Особливості і основні форми торгівлі сировинними

Товарами

Сировинні товари – продукція, вартість якої лише в незначному ступені залежить від обробки. Вони складають приблизно чверть від світового експорту продукції.

Сировинні матеріали поділяються на промислову та сільськогосподарськусировину. В свою чергу, серед промислової сировини виділяють:

® сировину мінерального походження (руди, вугілля, нафта, сіль, нерудні копалини);

® сировину, отриману штучним шляхом (синтетичний каучук, штучні волокна, пластмаси та ін.).

Особливістю переважної частини мінеральної сировини є її обмеженість, невідновлюваність. Сільськогосподарська сировина – це продовольчі ресурси, продовольчі культури, продукти тваринництва, продукти риболовства, сировина для харчової промисловості.

Для торгівлі сировинними матеріалами характерні такі основні тенденції:

· відносне зниження частки сировинних матеріалів унаслідок НТП;

· зростання ролі експорту сировини глибокої переробки і напівфабрикатів;

· збільшення питомої ваги спеціально підготовленої сировини підвищеної якості;

· більш низькі темпи зростання торгівлі продовольством і сільськогосподарською сировиною порівняно з торгівлею паливом і сировиною мінерального походження, що обумовлено підвищенням самозабезпеченості країн;

· зниження в експорті питомої ваги сировини рослинного походження внаслідок впровадження більш дешевих замінників.

На формування кон’юнктури світового ринку сировини впливають:

® циклічні фактори, що викликають асинхронність у розвитку добувної промисловості і попиту на її продукцію;

® енергетичні та сировинні кризи, які є нециклічними, структурними кризами;

® інші фактори нециклічного характеру, як постійно діючі (НТП, монополістичне регулювання ринку, інфляція, сезонність у споживанні), так і тимчасові (соціальні конфлікти, стихійні лиха, політичні причини, спекуляції).

Умови, в яких здійснюється зовнішня торгівля сировиною, дещо відрізняються від умов торгівлі машинотехнічною продукцією, зокрема:

· погіршенням положення експортерів сировини у зв’язку з розвитком виробництва синтетичних матеріалів, впровадженням матеріало- та енергозберігаючих технологій, використанням вторинних ресурсів;

· високим рівнем монополізації торгівлі сировиною;

· більш жорстким державним регулюванням;

· впливом погодних умов, політичного клімату;

· бажанням встановити довгострокові відносини, що забезпечує стабільний збут та постачання;

· розвитком внутрішньокорпоративної торгівлі за зниженими трансфертними цінами.

Регулювання торгівлі сировиною здійснюється за допомогою міжнародних товарних угод, що поділяються на стабілізаційні (для стабілізації цін шляхом досягнення рівноваги між попитом та пропозицією через встановлення квот на виробництво та експорт сировини), адміністративні (для статистичного аналізу, обговорення проблем розробки загальних рекомендацій щодо торгівлі), за заходами розвитку (спрямовані на розвиток експортного потенціалу виробників сировини).

Торгівля сировиною здійснюється за такими ж методами, що й торгівля машинами та обладнанням. Проте використовуються й методи, притаманні тільки торгівлі цією групою товарів. Це біржова та аукційна торгівля.

Біржова торгівля є розповсюдженим засобом торгівлі ряду сировинних товарів. Товарна біржа – це постійно діючі оптові ринки однорідних (таких, що взаємозамінюються) товарів. Біля 20% операцій із сировиною здійснюється на товарних біржах, а ціни в позабіржовій торгівлі встановлюються на основі біржових котирувань. Окрім того, біржа є не тільки місцем укладання угод, а й центром інформації про все, що стосується того чи іншого біржового товару.

90% усіх біржових операцій припадає на біржі США, Англії, Японії.

Традиційно до біржових товарів відносяться:

· продукти рослинного походження (зерно, цукор, кофе, какао, чай, бавовна, прянощі, каучук та ін.);

· продукти тваринного походження (жива скотина, м’ясо свіже і морожене, бройлери, бекон, яйця, щетина, шкіра та ін.);

· енергетичні і мастильні матеріали, а також інші хімікати (нафта, бензин, мастильні масла, пропан, кокс, ацетон, спирт, каустична сода та ін.);

· метали, а також вироби і напівфабрикати з них (мідь, цинк, нікель, алюміній та ін.).

Біржові товари, на відміну від інших сировинних товарів, відрізняють такі ознаки:

ü однорідність (взаємозамінність), тобто кожну партію будь-якого біржового товару можна замінити будь-якою іншою партією товару аналогічної якості і кількості;

ü придатність для стандартизації, тобто для створення класифікаційного стандарту, на основі якого укладаються угоди без наявності товару;

ü не швидке псування;

ü масовий характер попиту і пропозиції;

ü перевищення, як правило, протягом досить тривалого періоду пропозиції над попитом;

ü більш-менш легка прогнозованість попиту та пропозиції.

На біржові товари встановлюються ціни (котирування) трьох типів:

- ціна продавця – ціна, за якою власник товару бажає його продати;

- ціна покупця – ціна, за якою покупець бажає придбати товар;

- ціна, за якою фактично була укладена угода.

Існує дві категорії біржових угод на товарних біржах: угоди на реальний товар («спот», «форвард») і ф’ючерсні угоди. Відмінністю перших є те, що продавець справді хоче продати і поставити реальний товар, а покупець – купити його. Ці угоди можуть бути як із негайним постачанням («спот»), так і з постачанням в майбутньому. У разі негайного постачання товар повинен бути на одному із складів біржі, а після підписання контракту він поставляється протягом двох тижнів. Але буває і протягом тривалішого періоду – до 3-х місяців. Це угоди типу «форвард».

Операції з реальним товаром складають незначну частку обороту товарних бірж.

Ф’ючерсні угоди укладаються не з метою реальної поставки товару, а для отримання прибутку через певний термін в результаті гри на різниці цін, і, таким чином, носять спекулятивний характер. Економічними передумовами здійснення таких операцій є сезонність виробництва, незбіг періоду виробництва й обігу, нестабільність виробництва, низька еластичність попиту та ін.

Звичайно при укладанні ф’ючерсного контракту продавець завжди розраховує, що ціни на товар у майбутньому знизяться, а покупець – що підвищаться. Біржові гравці, що грають на зниження ціни, називаються «ведмедями», а на підвищення – «биками». Контракт, який куплено у розрахунку на наступне зниження, називається «коротким», на підвищення – «довгим».

Ф’ючерсні угоди укладаються на певну кількість контрактів, а не на кількість товару. У контракті вказується лише ціна і термін постачання.

Виграє той покупець або продавець, хто правильно вгадує реальну ціну товару (контракт, на продаж чи купівлю якого було підписано раніше) через певний строк.

Оскільки ні продавець, ні покупець не мають на увазі реальний товар, то їхні відносини регулюються через виплату різниці.

Діяльність спекулянтів, з одного боку, спричиняє штучне коливання цін, тим самим посилюючи діючі на біржі цінові тенденції, що визначаються об’єктивними ринковими факторами. Проте, з іншого боку, завдяки спекулянтам існує можливість укладання страхових угод, що захищають продавців і покупців реального товару від небажаного коливання цін. До таких угод відноситься хеджування, яке полягає в тому, що фірма укладає на біржі реального товару строкову угоду на купівлю або продаж певного товару і негайно робить страхування цієї угоди на ф’ючерсній біржі на той самий термін і ту саму кількість товару на продаж або купівлю. Результат хеджування виступає як результат за обома угодами. Ця операція прибутку фірмі не дає, напроти, вона зазнає невеликих втрат у вигляді брокерської винагороди. Існує:

1) хеджування продажем (коротке хеджування). Здійснюється товаровиробником або власником товару з метою страхування від зниження цін при продажу товару в майбутньому, або того, що вже є в наявності, або ще не виробленого, але передбаченого до обов’язкового постачання у певний строк;

2) хеджування купівлею (довге хеджування). Здійснюється споживачем або торгівцем з метою страхування від збільшення ціни при купівлі у майбутньому необхідного товару.

Аукційні торгиспеціалізуються на збуті реальних товарів з виключно індивідуальними властивостями. Вони проводяться один або декілька разів на рік, частіше за все в традиційний для кожного аукціону час. На аукціонах товари, що прийнято від продавців, спеціалісти оглядають, здійснюють необхідне сортування, підбирання і упаковування. Розсортований товар розбивається на партії (лоти). Кожному лоту присвоюється номер, під яким він заноситься в каталог із зазначенням сорту та кількості.

Час і місце аукціону повідомляється через пресу. Крім того, постійним і можливим покупцям надсилають брошуру-проспект, де вказуються умови аукціону: час і місце огляду товарів, умови розрахунків, приймання і здавання товару, порядок регулювання спорів, відомості про товар. Вказується прізвище власника товару й аукціоніста. За аукціоністом закріплюється заставне право на товар, що продається.

Торги на аукціонах проводяться гласним і німим способом, з підвищенням і зниженням ціни. Аукціонний торг ведеться публічно, почергово на кожний лот.

При гласному способі аукціоніст повідомляє номер і початкову мінімальну ціну. Присутні починають підвищувати її на величину не нижче мінімальної надбавки (0,01- 0,025% початкової ціни). Після трикратного запитання «Хто більше?» лот вважається проданим тому, хто запропонував за нього найвищу ціну.

При німому торзі аукціоніст повідомляє вихідну мінімальну ціну, а покупець заявляє про її підвищення умовними знаками. Аукціоніст, реагуючи на знаки, оголошує заздалегідь обумовлену підвищену ціну. Такий спосіб торгу дає змогу учасникам зберегти в таємниці кількість купленого товару.

На аукціоні зі зниженням ціни аукціоніст знижує ціну на заздалегідь встановлені знижки. Лот придбає той покупець, котрий першим скаже «так».

Торги можуть бути відкритими (тобто безпосередньо за участю покупців) і закритими (діють брокери за дорученням покупців; самі ж покупці в торгах участі не приймають).

В міжнародній торгівлі склалася вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціону (наприклад, хутро, вовна, чай, тютюн, фрукти, риба, коні, щетина, прянощі, антикварні вироби, предмети старовини, художні вироби).

Найважливіші аукціонні центри з продажу: вовни – Лондон, Ліверпуль, Сідней, Антверпен; хутра – Санкт-Петербург, Лондон, Нью-Йорк, Монреаль; чаю – Лондон, Амстердам, Калькутта, Коломбо; тютюну – Амстердам, Нью-Йорк; прянощів – Лондон, Амстердам; антикварних і художніх виробів – Лондон, Амстердам.