Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування інвестицій

Планування інвестицій на підприємстві - це дуже важливий і складний процес. Складність цього процесу полягає в тому, що необхідно враховувати різні чинники, у тому числі і непередбачувані, а також ступінь ризику вкладення інвестицій. Важливість цього процесу для підприємства полягає в тому, що, плануючи інвестиції, воно закладає основи своєї роботи в майбутньому.

У загальному виді план інвестиції на підприємстві складається з двох розділів:

· плану портфельних інвестицій (план придбання і реалізації підприємством акцій, облігацій та інших цінних паперів);

· плану реальних інвестицій, капітальних вкладень (план інвестицій на виробничий і невиробничий розвиток підприємства).

Плануванню інвестицій на підприємстві повинний передувати глибокий аналіз економічного обґрунтування вкладення інвестицій.

Інвестувати засоби має сенс:

· якщо підприємство одержить велику вигоду, ніж від збереження грошей у банку;

· якщо рентабельність інвестицій перевищує темпи інфляції;

· у найбільш рентабельні, з обліком дисконтування проекти;

· якщо забезпечується найбільша економічна вигода з найменшим ступенем ризику.

Якщо на основі аналізу приходять до висновку, що необхідно вкласти вільні кошти в розвиток підприємства, то в цьому випадку розробляється план капітального будівництва.

Планування капітальних вкладень на підприємстві включає два етапи.

1. Розрахунок необхідного об'єму виробничих інвестицій на розрахунковий період.

2. Визначення джерел фінансування капіталу.

Визначення необхідного об'єму капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, що може бути наступною:

· ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється цілком і це не вимагає росту об'єму виробництва на даному підприємстві. У цьому випадку повинно здійснюватися тільки просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капіталу визначається на основі даних про потребу в новому обладнанні, цін на нього з урахуванням монтажу;

· попит на продукцію підприємства зростає, тому доцільно нарощувати об’єм виробництва продукції з метою збільшення прибутку. У цьому випадку необхідно розширене відтворення основних фондів і приріст виробничої потужності шляхом реконструкції, технічного переозброєння, розширення виробництва по заздалегідь розробленому проекту. Такий проект складається з розділів: узагальнені техніко-економічні показники, окремі заходи щодо технічного, технологічного й організаційного розвитку, потреба в устаткуванні. Для визначення необхідного об'єму капіталовкладень у цій ситуації користуються методом прямого рахунку за даними кошторису технічного переозброєння, реконструкції або розширення виробництва.

· попит на продукцію підприємства різко падає. Підприємство повинно модернізувати виробництво або організувати виробництво нової продукції. У цій ситуації необхідно здійснити корінну перебудову техніко-технологічної бази виробництва. Розрахунок необхідного об'єму капіталовкладень здійснюють аналогічно, як і в попередній ситуації, при цьому враховують розміри капітальних витрат на маркетингові дослідження, диверсифікацію виробництва.

Способи і порядок фінансування мають дуже важливе значення, насамперед для підвищення ефективності капітальних вкладень.

Розрізняють два способи, фінансування капітальних вкладень: централізований і децентралізований. При централізованому способі джерелом фінансування капітальних вкладень є державний бюджет. При децентралізованому - це в основному джерела підприємств і індивідуальних забудовників.

На підприємстві основними джерелами фінансування є:

· прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

· амортизаційні відрахування;

· кошти, отримані від випуску і продажі акцій;

· кредити комерційних банків;

· кошти іноземних інвесторів;

· джерела вищестоящих організацій.

Першочерговими джерелами фінансування капітальних вкладень на підприємстві є прибуток, що направляється підприємством на накопичення, і амортизаційні відрахування.

Капітальне будівництво - процес створення основних фондів шляхом будівництва нових, розширення, реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств і інших об'єктів як виробничого, так і невиробничого характеру.

До сфери капітального будівництва відносяться:

· будівництво будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення;

· монтаж устаткування;

· проектно-конструкторські та інші роботи;

· капітальний ремонт устаткування і споруджень.

Підприємства, для яких створюються основні фонди і які здійснюють для цього капітальні вкладення, називаються забудовниками.

Для управління господарською діяльністю в забудовника створюється спеціальний апарат. Керівництво будівництвом нових підприємств здійснює дирекція створюваного підприємства, на діючих підприємствах - відділ капітального будівництва.

Капітальне будівництво може здійснюватися підрядним і господарським способом.

Підрядний спосіб означає здійснення будівельно-монтажних робіт постійно діючими спеціалізованими організаціями на основі підрядних договорів.

При господарському способі будівництво здійснюється самим забудовником, роботи на об'єкті будівництва ведуться разом з основною виробничою діяльністю власними силами і засобами. Підприємство-забудовник у даному випадку одночасно виконує функції керівника будівництва і виконавця будівельно-монтажних робіт.

Кінцевий результат капітального будівництва - введення в дію виробничих потужностей. Планування його обсягів здійснюється у такій послідовності:

· розрахунок балансу виробничих потужностей;

· оцінюють можливості приросту виробничих потужностей шляхом технічного переозброєння, реконструкції;

· визначають необхідні обсяги введення в дію додаткових виробничих потужностей за рахунок розширення діючих об'єктів і будівництва нових.

Спорудженню того або іншого об'єкта передують економічне обґрунтування і проектування. Проектування промислового будівництва має дуже важливе значення, тому що від якості проекту залежить ефективність роботи майбутнього підприємства.

Технічна й економічна частини проекту взаємозалежні й утворюють єдиний техніко-економічний документ, без якого не може здійснюватися будівництво.

Існують наступні стадії проектування:

· техніко-економічне обґрунтування;

· технічний проект. Він встановлює основні проектні рішення, визначає загальну кошторисну вартість будівництва й основні техніко-економічні показники майбутнього підприємства. Технічний проект промислового підприємства складається з наступних частин: економічна частина , генеральний план і транспорт, технологічна частина, будівельна частина, організація будівництва, кошторисна документація;

· робоче креслення, що виконуються на основі технічного проекту.

Титульний список - це плановий документ, у якому приведений список об'єктів, включених у план капітального будівництва підприємства, терміни будівництва, потужність об'єктів, витрати на будівельно-монтажні роботи, інші дані.

На жаль, за останні роки обсяги капітального будівництва і капітальних вкладень різко скоротилися, що в ще більшій мірі збільшило економічне положення в країні. Це пов'язано з багатьма причинами, але основними з них є:

· спад промислового і в цілому суспільного виробництва, що привело до скорочення національного продукту і національного доходу, а отже, і фонду накопичення;

· інфляція. В умовах інфляції вільний грошовий капітал у більшості випадків невигідно вкладати у довгострокові проекти;

важке економічне положення багатьох підприємств. У них недостатньо коштів для розширення, реконструкції і технічного переозброєння підприємства.