В) незавершені капітальні інвестиції. 8 страница
а) як дебіторська заборгованість;
б) як зобов’язання;
в) одночасно як актив та зобов’язання;
г) як доходи.
4. Бухгалтерське проведення Дт 4400 Кт 3615 означає:
а) банк отримав основні засоби у фінансовий лізинг;
б) банк надав клієнту основні засоби в фінансовий лізинг;
в) банк визнав в балансі придбані на умовах попередньої оплати основні засоби, які він надасть в фінансовий лізинг;
г) банк отримав основні засоби в оперативний лізинг.
5. Бухгалтерське проведення Дт 2071 Кт 4400 означає:
а) банк надав клієнту основні засоби в фінансовий лізинг;
б) банк визнав в балансі придбані на умовах попередньої оплати основні засоби, які він надасть в фінансовий лізинг;
в) банк визнав в балансі придбані на умовах післяоплати основні засоби, які він надасть в фінансовий лізинг;
г) банк отримав основні засоби у фінансовий лізинг.
6. Якою бухгалтерською проводкою відображається нарахування доходу за фінансовим лізингом, наданим підприємству?
а) Дт 2078 Кт 6028; б) Дт 1528 Кт 6018; в) Дт 6018 Кт 1525; г) Дт 6028 Кт 2075.
7. Бухгалтерське проведення Дт 2600 Кт 2071 означає:
а) клієнт сплатив банку суму нарахованих процентів за фінансовим лізингом;
б) клієнт сплатив банку суму компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу;
в) банк надав клієнту основні засоби в фінансовий лізинг;
г) банк надав клієнту основні засоби в оперативний лізинг.
8. Бухгалтерське проведення Дт 4400 Кт 2071 означає:
а) клієнт повернув банку основні засоби, що перебували в нього згідно з договором фінансового лізингу;
б) клієнт сплатив банку суму компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу;
в) банк надав клієнту основні засоби в фінансовий лізинг;
г) банк надав клієнту основні засоби в оперативний лізинг.
9. Якою бухгалтерською проводкою відображається амортизація витрат, що пов’язані з оформленням договору про фінансовий лізинг, що наданий іншому банку?
а) Дт 2078 Кт 6028; б) Дт 1528 Кт 6018; в) Дт 6018 Кт 1525; г) Дт 6028 Кт 2075.
10. Бухгалтерське проведення Дт 3615 Дт 4409 Кт 4400 означає:
а) банк-лізингоодержувач повернув лізингодавцю основні засоби, що перебували в нього згідно з договором фінансового лізингу;
б) клієнт сплатив банку суму компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу;
в) банк надав клієнту основні засоби в фінансовий лізинг;
г) банк надав клієнту основні засоби в оперативний лізинг.
11. Якою бухгалтерською проводкою банк3лізингоодержувач відображає нарахування процентних витрат за фінансовим лізингом?
а) Дт 7028 Кт 3678; б) Дт 1528 Кт 6018; в) Дт 2078 Кт 6028; г) Дт 6028 Кт 2075.
12. Якою бухгалтерською проводкою банк3лізингоодержувач відображає сплату лізинго3 давцю нарахованих процентних витрат за фінансовим лізингом?
а) Дт 3678 Кт 1200; б) Дт 1528 Кт 6018; в) Дт 3615 Кт 1200; г) Дт 7028 Кт 3678.
13. Бухгалтерське проведення Дт 4400 Кт 1520 означає:
а) банку повернуто іншим банком основні засоби, що перебували в нього згідно з до- говором фінансового лізингу;
б) клієнт сплатив банку суму компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу;
в) банк надав клієнту основні засоби в фінансовий лізинг;
г) банк надав клієнту основні засоби в оперативний лізинг.
14. Якою бухгалтерською проводкою банк3лізингоодержувач відображає сплату лізингода3 вцю суму зобов’язання за фінансовим лізингом?
а) Дт 1528 Кт 6018; б) Дт 3615 Кт 1200; в) Дт 3678 Кт 1200; г) Дт 7028 Кт 3678.
15. Якими бухгалтерськими проводками відображається в обліку банку3лізингодавця пере3 дання ним в оперативний лізинг основних засобів, за якими нарахований знос?
а) Дт 4400 (аналітичний рахунок «Оперативний лізинг») Кт 4400 (аналітичний рахунок
«Власні основні засоби»);
б) Дт 4400 (аналітичний рахунок «Власні основні засоби») Кт 4400 (аналітичний раху- нок «Оперативний лізинг»);
в) Дт 4409 (аналітичний рахунок «Оперативний лізинг») Кт 4409 (аналітичний рахунок
«Власні основні засоби»);
г) Дт 4409 (аналітичний рахунок «Власні основні засоби») Кт 4409 (аналітичний раху- нок «Оперативний лізинг»);
16. Якою бухгалтерською проводкою банк3лізингоодержувач відображає в обліку отримані ним в оперативний лізинг основні засоби?
а) Дт 4400 (аналітичний рахунок «Оперативний лізинг») Кт 4400 (аналітичний рахунок
«Власні основні засоби»);
б) Дт 9840 Кт 9910;
в) Дт 9910 Кт 9840;
г) Дт 4409 (аналітичний рахунок «Власні основні засоби») Кт 4409 (аналітичний раху- нок «Оперативний лізинг»).
17. Якою бухгалтерською проводкою супроводжується нарахування лізингових платежів банком3лізингоодержувачем згідно з договором оперативного лізингу?
а) Дт 3578 Кт 6395; б) Дт 1200 Кт 3578; в) Дт 7395 Кт 3678; г) Дт 3678 Кт 1200.
18. Бухгалтерське проведення Дт 2600 Кт 3578 означає:
а) банку повернуто іншим банком основні засоби, що перебували в нього згідно з до- говором фінансового лізингу;
б) клієнт сплатив банку нараховані лізингові платежі згідно з угодою з оперативного лізингу;
в) банк-лізингоодержувач сплатив лізингодавцю лізингові платежі;
г) банк надав клієнту основні засоби в оперативний лізинг.
19. Якою бухгалтерською проводкою супроводжується нарахування лізингових платежів банком3лізингодавцем згідно з договором оперативного лізингу?
а) Дт 3578 Кт 6395; б) Дт 1200 Кт 3578; в) Дт 7395 Кт 3678; г) Дт 3678 Кт 1200.
20. Якою бухгалтерською проводкою супроводжується сплата нарахованих лізингових пла3 тежів банком3лізингоодержувачем згідно з договором оперативного лізингу?
а) Дт 3578 Кт 6395; б) Дт 1200 Кт 3578; в) Дт 7395 Кт 3678; г) Дт 3678 Кт 1200.
21. Бухгалтерське проведення Дт 7423 Кт 4409 означає:
а) банк-лізингоодержувач нарахував амортизацію за основними засобами, що перебу- вають в нього згідно з договором фінансового лізингу;
б) банк-лізингодавець нарахував амортизацію за основними засобами, наданими у фі- нансовий лізинг;
в) банк-лізингоодержувач нарахував амортизацію за основними засобами, що перебу- вають в нього згідно з договором опративного лізингу;
г) банк-лізингодавець нарахував амортизацію за нематеріальними активами, наданими у фінансовий лізинг.
22. Як відображаються в обліку банку3лізингоодержувача витрати на поліпшення об’єкта оперативного лізингу?
а) як капітальні інвестиції у створення інших необоротних матеріальних активів;
б) як витрати звітного періоду; в) як доходи звітного періоду; г) як лізингові платежі.
23. Якою бухгалтерською проводкою супроводжується здійснення капітальних інвестицій за основними засобами, що отримані банком в оперативний лізинг?
а) Дт 3510 Кт 1200;
б) Дт 4530 Кт 3510; в) Дт 4500 Кт 4530; г) Дт 7421 Кт 1200.
24. Якою бухгалтерською проводкою відображається вартість необоротного активу, отриманого банком за операцією з продажу необоротного активу з укладенням договору про його одержання банком3продавцем в оперативний лізинг?
а) Дт 9910 Кт 9840; б) Дт 4400 Кт 1200; в) Дт 4400 Кт 3615; г) Дт 9840 Кт 9910.
Задачі
Задача 10.1
1.12.2009 р банк уклав угоду з фінансового лізингу з підприємством, згідно з якою було придбано автомобіль вартістю 134000 грн. Витрати, пов’язані з оформ- ленням договору про фінансовий лізинг склали 3700 грн. і оплачуються лізинго- одержувачем. Строк оренди 2,5 роки. Процентна ставка за лізингом становить
18 % річних і сплачується в кінці кожного місяця. Угодою передбачено перехід ав- томобіля у власність підприємства — лізингоодержувача після закінчення строку
лізингу.
Теперішня вартість звичайного ануїтету 1 грошової одиниці (при періоді n = 30, і =
1,5 % ) становить 24,01584.
Необхідно:
1. Визначити суму мінімальних лізингових платежів та суму фінансового доходу у пер- ший рік фінансового лізингу. Результати розрахунків оформити у такій таблиці:
| Дата платежу | Сума мінімальних лізингових платежів, грн. | Процентний дохід лізингодавця, грн. | Компенсація вартості об’єкта лізингу, грн. | Залишок зобов’язання з лізингу на кінець періоду, грн. |
2. Відобразити в обліку банку лізингодавця операції з придбання автомобіля, надання його у фінансовий лізинг підприємству, нарахування процентного доходу та отри- мання лізингового платежу за перший місяць лізингу.
Задача 10.2.
Згідно з угодою про фінансовий лізинг від 2.03.2009 р. банк отримав 30 банкоматів, загальна справедлива вартість яких становить 3467000 грн. Строк лізингу становить 1,5 роки.
Процентна ставка за лізингом становить 18 % і сплачується в кінці кожного місяця. Згідно з укладеною угодою, право власності на банкомати передається банку-лі- зингоодержувачу після закінчення строку лізингу. Строк корисного використання банкоматів становить 10 років, а загальна ліквідаційна вартість — 467000 грн. Банк використовує прямолінійний метод нарахування амортизації. Теперішня вартість звичайного ануїтету 1 грошової одиниці (при періоді n = 18, і = 1,5 % ) становить
15,67256.
Необхідно:
1. Визначити суму мінімальних лізингових платежів та суму фінансових витрат у пер- ший рік фінансового лізингу. Результати розрахунків оформити у такій таблиці:
| Дата платежу | Сума мінімальних лізингових платежів, грн. | Процентні витрати лізингоодер- жувача, грн. | Компенсація вартості об’єкта лізингу, грн. | Залишок зобов’язання з лізингу на кінець періоду, грн. |
2. Відобразити в обліку банку-лізингоодержувача всі операції, пов’язані з фінансовим лізингом банкоматів.
Задача 10.3.
1.02.2009 р. банк отримав в оперативний лізинг приміщення, вартість якого 1200000 грн. Орендодавець — фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, що є клієнтом даного банку. Строк лізингу — 5 років. Щорічна лізингова плата становить 132000 грн. Лізингові платежі нараховуються і сплачуються банком в останній день кожного міся- ця. Упродовж лютого 2009 р. банк здійснив ремонт отриманого у лізинг приміщення, залучивши сторонню організацію. Витрати на ремонт склали 25600 грн., у тому числі на будівельні матеріали — 14350 грн.
Необхідно:
Відобразити в обліку банку-лізингоодержувача операції з отримання приміщення в оренду, нарахування і сплати лізингових платежів, ремонту приміщення.
Задача 10.4.
1.04.2009 р. банк надав фізичній особі в оперативний лізинг індивідуальний сейф тер- міном на 1 рік. Оренда плата за рік становить 1260 грн. і сплачується клієнтом наперед за весь термін користування сейфом.
Балансова вартість сейфа становить 8500 грн., строк корисного використання — 20 ро- ків, ліквідаційна вартість — 500 грн. Лізингодавець застосовує прямолінійний метод нарахування амортизації.
Необхідно:
Відобразити в обліку банку-лізингодавця операції з надання сейфа в оренду, отри- мання лізингового платежу, щомісячного нарахування і визнання доходу за лізингом, щомісячного нарахування амортизації сейфа, повернення сейфа.
Задача 10.5.
31.01.2009 р. банк продав новозбудовану будівлю (балансовою вартістю 2100000 грн.) за 2520000 грн. іншому банку з укладенням договору про її одержання у фінансовий лі- зинг терміном на 25 місяців. Лізингова ставка — 24 % річних і сплачується 1 раз в кінці кожного місяця. Угодою передбачено придбання будівлі в кінці терміну лізингу. Строк експлуатації будівлі 50 років. Ліквідаційна вартість 450 000 грн. Теперішня вартість зви- чайного ануїтету 1 грошової одиниці (при періоді n = 25, і = 2 %) становить 19,52346.
Необхідно:
1. Визначити суму мінімальних лізингових платежів та суму фінансового доходу (ви- трат) у перший рік фінансового лізингу. Результати розрахунків оформити у таблиці.
2. Відобразити в обліку банку-продавця і банку-покупця операції з продажу будівлі із зворотною орендою та нарахування процентного доходу (витрат) та отримання (сплату) лізингового платежу за перший місяць лізингу.
Розділ 11
ОБЛІК ЗАПАСІВ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ БАНКУ
Питання до розгляду
11.1. Поняття запасів, системи їх обліку та методи визначення собівартості.
11.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей.
11.3. Облік операцій із придбання банком запасів матеріальних цінностей.
11.4. Відображення в обліку списання запасів матеріальних цінностей.
11.5. Облік операцій із запасами матеріальних цінностей, що передані або надані в заставу.
11.6. Облік ювілейних монет, що мають карбованцевий номінал і не є засобом платежу.
11.7. Облік резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, пов’язаної із запасами матеріальних цінностей.
11.8. Розкриття інформації про запаси матеріальних цінностей банку.
11.1. Поняття запасів, системи їх обліку та методи визначення собівартості
Запаси— це активи, які утримуються для забезпечення безперервної роботи банку, надання послуг. Запаси матеріальних цінностей банку складаються з господарських ма- теріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, що використовуються не більше ніж один рік.
Існують дві системи обліку запасів матеріальних цінностей — періодична та по- стійна.
Періодична системане призначена для обліку інформації про кількість та собівар- тість запасів. При цій системі придбання та продаж (реалізація, відпуск в експлуатацію) запасів відображається в обліку не в момент їх здійснення, а в кінці звітного періоду. Періодична система вимагає фізичного перерахунку кінцевих запасів та визначення їх вартості. Собівартість реалізованих запасів за звітний період розраховується в кінці звітного періоду за формулою:
Собівартість реалізованих запасів = початковий залишок запасів + чиста вартість придбаних запасів — кінцевий залишок запасів
Наведене вище рівняння припускає, що уся кількість запасів, якої немає у наявності на кінець періоду, є використаною чи проданою. Водночас таке припущення не справджується
у випадках, коли мали місце крадіжки або псування запасів. За таких обставин ви- явленні вкрадені чи зіпсовані запаси виключаються з величини запасів на початок періоду та придбаних запасів перед розрахунком собівартості реалізованої продукції та відображаються у складі окремих витрат.
При постійній системіусі операції, пов’язані із запасами матеріальних цінностей (придбання, реалізація, відпуск в експлуатацію тощо) негайно відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. Важливою характеристикою постійної системи є можливість простеження кількості запасів від моменту їх придбання до реалізації. Ця система дозволяє володіти інформацією про залишок запасів на будь-яку дату, без їх фізичного перерахунку, та кількість реалізованих чи використаних запасів упродовж періоду.
У банках України використовується постійна система облікузапасів матеріальних цінностей.
При будь-якій системі обліку запасів (постійній чи періодичній) виникає необхід- ність у визначенні вартості реалізованих (витрачених) запасів та їх залишку на кінець звітного періоду. Це зумовлено одержанням запасів протягом звітного періоду багато разів за різними договірними цінами.
Існує декілька загальноприйнятих методів оцінки кінцевих запасів і відповідно величини, яка списується на собівартість реалізованої продукції, зокрема:
• метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• метод середньозваженої собівартості;
• метод вартості перших за часом надходження запасів — «перше надходження — пер- ший видаток» (ФІФО);
• метод вартості останніх за часом надходження запасів — «останнє надходження — перший видаток» (ЛІФО);
• метод нормативних затрат;
• метод ціни продажу.
Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів —це метод оцінки за- пасів, при якому кожна одиниця запасів ототожнюється з її фактичними витратами. Цей метод передбачає ведення записів за кожною окремою одиницею запасів, що придбані, передані в експлуатацію або реалізовані. За ідентифікованою вартістю оці- нюються запаси, що не можуть замінювати один одного.
Метод середньозваженої собівартостіприпускає, що собівартість одиниці реалізова- ної продукції чи кінцевих запасів має однакову вартість — середньозважену вартість.
Зауважимо, що при постійній системі обліку метод середньозваженої вартості передбачає, що під час кожного надходження матеріальних цінностей на склад се- редньозважена вартість кожної одиниці товару на складі має бути перерахована. Надалі передавання запасів зі складу в експлуатацію проводиться за цією вартістю, доки на склад не надійдуть нові матеріальні цінності і не відбудеться новий перерахунок серед- ньої вартості цінностей. Вартість кожної одиниці запасів визначається як середня вели- чина вартості цінностей на початок облікового періоду та вартості подібних цінностей, придбаних протягом цього облікового періоду. Середньозважена вартість одиниці запа- сів матеріальних цінностей дорівнює сумі вартості наявних та отриманих запасів, розді- леній на кількість одиниць запасу цінностей.
Метод ФІФОбазується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідо- вності, у якій вони надходили на склад, тобто запаси, які першими відпускаються в експлуатацію, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Кін- цевий залишок запасів складається із одиниць запасів, що були придбані або вироблені останніми.
Метод ЛІФОбазується на припущенні, що запаси використовуються у послідовнос- ті, що є протилежною їх надходженню на склад, тобто запаси, які першими відпус- каються в експлуатацію, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. Кінцевий залишок запасів складається із одиниць запасів, які були придбані або вироблені першими.
Потрібно зауважити, що використання методу ФІФО при періодичній системі облі- ку запасів дасть ті самі результати стосовно вартості кінцевого залишку запасів та вар- тості реалізованої продукції, що й при постійній системі обліку. На відміну від методу ФІФО, застосування методів ЛІФО та середньозваженої вартості дасть різні результати при ведені постійного та періодичного обліку запасів.
Суть методу нормативних затратполягає у тому, що собівартість запасів оцінюється на основі стандартних витрат на одиницю запасів. Ці стандартні витрати враховують нормативні рівні використання основних та допоміжних матеріалів, праці, економічної і виробничої потужності.
Метод ціни продажу,як правило, застосовується підприємствами роздрібної торгівлі для оцінки великої кількості одиниць запасів, що швидко змінюються і дають однако- вий прибуток. Собівартість запасів визначається шляхом зменшення вартості продажу запасів на відповідний відсоток валового прибутку.
11.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей
Питання, пов’язані з обліком запасів матеріальних цінностей на міжнародному рівні регламентуються МСБО 2 «Запаси». Цей стандарт містить керівництво стосов- но визначення собівартості запасів і її подальшого визнання як витрат, включаючи будь-яке списання до чистої вартості реалізації, а також керівництво щодо застосу- вання формул собівартості, які використовуються для визначення собівартості запасів.
Згідно з МСБО 2 «Запаси», запаси —це активи, які:
а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;
б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або
в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
МСБО 2 «Запаси» вимагає, щоб запаси відображалися в обліку та фінансовій звітно- сті за найменшим з двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації.
Собівартість запасівповинна включати всі витрати на придбання, переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місцеперебування та приведення їх у теперішній стан.
Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, мита на ввезення та інших податків (окрім тих, що згодом повертаються підприємству податковими органа- ми), витрат на транспортування, навантаження і розвантаження. Торговельні знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.
Витрати на переробку запасів включають витрати, безпосередньо пов’язані з одини- цею виробництва, наприклад, оплата праці виробничого персоналу. Вони включають також систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат, що виникають при переробці матеріалів у готову продукцію.
Не включаються до собівартості, а визнаються витратами звітного періоду:
• наднормативні втрати і нестачі запасів;
• витрати на зберігання запасів;
• адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведенням у теперішній стан;
• витрати на продаж;
• валютні курсові різниці, що виникають при придбані нових запасів, на які виставлено рахунок в іноземній валюті;
• процентні витрати, що мають місце при придбані запасів на умовах відстрочки платежу.
У МСБО 2 «Запаси» містяться наступні вимоги щодо методів оцінки собівартості запасів. Для одиниць запасів, які не є взаємозамінними, собівартість слід визначати шляхом використання конкретної ідентифікації їхньої індивідуальної собівартості. Конкретна ідентифікація означає, що конкретні витрати ототожнюються з одиницями запасів. Собівартість одиниць запасів, які є взаємозамінними може визначатися з ви- користанням методу ФІФО або середньозваженої вартості. Застосування методу ЛІФО діючим на сьогодні МСБО 2 забороняється. Метод стандартних витрат та метод роздрі- бних цін можуть використовуватися у тому випадку, коли результати приблизно дорів- нюють фактичній собівартості.
МСБО 2 також вимагає, щоб для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовувався тільки один із наведених методів.
Списання запасів до чистої вартості реалізації має місце, коли собівартість запасів не може бути відшкодована, наприклад, якщо ці запаси пошкоджені, повністю або частково застаріли, або ціна їх реалізації знизилася.
Чиста вартість реалізації —це розрахункова ціна продажу за умов звичайної госпо- дарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення виробництва та розрахун- кові витрати, потрібні для здійснення продажу.
Будь-яке списання до чистої вартості реалізації повинно визнаватися як витрати зві- тного періоду, в якому списання мало місце. Будь-яке сторнування списання запасів в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинно визнаватися у звіті про фі- нансові результати у періоді, в якому сторнування мало місце. Після реалізації запасів, їхня балансова вартість повинна визнаватися як витрати періоду, в якому визнається відповідний дохід.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку банків України інформа- ції про запаси матеріальних цінностей регламентуються Інструкцією з бухгалтерського
обліку запасів матеріальних цінностей банків України, затвердженою постановою пра- вління НБУ № 625 від 10.12.2004 р.
Згідно з цією Інструкцією, запаси матеріальних цінностей визнаються активом, як- що є імовірність того, що банк отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, а їх вартість може бути достовірно визначена.
Запаси матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському обліку банку за їх первісною вартістю і не переоцінюються.
Первісна вартість— це фактична сума коштів, сплачена за певну одиницю запасів матеріальних цінностей під час її придбання, уключаючи витрати на доставку, податки, збори та інші обов’язкові платежі, окрім тих, що згодом повертаються банку.
Передавання матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію або їх реалізацію вітчизняні банки можуть здійснювати за вартістю, що визначається за одним із таких методів:
• вартості перших за часом надходження запасів — «перше надходження — перший видаток» (ФІФО);
• середньозваженої вартості;
• ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів.
Для всіх одиниць запасів матеріальних цінностей, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених методів. Виб- раний метод визначення вартості запасів матеріальних цінностей обумовлюється облі- ковою політикою банку.
Облік запасів матеріальних цінностей банків здійснюється за рахунками 3 класу,
34 розділу «Запаси матеріальних цінностей», а саме:
• 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»;
• 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб»;
• 3403 «Дорогоцінні метали в банку»;
• 3407 «Дорогоцінні метали в дорозі»;
• 3408 «Необоротні активи, утримувані для продажу»;
• 3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя».
Усі зазначені вище рахунки є активними.
Вартість матеріальних цінностей, переданих в експлуатацію та використаних для підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані, відображається за рахунками витрат, а використаних для поліпшення об’єкта основних засобів, — за рахунками ка- пітальних інвестицій з 443 групи «Капітальні інвестиції за основними засобами».
Ювілейні і пам’ятні монети карбованцевого номіналу, що не є засобом платежу, обліковуються за рахунком 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» за відпуск- ною ціною Національного банку. Облік футлярів та іншої упаковки ювілейних монет здійснюється за окремим аналітичним рахунком, що відкривається до рахунку 3400
«Запаси матеріальних цінностей на складі».
Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя та утримується з метою подальшого продажу, обліковується на дату балансу за рахунком 3409 «Майно, що пе- рейшло у власність банку як заставодержателя» за чистою вартістю реалізації, тобто очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очі- куваних витрат на реалізацію.
Порядок ведення складського обліку визначається банком самостійно з урахуван- ням вимог чинного законодавства України.
11.3. Облік операцій із придбання банком запасів матеріальних цінностей
Придбані матеріальні цінності, що надходять на склад у запас, у бухгалтерському обліку відображаються за первісною вартістю за рахунком 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» у кореспонденції з рахунками 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання активів» або 3610 «Кредиторська заборгованість з придбання активів» зале- жно від того на яких умовах були придбані матеріальні цінності.
Зауважимо, що рахунок 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»призначений для обліку запасів матеріальних цінностей на складі, ювілейних і пам’ятних монет кар- бованцевого номіналу. За дебетом рахунку проводяться суми вартості матеріальних цінностей, що надійшли на склад; суми вартості придбаних ювілейних і пам’ятних монет карбованцевого номіналу за відпускною ціною НБУ. За кредитом рахунку про- водяться суми вартості запасів матеріальних цінностей, що передані зі складу в експлу- атацію, під звіт або реалізовані чи списані в разі вибуття; суми вартості реалізованих ювілейних і пам’ятних монет карбованцевого номіналу за відпускною ціною НБУ.
Придбання матеріальних цінностей за національну валюту відображається такими бухгалтерськими проводками:
а) попередня оплата: