Закрита осушувальна мережа

Планування дренажу на заболочених ділянках

Закрита осушувальна провідна мережа призначена для збору і транспортування води у відкриті канали, з заболоченоъ території, а також для регулювання стоку і забезпечення в кореневмісному шарі ґрунту оптимальної вологості за допомогою регулювальних споруд та подачі води в дренажну систему.

Закриту провідну мережу влаштовують у вигляді дренажних колекторів, які ділять на такі види:

– головний, що безпосередньо впадає у відкритий канал, а до нього підєднують три і більше колекторів низчих порядків;

– колектор 1-го порядку впадає у відкритий канал або головний колектор, до нього підєднують до трьох колекторів низчих порядків;

– колектор нижчого порядку, під’єднаний до колектора попереднього порядку і в нього впадають дрени.

Закриту регулювальну мережу слід проектувати з безнапірних неметалевих труб (гончарних і пластмасових), що витримують тиск ґрунту, тимчасове динамічне навантаження та є нестійкими до впливу агресивного середовища [1, п.3.33]. Мінімальний діаметр труб приймають 50 мм (для гончарних труб) та 43 мм для пластмасових. Похили дрен і закритих збирачів при мінімальному діаметрі повинні бути 0,003 і більше. У ґрунтах, які містять сполуки закисного заліза, похили дрен повинні бути не менше, ніж 0,005. Рекомендується збільшення діаметра дрен за неможливості забезпечити мінімальний допустимий похил, в умовах припливу підземних вод, з підвищенним вмістом закисного заліза, для осушувальних систем з підґрунтовим зволоженням [1, п.3.36]. За наявності закисного заліза від 3 до 14 мг/дм³ у ґрунтових водах осушуваної території необхідно передбачати спеціальні заходи для захисту дрен від завохрення згідно з додатком И [1, п.3.45].

У проектах дренажних систем, особливо на понижених площах, необхідно передбачати заходи для поверхневого стоку. Колектори в плані, слід прокладати по найнижчих місцях, а на болотах – по низьких позначках мінерального дна в напрямку найбільшого похилу, забезпечуючи тим двостороннє підєднання дрен.

Перед трасуванням закритої регулювальної мережі в плані необхідно:

1) встановити вододіли і визначити, з якої площі території надходить поверхневий стік на осушувану ділянку;

2) намітити траси провідних і огороджувальних каналів, а для польдерних систем – траси захисних огороджувальних гребель.

Закрита регулювальна мережа проектують як систематичною або ж вибірковою по площі. Систематичну регулювальну мережу при похилах місцевості 0,005 і більше слід проектувати перпендикулярно до основного напрямку потоку ґрунтових вод (поперечна схема). При похилах менше за 0,005 та відсутності помітного похилу рівня ґрунтових вод розміщення закритої регулювальної мережі може бути як поперечним, так і поздовжнім [1, п.3.32].

При реконструкції меліоративних систем (заміні відкритої мережі на закритий дренаж) дрени і колектори мають бути запроектовані так, щоб була мінімальна кількість перетинів з ліквідовуваними каналами.

Закриті колектори сполучають з провідним каналом, так, щоб запас між верхом колекторної труби і побутовим рівнем води в каналі складав не менше 0,2…0,4 м; якщо канал не розраховується, і рівень води в ньому невідомий, то запас від дна має бути не менше 0,4 м.

Довжину дрен визначають залежно від похилу (табл. 7) [1, додаток Ф, табл. Ф.2].

Таблиця 7

Довжина дрен

Ч/ч	Дрена	Довжина дрени, м, при похилі
0,003	0,005	0,010
1.	Керамічна, пластмасова
2.	Кротова			—
3.	Щілинна

Довжину дрен та закритих збирачів мінімального діаметра слід приймати не більше за 250 м, а у дрібнозернистих водонасичених пісках та мулах – не більше за 150 м. По краях осушеного масиву довжину дрен рекомендується приймати не менше, ніж 50 м [1, п.3.37].Сполучення дрен і збирачів з колекторами рекомендується виконувати під кутом 60…90º, по можливості забезпечуючи двостороннє впускання стоку.

Відстані між колекторами закритої дренажної системи призначають з урахуванням довжин дрен, вказаних у табл.7.

Заглиблення дренажу

Глибину закладання дрен і збирачів встановлюють залежно від ґрунтових, топографічних і гідрогеологічних умов з врахуванням сільськогосподарського використання меліорованих земель.

Для забезпечення рівномірності осушення території дрени і збирачі, по можливості, закладують на однаковій глибині. Рекомендується така оптимальна глибина дрен в грунтах:

а) глини, суглинки і торф (після осідання та спрацювання) – 1,2…1,3 м;

б) піски і супіски – 1,1…1,2 м.

Глибина закладання закритої регулювальної мережі визначаъться нормою осушення, водопроникністю ґрунтів, величиною осідання і спрацювання торфу. Мінімальну глибину приймають від 1,0 до 1,1 м для мінеральних грунтів та 1,3 м – для торфовищ після їх осідання. Збільшення глибини закладання регулювальної мережі понад 1,5 м повинне бути обгрунтоване. На землях з розвинутим мікрорельєфом глибину закладання регулювальної мережі при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні слід приймати 0,8 м [1, п.3.40].

З метою запобігання негативної дії осушення на водний режим прилеглої території Найбільша глибина дрен і збирачів не повинна перевищувати 1,4 м.

Похил дрен і колекторів, по можливості, проектують єдиним по всій довжині дрени, близьким до природного похилу поверхні. Оптимальні похили дрен – 0,008…0,015, мінімальні – 0,003, на непохилих площах – 0,002.

Для попередження замулювання дренажу при його проектуванні і будівництві необхідно передбачати спеціальні заходи, які полягають в захисті водоприймальних отворів дрен відповідним фільтруючим матеріалом для конкретних ґрунтових і гідрогеологічних умов осушуваної ділянки. Склохолст або інший відповідний рулонний матеріал укладають суцільним шаром по всьому периметру труб. Зверху фільтра має бути присипка рослинним ґрунтом шаром 20…30 см.