Звіт про рух грошових коштів. Методика їх складання.

Звіт про рух грошових коштів - Надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду.

Гроші можуть надходити в банк, головним чином, із чотирьох джерел: 1) внески засновників банку; 2) залучені депозити, одержані кредити та інші запозичення; 3) отримані доходи;
4) надходження від продажу активів, які перебували не в грошовій формі.

Утім, баланс, розкриваючи інформацію про фінансовий стан банку на конкретну дату, не показує, як саме операції, що виконує банк, впливають на грошові потоки, які рухаються через банк і до яких змін у складі активів, зобов’язань та капіталу ці потоки ведуть. Звіт про фінансові результати, відображаючи фінансовий результат, демонструє тільки вплив прибутку (збитку) на один елемент фінансового стану — капітал. Інформаційні обмеження цих форм звітності вдалося подолати через складання звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових потоків надає інформацію про грошові потоки банку за певний (звітний) період у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Структура звіту про рух грошових потоків заснована на класифікації грошових потоків за такими напрямами звичайної діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової.

До операційної діяльності банку включають операції, які приносять банку дохід, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною та фінансовою.

Операційна діяльність — це така основна діяльність, завдяки якій банк заробляє та нагромаджує грошові кошти і витрачає їх на поточні потреби. Операційні грошові потоки генерують операції з залучення коштів у депозити, з надання кредитів, купівлі та продажу цінних паперів та іноземної валюти. Кінцевим результатом операційних грошових потоків є формування касового грошового прибутку.

Інвестиційна діяльність банку охоплює операції, пов’язані з придбанням або продажем цінних паперів зі строком перебування у портфелі банку більше ніж один рік, а також довгострокових вкладень в асоційовані та дочірні компанії й операції з їх продажу.

Інвестиційні грошові потоки свідчать про спрямованість витрат компанії на такі ресурси, які в очікуваному майбутньому зумовлять збільшення доходів банку і, як наслідок, зростання грошових потоків. Прикладами інвестиційних грошових потоків є витрати коштів банком на придбання сучасних інформаційних та комунікативних технологій, сучасних банківських продуктів, а також придбання корпоративних цінних паперів з наміром отримання доходів у вигляді дивідендів. Формування інвестиційних грошових потоків здійснюється за рахунок надходжень від продажу цінних паперів, які перебувають у портфелі банку на інвестиції, та продажу довгострокових вкладень.

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які ведуть до зміни власного та субординованого (позикового) капіталу і спрямовані на підтримання адекватності та достатності капіталу банку.

Формування фінансових грошових потоків здійснюється за рахунок надходжень від розміщення власних акцій і облігацій, емітованих банком, а також отримання субординованих кредитів.

Складання звіту про рух грошових коштів має на меті обчислення зміни у сумі наявних грошових коштів у банку, які відбулися в проміжку часу з 1 січня до 31 грудня.

Звіт про рух грошових коштів складається банком на підставі даних бухгалтерського балансу та звіту про фінансові результати. Показники з першого по дванадцятий включно заповнені за даними звіту про фінансові результати. Для розрахунку чистого грошового прибутку (касового) сума чистого прибутку, що відображена у звіті про фінансові результати, збільшена на суму негрошових витрат, які показані у тому самому звіті. Решта показників звіту про рух грошових коштів розраховані за даними балансу банку через зіставлення певних статей активів та зобов’язань на початок та кінець року.

Звіт про рух грошових коштів дає можливість менеджерам банку і зовнішнім користувачам вирішувати такі завдання:

· зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки банку;

· досліджувати спроможність банку погашати зобов’язання та сплачувати дивіденди;

· виявляти, чому за наявності прибутку виникає нестача грошових коштів;

· визначати різницю між сумою прибутку, грошовими надходженнями та видатками;

· аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій банку.

Звіт про власний капітал

Звіт про власний капітал - Надання інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

Потреба у звіті про власний капітал передусім зумовлена зростанням потреби в інформації про всеохопний, або загальновизнаний, прибуток. Загальновизнаний прибуток включає чистий прибуток і прибуток (збиток) від переоцінки основних засобів та емісійний дохід. Звіт про фінансові результати, відображаючи формування фінансового результату за звітний рік, показує зміни у складі власного капіталу, які відбулися тільки завдяки одержанню чистого прибутку від діяльності за рік.

У звіті про власний капітал дається інформація про розподіл чистого прибутку за напрямами: 1) відрахування в загальні резерви; 2) відрахування на сплату дивідендів акціонерам.

Звіт про власний капітал відображає зміни в елементах капіталу, що відбулися за рахунок усіх джерел капіталу. Звіт про рух грошових потоків пояснює всі зміни у фінансовому стані банку (тобто в активах, зобов’язаннях, капіталі) в аспекті надходження і використання грошових коштів.

План рахунків і принципи його побудови

План рахунків поділяється на чотири категорії та дев’ять класів.

Перша категорія — балансові рахунки, які об’єднано в п’ять класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи й зобов’язання.

Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи.

Клас 5. Капітал банку.

Друга категорія — рахунки доходів та витрат.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Третя категорія — рахунки управлінського обліку.

Клас 8. Управлінський облік.

Четверта категорія — позабалансові рахунки.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Особливості цього плану рахунків такі:

· мультивалютність;

· визнання наявності управлінського обліку;

· подвійний запис на позабалансових рахунках.

· Рахунки класів 6 і 7 щодо формування доходів і витрат кореспондують із рахунками класів 1—4. Залишки на рахунках класів 6 та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кінці звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за відрахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року в класі 5 — капітал банку.

Банківська документація

Усі банківські операції відбиваються в обліку тільки за наявності документального підтвердження. Банківські документи — це письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на проведення грошово-розрахункової операції або іншої операції в банку. За призначенням вони поділяються на розпорядчі, тобто такі, що містять дозвіл на виконання операції, і виконавчі. Документи надходять до банків від підприємств і установ, інших банків, а також складаються безпосередньо в банку і містять необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність і здійснити банківський контроль.

документ є письмовим підтвердженням виконання операції та підставою для відображення її в бухгалтерському обліку. Документ, який засвідчує операцію, називається первинним. На підставі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Сукупність документів, що використовуються банком для ведення бухгалтерського обліку і контролю, складає банківську документацію.

Документи за змістом операцій поділяються на:

· касові;

· меморіальні;

· позабалансові та ін.

Касовими документами оформляються операції з приймання і видачі готівки. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. До прибуткових належать оголошення на внесення готівки в касу банку, прибутковий касовий ордер тощо; до видаткових — грошовий чек на отримання готівки і видатковий касовий ордер.

Меморіальні документи використовуються для безготівкових переказів за рахунками. Це розрахункові документи, що надаються банку клієнтами (платіжні доручення, вимоги-доручення, розрахункові чеки), меморіальні ордери та ін.

До позабалансових документів належать прибуткові та видаткові позабалансові ордери. Цими документами оформляються приймання та видача коштовностей і документів, що зберігаються в касі та сховищі.

Форми документів, що підприємства подають банкам, а також документів, що вони отримують від банків на підтвердження виконання відповідних операції, включені в уніфіковану систему грошово-розрахункової документації. Вони затверджені Правлінням НБУ і стандартизовані.

Банківські документи включають дані, які називаються реквізитами.

До обов’язкових реквізитів відносять:

· назву установи банку;

· дату здійснення операції;

· зміст операції;

· суму операції;

· підписи відповідальних осіб.

Інші реквізити залежать від виду операції.

Усі грошово-розрахункові документи у своєму складі мають меморіальний ордер, у якому вказано бухгалтерське проведення, тобто визначені бухгалтерські рахунки, що підлягають дебетуванню і кредитуванню.

Кількість примірників документів має бути достатньою для відображення операції в обліку за всіма особовими рахунками всіх сторін-учасників, що беруть участь у виконанні банківської операції. Усі примірники заповнюють на друкарській машинці в один прийом або шляхом множення оригіналів. Чеки, об’яви на внесення готівкою, квитанції, прибуткові і видаткові касові ордери заповнюють власноручно.

Грошово-розрахункові документи підписують посадові особи, яким надано це право.

У банках установлені правила зберігання документів. Щоденно документи, на підставі яких у банку здійснювали господарські операції, групують та брошурують у папки, що мають назву «Документи дня». У таких папках меморіальні документи розміщують у порядку зростання номерів балансових рахунків, які дебетовані. Касові документи, що брошурують, розподіляють окремо на прибуткові і видаткові. Визначений порядок зберігання документів дає змогу у разі потреби швидко знаходити інформацію щодо операцій, здійснених банком.

13.

До складу власнихресурсівкомерційного банку входять:

• акціонернийкапітал(статутний фонд);

• резервнийкапітал;

• нерозподіленийприбуток;

• довгостроковіборговізобов'язання.

Акціонернийкапітал (статутний фонд) формується за рахунокмобілізаціїкомерційним банком коштіввідвипуску і розміщеннявласнихакцій. Величина статутного фонду дорівнюєсуміприбутку, розмірякихвизначаєтьсязагальнимизборамиакціонерів банку. Основнимпризначеннямрезервного фонду є покриттявтрат, яківиникають у процесідіяльності банку.

Резервнийкапітал банку - цегрошовіресурст, щорезервуються банком для забезпеченнянепередбаченихвитратспеціальних потреб та покриттязбитків.

Нерозподіленийприбутоккомерційного банку - цечастинаприбутку, щозалишається у розпорядженні банку післясплатиподатків, дивідендівакціонерам та відрахувань до резервного фонду.

В банківській практиці є слідуючі методи обчислення розміру капіталу:

• Метод балансової вартості

• Метод ринкової вартості

• Метод "регулюючих бухгалтерських процедур".

Згідно з методом балансової вартості усі активи і зобов'язання банку оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали на момент при­дбання або випуску. Капітал розраховують за формулою:

К = А-3,

де А - активи;

3-зобов'язання;

К - капітал банку.

Балансова вартість - це метод оцінювання капіталу прийнятний в тому разі, коли балансова та ринкова вартість активів Зі зобов'язань не дуже різнять­ся між собою. Але з часом дійсна вартість може значно відхилятися від первіс­ної балансової вартості, що призводить до неадекватної оцінки банківського капіталу. У період, коли кредити та цінні папери знецінюються, метод оціню­вання капіталу за балансовою вартістю не дає надійних результатів для визначення ступеня захисту вкладників від ризику.

Метод ринкової вартості полягає в тому, що активи та зобов'язання банку оцінюють за ринковою вартістю, виходячи з якої розраховують і капітал банку за формулою (2.2). Такий метод оцінювання капіталу є найкориснішим як для інвесторів та вкладників, так і для менеджерів банку. Ринкова вартість капіталу достатньо точно відбиває реальний рівень захищеності банку від ризику банк­рутства. Крім того, розглядуваний метод оцінювання є найдинамічнішими, оскільки ринкова вартість активів і зобов'язань, а отже, і капіталу може зміню­ватися щодня. Менеджмент банку має змогу приблизно оцінити зміну ринковоївартості капіталу, виходячи з поточної курсової вартості акцій банку та їх кількості на ринку.

Оцінка капіталу за ринковою вартістю відбиває реальний стан банку та сту­пінь захисту вкладників. Але банки здебільшого не зацікавлені в такому підхо­ді до визначення розміру капіталу, оскільки інші методи розрахунку дають привабливіші результати і сприяють зміцненню становища на ринку. Крім то­го, не завжди можна оцінити активи та зобов'язання за ринковою вартістю, особливо в умовах недостатньо розвиненого ринку. Метод оцінювання капіта­лу за ринковою вартістю здебільшого використовується менеджментом банку для внутрішніх потреб і контролю.

Метод "регулюючих бухгалтерських процедур" полягає в обчисленні роз­міру капіталу за правилами, які встановлені регулюючими інстанціями. Прави­ла в різних країнах різні, але часто такий підхід є спробою зробити банки на­дійнішими для сторонніх спостерігачів. З методом "регулюючих бухгалтерсь­ких процедур" капітал банку розраховується як сума ряду складових: акціонер­ного капіталу, нерозподіленого прибутку; резервних фондів, у тому числі на покриття кредитних і валютних ризиків, субординованих зобов'язань і інше.

Такий підхід має істотні недоліки, які полягають у розгляді боргових зобо­в'язань та резервів на покриття збитків як капіталу банку. Саме з цієї причини метод "регулюючих бухгалтерських процедур" постійно критикують зарубіжні економісти.

15.

За різнихобставинможевиникатинеобхідністьвикупуакцій банку, щоперебувають в обігу та належать акціонерамданого банку.

Обліквласнихакцій, викуплених в акціонерів для подальшого перепродажу абоанулювання в установленому порядку, здійснюється за балансовимрахунком № 5002 «Власніакції банку, щопридбані у акціонерів» за номінальноювартістю. Різницяміжномінальноювартістю та ціноювикупувідноситься на рахунок № 5010 «Емісійнірізниці» в межах залишкуцьогорахунку. У разінедостатностізалишку першим дебетуєтьсярахунок № 5030 «Прибутки та збиткиминулихроків» у межах додатногозалишку, потімрахунок № 5040 «Прибутокчизбитокминулого року, щоочікує на затвердження».

У разі продажу викупленихвласнихакційнадлишокміжномінальноювартістю та ціною продажу визначається як прибутокабозбиток банку і відображається за балансовимрахунком № 5010 «Емісійнірізниці». Банк ведепозасистемнийоблікрухувласнихакцій.

Додатний результат відопераціїізвласнимиакціямизавждиобліковуватиметься за кредитом рахунка 5010 «Емісійнірізниці», а від’ємний» — за дебетом рахунка 5030 «Прибутки та збиткиминулихроків» або 5040 «Прибутокчизбитокминулого року, щоочікує на затвердження».

Дивіденди за акціямивизначаються в гривнях на акціюабо як процент відномінальноївартості та сплачуютьсяпісляїхоголошенняЗагальнимизборамиакціонерівабо Радою банку. Нараховуютьсядивіденди на дату оголошення, а сплачуютьсявжепісляцієїдати.

Сплатідивідендівпередуєпевнаорганізаційна робота. Так, визначаєтьсяперелікакціонерів, якимбудутьсплаченідивідендизгідно з реєстромакціонерів на цю дату. Змінавласникаакцій на цю дату приведе до того, щодивідендибудутьсплачені новому власникові. А якщозмінавідбудетьсяпіслядатиреєстраціїакціонерів, то дивідендибудутьсплаченіколишньомувласникові, а новийотримаєвсінаступнідивіденди.

Дивідендинараховуються у процесірозподілуприбутку. Отже, сума нарахуваннядивідендівзменшуєприбутокминулого року, щочекає на затвердження (синтетичнийбалансовийрахунок № 5040), і відображається за рахунком № 3631 «Кредиторськазаборгованість перед акціонерами банку за дивідендами».

Господарськіоперації банку за розрахунками з акціонерами в бухгалтерськомуоблікувідображаються так:

Оголошено та нарахованодивіденди:Д-т 5040

К-т 3631.

Утриманийподаток на дивіденди (30%) можевноситисядобюджету до виплатидивідендівабоодночасно з нею. В облікуутримана сума податкувідображається за рахунком № 3622 «Кредиторськазаборгованість за податками та обов’язковими платежами, крімподатку на прибуток»:Д-т 3631

К-т 3622.

Перерахованіоподаткованідивіденди:

Д-т 3622

К-тКореспондентськийрахунок.

Капіталізаціядивідендів:

Д-т 5040

К-т 5003 «Дивіденди, якінаправлені на збільшення статутного капіталу».