Земляне покриття в гірських і сейсмічних районах

Будова земляного полотна в скельних породах, гірських районах з кам’яними обвалами, осипами і сніговими лавинами, на курумах і в сейсмічних районах має свої особливості.

В гірських районах насипи з каменю слабовивітрюваних порід висотою до 20 м при поперечному уклоні місцевості не крутіше 1:5 зводять за типовим профілем. При висоті до 6м укоси повинні бути крутизною 1:1.3, при висоті від 6 до 20 м - 1:1.5. Ширина основної площадки 6м. Верхній шар таких насипів відсипають із щебеню, щоб запобігти просипанню баласту в пустоти між каменями. Цей шар товщиною 0.5- 1.5 м сприяє підвищенню пружності земляного полотна.

Відсипку насипів із скельних ґрунтів проводять шарами. Ґрунт доставляють самоскидами. Для їх проїзду по верху кожного відсипаного шару передбачають доріжку із дрібного кам’яного матеріалу, що зменшує знос покришок коліс самоскидів.

На рис. 120 показані типові поперечні профілі виїмок в скельних ґрунтах глибиною до 12 м при попередньому уклоні місцевості не крутіше 1:3, відсутності тріщинуватості і нахилу пластів в бік колії і розробці з застосуванням свердловинних і шнурових зарядів.

В виїмках в слабовивітрюваних скельних породах через 300 м з кожної сторони в шаховому порядку влаштовані камери для колійних матеріалів і механізмів. Розміри камер 6×2.8×2.5 м. В проміжках між камерами через кожні 50 м розміщені ніші розміром 3×2×1 м. В таких виїмках замість кюветів вставляють бордюри, що утворюють лотки для протікання води біля підошви укосів. Допускається також побудова кюветів глибиною 0.3 -0.4 м з перевіркою розрахунками їх пропускної спроможності.

Поперечні профілі виїмок, показані на рис. 120а, частіше одержують при розробці масовими вибухами. Порушені скельні масиви довгий час дають значні осипи. Механізувати прибирання осипаного матеріалу з полиць шириною 1-2 м дуже складно, тому доцільно цю полицю робити на рівні дна кювету і шириною 3-4 м.

В усіх інших випадках земляне полотно в скельних породах проектують індивідуально на основі матеріалів про властивості порід; характер нашарувань, ступеню тріщинуватості, з врахуванням висоти укосів і способів спорудження земляного полотна.

В сейсмічних районах виконують спеціальне проектування земляного полотна при сейсмічності 7 балів і більше. Крутизну укосів насипів і виїмок з робочими відмітками більше 2 м в районах з сейсмічністю 8–9 балів роблять вологішою ніж в звичайних районах. Замість 1:1.5 приймають 1:1.75 і замість 1:2 – 1:2.2. Укоси крутизною 1:2.5 не уположують. Найбільші допустимі робочі відмітки 15 м в районах з сейсмічністю 8 балів і 12 м при 9 балах. В цих же умовах при крутизні від 1:2 до 1:1 насипи заміняють естакадами або укріплюють підпорними стінками. Застосування напівнасипів-напіввиїмок не допускається.

Укріплення для укосів вибирають такі, щоб стійкість їх не порушувалась при землетрусах (посів трав, одернування, кущі).

При проектуванні насипів стійкість їх укосів перевіряють розрахунками з врахуванням сейсмічності.