції;

в) коли неможливо застосувати той або інший метод.

119. Витрати в будівництві при переході від існуючих рішень до нових визначаються:

а) коефіцієнтом зниження поточних витрат;

б) економічною ефективністю зниження витрат;

в) відмінностями в п. 1, 2.

120. Абсолютний розмір браку визначається:

а) собівартістю щодо забракованої продукції, виробів і витрат на поправний брак;

б) як різниця вартості остаточно забракованої продукції і витрат на поправний брак;

в) як абсолютна величина вартості браку зробленої продукції.