Прибутковий податок з громадян
План
1. Податки з населення.
2. Прибутковий податок: суб'єкт, об'єкт, ставки, пільги.
3. Податок на промисел.
Податки з населення.
Згідно зі статтею 67 Конституції України "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом". Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Функції по контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та інших обов'язкових платежів покладено на державні податкові органи, а за рахунок податків держава виплачує мільйонам громадян пенсії, житлові субсидії, фінансує заклади охорони здоров'я та освіти, утримує армію, міліцію тощо. Прийняття змін до Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (далі - Закон), згідно з якими для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від присвоєння ідентифікаційних номерів, вносяться спеціальні відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. На даний час конкретний механізм реалізації ст. 1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" з урахуванням внесених змін ще не визначений на законодавчому рівні. Аналіз конституційних норм показує, що існування розподілу на тих, хто виконує Закон і реєструється в Державному реєстрі і тих, хто відмовляється від цього, означає надання певних привілеїв окремим категоріям громадян в залежності від їх ставлення до релігії, а це суперечить ст. 24 та 35 Конституції України, де зазначено, що громадяни не можуть мати жодних привілеїв за ознакою релігійних переконань та ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Внесення відміток в паспорти фактично суперечить статті 4 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації", де сказано, що в офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. Всі записи, які вносяться в паспорт громадянина України, регламентуються положенням "Про паспорт громадянина України",затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XXII (в редакції постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року N 3423-XII (далі - Положення), на основі якого Міністерство внутрішніх справ України розробило інструкцію щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 1994 року N 316 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України5 вересня 1994 року за N 211/421 (далі - Інструкція). Оскільки відмітка про наявність у громадянина, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, не передбачена цим положення та інструкцією, потребується внесення змін в ці документи. Враховуючи таку суперечність, Державна податкова адміністрація України на виконання доручення Кабінету Міністрів України розробила, узгодила з міністерствами і відомствами та подала на розгляд до Верховної Ради України альтернативний чинному закону проект Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (реєстр N 4306 від 19.01.2000), стосовно якого до цього часу не було прийнято ніякого рішення. Також Державна податкова адміністрація України порушила питання щодо внесення змін до положення та розробки порядку внесення відміток у паспорти фізичних осіб, зауважуючи при цьому, що глава Української православної церкви Московського патріархату блаженнійший Володимир заперечував у 1999 році проти внесення відміток в паспорти віруючих громадян. Державна податкова адміністрація України наполегливо проводить політику щодо обов'язкового виконання чинного законодавства, особливо у частині використання ідентифікаційних номерів.
Відповідно до статті 32 Конституції України, статті 23 Закону України “Про інформацію”, статті 8 Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів” відомості із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів (далі – Державний реєстр), у тому числі про суми доходів, можуть бути надані самим фізичним особам за згодою або довіреністю особи, про яку надаються відомості, а також державним органам у випадках, передбачених законодавством.
Для отриманням відомостей із Державного реєстру громадянами України, які перебувають за кордоном, може звернутися такий громадянин, його довірена особа або консул у наступному порядку.
Громадяни України, які виїхали за межі і не можуть особисто прибути до відповідного органу державної податкової служби в Україні, у разі виникнення необхідності у них в отриманні даних із Державного реєстру, можуть направити поштою на адресу ДПА України (Львівська площа 8, м.Київ-53, МПС, 04655) заяву на отримання відомостей із Державного реєстру, у тому числі і відомостей про доходи. Підпис громадянина України на такій заяві має бути засвідчений дипломатичним представництвом або консульською установою України за місцем перебування громадянина України за кордоном. Так само має бути оформлена і довіреність на отримання відомостей із Державного реєстру. Засвідчення підпису на заяві або посвідчення довіреності має бути здійснено відповідно до Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 р. № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2004 р. за № 1649/10248.
Відповідно до Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів” від 22 грудня 1994 року, введеного в дію з 1 січня 1996 року, в Україні створено Державний реєстр фізичних осібплатників як автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку громадян, які зобов’язані сплачувати податки. Метою реєстру є повний облік осібплатників, автоматизована обробка інформації, взаємодія податкових інспекцій. Кожний громадянин має свій ідентифікаційний номер, який проставлено в Державному реєстрі і в паспорті. При виплаті коштів громадянин називає свій номер, і в комп’ютер заносяться дані. Це полегшуватиме облік сукупних доходів громадян, зменшуватиме обсяг роботи податкових органів.
Подання декларації про доходи в 2012 році: що нового
Prosto підходить все ближче крайній термін подачі податкової декларації про доходи фізичних осіб: закон говорить, що у платників податків є час до 1 травня 2012 р. І, як і в минулі роки, заповнення документа пов'язане зі змінами, які внесло нове законодавство. Чим подання декларації в 2012 році за звітний 2011 рік відрізняється від подання декларації в минулому році, вивчав Prostobank.uа
Нова форма і зміст
Головне нововведення, яке торкнеться всіх, хто заповнюють податкову декларацію в 2012 році, - це нова форма документа. Причому за останні п'ять місяців форма встигла оновитися двічі: перший раз вона була затверджена наказом Мінфіну від 7 листопада 2011 року №1395 , який набрав чинності з 1 січня 2012 року, а потім - 3 лютого 2012 року Мінфін наказом № 84 вніс нові зміни до форми податкової декларації та інструкцію щодо її заповнення, які, у свою чергу, вже набули чинності з 13 лютого 2012 р. Втім, фахівці заспокоюють: ті, хто встиг подати декларацію до 13.02.2012 р., не в оновленому варіанті, можуть не турбуватися і не подавати її повторно. "Згідно зі ст. 46 ПК до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набувають чинності для складання звітності з податкового періоду, наступного за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, діють форми декларацій (розрахунків), діючі до такого визначення.Отже, особам, які подали декларацію в "первісній" формі (без змін, внесених наказом № 84), подавати декларацію заново або уточнюватися за новою формою немає необхідності", - пояснює Юлія Божко, адвокат, партнер ЮК "Закон Перемоги".
Отже, в чому ж головні позитивні нововведення цієї форми документа? Насамперед, експерти зазначають, що вона відповідає чинному законодавству і досить лаконічна (на відміну від старої форми). "Нова форма податкової декларації була розроблена на підставі вимог пункту 179.9 статті 179 Податкового Кодексу. Вона складається з основної частини та 7 додатків. Загальна частина має більш спрощений, лаконічний і зрозумілий вигляд, у порівнянні зі старою формою, яка була затверджена ДПА", - відзначає Катерина Гутгарц, головний редактор порталу Prostopravo.сom.ua .
Друга перевага нової форми, за словами експертів, - її уніфікованість. "Нова форма декларації має універсальний характер для всіх платників прибуткового податку і випадків подання декларації, передбачених законом (у тому числі і для держслужбовців, для яких раніше були окремі форми)", - додає Катерина Гутгарц. Нарешті, до радості тих, хто заповнює декларацію вперше або для кого це завдання не з простих - до нової формі додається докладна інструкція про порядок її заповнення, чого не було раніше.
Втім, наявність інструкції в цьому випадку скоріше необхідність, ніж приємне доповнення, так як заповнити нову форму, розібравшись у всіх тонкощах, буде тепер складніше, ніж раніше. "Можна однозначно стверджувати, що "новинка" (як у початковій редакції наказу № 1395, так і із змінами, внесеними наказом № 84), на відміну від попередньої форми (затвердженої спільним наказом Мінфіну та Головної ДПІ України від 21 квітня 1993 року № 12), є досить складною для заповнення, - попереджає Юлія Божко. - Основною складністю, в першу чергу, є те, що тепер сам платник податків, заповнюючи декларацію, повинен визначити суму податку та суми авансових платежів, які слід сплатити. Відповідно, заповнення декларації вимагає граничної обережності, оскільки будь-які помилки призведуть до виникнення в майбутньому "проблем" з податковою".
Отже, в чому ж тонкощі заповнення нової форми податкової декларації?
Заповнюємо основну частину
Як вже згадував Prostobank.ua податкова декларація складається з основної частини та семи доповнень до неї. У загальній частині містяться загальні відомості про платника, а також загальні відомості про доходи (за їх видами). "В основній частині декларації заповнюються всі рядки, крім випадків, прямо передбачених у самій декларації (посилання про те, що дані заповнюються за бажанням). При відсутності інформації або операції рядок прокреслюється", - відзначає Катерина Гутгарц.
Зокрема, як вдалося встановити Prostobank.ua за бажанням у новій формі декларації можна заповнити або відмовитися від заповнення двох граф "контактні телефони" і "електронна пошта". Заповнення в основній частині інформації про нерухоме майно (земельні ділянки, квартири, дачі, гаражі і так далі) та рухоме майно (легкові автомобілі та інше); про успадковане або отримане в дар майно, про доходи від здачі в оренду і т.д. - є обов'язковим, при цьому зробити це потрібно досить докладно. "Так, тепер у розділі VII декларації необхідно вказати відомості про нерухоме майно, яке знаходиться у власності платника податку на кінець звітного податкового року як на території України, так і за її межами, - зазначає Юлія Божко. - Кожен об'єкт нерухомого майна відображається у відповідному рядку окремо із зазначенням його місцезнаходження (країна, місто, адреса), загальної та житлової площі (квадратних метрів)". А в розділі VIII під назвою "Відомості про рухоме майно" потрібно по кожному транспорту вказати марку, модель, обсяг двигуна, потужність двигуна, рік випуску (або довжину корпусу судна, максимальну злітну масу повітряного судна і т.д.).
Заповнюємо додатки до декларації
Що стосується семи доповнень до декларації про доходи, то, на щастя, більшості платників податків не доведеться заповнювати їх у повному обсязі. "У додатках до декларації містяться розрахунки за окремими видами доходів, вони заповнюються платниками податків тільки у випадку отримання ними таких доходів (наприклад, доходів від продажу нерухомості, отримання спадщини, інвестиційного доходу і т. п.)", - розповідає Катерина Гутгарц. А факт отримання таких доходів, у свою чергу, вказується в основній частині декларації.
У першому доповненні потрібно вказувати відомості про особу, уповноважену заповнити декларацію, друге стосується доходу від здачі нерухомості в оренду, її продажу або обміну, а також отримання подарунків або спадщини; третє - присвячено доходам від операцій з інвестиційними активами; четверте - доходам із джерел за межами України; далі йде додаток, яке стосується доходів фізичної особи-підприємця від ведення господарської діяльності та податкової знижки. Сьомий додаток заповнюється особливим чином і стосується не всіх платників податків (детальніше про це - нижче).
Варто відзначити, що всі програми (крім сьомої) є складовою частиною декларації і без декларації не дійсні.
Сьомий додаток, або особливі випадки заповнення
Сьомий додаток до декларації викликав широкий резонанс у пресі - справа в тому, що він вимагає заповнення інформації про те, скільки у платника податків грошей лежить на банківських рахунках; про розмір сум, на які платник податків володіє цінними паперами; зобов'язань за кредитами, договорами страхування і недержавним пенсійним забезпеченням. Крім цього, необхідно вказати членів сім'ї і безліч додаткової інформації про них - аж до того, які доходи вони отримали з джерел в Україні та за її межами.
На щастя, сьоме доповнення не потрібно заповнювати рядовим платникам податків: воно стосується лише держслужбовців і деяких інших осіб. «Додаток 7 до декларації "Відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру" заповнюють і подають лише держслужбовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, особи, які претендують на зайняття посад держслужбовця або в органах місцевого самоврядування; судді, кандидати на обрання суддею, народні депутати України, кандидати на пост Президента України, кандидати в депутати ВР АРК, міських рад та на посаду сільського, селищного, міського голови. При цьому зазначені особи, у випадках та розмірах, визначених Законами, заповнюють і подають лише додаток 7 до декларації без заповнення та подання декларації та додатків 1-6 до неї, якщо інше не встановлено ПК", - пояснює Юлія Божко.
Інші зміни
Інших істотних змін, які торкнулися б подання декларації в 2012 році, якщо порівнювати її з подачею декларації в 2011 році, за словами експертів, не спостерігається.
Варто зупинитися лише на двох моментах. Перший - це зміна розміру мінімальної заробітної плати, який, відповідно до Податкового Кодексу, тепер впливає на ставку податку: якщо дохід перевищує десятиразовий розмір мінімальної заробітної плати (МЗП) - ставка прибуткового податку дорівнює вже не 15%, а 17% для суми перевищення 10 МЗП. На 1 січня 2012 року МЗП становила 1073 гривні, а значить, підвищений прибутковий податок зараз стосується офіційних зарплат понад 10 730 гривень. А вже з 1 квітня 2012 року мінімальна зарплата становитиме 1094 гривні.
Другий - це зміна розміру прожиткового мінімуму, який впливає на розмір соціальної пільги (суми, на яку платник має право зменшити загальний місячний дохід). З 1 січня 2012 року прожитковий мінімум для працездатної особи становив 1017 гривень, а отже, податкова соціальна пільга поширюється на зарплати до 1423,8 гривень (в 2011 році прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня становив 941 гривні, а отже, податкова соціальна пільга поширювалася на зарплати до 750 гривень).
На закінчення
Наостанок нагадуємо, що ПК передбачені штрафні санкції за неподання або несвоєчасне подання звітності - адже сьогодні податкові органи активізували свою боротьбу з неплатниками. Втім, схоже, що за давньою українською традицією платники податків все одно сподіваються на успіх: за результатами опитування , проведеного Prostobank.ua, лише кожен десятий читач порталу вирішив включити в декларацію всі свої доходи без винятку. Кожен четвертий взагалі планує обійтися без подання податкової декларації - розраховує, що йому вдасться приховати свої доходи. Нарешті, трохи більше 6% опитаних зізналися, що включать в декларацію лише частину своїх доходів.
Тому інформація про штрафи є як не можна більш актуальною. Отже, Податковим Кодексом передбачено штрафні санкції за неподання або несвоєчасне подання звітності - 170 грн. (стаття 120 ПК), за несплату податку передбачений штраф у розмірі 25% від суми нарахованого контролюючими органами доходу (стаття 123 ПК).
"Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму зобов'язання, штраф складе при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку оплати грошового зобов'язання - 10% суми податкового боргу; при затримці понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 20% суми податкового боргу (стаття 126 ПК)", - попереджає Дмитро Гутгарц, партнер Адвокатського бюро "АБГ".
Але і на цьому штрафні санкції не закінчуються. "Крім штрафів, ПК передбачає нарахування пені, яка нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій) з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення податкового боргу або на день його погашення (залежно від того, яка зі ставок є більшою) , за кожний календарний день прострочення", - відзначає Дмитро Гутгарц.
Прибутковий податок з громадян
Найважливішим видом податків з фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є прибутковий податок, що регулюється в Україні Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.
В статті 1 встановлено, що платниками прибуткового податку в Україні виступають особи, які мають і які не мають постійного місця проживання в Україні, і включають:
а) громадян України; б) іноземних громадян; в) осіб без громадянства.
Для віднесення до категорії платників законодавець використовує при визначенні постійного місця проживання традиційний і дещо спрощений кількісний ценз 183 дні в календарному році.
Декретом встановлено об’єкт податку “сукупний оподатковуваний прибуток за рік (що складається з місячних оподатковуваних прибутків), одержаний із різних джерел як на території України, так і за її межами”. Таким чином визначається об’єкт оподаткування в Україні. Для громадян, що не мають постійного місця проживання в Україні, об’єктом виступає прибуток, одержаний із джерел в Україні.
При визначенні сукупного оподатковуваного прибутку враховуються прибутки, одержані як в натуральній, так і в грошовій формі, причому в першому випадку вони зараховуються до сукупного прибутку за календарний рік за вільними (ринковими) цінами. Згідно з Інструкцією “Про прибутковий податок з громадян”, затвердженою Головною податковою інспекцією України 21.04.93 р. із змінами, внесеними 18.05.93 р., 01.09.94 р. та 16.10.96 р. в разі виплати зарплати в натуральній формі продукцією власного виробництва її розмір в складі місячного сукупного оподатковуваного доходу обчислюється за відпускною ціною зазначеної продукції стороннім споживачам в місяці, коли було нараховано заробітну плату. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалась, її розмір обчислюється за відпускною ціною попереднього місяця.
Дещо незвичне виділення в статті 3 Декрету особливостей – усунення подвійного оподаткування, що характерно для остаточних статей нормативних актів. Особливість даної статті в тому, що суми податку, сплачені за кордоном, не можуть перевищувати сум прибуткового податку, що підлягає оплаті цими особами відповідно до законодавства України. При цьому облік сплачених за межами України сум податку здійснюється тільки в разі письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави.
Ставки податку згідно з Указом Президента від 25 серпня 1996 р. “Про грошову реформу в Україні” та Указом Президента України від 21.11.1995 р. встановлені в статті 7 Декрету. При сукупному місячному доході до 17 гривень податок не стягується, а потім ставка в залежності від суми місячного сукупного оподатковуваного доходу зростає з 10 до 40%. Так, при сукупному місячному доході з 86 гривень до 170 гривень ставка дорівнює 6 гривень 80 коп. плюс 15 % з суми, що перевищує 85 гривень.
В багатьох національних законодавствах встановлюється універсальна знижка неоподатковуваний мінімум заробітної плати. За цих умов оподаткуванню підлягають тільки прибутки, що перевищують цей мінімум. Зміст пільги забезпечити задоволення мінімальних життєвих потреб. Слід було б встановлювати декілька рівнів подібного мінімуму, оскільки мінімальні витрати деяких громадян (інваліди, сироти і т.д.) перевищують витрати звичайних платників. Тому такі особи мають право на більш високий рівень неоподатковуваного мінімуму прибутків.
Законом України від 22.10.93 р. “Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту” передбачено, що інваліди, учасники війни, бойових дій тощо звільняються від сплати прибуткового податку повністю. Проте пільги цим особам надаються в межах 15 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати за кожний повний місяць. Причому пільги за прибутковим податком надаються за місцем основної роботи. ДПА України Листом від 31.03.95 р. № 1214/104189 дозволила державним податковим інспекціям за місцем проживання ветеранів війни та громадян похилого віку, що не мали місця основної роботи, прийняти декларації про фактично одержані ними доходи на вкладені ними кошти за дев’ять місяців 1995 року, зробити перерахунки з врахуванням пільг і повернути переплачені суми податку. Повернення сум удержаного податку здійснюється на основі заяви, поданої громадянином в податкову інспекцію. Повернення здійснюється готівкою через відділення зв’язку або установу банку, а за бажанням може перераховуватися на особові рахунки в Ощадбанку.
Сукупний оподатковуваний прибуток зменшується одному із батьків на кожну дитину віком до 16 років, якщо його місячний дохід не перевищує розміру 10 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати. Для робітників, що мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років, сума прибуткового податку, що утримується з одного із батьків, зменшується на 50 відсотків. З метою уникнення необхідності надання величезної кількості довідок про те, що один із батьків не користується подібною пільгою, остання застосовується, як правило, за місцем роботи дружини. При цьому необхідно подати копію свідоцтва про народження дитини. Батькам, що знаходяться в шлюбі, зменшення оподатковуваного об’єкта здійснюється одному з них за вибором. Якщо ж вони не знаходяться в шлюбі самотній матері, або тому із батьків, з яким проживають діти. Пільга зберігається до кінця року, в якому діти досягнули 16річного віку.
В статті 7 містяться два пункти, що встановлюють ставку, незмінну для будь-яких сум доходів. Це 20% при оподаткуванні доходів, що одержуються не за місцем основної роботи із фізичних осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, і 15% при оподаткуванні прибутків, що одержуються у вигляді дивідендів за акціями. В останньому випадку прибутковий податок нараховується за місцем виплати дивідендів. При оподаткуванні сум дивідендів у джерела виплати з них не виключається сума встановленого діючим законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються встановлені пільги.
Наступні чотири розділи (з статті 11 по 14 включно) характеризують особливості оподаткування доходів, що одержуються з різних джерел. Оподаткування прибутку, що одержують за місцем основної роботи, характеризується деякими уточненнями у порівнянні з основною схемою. Об’єктом оподаткування в цьому випадку виступають доходи, одержані за місцем основної роботи. Під цим місцем законодавець розуміє місце ведення трудової книжки та проведення відрахувань в фонд соціального страхування (хоч страхові платежі здійснюються за усіх умов, крім випадків, передбачених діючим законодавством).
Таким чином, прибутковий податок нараховується дванадцять разів (щомісячно) і тринадцятий раз за підсумками року. Схема начислення прибуткового податку включає декілька умовних етапів:
1. Щомісячні розрахунки податку (відповідно до статті 8).
2. Визначення сукупного прибутку.
3. Зменшення сукупного річного прибутку на розмір неоподатковуваного мінімуму (на дітей не старше 16 років).
4. Зменшення його з урахуванням додаткових пільг (інваліди; ветерани Великої Вітчизняної війни; учасники ліквідації Чорнобильської катастрофи).
5. Обчислення податку відповідно до діючих ставок.
Перерахування в бюджет (ст. 10) здійснюється підприємствами за минулий місяць, але не пізніше терміну одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум. Одночасно з наданням чеків на одержання коштів для виплати громадянам сум за другу половину місяця, подають до установи банків платіжні доручення на перерахування в бюджет утриманих сум прибуткового податку, на всіх примірниках якого банк обов’язково повинен проставити дату його надходження. Виплата зарплати здійснюється за умови обов’язкового подання підприємствами доручень на сплату прибуткового податку.
Доходи, що одержуються громадянами не за місцем основної роботи, включають три основні види:
‑виплати, одержані за виконання трудових обов’язків за сумісництвом;
‑разових робіт; робіт за договорами цивільноправового характеру;
‑інші, передбачені статтею 11.
Сюди включаються і доходи за виконання разових робіт, якими є короткочасні роботи, термін виконання яких не перевищує 5 днів і оплачуваних разово. При цьому необхідно враховувати, що сам термін “виконання трудових обов’язків” припускає виконання робітником робіт (обов’язків) за конкретною спеціальністю, кваліфікацією, посадою на підставі укладеного з підприємством договору.
Сума податку нараховується двічі:
‑протягом року у джерела виплат;
‑за підсумками року податковою інспекцією за місцем проживання платника.
Особливістю щомісячних розрахунків є те, що із оподатковуваного доходу не виключають передбачених законодавством пільг та знижок. І протягом 30 днів після виплати підприємства зобов’язані вислати в податкові адміністрації за місцем проживання кожного платника відомості про суму доходу і утриманого податку.
В результаті за підсумками календарного року громадяни зобов’язані подати в податкові інспекції до 1 березня наступного за звітним роком за місцем проживання декларації про прибуток за місцем основної роботи і за місцем неосновної роботи. Після цього використовується механізм пільг, які не враховувалися при обчисленні оподатковуваного доходу на підприємстві.
В окремому розділі регулюється порядок оподаткування прибутків від заняття підприємницькою діяльністю. Платниками, відповідно до даного розділу, є громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю і що одержують доход від її здійснення і інші прибутки.
Принципові особливості до цього розділу були внесені Законом України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” № 129/98ВР від 13.02.98. Відповідно до цього закону громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів від цієї діяльності.
Таким платникам надається можливість сплати фіксованого податку шляхом придбання патенту за певними умовами (кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником, не перевищує п’яти, валовий доход платника за останні дванадцять (календарних) місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх цьому послуг на ринках та є платником ринкового збору відповідно до чинного законодавства).
Фіксований податок сплачується громадянином платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем проживання. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту. Форма патенту встановлюється центральним податковим органом України.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою і не можуть бути меншими за двадцять гривень та більшими за сто гривень за календарний місяць. Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі ста гривень. У разі, коли платник здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці осіб або за участі членів його сім’ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов’язкове соціальне страхування, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, торгового патенту.
Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі, коли протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється. Патент може бути скасований за рішенням керівника податкового органу до закінчення строку його дії у чітко визначених в законі випадках.