Вимоги до укладання та оформлення документів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАДВІРНЯНСЬКИЙ КОЛЕДЖ

НАЦІОНАЛЬНОГО ТРАНСПОРТНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Затверджую Заступник директора з навчально-методичної роботи

________________

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Проведення практичних занять

з дисципліни: „Стандартизація”

для студентів спеціальності:

5.06010109 «БУДІВНИЦТВО, ЕКСПЛУАТАЦІЯ І РЕМОНТ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ТА АЕРОДРОМІВ»

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії будівництва доріг і організації перевезень протокол № ___ від „___”______20__р. Голова ЦК _____________ Р.В. Андрейчук

Надвірна

Вступ.

Розвиток будівництва доріг та аеродромів в наш час харак­теризується значним ускладненням забезпечення відповідних суспільних і правових відносин грамотно виконаною офіційною технічною документацією. Ці проблеми вирішуються за рахунок підвищення вимог до рівня професійних знань у галузі стандартизації сертифікації і метрології.

Отже, для підготовки спеціалістів землевпорядників необхідно базуватись на основи комплексної та випереджувальної стан­дартизації.

Дисципліна «Стандартизація» належить до загально- професійних, а його вивчення базується на знаннях математики, фізики, обчислювальної техніки, історії, креслення. Вивчення цього курсу повинно бути пов'язано з вивченням спеціальних дисциплін і не випереджувати їх.

Під час вивчення матеріалу необхідно забезпечити органічні зв'язки з іншими спеціальними дисциплінами та бути складовою частиною під час проходження практики, виконання курсових і дипломних проектів.

Викладання матеріалу за програмою необхідно супроводжувати використанням стандартів різних категорій, плакатів, схем, таблиць, довідників, вимірювальних приладів, технічних засобів навчання для забезпечення якісного засвоєння програми.

Рекомендується методично забезпечувати кожен урок і практичні заняття, мати необхідний роздатковий матеріал.

Програмою передбачається 3 практичні роботи, які позволять студентам краще закріпити знання з данного предмету.

Практичне заняття №1

на тему:

«Вибір рядів переважних чисел, пов’язаних певною математичною залежністю.»

Мета заняття: закріплення теоретичних знань та практичних навичок по даній темі, виробити вміння проводити вибір рядів переважних чисел пов’язаних певною залежністю.

Студент повинен знати: що таке ряди переважних чисел, що таке математична залежність.

Студент повинен вміти: користуватись рядами переважних чисел, визначати математичну залежність.

План.

1. Підрахунок початкового ряду R20.

2. Підрахунок рідкого ряду R10.

3. Підрахунок густого ряду R40.

Багатим міжнародним досвідом встановлено, що для задоволення потреб промислового виробництва достатньо покласти в основу побудови рядів переважних чисел геометричні прогресії із знаменниками:

для ряду R5 5Ö10 = 1,5849 » 1,6

для ряду R10 10Ö10 = 1,2589 » 1,25

для ряду R20 20Ö10 = 1,1220 » 1,12

для ряду R40 40Ö10 = 1,0593 » 1,06.

Знаменники геометричних рядів вибираються із рядів переважних чисел, регламентованих ГОСТ 8032-84 ( 8032-56 ). В ньому наведені переважні числа і їх ряди, прийняті Міжнародною організацією по стандартизації (ІСО) в 1953 році. Членами рядів переважних чисел є округлені члени рядів геометричної прогресії. Кількість членів у кожному десятковому інтервалі чисел ( 1-10; 10-100; 100-1000;..., а також 1-0,1; 0,1-0,01; 0,01-0,001) будь-якого ряду залишається постійним на протязі всього ряду. Кількість чисел у десятковому інтервалі ряду R5 - 5, ряду R10 - 10, ряду R20 - 20, ряду R40 - 40, ряду R80 - 80, при чому кожний наступний ряд включає всі числа попередніх рядів( таблиця 1.1 ).

Номери переважних чисел у таблиці наведені для ряду R40. Ряд порядкових номерів для R20 містить в собі (окрім нуля) всі парні числа, а для R10 - всі числа , котрі діляться на чотири без остачі.

Ряди переважних чисел необмежені в обох напрямках. Числа більші 10 одержують множенням величин з інтервалу 1-10 на 10, 100, 1000 і т.д., а числа менші 1 - на 0,1; 0,01; 0,001 і т.д.

Прийняті такі позначення рядів з обмеженнями:

R5(...40...) - основний ряд R5, не обмежений верхньою і нижньою границями, але з обов’язковим включенням члена 40;

R10(1,25...) - основний ряд R10, обмежений членом 1,25 як нижньою границею;

R20(...45) - основний ряд R20, обмежений членом 45 як верхньою границею;

R40(75...300) - основний ряд R40, обмежений членом 75 як нижньою границею і членом 300 як верхньою границею.

Допускається використовувати похідні ряди, що одержують із основних шляхом відбору кожного другого, третього, n-ого члена ряду. При розробці стандартів прагнуть максимально скоротити кількість типів, видів, моделей виробів до доцільного мінімуму. Для раціонального скорочення номенклатури виробів необхідно розробити стандарти на параметричні ряди цих виробів.

Виділяють основні, головні і допоміжні параметри виробу, причому головні виділяються з числа основних [1,2].

Таблиця 1.1 - Ряди Ренара

Основні ряди
R5 R10 R20 R40 Номери
1,00 1,00 1,00 1,00
      1,06
    1,12 1,12
      1,18
  1,25 1,25 1,25
      1,32
    1,40 1,40
      1,50
1,60 1,60 1,60 1,60
      1,70
    1,80 1,80
      1,90
  2,00 2,00 2,00
      2,12
    2,24 2,24
      2,36
2,50 2,50 2,50 2,50
      2,65
    2,80 2,80
      3,00
  3,15 3,15 3,15
      3,35
    3,55 3,55
      3,75
4,00 4,00 4,00 4,00
      4,25
    4,50 4,50
      4,75
  5,00 5,00 5,00
      5,30
    5,60 5,60
      6,00
6,30 6,30 6,30 6,30
      6,70
    7,10 7,10
      7,50
  8,00 8,00 8,00
      8,50
    9,00 9,00
      9,50
10,00 10,00 10,00 10,00

Економічне обгрунтування вибору параметричних розмірних рядів потребує проведення підготовчої роботи по збиранню даних про випуск конкретного виду виробу за останні два-три роки і випуск, що планується на найближчі роки, про витрати на матеріали, заробітну плату і накладні витрати в процесі виробництва, про витрати на експлуатацію виробу (амортизаційні відрахування, витрати на всі види енергії)[1,2].

При наявності даних про програму випуску кожного типорозміру виробу вибирають параметричний ряд R10 чи R20, вважаючи що він є початковим для наступного аналізу і економічного обгрунтування.

Загальні річні витрати визначаються формулою:

З = Е * С + Се (1.1),

де С - собівартість річної програми;

Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних витрат;

Се - річні витрати в експлуатації (амортизаційні відрахування і додаткові експлуатаційні витрати).

Собівартість річної програми дорівнює:

С = с * В (1.2),

де с - собівартість виробу;В - річна програма випуску ( в штуках).

Собівартість одиниці виробу:

с = м + с1, (1.3)

де м - витрати на матеріали;

с1 - інші витрати (заробітна плата та накладні витрати).

Витрати в експлуатації становлять:

Се = А ± D, (1.4)

де А - розмір річних амортизаційних відрахувань без витрат на капітальний ремонт;

D - додаткові витрати по експлуатації.

Для визначення оптимальної кількості типорозмірів будують більш рідкий і більш густий ряди: для ряду R10 - ряди R5 і R20, для ряду R20 - ряди R10 і R40. Потім порівнюють суму загальних річних витрат для всіх членів початкового ряду з відповідною сумою для більш рідкого і більш густого рядів. З цих рядів вибирається ряд з мінімальною сумою загальних річних витрат для подальшого виробництва.

Визначення зміни річних витрат при побудові більш рідкого і більш густого рядів виконують за допомогою спеціальних таблиць (таблиця 1.2 і таблиця 1.3). Графи таблиці початкового ряду заповнюють за фактичними даними заводу-виробника.

При розрідженні ряду, коли, наприклад, замість двох суміжних членів ряду залишається один, програма випуску для нього визначається підсумовуванням двох програм. При цьому коефіцієнт зміни програми:

Кз.п. = Вн / В ,(1.5)

де Вн - річна програма щойно створеного члена ряду;

В - початкова річна програма цього члена ряду.

Таблиця 1.2

Початковий ряд
Основ-ний пара-метр Річна програ-ма Витрати на матері-али Інші ви-трати Собі-вартість виробу Собі-вартість річної програ- ми Собі-вартість річної програ- ми з коеф. ефек-тивності Річні витрати в експлу-атації Загальні річні витрати
  В м с1 с=м+с1 С=с*В Е*С Се З= Е*С+С

Таблиця 1.3

Рідкий ряд ( Густий ряд )
Основний параметр Коеф. зміни програми Коеф. зміни інших витрат Річна програма Витрати на матеріали Інші витрати Собівар-тість виробу
  Кз.п. Кз.в. В м с21з.в. с=м+с2
             

Продовження таблиці 1.3

Рідкий ряд ( Густий ряд )
Собівартість річної програми Собівартість річної програми з коеф. ефективності Річні витрати в експлуатації Загальні річні витрати
С=с*В Е*С Се З= Е*С+Се
       

Коефіцієнт зміни інших витрат

Кз.в. = 1 / Кз.п.z ,(1.6)

де z - показник степеня, неоднаковий для різних виробів машинобудування ( є спеціальні рекомендації і таблиці ).

В разі переходу від початкового ряду до більш густого програма випуску проміжного члена ряду В’н приймається рівною

В’н = В / 2 , (1.7)

де В - початкова програма випуску суміжного виробу з більшим значенням основного параметра.

В цьому випадку коефіцієнт зміни програми для всіх членів ряду дорівнює

Кз.п. = В’н / В = 0,5 .

Витрати на матеріали для нового створеного члена ряду обчислюють як середнє значення витрат на матеріали між двома суміжними членами

м= ( м1 + м2 ) / 2 . (1.8)

Величина інших витрат для виробу із зміненою програмою випуску дорівнює

с2 = с1 * Кз.в. , (1.9)

де с1 - інші витрати для виробу із початковою програмою випуску.

Інші витрати для нових членів ряду обчислюють за допомогою лінійної інтерполяції інших витрат суміжних членів ряду.

Розрахунок.

Розглянемо розрахунок річних витрат на виробництво деталей з встановленим рядом внутрішніх діаметрів R20 (16-40) мм ( таблиця 1.4 ). Параметр z для визначення коефіцієнта зміни інших витрат дорівнює 0,1. Для спрощення економічне обгрунтування вибору ряду основного параметра (діаметра) виконаємо, визначивши тільки собівартість річної програми випуску.

Таблиця 1.4

Початковий ряд R20
Внутрішній діаметр ( мм ) Річна програма ( тис. шт. ) Витрати на матеріали ( у.о. ) Інші витрати ( у.о. ) Собівартість виробу ( у.о. ) Собівартість річної програми ( тис. у.о. )
0,5 8,7 9,2 18,4
0,5 8,7 9,2 36,8
0,7 9,3 10,0 70,0
0,7 9,3 10,0 60,0
1,5 9,7 11,2 78,4
1,5 9,7 11,2 224,0
2,2 9,8 12,0 360,0
2,2 9,8 12,0 480,0
3,6 10,4 14,0 980,0

Разом: 186 2307,0

Скоротимо кількість членів початкового ряду в два рази. Замість двох членів початкового ряду одержимо один член ряду R10

Таблиця 1.5

Рідкий ряд R10
Внутріш-ній діаметр ( мм ) Коеф. зміни програми Коеф. зміни інших витрат Річна програма (тис. шт.) Витрати на матеріали ( у.о. ) Інші витрати ( у.о. ) Собівар-тість виробу ( у.о. ) Собівар-тість річної програми (тис. у.о.)
1,00 - 0,5 8,7 9,2 18,4
1,57 1/1,04 0,7 9,0 9,7 106,7
1,80 1/1,06 1,5 9,2 10,7 139,1
1,70 1/1,05 2,2 9,4 11,6 580,0
1,57 1/1,04 3,6 10,0 13,6 1490,0

Разом: 186 2334,2

Програма випуску для нового члена ряду ,наприклад, з діаметром 20 мм буде дорівнювати

Вн = 4 + 7 = 11 (тис. шт.) .

Коефіцієнт зміни програми

Кз.п. = Вн / В = 11 / 7 = 1,57 .

Витрати на матеріали залишаються такими як були в таблиці 1.4

м = 0,7 ( у.о. ) .

Коефіцієнт зміни інших витрат при z=0,1 дорівнює за формулою (1.6)

Кз.в. = 1 / 1,570,1 = 1 / 1,04 .

Інші витрати згідно (1.9)

с2 = с1 * Кз.в. = 9,3 * 1 / 1,04 = 9 ( у.о. ) .

Собівартість однієї деталі з внутрішнім діаметром 20мм

с = м + с2 = 0,7 + 9,0 = 9,7 ( у.о. ) .

Собівартість річної програми за формулою (1.2)

С = 9,7 * 11 = 106,7 (тис. у.о.) .

Аналогічно підраховується собівартість річної програми для всіх членів ряду R10. Як видно із таблиці 1.5 розрідження початкового ряду є недоцільним, бо дає значне підвищення витрат.

Збільшення кількості членів початкового ряду відповідає переходу від R20 до R40.

Таблиця 1.6

Густий ряд R40
Внутріш-ній діаметр ( мм ) Коеф. зміни інших витрат Річна програма (тис. шт.) Витрати на матеріали ( у.о. ) Інші витрати ( у.о. ) Собівар-тість виробу ( у.о. ) Собівар-тість річної програми (тис. у.о.)
  0,5 8,7 9,2 18,4
  0,5 8,7 9,2 36,8
  0,7 9,3 10,0 70,0
  0,7 9,3 10,0 60,0
  1,5 9,7 11,2 78,4
  1,5 9,7 11,2 224,0
  1,85 10,1 11,95 180,0
1,07 2,2 10,5 12,7 190,5
  2,2 9,8 12,0 480,0
  2,9 10,4 13,3 465,5
1,07 3,6 11,2 14,8 518,0

Разом: 186 2321,0

Програма випуску розподіляється між старими і новими членами ряду. Розглянемо алгоритм розрахунку на прикладі виробу з діаметром 32 мм. За формулою (1.7)

В’н = В / 2 = 30 / 2 = 15 (тис. шт.)

для виробів з діаметрами 30 і 32 мм.

Коефіцієнт зміни програми для виробу з діаметром 32 мм:

Кз.п. = 15 / 30 = 0,5 .

Витрати на матеріали для нового члена ряду - виробу з діаметром 30 мм згідно (1.8):

м = ( 1,5 + 2,2 ) / 2 = 1,85 ( у.о. ) .

Коефіцієнт зміни інших витрат для виробу з діаметром 32 мм за формулою (1.6) дорівнює

Кз.в. = 1 / 0,50,1 = 20,1 = 1,07 .

Інші витрати на виробництво виробу з діаметром 32 мм згідно (1.9)

с2 = 9,8 * 1,07 = 10,5 ( у.о. ) .

Інші витрати на виробництво нового виробу з діаметром 30 мм визначають за допомогою такої формули:

с1 (30) = с1 (28) + ( с2 (32) - с1 (28) ) * ( d3 - d2 ) / ( d3 - d1 ) =

= 9,7 + ( 10,5 - 9,7 ) * ( 32 - 30 ) / ( 32 - 28 ) = 10,1 ( у.о. ) ,

тобто вважають, що вони змінюються пропорційно змінюванню внутрішнього діаметра деталі.

Собівартість виробів і собівартості їх річних програм підраховують за наведеними вище формулами.

Загальна собівартість річної програми для ряду R40 вийшла більшою, ніж для ряду R20. Тому немає необхідності в розширенні ряду.

Завдання . Завод випускає електродвигуни, потужності яких стандартизовані і являють собою параметричний ряд R20 . Звітні дані заводу наведені в таблиці 1.7 :

Таблиця 1.7 - Початковий ряд R20

Потужність ( квт ) Річна програма (тис. шт.) Витрати на матеріали (у.о.) Інші витрати (у.о.) Собівартість виробу (у.о.) Собівартість річної програми (тис. у.о.)
2,2 7,1 35,2 23,5    
3,5 3,8 42,0 22,6    
5,0 1,3 50,9 24,2    
7,5 6,9 58,1 25,3    
11,0 3,0 98,8 33,0    
16,0 4,2 114,6 36,9    
22,0 2,2 146,6 45,5    
30,0 1,2 178,2 41,8    
45,0 0,6 313,1 93,5    
60,0 0,3 367,4 91,8    
80,0 0,1 576,1 135,1    
100,0 0,1 607,0 133,2    
125,0 0,1 687,8 151,0    

Побудувати за допомогою початкового ряду R20 рідкий ряд R10 і більш густий ряд R40. Параметр z для визначення коефіцієнта зміни інших витрат прийняти рівним 0,25 . Вибрати із рядів найбільш прийнятний з економічної точки зору.

Варіанти наведені в таблиці 1.8 .

Таблиця 1.8

Варіант Початковий ряд
R20(2,2...7,5)
R20(3,5...11)
R20(5...16)
R20(7,5...22)
R20(11...30)
R20(16...45)
R20(22...60)
R20(30...80)
R20(45...100)
R20(60...125)

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Основна

1. Боженко Л.І. „ Стандартизація, метрологія та кваліметрія Львів, Світ, 2003.

2. Бадіров Д.С, Байков А.В. „ Основи стандартизації та контролю якості продукції" М. : Транспорт, 1986.

3. Заворицький В.И. таін. „ Основи стандартизації та управління якістю продукції в дорожньому будівництві". Київ НМКВО, 1992.

4. А. Г. Сергеев «Метрологія» М.: Логос, 2005.

Додаткова

1. Козловський Н.С, Виноградов А.Н. „ Основи стандартизації, допуски, посадки та технічні вимірювання ". М.: Машинобудування, 1982.

2. Закон України «Про стандартизацію».

3. Шаповал М.І. «Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації». Підручник. - К., 1997.

4. Калита П.Я. «Системи якості і міжнародні стандарти ІСО серії 9000». - К.: Українська асоціація якості, 1996.

Практичне заняття №2

на тему:

«Виконання стандартного оформлення технічної документації»

Мета заняття: закріплення теоретичних знань та практичних навичок по даній темі, виробити вміння правильно оформляти різноманітні документи та технічну документацію.

Студент повинен знати: які є види нормативних документів, які є види технічної документації.

Студент повинен вміти: правильно оформляти нормативні документи та різноманітну технічну жокументацію.

План.

1. Вимоги до укладання та оформлення документів.

2. Оформлення сторінки.

3. Текст і його оформлення.

Вимоги до укладання та оформлення документів.

Писемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомогою ділових паперів, документів.

Розрізняють декілька значень поняття - «документ»:

1. Письмове офіційне свідчення, доказ юридичної сили, зафіксований на спеціальному папері (паспорт, свідоцтво про народження, диплом про освіту та ін.).

2. Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує дії, повноваження чи права конкретної особи (закон, акт, протокол, заповіт, доручення та ін.).

3. Матеріальний об'єкт, у якому міститься певна інформація (перфокарта, дискета, файл, кіно- й фотоплівка та ін.).

4. Історично достовірні письмові джерела (грамота, указ та ін.).

Узагальнюючи наведені вище формулювання, можна визначити поняття документ як матеріальний об'єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку, і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для виконання конкретної, йому призначеної функції.

Документи широко використовуються в повсякденній діяльності як джерела та носії інформації, сприяють удосконаленню внутрішньої організації та зовнішніх стосунків, поліпшенню роботи, функціонування закладів, підприємств чи організацій і одночасно є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи,

Оскільки документи є засобом засвідчення, доведення певних фактів, що мають життєво важливі наслідки, кожний із них несе велике правове (юридичне) навантаження.

Кожний документ укладається згідно з усталеними нормами та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкретного виду, але всі вони мають відповідати таким вимогам:

не суперечити чинному законодавству держави, нормам юридичного й адміністративного права, директивним положенням конкретних керівних органів;

видаватися лише відповідними повноважними органами або службовими особами згідно з їх компетенцією;

відповідати своєму призначенню, назві й укладатися за встановленою формою;

бути достовірними, переконливими й відповідати меті та завданням конкретного закладу, установи тощо або їх керівництва (базуючись на фактах, містити конкретні й змістовні пропозиції та вказівки);

бути належним чином відредагованими (грамотними) й оформленими, розбірливими та охайними.

Більшість документів повинна бути придатною до тривалого зберігання.

Дотримування цих вимог дає змогу оперативно отримати й опрацювати потрібну інформацію, вчасно вжити доцільних заходів, зробити процес управління стабільним, передбачуваним і результативним.

Оформлення сторінки.

У діловодстві діють певні вимоги і правила щодо оформлення сторінки та її нумерації.

Організаційно-розпорядчі документи укладають на аркуші «форматом А4 (297x210 мм) та А5 (148x210 мм). Ліворуч залишають вільний берег у 35 мм для збереження тексту в разі підклеювання, підшивання, затискування документа, праворуч - не менше 8 мм; верхній - 20 мм, нижній - 19 мм (для формату А4) та 16 мм (для формату А5).

Нумерація сторінок. Документ, який займає одну сторінку, не нумерується. У документах, що укладені на двох і більше аркушах (з одного боку), нумерація починається з другого аркуша арабською цифрою 2 посередині верхнього берега на відстані не менше 10 мм від краю. Біля цифр не пишуться ніякі позначки чи символи.

Якщо документ укладено з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у верхньому кутку праворуч, а парні - ліворуч.

Текст і його оформлення.

Головною складовою документа є текст (зміст), який визначається назвою та метою ділового папера. Укладаючи текст, слід дотримуватися певних технічних вимог, а саме:

на бланку друкується тільки перша сторінка, а друга й наступні - на чистих аркушах однакового з бланком розміру, кольору й ґатунку;

підпис укладача чи відповідальної (керівної) особи можна переносити на другу (іншу) сторінку лише за умов наявності на ній не менше двох рядків тексту;

у складних документах текст членується (рубрикується) для зручності та швидшого опрацьовування й уникнення плутанини.

Рубрикація - це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлюються одна від одної.

Для цього використовують також заголовки, систему нумерації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку виражає зовнішню будову (композицію) всього документа і вказує на його складність.

Ступінь складності й форма поділу безпосередньо залежить від обсягу, змісту, складу, тематики і призначення документа.

Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класичний абзац має три частини:

зачин (формулює тему абзацу - зміст);

фраза (містить основну інформацію абзацу);

коментар (підсумок усього абзацного змісту).

Інформація, вміщена в межах одного абзацу, повинна виражати закінчену думку. Типовий абзац має бути із 4-5 речень. Хоча ОДС не виключає наявність й одного речення. Та яким би не був обсяг абзацу, він має являти собою внутрішньо замкнене смислове ціле.

Нумерація рубрик тексту існує для чіткого зазначення і вказування на взаємозалежність певних розділів, частин, пунктів та їх підпорядкування, а також підкреслює необхідність самостійного розгляду кожного з нумерованих елементів. Розрізняють комбіновану (традиційну) й нову системи нумерації.

Комбінована (традиційна) базується на використовуванні символів, слів, літер, арабських і римських цифр та доповнює абзацне членування тексту (нумерування пунктів, правил, тез), яке залежить від змісту, обсягу й форми документа.

№ завдання Назви документів
Бюлетень для таємного голосування Відвантажувальна специфікація (бланк)
Відгук-характеристика Вимога (зразок)
Вказівка (зразок оформлення) Довідка-розрахунок витрат на відрядження (зразок)
Довідка про взяття на облік в органі статистики Договір міжнародної купівлі-продажу товарів (зразок)
Додатки до колективного договору (зразок) Додаток до Дозволу Держнаглядохоронпраці (зразок)
Дозвіл Держнаглядохоронпраці (зразок) Дозвіл Міністерства з надзвичайних ситуацій (зразок)
Дозвіл на виготовленння печаток та штампів (зразок) Ескіз круглої печатки для ФОП (зразок)
Журнал реєстрації посвідчень про відрядження Завдання на відрядження
Закон України (зразок оформлення) Заява про перехід на спрощену систему опадаткування, обліку та звітності СПД
Заява-клопотання на отримання дозволу МВС на виготовлення печатки Заява на відкриття рахунку (зразок)
Заявка на підбір персоналу Зразок бланка службового листа
Зразок опрацьованого листа-запрошення Зразок поздовжного загального бланка державної організації
Типова інструкція для інженерно-технічних працівників, що здійснюють нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідйомних кранів (структура тексту) Типова інструкція завідувача канцелярії (структура тексту)
Картка зі зразками підписів та відбитком печатки (бланк) Колективний договір (варіант 1)
Колективний договір (варіант 2) Колективний договір (зразок)
Контракт експорту ресурсних товарів (зразок) Наказ про відрядження (зарзок)
Форма Акта Форма Інструкції
Розпорядження президента України (зразок оформлення) Свідоцтво на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (зразок)
Журнал реєстрації наказів (розпоряджень) Заява на проходження стажування (зразок)
Доповідна записка про проходження стажування (зразок) Журнал обліку заохочень (зразок)
Торговий патент на право здійснення торговельної діяльності з надання побутових послуг (зразок) Указ президента України (зразок оформлення)
Ухвала (зразок оформлення) Форма 1 Декларація про доходи (ФО)
Основні вимоги до реквізитів службового документу Перелік документів необхідних для реєстрації СПД
Протокол засідання лічильної комісії Резюме
Протокол засідання атестаційної комісії (зразок) Рахунок-проформа (зразок)
Наряд-замовлення (зразок) Перелік звітно-статистичної документації установи
Формуляр-зразок службового документу Декларація держслужбовця (бланк)
Схема розташування реквізитів міжнародного ділового листа Форма 10 Реєстраційна картка СПД
Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (зразок) Службова записка
Рахунок-фактура (зразок) Рішення міської ради (зразок оформлення)
Накладна (зразок) Положення про відділ кадрів
Припис (зразок) Розпорядження райнної міської державної адміністрації (зразок оформлення)
Розпорядження міської державної адміністрації (зразок оформлення) Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (ТОВ)
Правила внутрішнього трудового розпорядку (зразок оформлення) Розпорядження Кабінету міністрів України (зразок оформлення)
Присяга держслужбовця (зразок) Протокол засідання конкурсної комісії (зразок)

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Основна

5. Боженко Л.І. „ Стандартизація, метрологія та кваліметрія Львів, Світ, 2003.

6. Бадіров Д.С, Байков А.В. „ Основи стандартизації та контролю якості продукції" М. : Транспорт, 1986.

7. Заворицький В.И. таін. „ Основи стандартизації та управління якістю продукції в дорожньому будівництві". Київ НМКВО, 1992.

8. А. Г. Сергеев «Метрологія» М.: Логос, 2005.

9. Інтернет ресурс – http://www.dilo/kiev.ua/study_forms.html

Додаткова

5. Козловський Н.С, Виноградов А.Н. „ Основи стандартизації, допуски, посадки та технічні вимірювання ". М.: Машинобудування, 1982.

6. Закон України «Про стандартизацію».

7. Шаповал М.І. «Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації». Підручник. - К., 1997.

8. Калита П.Я. «Системи якості і міжнародні стандарти ІСО серії 9000». - К.: Українська асоціація якості, 1996.

9.

Практичне заняття №3, 4

на тему:

Наши рекомендации