Занепад Галицько-Волинського князівства

Галицько-Волинська держава

Сусідні Галицьке і Волинське князівства були розвиненими південно-західними територіями Русі, які мали свої особливості в порівнянні з іншими князівствами.

Особливості Галицького і Волинського князівств:

- віддаленість від Києва і, як наслідок, обмеження впливу центральної влади;

- розташування на перехресті торгових шляхів;

- великі поклади солі, яка стала важливим експортним товаром і чинником економічного піднесення;

- віддаленість від кордону зі Степом, що захищало від нападів кочовиків.

Галицьке і Волинське князівства напередодні об‘єднання

Галицьке князівство

- засноване в другій половині XI ст.

Територія: Прикарпаття, Верхнє Подністров‘я.

- Сильна боярська влада – олігархія (влада небагатьох) заможних людей.

- Розквіт Галицького князівства за правління Ярослава Осмомисла (1152-1187 рр.), який мав великий авторитет на Русі.

Основні заходи правління:

1. боротьба проти боярської опозиції;

2. розширення території князівства шляхом приєднання землі між Карпатами та Дністром, пониззя Дунаю;

3. будівництво й укріплення міст;

4. спорудження Успенського собору у Галичі (1153-1177 рр.);

5. боротьба проти половців у союзі з іншими князями.

Династія припинилася після смерті Ярославового сина Володимира у 1198 р.

Волинське князівство

-до середини ХІІ ст. вважалося вотчиною київських князів. Набуло самостійності у 1135 р. за правління правнука Володимира Мономаха – Мстислава Ізяславича.

Територія: басейн правих притоків Прип‘яті, Західного Бугу.

- із 1170 р. – князювання Романа Мстиславовича .

Основні заходи правління:

1. 1188 р. – перша спроба захопити Галицьке князівство (безуспішна);

2. 1199 р. – об‘єднання Галицького та Волинського князівств після смерті галицького князя Володимира Ярославича в єдину державу зі столицею у Галичі

Становлення і розквіт Галицько-Волинської держави

(утворена в 1199 р. Романом Мстиславичем)

Правління Романа Мстиславича (1199 - 1205 рр.)

1. Придушив галицьке боярство;

2. завоював Київ (1202 р.), до смерті був Великим князем київським;

3. успішно боровся з половцями;

4. підтримував дружні відносини з Візантією, Угорщиною, Тевтонським орденом; відмовився прийняти корону з рук Папи Римського в обмін на перехід у католицтво.

5. відновив авторитет і вплив Київської держави;

6. був активним європейським політиком.

Загинув у 1205 р. неподалік польського міста Завихвоста, потрапивши до засідки під час походу проти польського князя Лешка Білого. Галицько-Волинська держава розпалася по смерті князя.

Із 1205 по 1238 р. Галицько-Волинське князівство припиняє своє існування внаслідок активізації галицького боярства.

Основні події часів боярської смути (1205 - 1238 рр.)

1. із 1219 р. починається боротьба Данила Романовича за повернення батьківської спадщини;

2. до 1228 р. Данило Романович об‘єднує всю Волинську землю й передає її братові Васильку;

3. Данило Романович зупинив наступ тевтонських лицарів у битві під Дорогочином у 1238 р.;

4. 1238 р. – Данило Романович заволодів Галичем і відновив єдність держави.

Правління Данила Галицького (1238 - 1264 рр.)

1. Правив спільно з братом Васильком Романовичем: Данило – в Галичі, Василько – на Волині;

2. заволодів Києвом у 1240 р.; призначений Данилом воєвода Дмитро керував обороною столиці від монгольської навали;

3. укріплював старі міста, заснував нові (Холм (1237 р.), Львів (1256 р.));

4. заснував Галицьку митрополію (1246 р.);

5. сприяв розвитку культури;

6. прийняв корону від Папи Римського (1253 р.), ставши першим українським королем;

7. здійснив військовий похід проти хана Куремси, в якому здобув перемогу (1254 р.); проте за п‘ять років хан Бурундай змусив Данила визнати зверхність Золотої Орди. Таким чином, анти монгольська політика Данила зазнала краху.

Данило помер у 1264 р. й похований у своєму улюбленому місті Холмі.

Занепад Галицько-Волинського князівства

Після смерті Данила Галицького князівством правили його нащадки: брат Данила Василько, Данилові сини Мстислав, Шварно і Лев, Васильків син Володимир. Вони намагалися продовжувати політику своїх батьків, розширювати і зміцнювати свою державу.

Галичина

Правління Лева Даниловича (1264 - 1301 рр.):

- приєднав до своєї держави Закарпатську Русь і Люблінські землі;

- переніс столицю з Холму до Львова;

- зберігав васальну залежність від Золотої Орди

Волинь

Правління Володимира Васильковича (1271 - 1289 рр.):

- опікувався розвитком культури.

Після смерті Льва Даниловича одноосібним правителем Галичини і Волині став його син Юрій.

Правління Юрія І (1301 - 1308 рр.)

1. Прийняв титул «короля Русі»;

2. відмовився від завоювань, віддаючи перевагу дипломатії;

3. переніс столицю до Володимира;

Після смерті Юрія співправителями князівства стали його сини Андрій і Лев ІІ (1308 - 1323 рр.). Вони продовжували роботу над створенням анти ординського союзу, встановивши зв‘язок із Тевтонським орденом та Польщею. Припускають, що вони загинули саме в боротьбі з ординцями.

Зі смертю князів Андрія та Льва припинилася династія Романовичів. Князівство перейшло до чоловіка їхньої сестри Юрія ІІ Болеслава, сина польського князя Тройдена.

Правління Юрія ІІ Тройденовича (1325 - 1340 рр.)

1. Проводив мирну зовнішню політику;

2. лояльно ставився до католицтва та його поширення в Україні.

Невдоволені бояри отруїли князя, і князівство перейшло до його литовського зятя Любарта. Таким чином, Галицько-Волинське князівство опинилося у складі Великого князівства Литовського.