Аналіз структурної динаміки активів підприємства.
Задачі аналізу і види фінансування
Фінансовий стан підприємства визначається, передусім, станом і розміщенням його майна – активів та складом і структурою джерел формування цього майна – пасивів. Загальну оцінку фінансового стану та його змін зазвичай розпочинають з аналізу балансу підприємства, тобто з аналізу складу і структури його активів і пасивів, їх динаміки.
Загальна оцінка фінансового стану підприємства дає змогу:
- оцінити загальний обсяг, склад і структуру активів підприємства;
- проаналізувати динаміку вартості активів підприємства і порівняти її з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, фінансових результатів діяльності підприємства;
- оцінити склад і структуру джерел формування активів (склад і структуру капіталу), які визначають рівень фінансової стійкості підприємства;
- виявити позитивні та негативні аспекти фінансового стану, які вимагають глибшого дослідження.
Метою аналізу формування капіталу є оцінка фінансового ризику, ризику неліквідності підприємства. Для досягнення цієї мети в процесі аналізу вивчаються джерела капіталу, його склад по видах надійності і терміновості, структура капіталу і рівень самофінансування.
Виділяють наступні основні признаки класифікації видів фінансування:
1) Форма залученого капіталу (грошові кошти; майнові вклади.)
2) Походження капіталу; (фінансування здійснюється із внутрішніх джерел; фінансування здійснюється із зовнішніх джерел).
3) Правове положення капіталовласників (форма власності);( за рахунок власного капіталу; за рахунок позикового капіталу).
Види фінансування
 |  | |||||
 | ||||||
| ||||||
 | |||
|
Рис. 2.1. Види фінансування.
Головним джерелом внутрішнього фінансування є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Якщо ця виручка покриває тільки витрати (що характерно для точки окупності), то має місто фінансування за рахунок зворотного припливу грошових коштів. Якщо за рахунок виручки утворився прибуток, то частина його може бути направлена на фінансування капітальних та поточних витрат.
Фінансування за рахунок отриманого підприємством прибутку називається самофінансуванням. Самофінансування може здійснюватися у відкритій та прихованій формі.
Відкрите самофінансування здійснюється шляхом використання у бухгалтерському обліку прибутку, який відображений в бухгалтерському обліку і в балансі.
Приховане самофінансування здійснюється за рахунок створення прихованих доходів або майна і грошових засобів.
У процесі аналізу вивчається рівень самофінансування, так як він є індикатором фінансової стабільності.
Експрес – аналіз балансу
Структура та зміст балансу, а також вимоги до розкриття його статей визначається П(С)БО 2 „Баланс”.
Баланс – звіт про фінансове положення підприємства, який відображає на визначену дату його активи, зобов’язання та власний капітал.
Актив балансу дає інформацію про загальну вартість майна підприємства та його розміщення (необоротні активи, оборотний капітал).
Рис.2.2. Структура активу балансу.
Пасив балансу дає інформацію про загальну вартість капіталу та його складу по джерелам (власний та позиковий).
Рис. 2.3. Структура пасиву балансу.
„Читання балансу” передбачає:
1. Знання та оцінка змісту кожної статті балансу;
2. Вміння зіставляти окремі статті активу балансу з окремими статтями пасиву балансу;
3. Виявлення загальних тенденцій зміни величини валюти балансу і окремих його розділів;
4. Вміння проводити горизонтальний та вертикальний аналіз балансу;
5. Оцінка активів по ліквідності;
6. Оцінка пасивів по терміновості зобов’язань ;
7. Попередня оцінка ступені фінансової стабільності підприємства.
Позитивно оцінюється у балансі:
1. Збільшення валюти балансу;
2. Збільшення власного капіталу.
Негативно оцінюється:
1 . Різкий зріст дебіторської і кредиторської заборгованості;
2. Збільшення по статтям:
- резерв сумнівних боргів;
- заборгованість, непогашена у термін;
3. Наявність "хворих" статей балансу (збитки, позики і заборгованість не погашена у термін).
Горизонтальний аналіз передбачає зіставлення статей балансу і розрахованих по них показників на початок і кінець одного або декількох періодів та виявлення відхилень. При горизонтальному аналізі розраховують абсолютні (у сумах) та відносні (у відсотках) показники та їх зміни.
Вертикальний аналіз використовується для вивчення структури засобів і джерел, шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей балансу у підсумкових показниках.
Для загальної оцінки та аналізу фінансового стану підприємства використовуємо форму 1 „Баланс” (Додаток А).
Для деталізації загальної оцінки фінансового стану, таблиця, аналогічна порівняльному аналітичному балансу, може бути побудована для кожного з розділів активу і пасиву балансу. Це дасть змогу зробити висновки про причини зміни пропорцій у структурі активів, виявити динаміку та структуру власного та залученого капіталу, з’ясувати причини зміни окремих складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.
Аналіз структурної динаміки активів підприємства.
Структуру і динаміку активів і пасивів підприємства досліджують із використанням так званого порівняльного аналітичного балансу, який одержують з вихідного балансу шляхом доповнення його показниками структури , динаміки і структурної динаміки активів та джерел їх формування (пасивів за звітний період). Такий баланс включає абсолютні величини окремих статей або груп статей балансу на початок і кінець звітного періоду, їх частки в загальній сумі валюти балансу, зміни абсолютних величин і часток статей (груп статей) та інші показники горизонтального і вертикального аналізу.
Процедуру переходу від звітного балансу до агрегованого (спрощеного) порівняльного аналітичного балансу в фінансовому аналізі називають згортанням, або ущільненням балансу. Згортання звітного балансу дає змогу зменшити число статей, підвищити наочність, зробити його максимально зручним для проведення аналізу.
Об'єктами аналізу активів підприємства є види і склад майна, що має натурально-речовинну форму, цінні папери, грошові кошти і кошти в розрахунках.
У процесі аналізу вивчається їхній склад і структура, оборотність, тому що стан фінансів підприємства залежить від швидкості обороту капіталу, що приводить до чергового припливу коштів.
За даними звітного балансу (Додаток А) та агрегованого порівняльного аналітичного балансу (таблиця 2.1) проведемо аналіз структурної динаміки майна підприємства.
Таблиця 2.1.
Аналіз активу балансу
| Склад майна | На початок періоду | На кінець періоду | Зміна | |||
| сума | питома вага, % | сума | питома вага, % | сума | питома вага, % | |
| А | ||||||
| 1. Валюта балансу 1.1. Основний капітал 1.2. Оборотний капітал 1.2.1. Матеріальні оборотні кошти 1.2.2. Грошові кошти 1.2.3. Дебіторська заборгованість 1.3.Витрати майбутніх періодів | 37,98 61,79 82,67 4,52 12,82 0,23 | 29,3 70,50 87,64 1,19 11,17 0,20 | -111 -41 - | 12,60 -13,15 28,48 36,21 66,13 11,93 11,93 |
Висновки: По даним таблиці видно, що оборотний капітал складає 61,79% і 70,50 % від загального капіталу, відповідно на початок періоду та на кінець періоду. Достатньо висока частка оборотного капіталу може приносити більшу масу прибутку, а відповідно підвищувати потенціал ліквідності, але за умови, що капітал має високий рівень оборотності.
Співвідношення основного і оборотного капіталу визначається галузевими особливостями, рівнем амортизації виробництва, політикою адміністрації у області капіталовкладень, а також конкретними умовами роботи підприємства. Коли менше основного капіталу, тоді менше амортизаційних відрахувань у складі собівартості, як наслідок нижче її рівень. Це зменшує підприємницький ризик при ускладненнях у реалізації продукції.
Високий ступінь зв'язаності капіталу в основних коштах має ризик заморожування капіталу і його вартість в зв’язку з фізичним і моральним зносом, що в остаточному підсумку підвищує ризик неліквідності.
Основний капітал (необоротні активи) – це вкладення коштів з довгостроковими цілями в нерухомість, облігації, акції, статутний капітал інших підприємств і нематеріальні активи.
Таблиця 2.2.