V. Природні багатства та рекреаційний потенціал с.Морозова
Незважаючи на відірваність від зовнішнього світу, Морозову пощастило з природними багатствами. В долині річки Ушиця ще донедавна видобували якісний торф. На відслоненнях ярків можна добувати будівельний камінь, щебінь для доріг, пісок, глину.
Частина західного схилу урочища Кармелюцькі гори вкрита глинистими сланцями. Їх також можна побачити вздовж урвистих берегів ставка Струмки в урочищі Майдани .
| |
А такі корисні копалини Морозова як фосфорити були відомі і високо оцінені в кінці ХІХ ст. аж у Великобританії та Німеччині. У дореволюційний час у урочищі Майдани села Морозів було відкрито поклади фосфоритів – чотирикутні міні-шахти, звідки ручним способом добували «гальку». Нелегка це була праця. Одна із шахт, її називали першою, має відстань до 3,5 км.
Копальні розташовані від села в південно-східному напрямку, за два кілометри від річки Ушиця. Рудники діяли до революції 1917 р. Завдяки спогадам односельчан та дослідженням краєзнавців було виявлено підмурки старих будівель, зокрема місце, де колись була електростанція, клуб, пекарня, їдальня. Отже, можна зробити висновок, що тут, за 1,5 км від с Морозівка було унікальне містечко. Наші краєзнавці записали спогади жительки села Юлії Павлівни Романюк, яка працювала на рудниках довгий час. Після революції рудники на деякий час були закриті. Під час Великої Вітчизняної війни, зокрема, окупації Поділля німцями видобуток фосфоритів здійснювався за наказом і для потреб окупаційної влади.
Після закінчення війни ще довго стояли будівлі на Майданах без своїх господарів. З роками почали розбирати вузькоколійку, яка йшла від р. Ушиця до центральної садиби с. Морозова, будинки. Остання спроба реанімації виробництва припала на 1961 рік. Тодішній голова колгоспу В.П.Слободян відрядив механіка Ф.К.Коцемира до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту за порадою фахівців щодо використання фосфоритів на добриво. Науковці порекомендували купити дробилку і виготовляти борошно. Однак ефекту воно не дало , тому що до цього борошна ще потрібні були певні домішки, яких так і не дістали. Так використання фосфоритів припинилося.
Ось так виглядають фосфорити (фото) Зараз інколи їх збирають на Майданах для оздоблення кам’яних огорож, клумб, мурів.
Ліси навколо Морозова славляться грибами. Старші люди пригадують,
як гриби допомогли пережити голод 1932-33 років. А зараз кожного літа як місцеві, так і приїжджі любителі тихого полювання насолоджуються спілкуванням із природою.
Скупчення каменів на захід від Морозова місцеві жителі називають
Кармелюцькими горами. За переказами, тут переховувався Кармелюк зі своїми хлопцями. Звичайно, горами їх зараз назвати важко. Старожили кажуть, що раніше ці камені були значно більшими. Після війни їх почали підривати за допомогою вибухівки і використовувати як матеріал для будівництва фундаментів, господарських будівель у колгоспі, доріг.
Залишилось лише дві великі скелі і багато інших невеличких скал.
Як місцева молодь, так і приїжджі нерідко обирають цю цікаву мальовничу місцевість для прогулянок і відпочинку.
У долині біля Кармелюцьких гір протікає річка Ушка.
Великих каменів багато і в лісах навколо Морозова, але , безперечно, найвідомішим є так званий «Чубатий камінь», хоча він більше схожий на голову лева, чи якогось казкового звіра. Камінь знаходиться на східній околиці села над струмком Ставки. Струмок носить таку назву через те, що завдяки дамбам у верхній течії струмка утворився став, а у минулі роки таких ставків уздовж його течії було кілька.
Від людей, які приїжджають погостювати у Морозів до знайомих чи родичів не раз траплялось чути про те, які гарні краєвиди навколо нашого села. Художник із Підмосков’я, який щоліта приїздить у Морозів, зобразив їх на багатьох своїх картинах.