Співвідношення рейтингових оцінок
| За шкалою рейтингового оцінювання, бали | За національною шкалою, оцінка | За шкалою ECTS | |
| Оцінка | Визначення | ||
| 90-100 | 5 (відмінно), (зараховано) | A | ВІДМІННО – відмінне виконання лише із незначною кількістю помилок |
| 82-89 | 4 (добре), (зараховано) | B | ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками |
| 75-81 | 4 (добре), (зараховано) | C | ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок |
| 67-74 | 3 (задовільно), (зараховано) | D | ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків |
| 60-66 | 3 (задовільно), (зараховано) | E | ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії |
| 35-59 | 2 (незадовільно), (не зараховано) | FX | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік з можливістю повторного складання |
| 1-34 | 2 (незадовільно), (не зараховано) | F | НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота |
3. Просторово–планувальні вирішення
Просторове та архітектурно-планувальне рішення житлового будинку розробляються на основі завдання. При цьому планувальна схема, яка задана, є тільки основою для роботи студента над проектом. У процесі проектування для того, щоб запроектований житловий будинок відповідав вимогам діючих норм і якнайкраще задовольняв потреби мешканців, можна переглянути розташування і розміри приміщень, розміщення балкону, сходів, розташування та розміри прорізів тощо.
Просторові структури індивідуальних одноквартирних житлових
будинків можуть бути (рис. 1):
– мансардні, в яких житлові приміщення влаштовуються на горищах над частиною площі забудови першого поверху;
– двоповерхові з неповною забудовою другого поверху;
– двоповерхові з повною забудовою другого поверху.
Окрім того, під частиною будинку слід влаштувати підвальні приміщення. Якщо будинок споруджується на майданчику з великим похилом, приміщення одного поверху можливо влаштовувати в різних рівнях. В індивідуальних будинках рекомендується влаштовувати літні приміщення: веранди на першому поверсі, тераси або балкони – на другому. Влаштування двоповерхових або мансардних будинків дозволяє зменшити площу забудови земельної ділянки.
Зв’язок між приміщеннями, розміщеними на різних рівнях здійснюється за допомогою внутрішніх сходів, які можуть бути влаштовані:
– в окремому приміщенні – сходовій клітці;
– в холі;
– в коридорі;
– в загальній кімнаті.
Сходи до підвалу влаштовують в сходовій клітці або з приміщення закритої веранди. Вхід до підвалу з подвір’я робити не рекомендується.
Висоту приміщень - відстань від підлоги до стелі приймають:
– першого поверху – 2700 мм або 3000 мм;
– другого поверху – 2500 мм або 2700 мм;
– мансардного поверху – 2500 мм;
– підвалу – 2000 мм, а в разі встановлення у підвалі опалювальної апаратури – 2500 мм.
Рівень підлоги першого поверху приймається на 300...600 мм вище планувальної позначки будівельного майданчику.
Приміщення житлового будинку поділяються на функціональні зони:
– загальну або господарсько-гостьову, де можуть перебувати, як члени сім’ї, так і сторонні люди, до цих приміщень входять тамбур, хол, загальна кімната, кухня-їдальня, санітарний вузол - розміщуються на першому поверсі;
– особисту, до якої входять спальні кімнати, хол та суміщений санітарний вузол - розміщуються на другому поверсі (рис. 2).
Склад приміщень будинку визначається в залежності від потреб сім’ї та її фінансових можливостей. До складу приміщень будинку можуть входити:
житлові приміщення:
– загальна кімната площею 17...25 м2, розміщується на 1-му поверсі;
– спальня господарів площею 14...16 м2, на 2-му поверсі;
– спальня дитяча, для хлопчиків 10...14 м2, на 2-му поверсі;
– спальня дитяча, для дівчаток 10...14 м2, на 2-му поверсі;
– спальня для представників старшого покоління 14...16м2, на 1-му поверсі;
– спальня для гостей 14 ... 16 м2, на 1-му поверсі;
– дитяча кімната 8 ... 10 м2, на 1-му поверсі;
– кабінет господаря 10 ... 12 м2, на 1-му поверсі;
– робоча кімната господині 10 ... 12 м2, на 1-му поверсі;
– гардеробна 4...8 м2, на 2-му поверсі;
господарські та комунікаційні приміщення:
– кухня 8...14 м2, на 1-му поверсі;
– убиральня 1,5 ... 4,0 м2, на 1-му поверсі;
– суміщений санвузол 3, 0...4,5 м2, на 2-му поверсі;
– ванне або душове приміщення 2,5...3,0 м2, на 1-му поверсі;
– комори 2...3 м2, на 1-му та 2-му поверхах;
– вбудовані шафи 0,8...1,5 м2, на 1-му та 2-му поверхах;
– майстерня 10...25 м2, у підвалі;
– господарські комори 8...10 м2, у підвалі;
– опалювальна 6...8 м2, на 1-му поверсі або у підвалі;
– хол (передпокій) 6...12 м2, на 1-му та 2-му поверхах;
– вхідний тамбур 1,2...2,5 м2;
– коридори;
– веранда;
– сходова клітка.
З поданих вище приміщень обов’язковими є: загальна кімната, три спальні для господарів і дітей, дитяча кімната, кухня, комори, вбудовані шафи, холи, вхідний тамбур, вбиральня – на 1-му поверсі, санвузол – на 2-му.
При проектуванні вбудованого або прибудованого гаража його площа не повинна перевищувати 40 м2. Над воротами гаража слід передбачати козирок із негорючих матеріалів з виносом не менше 800 мм, якщо над ними розміщені вікна інших приміщень [4].
Усі приміщення, крім загальної кімнати, веранди, холів і коридорів повинні бути непрохідними. Глибина будь якої кімнати не повинна перевищувати більше ніж у два рази її ширину.
В усіх приміщеннях, крім санвузлів, комор, коридорів повинне бути природне освітлення через вікна, площа яких приймається:
1/8 ... 1/5,5 площі підлоги – для житлових кімнат;
1/10 ... 1/8 площі підлоги – для кухонь, холів, тощо;
1/10 ... 1/14 площі підлоги – для сходової клітки.
Вікна рекомендується приймати стандартними. Влаштовують їх, як правило, з короткого боку приміщень. Над сходами та в деяких приміщеннях мансарди можна влаштовувати зенітні вікна.
Загальна кімната (зала), що призначена для спільного використання членами сім’ї та приймання гостей, проектується площею не менше 18 м2, може мати велике нестандартне вікно або декілька вікон, площа яких може перевищувати 1/6 площі підлоги. В залі можна передбачити влаштування каміну.
Кухня проектуються двох типів: робоча кухня, яка призначається тільки для приготування їжі із площею не менше 8 м2 або кухня-їдальня, яка призначається для приготування та прийому їжі – в цьому разі її площа повинна бути не менше 12 м2. В приміщенні кухні встановлюється газова або електрична плита та раковина для миття посуду. Мінімально допустима ширина кухні – 1800 мм.
Спальні для двох осіб приймаються площею не менше 14 м2, спальня на одну особу - не менше 10 м2; мінімальна ширина спальні – 2400 мм.
На 1-му поверсі слід передбачити убиральню, обладнану унітазом та рукомийником, з місцем для пральної машини. Ванна або душова влаштовується тільки у випадку, коли на першому поверсі є гостьова кімната або спальня для представників старшого покоління.
На 2-му поверсі рекомендується влаштувати суміщений санвузол, обладнаний ванною, умивальником, унітазом, біде. Якщо суміщений санвузол використовується і як пральня кімната площа його збільшується до 4,0...4,5м2. Можливі планувальні вирішення убиралень і суміщених санвузлів показані на рис. 2.
Коридори, що ведуть до житлових кімнат, проектуються шириною не менше 1100 мм, а до господарських – 900 мм. В будинку слід проектувати два входи – головний і господарський, сполучений з кухнею. Біля входів до будинку влаштовуються тамбури глибиною не менше 1400мм, а перед вхідними дверима – площадки шириною 1200 мм, на які з поверхні спланованої поверхні ґрунту проектують не менше двох східців висотою по 150мм, шириною – по 300 мм.
Веранда шириною не менше 2000 мм приймається з великими нестандартними вікнами із одинарним заскленням. Якщо вхід до будинку передбачено з веранди, то тамбур біля цього входу допускається не влаштовувати. Веранду бажано функціонально зв’язати із загальною кімнатою.
Сходи на другий поверх, які влаштовуються в сходових клітках, приймаються двомаршовими з міжповерховою площадкою. Відкриті сходи в загальних кімнатах, холах, коридорах, як правило, виконуються одномаршовими із забіжними східцями. Мінімальна ширина сходів 900 мм. Розміри східця приймаються: проступу 300...250 мм, присхідця 150...200 мм, з виконанням умови, щоб їх сума дорівнювала 450 мм, що відповідає довжині середнього кроку людини, а похил маршів не більше
1 :1,25. Мінімальна ширина міжповерхової площадки – 900 мм. Ширина більшої частини забіжних східців – не менше ширини основних сходинок, а меншої частини не менше 40 мм (рис.3). Сходи до підвалу рекомендується проектувати одномаршовими (можливо зі забіжними східцями) шириною 800...900 мм, висота присхідців може бути збільшена до 250 мм.
Рис. 3. Сходи:
А – план двомаршових сходів, розміщених в сходовій клітці;
В – план відкритих сходів із забіжними сходами
Вентиляція в будинку приймається природна приточно-витяжна. Окремі витяжні канали перерізом 140 х 140 мм необхідно влаштовувати у внутрішніх капітальних стінах товщиною 380 мм з приміщень кухонь, убиралень, суміщеного санвузла, підвалу, гаража, майстерні, а також біля приміщення, де встановлений агрегат опалення. Димові канали слід передбачити в капітальних стінах біля приміщень, де знаходиться опалювальний агрегат і камін. Вентиляційні та димові канали бажано розміщати компактно та блокувати в одну, максимум у дві труби.
Конструктивне вирішення
Фундаментипід несучі та самонесучі стіни будинку (рис. 4) слід проектувати монолітними стрічковими, а у разі великої глибини залягання ґрунтів природної основи (понад 3500мм) необхідно приймати пальові фундаменти. Для каркасних дерев’яних веранд можливе використання стовпових фундаментів.
Глибина закладання фундаментів залежить від району будівництва - глибини промерзання ґрунтів, глибини залягання ґрунтів природної основи, наявності підвалу. Глибина закладання підошви стрічкових фундаментів (відстань до спланованої поверхні ґрунту) приймається:
– нижче на 100 мм верху несучого шару ґрунту;
– нижче на 100 мм глибини промерзання ґрунту;
– не менше ніж на 500 мм нижче підлоги підвалу.
Рис. 4. Фундаменти:
А – фундамент бутовий, мощення бетонне;
Б – фундамент бетонний, мощення щебіньчасте
Ширина підошов фундаментів при реальному проектуванні приймається за результатами розрахунків. В навчальному проекті, з конструктивних міркувань, вона може бути прийнята 800...1000 мм. Товщину фундаментної стінки (ширину обрізу фундаменту) приймають: для бутових фундаментів на 100 мм більше товщини стіни (але не менше 500 мм), для бутобетонних і бетонних фундаментів - однаковою, а то і меншою товщини стіни, але не меншою 400 мм.
Переходи від однієї глибини закладання фундаментів до іншої виконують уступами висотою не більше 500 мм, шириною не менше 1000мм.
Фундаменти повинні бути захищені від зовнішнього атмосферного впливу асфальтовим мощенням шириною 800 мм; від ґрунтової вологи – вертикальною (на поверхнях, що прилягають до ґрунту) та горизонтальною (по обрізу фундаменту) гідроізоляцією. У разі закладання підошви фундаменту нижче рівня ґрунтових вод необхідно влаштувати спеціальну гідроізоляцію стін та підлоги підвалу.
Збірні фундаменти в цьому курсовому проекті не використовують.
Зовнішні стінислід проектувати багатошаровими відповідно до завдання. Товщина їх термоізоляційного шару приймається з урахуванням результатів теплотехнічного розрахунку. Прив’язка зовнішніх стін до координаційних осей – 200 мм від внутрішньої грані стіни.
Для житлових будинків висотою до трьох поверхів прийнятним є вирішення зовнішніх несучих стін у вигляді тришарових огороджувальних конструкцій. В них зовнішній захисний шар з боку фасадів приймається товщиною 120 мм і виконується із личкувальної глиняної або силікатної цегли, внутрішній теплоізоляційний шар – із пінобетонних блоків густиною r = 300...400кг/м3 або мінераловатних чи пінополістирольних плит товщиною 80 ...120 мм, а шар з боку приміщень, на який спираються балки перекриття – із цегли товщиною 250 мм. Для забезпечення міцності тришарових стін виконується армування цегляної кладки прокладанням через п’ять рядів цегли сталевих сіток або стрижньових зв’язків діаметром 6...8 мм із арматури класів А240С та А300С, довжиною 260...360 мм з кроком вздовж стіни 500 мм. Для покращення анкерування кінці арматурних стрижнів, загнуті під прямим кутом, заводять у вертикальні шви кладки. Сталеві сітки та стрижньові зв’язки повинні мати антикорозійний захист, виконаний цинкуванням або алюмінізаційним покриттям [3]. Окрім того, на внутрішній поверхні стіни виконується опоряджувальний шар штукатурки.
Найбільш раціональним конструктивним рішенням зовнішніх енергозберігаючих стін є такі, в яких шар ефективного утеплювача розміщується з боку фасадів будинку.
За конструктивно-технологічними особливостями варіантні рішення утеплення зовнішніх стін з боку фасадів поділяються на:
– невентильовані конструкції утеплення зовнішніх стін, які влаштовуються нанесенням штукатурки по шару теплоізоляції та мають назву “термошуба”;
– вентильовані конструкції утеплення зовнішніх стін, які передбачають влаштування вентильованого шару між личкуванням (сайдінгом) та утеплювачем.
В обох випадках для утеплення використовуються плитні ефективні утеплювачі з мінеральних волокон або виготовлені на основі полімерів. Щільне кріплення плит утеплювача до стіни виконується декількома способами: шурупами з шайбами; спеціальними анкерами з пружними прижимами; приклеюванням [2, 3].
На рис. 5наведені приклади конструктивних вирішень зовнішніх стін багатошарових різного типу.
Віконні прорізи в стінах виконують з виступами мурування (чвертями) розміром 65 х 120 мм з трьох боків для фіксації віконних блоків.
Рис. 5. Стіни зовнішні:
А – із термоізоляційною засипкою;
Б – із термоізоляційними вкладишами;
В – із зовнішнім термоізоляційним шаром пінопласту;
Г – із зовнішнім термоізоляційним шаром мінеральної повсті
Прорізи перекривають перемичками, які можуть бути цегляними арочними або залізобетонними брусковими і балочними. В самонесучих стінах, на які не спираються перекриття, використовуються залізобетонні брускові перемички перерізом 120 х 65(h) мм або 120 х 140(h) мм, а в несучих стінах, на які спираються балки перекриттів, комбінованими із балочних перемичок перерізом 120 х 220(h) мм у поєднанні із брусковими (рис. 6). Якщо оздоблення фасадів виконується під розшивку швів, використовують декоративні клинчасті перемички, в яких несучими є також брускові або балочні перемички.
Дверні прорізи перекривають залізобетонними брусковими або балочними перемичками (рис. 7), ці прорізи можна виконувати без чвертей.
В проекті слід використовувати дерев’яні вікна та балконні двері за ГОСТ 11214-86 серії Р – з подвійним заскленням роздільних віконних рам та дверних полотен [3] або розпашні вікна за ГОСТ 26601-85(рис. 8).
Для надання фасадам будинку більшої художньої виразності та естетичних якостей на зовнішніх поверхнях стін створюють декоративне оздоблення за допомогою випусків рядів цегли або окремих цеглин (пояски, русти, пілястри, сандрики, полички тощо) та архітектурно-декоративних елементів (цоколі, карнизитощо).
Між приміщенням мансарди та прилягаючого горища влаштовують утеплені стіни з дерев’яним каркасом. На плані поверху такі стіни не позначаються координатними осями.
Внутрішні стінинесучі та самонесучі виконуються мурованими із цегли одношаровими: несучі товщиною 380 мм; стіни сходових кліток – 250мм; стіни, в яких розміщують вентиляційні та димові канали, – товщиною 380 мм.
Перегородкиприймають: із цегли, гіпсових плит або з листів гіпсокартону по сталевих гнутих профілях із заповненням проміжків між листами мінеральною повстю. Перегородки не можна спирати на підлоги – їх спирають на лаги або балки перекриттів.
Міжповерхові та горищні перекриття при виконанні проекту слід приймати балочними по дерев’яних, залізобетонних або сталевих балках (рис. 9, 10, 11) відповідно до завдання. Балки повинні спиратися на стіни по меншому прогону.
Дерев’яні балки прогоном до 6000 мм встановлюються з кроком 600...800 мм. Переріз балок визначається за результатами розрахунків в залежності від величин навантажень та прогонів. При прогонах 3,0...4,2 м приймаються балки перерізом 100 х 180(h) мм, при прогонах 4,5... 6,0 м – перерізом 100 х 200...240 мм. Глибина спирання дерев’яних балок на стіни 120...150 мм.
Залізобетонні балки прогонів до 6300 мм, встановлюються з кроком 800...1000 мм. Переріз залізобетонних балок рекомендується приймати тавровий, з поличками внизу для спирання вкладишів настилу, ширина їх по низу – 160 мм, а висота 220 мм – при довжині 3,0...4,2 м; 240 мм – при довжині 4,5...5,4 м; 300 мм – при довжині 5,7...6,3 м. Глибина спирання залізобетонних балок на стіни – 150...180 мм.
Рис. 6. Перемички прорізів в зовнішніх стінах та карнизи:
А – перемичка в несучій стіні;
Б – перемичка клинчаста декоративна в несучій стіні;
В – перемичка в самонесучій стіні
Рис. 7. Перемички дверних прорізів:
А – при спиранні перекриття з одного боку;
Б – при спиранні перекриттів з двох боків
Рис. 8. Вікна і балконі двері для многоповерхових житлових будинків за ГОСТ 26601-85:
А – вікна для житлових кімнат і кухонь;
Б – вікна для сходових клітин;
В – двері балконні;
Г – вертикальний переріз віконного блоку
Рис. 9. Перекриття по дерев’яних балках:
А – переріз горищного перекриття;
Б – переріз міжповерхового перекриття;
В – спирання міжповерхового перекриття на стіну
Рис. 10. Перекриття по залізобетонних балках:
А – переріз горищного перекриття;
Б – переріз міжповерхового перекриття;
В – спирання міжповерхового перекриття на стіну
Рис. 11. Перекриття по стальних балках:
А – переріз горищного перекриття;
Б – переріз міжповерхового перекриття
Сталеві балки можуть перекривати прогони довжиною до 7,8 м. Їх виконують із сталевих двотаврів, при прогонах: 4,5...4,8 – №14; 5,1...5,4 – №16; 5,7...6,0 – №18; 6,3...6,6 – №20; 6,9...7,2 – №22; 7,5...7,8 – №24. Глибина спирання металевих балок на стіни 150...220 мм.
По несучих балках укладаються додаткові розподільчі балки - лаги з кроком 600 мм. Між балками влаштовується настил із дощок, гіпсобетонних або залізобетонних плит. Горищне перекриття мансардного поверху, що спирається на дерев’яні каркасні стіни, виконується по дерев’яних балках.
Для забезпечення ізоляції приміщень суміжних поверхів від ударного і повітряного шуму в міжповерхових перекриттях передбачають звукоізоляцію: від ударного шуму, який передається на нижні поверхи – пружні прошарки між несучими балками і лагами; від повітряного шуму – плити мінеральної повсті або засипку по настилу між балками.
Для забезпечення теплоізоляції в житлових приміщеннях горищні перекриття утеплюються. Для цього по настилу між балками укладається шар пароізоляції із поліетиленової плівки та ефективний утеплювач товщиною 150 мм. Залізобетонні та металеві балки в горищних перекриттях утеплюють мінеральною повстю, яку розміщують в дерев'яних коробах.
В місцях спирання дерев’яних балок на стіни слід передбачити їх гідроізоляцію.
Підлоги в житлових приміщеннях приймаються з дошок по лагах; на першому поверсі лаги спираються на цегляні або бетонні стовпчики (рис. 12). По дошках можна укладати покриття підлоги – паркет, ламінат, лінолеум, ковролін тощо. На першому поверсі в приміщенні санвузла підлога виконується із керамічної плитки на цементно-піщаному розчині по бетонній підготовці. Така ж підлога влаштовується і на веранді – там, де можливий вплив вологи. В санвузлах другого поверху підлоги роблять із керамічної плитки на розчині по залізобетонних плитах, які спираються через пружні прошарки на балки перекриття. Необхідно передбачити гідроізоляцію плит – обмазку нижніх поверхонь гідроізоляційними сумішами або обклеювання рулонним гідроізоляційним матеріалам на полімерних гнилостійких основах.
Сходи виконують з окремих східців, що спираються на несучі похилі балки – косоури, які відповідно до завдання можуть бути дерев’яними, залізобетонними або сталевими (рис. 13, 14, 15). У випадку, коли сходи влаштовують в окремому приміщенні – сходовій клітці, косоури спираються на поперечні підкосоурні балки. При проектуванні одномаршових сходів біля стіни косоури можливо спирати на консольні балки, затиснуті в стіні, товщина якої повинна прийматися не менше 380мм або на сталеві чи дерев’ні стояки (рис. 16, 17, 18).
Рис. 12. Підлога по ґрунту на цегляних стовпчиках:
1 – підготовка з вапняного бетону; 2 – два шари руберойду; 3 – вирівнююча підкладка; 4 – дошки підлоги; 5 – плінтус; 6 – термоізолююча відсипка; 7 – цегляний стовпчик; 8 – лага
Рис. 13. Конструктивне вирішення дерев’яних сходів
Рис. 14. Конструктивне вирішення сходів по залізобетонних косоурах
Рис. 15. Конструктивне вирішення сходів по стальних косоурах
Рис. 16. Конструктивне вирішення дерев’яних сходів із забіжними східцями
Рис. 16. Конструктивне вирішення дерев’яних сходів із забіжними східцями
Рис. 17. Конструктивне вирішення дерев’яних сходів
із забіжними східцями (продовження)
Рис. 18. Конструктивне вирішення дерев’яних сходів
із забіжними східцями (продовження)
Рис. 17. Конструктивне вирішення дерев’яних сходів
із забіжними східцями (закінчення)
Дах (покриття) будинку приймається з горищем, в якому, якщо це обумовлене завданням, влаштовують мансардні приміщення. Форма скатного даху, яка завершує композиційне рішення будинку, залежить від конфігурації плану, кількості опадів у зимовий період та покрівельного матеріалу. В мансардних приміщеннях допускається влаштовувати стелі ламаного профілю, який відповідає обрису даху. Стіни в таких приміщеннях повинні мати висоту не меншу 1600 мм.
Конструктивне рішення системи крокв розробляється з урахуванням прийнятої форми даху, заданого матеріалу його несучих елементів (стояків, підкроквяних балок, кроквин, підкосів тощо) та розміщення на плані будинку капітальних стін. Для дахів малоповерхових житлових будинків доцільно застосовувати приставні крокви (рис.19), які виготовляють із колод, брусів або дошок [7].
Несуча конструкція горищних дахів складається з: похилих балок – кроквин; мауерлатів – балок, які лежать на зовнішніх стінах; стояків, які підтримують підкроквяні балки; підкосів; затяжок; кобилок, що утворюють звис карнизу.Основні конструктивні вузли приставних крокв з використанням колод, брусів і дошок показані на рис. 20, 21.
Розміри поперечних перерізів елементів крокв при виконанні курсового проекту можуть бути прийняті за табл. 2 залежно від заданого типу деревини (колоди, бруси, дошки).
Таблиця 2
Орієнтовні розміри поперечних перерізів елементів дерев’яних крокв
| Основні елементи приставних крокв | Види деревини | ||
| Колоди | Бруси | Дошки | |
| Діаметр, мм | Переріз (b x h), мм | Кількість дошок і їх переріз (b x h), мм | |
| Кроквини | 120...160 через 1300...1500 | 120...140 х 160 ...180 через 1300...1500 | 1...2(40...50 х 160...180) через 1000...1200 |
| Затяжки кроквин | 130/2 | 40 х 120 | 25 х 120...150 |
| Діагональні кроквини | 140...180 | 160 х 180 | 2(40...50 х 180) |
| Підкроквяні балки | 180...220 | 120...180 х 180 | 2(40...50 х 160...180) |
| Стояки | 130...180 через 3000...6000 | 120...140 х 120...140 через 3000...6000 | 2(40...50 х 160...180) через 3000...4500 |
| Підкоси поперечні та поздовжні | 130...160 | 120...140 х 120...140 | 2(40...50 х 100...120) |
| Лежні | 120...200 | 120...140 х 120...140 | 2(40...50 х 140) |
| Мауерлати | 160...200 | 160...200 х 160...200 | – |
Відстань між кроквинами призначається з урахуванням використаної будівельної деревини і маси покрівельного матеріалу.
Рис.19. Конструктивні схеми приставних крокв
Рис. 20. Вузли приставних крокв з дошок
(з’єднання дерев’яними накладками)
Рис. 21. Вузли приставних крокв:
– кроквяна система з дошок, з’єднання металевими накладками);
– кроквяна система з брусів, з’єднання на врубках і скобах
Для покрівлі з глиняної або цементної черепиці кут похилу даху приймається не менше 35°, хвилястих листів – 20°, листової оцинкованої жерсті, металочерепиці та бітумного гонту – 15° (кут покриття веранди допускається зменшити до 10°). В будинках з мансардними приміщеннями з фронтонними стінами горище влаштовується на два похили. Для забезпечення вентилювання холодних об’ємів горища слід влаштовувати слухові вікна.
У більшості випадків дві зовнішні стіни мансарди утворюються капітальними стінами будинку, які утворюють фронтони на фасадах. Дві інші стіни мансарди рекомендується проектувати з дерев’яними несучими стояками перерізом 100 х 100 мм, встановленим через 600...800 мм, між якими розміщується термоізоляційний шар мінеральної повсті. Мінеральна повсть повинна мати пароізоляцію із синтетичної плівки. З боку горища термоізоляційний шар захищається дошками товщиною 25 мм, а з боку житлових приміщень – гіпсокартоном (рис. 22). Такі стіни обов’язково повинні спиратися на балки.
В мансардних дахах обов’язково слід передбачати відведення конденсату, який виникає на нижній поверхні покрівлі. В разі виконання покрівлі з хвилястих листів або черепиці звиси, розжолобки та гребні слід виконувати із листової оцинкованої сталі.
В житлових будинках рекомендується проектувати зовнішній організований водовідвід атмосферних опадів із застосуванням прикарнизних (настінних) жолобів або підвісних лотків, водостічних труб і стандартних деталей для їх закріплення. В житлових будинках з висотою карнизу (від планувальної відмітки землі) менше 7 м допускається проектувати зовнішнє неорганізоване водовідведення при обов’язковому влаштуванні козирків над входами та балконами верхнього поверху та виносі карнизу за площину стіни не менше ніж на 600 мм [5].
Вентиляційні і димові труби виводяться вище покрівлі будинку, висота труб приймається у залежності від відстані до гребня (рис. 23).
Балкон на другому поверсі будинку слід влаштовувати з виносом 1200...1500 мм по сталевих консольних балках із монолітною залізобетонною плитою. Вихід на балкон рекомендується приймати із холу біля сходів.
Веранду приймають холодною, прибудовану до стіни будинку. Стіни веранди виконуються мурованими товщиною 250 мм без шару термоізоляції. Можливий варіант влаштування каркасної дерев’яної веранди, несучими вертикальними елементами якої є стояки перерізом 100 х 100 мм. Обшивка між стояками із зовнішнього боку приймається дошками товщиною 25 мм – вагонкою, а з внутрішнього боку – водостійким гіпсокартоном. Між зовнішньою і внутрішньою обшивкою встановлюється шар мінеральної повсті, обгорнутої синтетичною плівкою або шар пінопласту аналогічно рис. 22. Вікна на веранді допускається приймати нестандартні з одинарним заскленням.
Рис. 22. Утеплена каркасна стіна між приміщеннями
мансарди і горища (план)
Рис. 23. Залежність висоти труб від відстані до гребня даху