Утворення та витрата прибутку

В кошторисному ціноутворенні базою для нарахування прибутку є загальна кошторисна трудомісткість будівельно-монтажних робіт, що передбачається в прямих витратах, в загальновиробничих витратах, в засобах на зведення і розбирання титульних тимчасових будівель і споруд, в додаткових витратах при виконанні будівельно-монтажних робіт в зимовий і літній періоди.

Розмір прибутку залежить від:

- виду будівництва;

- технічної і технологічної складності;

- термінів будівництва;

- умов фінансування будівництва;

- інших особливостей будівництва.

Для будівництва, яке здійснюється за рахунок бюджетних коштів, розроблені усереднені показники розміру прибутку. При будівництві, яке здійснюється за рахунок недержавних коштів, розмір прибутку встановлюється сторонами, а показники прибутку, передбачені в ДБН Д.1.1-1-2000 [5], служать орієнтиром.

Будь-який товаровиробник при плануванні своєї діяльності виходить з того, щоб не тільки відшкодувати витрати на виробництво і збут продукції, але і одержати певну суму прибутку, яка виступає як реалізована додаткова вартість.

Прибуток є одним з найважливіших показників фінансової діяльності, по якому визначається рейтинг підприємства (фірми). Наявність прибутку свідчить про ефективність виробництва, про благополучний фінансовий стан підприємства. Це одне з основних джерел накопичень і утворення фінансових ресурсів підприємств і держави.

Прибуток– це частина валового доходу підприємства (фірми) за вирахуванням всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність.

Прибуток підприємства формується за рахунок валового доходу

Валовий дохід включає:

1) загальні доходи (виручку) від реалізації товарів (робіт, послуг), зокрема допоміжних і обслуговуючих виробництв, а також від реалізації цінних паперів;

2) дохід від здійснення банківських, страхових і інших операцій за поданням фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами;

3) доходи від товарообмінних (бартерних) операцій, від операцій з розрахунками в іноземній валюті;

4) доходи від спільної діяльності, від здійснення операцій лізингу (оренда), а також у вигляді дивідендів, відсотків;

5) доходи від позареалізационних операцій.

З валового доходу виключаються:

1) суми акцизного збору;

2) суми податку на додану вартість;

3) мита, митні збори;

4) інші суми, визначені законодавством.

Згідно українському законодавству акцизний збір нараховується тільки на предмети розкоші, такі як автомобілі, золоті вироби (окрім обручок), вироби з коштовними каменями; килими; вироби з хутра; кава; шоколад, сигарети, алкогольні напої і ін. Перелік товарів, що підлягають нарахуванню акцизного збору щорічно переглядається Кабінетом Міністрів України.

Податок на додану вартість є непрямим податком. Його ставка на території України складає 20% від доданої вартості.

Окрім валового доходу, в економічній теорії і практиці виділяють поняття чистий дохід, який підрозділяється на дві частини: перша, у вигляді податків і зборів через механізм цін прямує в доходи бюджету, друга – залишається на підприємстві і визначається як різниця між вартістю продукції і витратами на її виробництво. Чистий дохід визначається по проданій продукції і тому є тотожним прибутку підприємства, одержаної від продажу продукції.

Різниця між валовим доходом і сумами, що виключаються з нього, називається скоректованим валовим доходом.

Прибуток підприємства в загальному вигляді формується як різниця між валовим доходом і валовою витратою підприємства і її розмір в рівній мірі залежить від об'єму виручки і витрат підприємства, направлених на отримання даної виручки.

Валова витрата– сума витрат підприємства в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які отримуються цим підприємством для їх подальшого використовування у власній господарській діяльності.

Прибуток є основним фінансовим джерелом сплати податків, розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази, всіх форм інвестування. Отже, вся діяльність підприємства повинна бути направлена на те, щоб забезпечити збільшення прибутку або стабілізувати її на досягнутому рівні.

Включення амортизаційних відрахувань у витрати підприємства і переліки їх до амортизаційного фонду для фінансування надалі нових капітальних вкладень є головним засобом державного стимулювання накопичення капіталу і важливим інструментом впливу на зайнятість і НІОКР у сфері державного управління. Саме тому, амортизаційні відрахування разом з валовими витратами підприємства виключаються з прибутку оподаткування підприємства.

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує оцінюючу, стимулюючу і госпрозрахункову функції.

Оцінююча функціяполягає у тому, що прибуток є основним критерієм економічної ефективності виробництва і використовування основних виробничих фондів. Ця функція прибутку є для підприємців дієвим засобом контролю за раціональним використовуванням всіх видів ресурсів.

Стимулююча функціяприбутку полягає у тому, що прибуток) є джерелом матеріального заохочення працівників, рішення соціальних проблем, розширення виробництва, сплати податків. В зв'язку з цим в отриманні прибутку повинні бути зацікавлені як держава, так і підприємство.

Госпрозрахункова функціяприбутку полягає у тому, що госпрозрахунок як основний метод господарювання передбачає покриття не тільки власних витрат доходами, але і отримання накопичень прибули для вирішення завдань підприємства.

Основна частка у формуванні прибутку підприємства належить прибутку від реалізації продукції, яка залежить від об'єму виробленої (реалізованої) продукції, її собівартості і ціни.

Таким чином:

Пр=Вр-Ср-Зт (6.2)

Чим більше підприємство виробить і реалізує продукції, тим за інших рівних умов воно одержить велику суму прибутку; чим нижчі витрати на виробництво і збут продукції, тим при незмінній ціні вищий прибуток. Якщо продукція відрізняється від аналога вищими якісними характеристиками, вона може бути реалізована за вищою ціною.

Проте господарська діяльність підприємств не обмежуйся тільки виготовленням і реалізацією продукції.

Багато підприємств мають на своєму балансі автогосподарство, підсобне сільське господарство, фірмову мережу по технічному обслуговуванню і продажу виробів власного виробництва і інші допоміжні непромислові господарства. Доходи від продукції непромислових виробництв (робіт, послуг), від реалізації матеріалів, засобів праці, нематеріальних активів (права на користування об'єктами промислової власності – винаходами, товарними знаками, знаками обслуговування, промисловими зразками, об'єктами інтелектуальної власності - програмним забезпеченням, банками знань, ноу-хау, раціоналізаторськими пропозиціями і т. п.) не включаються у вартість реалізованої продукції, а враховуються окремо як «Інша реалізація». Перевищення доходів по цій статті над витратами утворює прибуток від іншої реалізації.

У загальному вигляді:

Ппр=Ц– ОС–ЗР. (6.3)

Підприємства здійснюють операції, не пов'язані із збутом продукції (робіт, послуг) вони називаються внереалізационниє Різниця суми коштів, одержаних підприємством від внереалізационних операцій, і суми витрат по цих операціях, утворює прибуток від внереалізационних операцій.

Таким чином:

Ппр=Пп.к+Па+Д+Дд+Р+Пс. (6.4)

Сукупність прибули від реалізації продукції, прибули від іншої реалізації, прибутками від внереалізационних операцій є фінансовий результат від звичної діяльності .

Головною метою функціонування кожного підприємства є отримання чистого прибутку.

У загальному вигляді маємо:

ЧП=ФР-НП. (6.5)

Згідно закону України №349-IV «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. [22] ставка податку на прибуток складає 25% від суми фінансового результату від звичної діяльності до оподаткування.

Порядок використовування чистого прибутку визначає власник підприємства або уповноважений їм орган згідно Статуту підприємства. Як правило, вона витрачається на соціально-економічні цілі підприємства: інвестиції в розвиток виробництва, створення фінансового резерву, фінансування соціально-культурної сфери, відрахування до фонду оплати праці понад заробітну платню, створення добродійних фондів і т.п.

Розподіл прибутку на підприємствах різних форм власності має загальні закономірності і специфічні особливості.

На підприємствах державної форми власності розподілюваний прибуток ділиться на три фонди: технічного розвитку виробництва, соціально-культурної сфери і заохочення.

Орендні підприємства з прибутку оподаткування в першу чергу сплачують орендну платню, а потім всі податки з урахуванням пільг. З суми розподілюваного прибутку, окрім фондів, утворюваних на держпідприємствах, створюється фонд ризику, що є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального використовування засобів.

На акціонерних підприємствах розподілюваний прибуток служить для виплати дивідендів по акціях (простим і привілейованим).

Однієї з основних форм звітності підприємства, які містять інформацію про доходи і витрати підприємства є Форма №2 «Звіт про фінансові результати». Дана форма містить відомості про одержані доходи, здійснювані витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період. Головними напрямами використовування інформації Форми №2 є оцінка і прогноз прибутковості діяльності підприємства, вивчення структури доходів і витрат.