Додаток і

ТЛУМАЧНІ ПРИМІТКИ

Загальна примітка

Послідовне застосування методів оцінювання

1. Статті від 1 до 7 визначають, яким чином згідно з положеннями цієї Угоди має визначатися митна вартість імпортних товарів. Методи оцінювання викладені в послідовному порядку щодо їх застосування. Первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1, і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї Статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.

2. Якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до положень Статті 1, вона має бути визначена шляхом послідовного використання наступних Статей до першої такої Статті, згідно з якою митна вартість може бути визначена. За винятком того, як передбачено в Статті 4, лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями конкретної Статті, то можуть використовуватися положення наступної Статті в порядку послідовності.

3. Якщо імпортер не вимагає, щоб порядок Статей 5 і 6 не був зворотнім, то слід притримуватися звичайного порядку послідовності. Якщо імпортер цього таки вимагає, але потім виявляється неможливим визначити митну вартість згідно з положеннями Статті 6, то митна вартість повинна визначатися відповідно до положень Статті 5, якщо вона може бути таким чином визначена.

4. Якщо митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями Статей від 1 до 6, вона повинна визначатися згідно з положеннями Статті 7.

Використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку

1. Термін "загальновизнані принципи бухгалтерського обліку" відноситься до визнаного консенсусу або суттєвої авторитетної підтримки в межах країни у конкретний момент стосовно того, які економічні ресурси та зобов’язання повинні обліковуватися як активи та пасиви, які зміни в активах та пасивах повинні обліковуватися, яким чином мають вимірюватися активи і пасиви та зміни в них, яка інформація повинна розкриватися і яким чином вона повинна розкриватися і які слід готувати фінансові звіти. Ці стандарти можуть бути як широкими орієнтирами загального застосування, так і детальними практичними методами та процедурами.

2. Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного Члена СОТ використовує інформацію, підготовлену у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгал-терського обліку в країні, які є доречними для відповідної Статті. Наприклад, визначення звичайного прибутку та загальних витрат відповідно до положень Статті 5 буде виконуватися з використанням інформації, підготовленої у спосіб, сумісний із загально-визнаними принципами бухгалтерського обліку країни ввезення. З іншого боку, визна-чення звичайних прибутків та загальних витрат відповідно до положень Статті 6 викону-ватиметься з використанням інформації, підготовленої у спосіб, сумісний з загальновиз-наними принципами бухгалтерського обліку країни виробництва. Як ще один приклад, визначення елемента, передбаченого параграфом 1(b)(іі) Статті 8, доданого в країні ввезення, буде здійснюватися з використанням інформації у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку цієї країни.

Примітка до Статті 1

Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті

1. Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, – це загальний платіж, який зроблений або має бути зроблений покупцем продавцеві імпортних товарів або на його користь. Платіж не обов’язково повинен набувати форми переказу грошей. Платіж може бути здійснений шляхом акредитиву або оборотних документів. Платіж може бути здійснений прямо або опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу буде вре-гулювання покупцем повністю або частково боргу, який має бути сплачений продавцем.

2. Діяльність, яка здійснюється покупцем за власний кошт покупця, окрім тої, для якої в Статті 8 передбачається коригування, не вважається опосередкованим платежем продавцеві, хоча вона і може вважатися вигідною для продавця. Таким чином, вартість такої діяльності не додається до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості.

3. Митна вартість не включає нижченаведені витрати або кошти за умови, що вони відрізняються від фактично сплаченої ціни або такої, що підлягає сплаті, за імпортні товари:

(a) плата за будівництво, спорудження, складання, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

(b) транспортні витрати після ввезення;

4. Термін "фактично сплачена ціна або ціна, що підлягає сплаті" відноситься до ціни за імпортні товари. Таким чином, потік дивідендів або інших платежів від покупця до продавця, які не відносяться до імпортних товарів, не є частиною митної вартості.

Параграф 1(а)(ііі)

Серед обмежень, які не роблять неприйнятною фактично сплачену ціну або таку, що підлягає сплаті, є обмеження, які суттєво не впливають на вартість товарів. Прикла-дом таких обмежень буде випадок, коли продавець вимагає від покупця автомобілів не продавати чи виставляти їх до зафіксованої дати, яка становить початок модельного року.

Параграф 1(b)

1. Якщо продаж або ціна підпадають під деяку умову або міркування, через яке не може бути визначена вартість стосовно товарів, що оцінюються, то вартість операції не є прийнятною для митних цілей. Деякі приклади цього включають випадки:

(a) коли продавець встановлює ціну імпортних товарів за умови, що покупець також купить інші товари у вказаних кількостях;

(b) коли ціна імпортних товарів залежить від ціни або цін, за якими покупець імпортних товарів продає інші товари продавцеві імпортних товарів;

(c) коли ціна встановлюється на основі форми платежу, яка не стосується імпортних товарів, наприклад, якщо імпортні товари – це напівфабрикати, які надаються продавцем за умови, що продавець одержить конкретну кількість готової продукції.

2. Однак умови або міркування, що стосуються виробництва або збуту імпортних товарів, не повинні вести до відкидання контрактної вартості. Наприклад, той факт, що покупець надає продавцеві техніку та плани, виконані в країні ввезення, не повинен вести до відкидання контрактної вартості для цілей Статті 1. Аналогічним чином, якщо покупець здійснює за власний кошт, навіть за угодою з продавцем, дії, що відносяться до збуту імпортних товарів, то вартість цих дій не є частиною митної вартості, і такі дії не повинні вести до відкидання контрактної вартості.

Параграф 2

1. Параграфи 2(а) і 2(b) надають різні засоби встановлення прийнятності контрактної вартості.

2. Параграф 2(а) передбачає, що якщо покупець і продавець пов’язані між собою, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а контрактна вартість приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов’язані між собою. Таке вивчення буде вимагатися тільки тоді, коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митна адміністрація не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, вона має бути прийнята без запиту подальшої інформації від імпортера. Наприклад, може статися, що митна адміністрація раніше вже вивчала ці відносини або вона вже може мати детальну інформацію стосовно покупця та продавця і може уже бути впевненою внаслідок такого вивчення інформації, що ці відносини не вплинули на ціну.

3. Якщо митна адміністрація не в змозі прийняти контрактну вартість без подальшого запиту, вона повинна надати імпортеру можливість надати таку додаткову детальну інформацію, яка може бути необхідною, для того щоб вивчити обставини навколо продажу. У цьому зв’язку митна адміністрація повинна бути готовою до вивчення відповідних аспектів операції, включаючи спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці відносини вплинули на ціну. Якщо можна показати, що покупець і продавець, хоча вони і пов’язані між собою відповідно до положень Статті 15, здійснюють покупки і продаж один одному так, як ніби вони не були пов’язані, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну. Наприклад, якщо ціна, встановлена у спосіб, сумісний із звичайною практикою ціноутворення галузі, що розглядається, або із способом, у який продавець встановлює ціни для продажів покупцям, які не пов’язані з продавцем, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну. Наприклад, якщо показано, що ціна є відповідною для забезпечення відшкодування всіх витрат плюс прибуток, який є представницьким для загальних прибутків фірми, реалізованих за представницький період часу (наприклад на щорічній основі) у продажу товарів того ж класу або типу, це підтвердить, що на ціну не було справлено впливу.

4. Параграф 2(b) надає можливість імпортеру показати, що контрактна вартість максимально наближається до "тестувальної" вартості, яка раніше була прийнята митною адміністрацією, а отже, прийнятної відповідно до положень Статті 1. Якщо випробування відповідно до параграфа 2(b) пройдено, немає необхідності вивчати питання про вплив відповідно до параграфа 2(а). Якщо митна адміністрація уже має достатньо інформації для того, щоб упевнитися без подальших детальних запитів, що одне з випробувань, передбачених у параграфі 2(b), проведено, для неї немає причин вимагати від імпортера демонструвати те, що випробування може бути проведено. В параграфі 2(b) термін "не пов’язані між собою покупці" означає покупців, які не пов’язані з продавцем у якому-небудь конкретному випадку.

Параграф 2(b)

При визначенні того, чи якась вартість "максимально наближається" до іншої вартості, має братися до уваги ряд факторів. Ці фактори включають характер імпортних товарів, характер самої галузі, сезон, коли товари імпортуються, і те, чи різниця у вартостях є комерційно значущою. Оскільки ці фактори можуть відрізнятися в кожному випадку, то буде неможливо застосувати однорідний стандарт, такий як фіксований процент, у кожному випадку. Наприклад, невелика різниця у вартості у випадку, що стосується одного типу товарів, може бути неприйнятною, в той час, як велика різниця у випадку використання іншого типу товарів може бути прийнятною при визначенні того, чи контрактна вартість максимально наближається до "випробувальних" вартостей, про які йдеться в параграфі 2(b) Статті 1.

Примітка до Статті 2

1. При застосуванні Статті 2 митна адміністрація, коли тільки можливо, застосовує продаж ідентичних товарів на тому ж комерційному рівні та у приблизно тих же кількостях, як і товари, що оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, може вико-ристовуватися продаж ідентичних товарів, який має місце за будь-якої однієї з наступних трьох умов:

(a) продаж на тому ж комерційному рівні, проте в інших кількостях;

(b) продаж на іншому комерційному рівні, але приблизно в тих же кількостях;

2. Після виявлення продажу за будь-якої однієї з цих трьох умов вносяться коректи-ви в залежності від обставин:

(a) лише на кількісні фактори;

(b) лише на фактори комерційного рівня;

3. Вираз “та/або” надає гнучкості при використанні продажу та дозволяє внести необхідні корективи до будь-якої з трьох умов, описаних вище.

4. Для цілей Статті 2 контрактна вартість ідентичних імпортних товарів означає митну вартість, скориговану, як це передбачено параграфами 1(b) та 2, яка вже прийнята згідно з Статтею 1.

5. Умова для коригування через різні комерційні рівні або різні кількості є такою, що таке коригування, чи то воно веде до підвищення, чи до зниження вартості, робиться лише на основі продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обгрунтованість та точність коригувань, наприклад чинні прейскуранти, що містять ціни, які відносяться до різних рівнів та різних кількостей. Наприклад, якщо імпортні товари, які оцінюються, становлять партію в 10 одиниць, а єдині ідентичні імпортні товари, для яких існує контрактна вартість, включали продаж 500 одиниць і визнається, що продавець надає знижки за кількість, необхідні корективи можуть бути внесені шляхом звертання до прейскуранту виробника та використання такої ціни, яка застосовується до продажу 10 одиниць. Це не вимагає того, щоб продаж повинен був бути у кількості 10, якщо тільки через продаж інших кількостей встановлено, що прейскурант є справжнім. Однак за відсутності такого об’єктивного мірила визначення митної вартості згідно з положен-нями Статті 2 не є доречним.

Примітка до Статті 3

1. При застосуванні Статті 3 митна адміністрація, коли тільки можливо, застосовує продаж подібних товарів на тому ж комерційному рівні та у приблизно тих же кількос-тях, які і товари, що оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, може використову-ватися продаж подібних товарів, який має місце за однієї з наступних трьох умов:

(a) продаж на тому ж комерційному рівні, проте в інших кількостях;

(b) продаж на іншому комерційному рівні, але приблизно в тих же кількостях;

2. Після виявлення продажу за однієї з цих трьох умов вносяться корективи в залеж-ності від обставин:

(a) лише на кількісні фактори;

(b) лише на фактори комерційного рівня;

4. Для цілей Статті 3 контрактна вартість подібних імпортних товарів означає митну вартість, скориговану, як це передбачено параграфами 1(b) та 2, яка вже є прийнятою згідно з Статтею 1.

5. Умова для коригування через різні комерційні рівні або різні кількості є такою, що таке коригування, чи то воно веде до підвищення, чи до зниження вартості, робиться лише на основі продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обгрунтованість та точність коригувань, наприклад чинні прейскуранти, що містять ціни, які відносяться до різних рівнів та різних кількостей. Наприклад, якщо імпортні товари, які оцінюються, становлять партію в 10 одиниць, а єдині ідентичні імпортні товари, для яких існує контрактна вартість, включали продаж 500 одиниць і визнається, що продавець надає знижки за кількість, необхідні корективи можуть бути внесені шляхом звертання до прейскуранта виробника та використання такої ціни, яка застосовується до продажу 10 одиниць. Це не вимагає того, щоб продаж повинен був бути у кількості 10, якщо тільки через продаж інших кількостей встановлено, що прейскурант є справжнім. Однак за відсутності такого об’єктивного мірила визначення митної вартості згідно з положен-нями Статті 3 не є доречним.

Примітка до Статті 5

1. Термін “ціна за одиницю, за якою ... товари продаються в найбільшій сукупній кількості” означає ціну, за якою найбільша кількість одиниць продається при продажі особам, не пов’язаним з особами, від котрих вони купують такі товари на першому комерційному рівні після ввезення, на якому відбувається такий продаж.

2. Як приклад цього, товари продаються за прейскурантом, який надає сприятливі ціни за одиницю на покупки, зроблені у більших кількостях.

Продажна кількість	Ціна за одиницю	Кількість продажів	Загальна кількість, продана за кожною ціною
1–10 одиниць		10 продажів по 5 одиниць 5 продажів по 3 одиниці
11–25 одиниць		5 продажів по 11 одиниць
понад 25 одиниць		1 продаж 30 одиниць 1 продаж 50 одиниць

Найбільша кількість одиниць, проданих за певною ціною, дорівнює 80; таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній кількості дорівнює 90.

3. Ще один приклад: відбулося два продажі. При першому продажі продаються 500 одиниць за ціною 95 грошових одиниць кожна. При другому продажі продаються 400 одиниць за ціною 90 грошових одиниць кожна. В цьому прикладі найбільшою кількістю проданих одиниць є 500; таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній кількості дорівнює 95.

4. Третім прикладом буде така ситуація, коли різні кількості продаються за різними цінами.

(а) Продажі

Продажна кількість	Ціна за одиницю
40 одиниць
30 одиниць
15 одиниць
50 одиниць
25 одиниць
35 одиниць
5 одиниць

(b) Загальні показники

Загальна продана кількість	Ціна за одиницю

У цьому прикладі найбільша кількість одиниць, проданих за певною ціною, стано-вить 65; таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній кількості дорівнює 90.

5. Будь-який продаж у країні-імпортері, як це описано в параграфі 1 вище, особі, яка робить поставки прямо або опосередковано, безкоштовно або за зниженою ціною, для використання у зв’язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів будь-яких елементів, зазначених у параграфі 1(b) Статті 8, не береться до уваги при встанов-ленні ціни за одиницю для цілей Статті 5.

6. Слід зазначити, що "прибутки та загальні витрати", про які йшлося в параграфі 1 Статті 5, повинні братися в цілому. Цифра для цілей цього вирахування повинна визнача-тися на основі інформації, наданої імпортером або від його імені, якщо тільки цифри імпортера не є несумісними з тими, що одержані при продажах у країні ввезення імпортних товарів того ж класу або виду. Якщо дані імпортера несумісні з цими цифра-ми, сума для прибутку та загальних витрат може грунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана імпортером або від його імені.

7. "Загальні витрати" включають прямі та непрямі витрати пов'язані із збутом зазна-чених товарів.

8. Місцеві податки, які підлягають сплаті з причини продажу товарів, для яких не робиться вирахування згідно з положеннями параграфа 1(а)(іv) Статті 5, віднімаються згідно з положеннями параграфа 1(а)(і) Статті 5.

9. При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат згідно з положеннями параграфа 1 Статті 5 питання про те, чи певні товари є "того самого класу або виду", як і інші товари, повинно визначатися в кожному конкретному випадку посиланням на відповідні обставини. Повинні бути вивчені продажі в країні ввезення найвужчої групи або спектру імпортних товарів того ж класу або виду, який включає товари, що оцінюються, для яких може бути надана необхідна інформація. Для цілей Статті 5 "товари того ж класу або виду" включають товари, імпортовані з тієї ж країни, що й товари, які оцінюються, а також товари, ввезені з інших країн.

10. Для цілей параграфа 1(b) Статті 5 "найбільш ранньою датою" є дата, до якої здійснюються продажі імпортних товарів або ідентичних чи подібних імпортних товарів у достатній кількості для встановлення ціни за одиницю.

11. Якщо використовується метод, викладений у параграфі 2 Статті 5, то вирахування, які робляться на вартість, додану подальшою обробкою, грунтуються на об’єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню, які відносяться до вартості такої роботи. Прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва та інша галузева практика становитиме основу для обчислень.

12. Визнається, що метод оцінювання, передбачений у параграфі 2 Статті 5, як правило, не застосовуватиметься, якщо в результаті подальшої обробки імпортні товари втрачають свою ідентичність. Проте можливі випадки, коли, хоча ідентичність імпорт-них товарів і втрачається, вартість, додана обробкою, може бути точно визначена без необгрунтованих складностей. З іншого боку, можуть також бути випадки, коли імпортні товари зберігають свою ідентичність, але становлять настільки мізерний процент товарів, проданих у країні ввезення, що використання цього методу оцінювання буде невиправданим. З урахуванням вищесказаного, кожна ситуація такого типу повинна розглядатися на підставі кожного конкретного випадку.

Примітка до Статті 6

1. Як загальне правило, митна вартість визначається за цією Угодою на основі інформації, наявної в країні ввезення. Проте для визначення обчисленої вартості може бути необхідно вивчити витрати на виробництво товарів, що оцінюються, та іншу інформацію, яку слід одержати з-поза меж країни ввезення. Більше того, у більшості випадків виробник товарів перебуватиме поза межами юрисдикції органів влади країни ввезення. Використання методу обчисленої вартості, як правило, буде обмежуватися тими випадками, коли покупець і продавець пов’язані між собою, а виробник готовий надати органам влади країни ввезення необхідні калькуляції собівартості та надати засоби для будь-якої подальшої перевірки, яка може виявитися необхідною.

2. "Кошти або вартість", про які йдеться в параграфі 1(а) Статті 6, мають визначати-ся на основі інформації, що має відношення до виробництва товарів, які оцінюються, що поставляються виробником або від його імені. Вони повинні базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються.

3. "Кошти або вартість" включають вартість елементів, зазначених у парагра-фах 1(а)(і) та 1(а)(ііі) Статті 8. Вони також включають вартість, розподілену, як це необхідно, згідно з положеннями відповідної примітки до Статті 8, будь-якого елемента, вказаного в параграфі 1(b) Статті 8, який був поставлений прямо або опосередковано покупцем для використання у зв’язку з виробництвом імпортних товарів. Вартість елементів, вказаних у параграфі 1(b)(і) Статті 8, які застосовуються в країні ввезення, повинна включатися тільки тоді, якщо такі елементи віднесені на рахунок виробника. Слід розуміти, що ніякі кошти або вартість елементів, про які йдеться в цьому параграфі, не повинні рахуватися двічі при визначенні обчисленої вартості.

4. "Сума для прибутків та загальних витрат", про які йшлося в параграфі 1(b) Статті 6, повинна визначатися на основі інформації, наданої виробником або від його імені, якщо тільки цифри виробника не є несумісними з тими, які, як правило, відображаються в продажах товарів того ж класу або виду, як і товари, що оцінюються, які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни ввезення.

5. У зв’язку з цим слід зазначити, що "сума для прибутків та загальних витрат" повинна братися в цілому. Звідси випливає, що якщо в якому-небудь конкретному випадку цифри прибутку виробника є низькими, а загальні витрати виробника є високими, прибутки та загальні витрати виробника, взяті разом, все ж можуть бути сумісними з тими, що відображаються при продажах товарів того ж класу або виду. Така ситуація може, наприклад, бути, якби товар викидався на ринок в країні ввезення, а виробник погодився б на нульовий чи низький прибуток з метою компенсації високих загальних витрат, пов’язаних із таким випуском. Якщо виробник може показати низький прибуток від продажів імпортних товарів через конкретні комерційні обставини, то цифри фактичного прибутку виробника мають братися до уваги за умови, що виробник пред’являє справжні комерційні підстави для їх виправдання, а політика ціноутворення виробника відображає звичайну політику ціноутворення у зазначеній галузі промисловості. Така ситуація може виникнути, наприклад, тоді, коли виробники були змушені тимчасово знизити ціни через непередбачений спад попиту або коли вони продають товари з метою доповнення асортименту товарів, які виробляються в країні ввезення, та погоджуються на низький прибуток для збереження конкурентоспромож-ності. Якщо власні дані виробника щодо прибутків та загальних витрат не сумісні з тими, які, як правило, відображаються при продажах товарів того ж класу або виду, як і товари, що оцінюються, котрі виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни ввезення, то сума прибутків та загальних витрат може базуватися на відповідній інформації, відмінній від тої, що надається виробником товарів або від його імені.

6. Якщо для цілей визначення обчисленої вартості використовується інша інформа-ція, ніж та, що надана виробником або від його імені, то органи влади країни-імпортера інформують імпортера, якщо останній того вимагає, про джерело такої інформації, використані дані та обчислення, що базуються на таких даних, згідно з положеннями Статті 10.

7. Термін "загальні витрати", про який ідеться в параграфі 1(b) Статті 6, охоплює прямі та непрямі витрати на виробництво та продаж товарів на експорт, які не включаються згідно з параграфом 1(а) Статті 6.

8. Той факт, чи певні товари належать до "того ж класу або виду", як і інші товари, повинен визначатися в кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини. При визначенні звичайних прибутків та загальних витрат відповідно до положень Статті 6 повинні вивчатися продажі на експорт до країни ввезення найвужчої групи або асортименту товарів, який включає товари, що оцінюються і для якого може бути надана необхідна інформація. Для цілей Статті 6 "товари того ж класу або виду" повинні бути з тієї ж країни, що й товари, які оцінюються.

Примітка до Статті 7

1. Митні вартості, визначені згідно з положеннями Статті 7, повинні щонайбільшою можливою мірою грунтуватися на раніше визначених митних вартостях.

2. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі Статтею 6, повинні бути методами, викладеними в Статтях від 1 до 6, проте обгрунтована гнучкість в засто-суванні таких методів відповідатиме цілям та положенням Статті 7.

3. Деякі приклади обгрунтованої гнучкості наведено нижче:

(a) ідентичні товари – вимога про те, що ідентичні товари повинні експортува-тися в той же час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; ідентичні імпортні товари, вироблені в країні, відмінній від країни експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями Статей 5 і 6;

(b) подібні товари – вимога про те, що подібні товари повинні експортуватися в той же час чи приблизно в той час, як і товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; подібні імпортні товари, вироблені в країні, відмінній від країни експорту товарів, що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть використовуватися митні вартості подібних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями Статей 5 і 6;

(c) дедуктивний метод – вимога про те, що товари продаватимуться в "тому стані, як вони імпортуються", що міститься в параграфі 1(а) Статті 5, може тлумачитися гнучко; вимога про "90 днів" може застосовуватися гнучко.

Примітка до Статті 8

Параграф 1(а)(і)

Термін "комісійні за покупку" означає плату, сплачену імпортером агенту імпор-тера за послугу щодо представництва імпортера за кордоном для придбання товарів, що оцінюються.

Параграф 1(b)(ii)

1. При розподілі елементів, зазначених у параграфі 1(b)(іі) Статті 8, стосовно імпортних товарів застосовуються два фактори – вартість самого елемента та той спосіб, у який ця вартість має розподілятися відносно імпортних товарів. Розподіл цих елементів повинен здійснюватися раціональним способом відповідно до обставин та згідно з загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку.

2. Що стосується вартості елемента, то, якщо імпортер набуває цей елемент від продавця, не пов’язаного з імпортером, за певну ціну, вартістю цього елемента є та ціна. Якщо елемент був вироблений імпортером або особою, пов’язаною з імпортером, його вартістю будуть витрати на його виробництво. Якщо елемент раніше використовувався імпортером незалежно від того, чи він купувався чи вироблявся таким імпортером, початкова вартість покупки або виробництва повинна бути скоригована в сторону зниження з метою відображення його використання, для того щоб визначити вартість цього елемента.

3. Якщо вартість елемента визначено, необхідно розподілити цю вартість на імпорт-ні товари. Для цього існують різноманітні можливості. Наприклад, ця вартість може бути розподілена на першу поставку, якщо імпортер бажає сплатити мито з усієї вартості за один раз. Інший приклад полягає в тому, що імпортер може вимагати, щоб вартість була розкидана на певну кількість одиниць, вироблених до моменту першої поставки. Ще одним прикладом може бути те, коли імпортер може вимагати, щоб вартість була розподілена на все передбачуване виробництво, якщо для такого виробництва укладено контракти або існують тверді зобов’язання. Метод розподілу, який буде використовува-тися, залежатиме від документації, наданої імпортером.

4. Як ілюстрація до вищенаведеного, імпортер надає виробникові шаблон для використання при виробництві імпортних товарів та укладає контракт із виробником на закупівлю 10 тисяч одиниць. На час прибуття першої поставки 1000 одиниць виробник уже виробив 4000 одиниць. Імпортер може вимагати від митної адміністрації розподіли-ти вартість шаблона на 1000 одиниць, 4000 одиниць або 10000 одиниць.

Параграф 1(b)(iv)

1. Доповнення до елементів, визначених у параграфі 1(b)(іv) Статті 8, повинні базу-ватися на об’єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню. Для того, щоб звести до мінімуму тягар як для імпортера, так і для митної адміністрації щодо визначення вартостей, які мають бути додані, якщо тільки можливо, мають використовуватися дані, безпосередньо наявні в системі комерційного обліку покупця.

2. Для тих елементів, поставлених покупцем, які були придбані або взяті в оренду покупцем, доповненням буде вартість покупки або оренди. Не повинні робитися допов-нення для тих елементів, що перебувають у державній власності, окрім витрат на одержання їхніх копій.

3. Легкість, з якою може бути можливо обчислювати вартості, що мають додаватися, залежатиме від структури конкретної фірми та практики управління, а також від її методів бухгалтерського обліку.

4. Наприклад, можливо, що фірма, яка імпортує різноманітні товари з кількох країн, веде облік діяльності свого дизайнерського центру за межами країни імпорту у такий спосіб, щоб можна було точно показати витрати, що приписуються конкретному товару. У таких випадках може бути відповідно зроблене пряме коригування згідно з положен-нями Статті 8.

5. В іншому випадку фірма може понести витрати на утримання дизайнерського центру за межами країни імпорту у вигляді загальних накладних витрат із розподілом на конкретні товари. У цьому випадку може бути зроблене відповідне коригування згідно з положеннями Статті 8 стосовно імпортних товарів шляхом розподілу витрат дизайнерсь-кого центру на все виробництво, яке одержує вигоди від дизайнерського центру, та додавання до імпорту такої розподіленої вартості для кожної одиниці.

6. Відмінності у вищенаведених обставинах, звичайно ж, вимагатимуть врахування різних факторів при визначенні належного методу розподілу.

7. У випадках, коли виробництво зазначеного елемента включає в себе ряд країн та певний період часу, це коригування повинно бути обмежене вартістю, фактично доданою до цього елемента за межами країни імпорту.

Параграф 1(с)

1. Роялті та ліцензійні платежі, про які йшлося в параграфі 1(с) Статті 8, можуть, окрім усього, включати платежі, які стосуються патентів, торгових знаків та авторських прав. Однак витрати на право відтворення імпортних товарів у країні ввезення не повинні додаватися до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари при визначенні митної вартості.

2. Платежі, здійснені покупцем за право розподілу або перепродажу імпортних товарів, не повинні додаватися до ціни, фактично сплаченої або яка підлягає сплаті за імпортні товари, якщо такі платежі не є умовою продажу на експорт імпортних товарів до країни ввезення.

Параграф 3

Якщо не існує об’єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню, стосовно додатків, які вимагається робити згідно з положеннями Статті 8, то контрактна вартість не може бути визначена відповідно до положень Статті 1. Як ілюстрація цього, сплачується роялті на підставі ціни при продажі до країни-імпортера літра конкретного товару, який був імпортований у кілограмах, а після ввезення був перетворений на розчин. Якщо роялті частково базується на імпортних товарах, а частково на інших факторах, які не мають нічого спільного з імпортними товарами (наприклад, коли імпортні товари перемішуються з вітчизняними інгредієнтами і більше не можуть бути окремо визначені або якщо роялті не можна відрізнити від особливих фінансових домовленостей між покупцем та продавцем), буде недоречним намагатися зробити доповнення до роялті. Однак, якщо сума цього роялті базується лише на імпортних товарах і легко обчислюється, може бути зроблене доповнення до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Примітка до Статті 9

Для цілей Статті 9 "момент імпорту" може включати момент ввезення для митних цілей.

Примітка до Статті 11

1. Стаття 11 надає імпортеру право подавати апеляцію проти визначення оцінки, зробленої митною адміністрацією, тих товарів, що оцінюються. Апеляція спочатку може бути подана до митної адміністрації більш високого щабля, проте імпортер має право у кінцевому рахунку апелювати до органів судової влади.

2. "Без накладення штрафу" означає, що імпортер не піддається штрафу або загрозі накладення штрафу тільки через те, що імпортер вирішив скористатися правом на апеля-цію. Сплата звичайних судових витрат на гонорар адвокату не вважається штрафом.

3. Однак ніщо в Статті 11 не заважає Членові СОТ вимагати повного платежу обчислених мит до апеляції.

Примітка до Статті 15

Параграф 4

Для цілей Статті 15 термін "особи" включає, де це доречно, юридичних осіб.

Параграф 4(е)

Для цілей цієї Угоди одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша у правовому або оперативному відношенні може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.

Наши рекомендации

Додаток №7 Т Е М П Е Р А Т У Р Н И Й Л И С Т

← Предыдущая страница | Следующая страница →