Побудова поздовжнього профілю траси та проектування на ньому

За результатами нівелювання на міліметровому папері будують поздовжній профіль траси. Для надання йому більшої інформативності, висоти відкладають у більшому, ніж горизонтальні відстані, масштабі (як правило, в 10 разів).

Побудову профілю починають з побудови профільної сітки - ряду горизонтальних ліній, проведених на певній відстані одна від одної. В утворених лініями сітки графах роблять записи, які характеризують різ­ні елементи профілю, та заповнюють їх за даними пікетажної книжки та журналу нівелювання (рис.10.5).Форма профільної сітки може відріз­нятись від наведеного прикладу, вона залежить від призначення май­бутньої споруди, технічних вимог до проектування.

Заповнення профільної сітки починають з графи "Пікети", куди записують номери пікетних точок. У графі "Відстані" кінець кожного пікету позначають вертикальною рискою. Таким же чином тут показу­ють усі плюсові точки, вказуючи відстані до них від сусідніх точок траси.

Графу "Відмітки поверхні землі" заповнюють за даними нівелірного журналу, заокруглюючи висоти пікетних і плюсових точок до сантиметрів.

Від верхньої лінії профільної сітки, яку називають "лінією умовного горизонту", за висотами відповідних точок траси будують вертикальні відрізки. Сполучивши послідовно кінці цих відрізків, отримують поздов­жній профіль осі траси.

У графі "План траси" показують її вісь, а стрілками - повороти. Умовними знаками відображають внутрішню ситуацію вздовж осі тра­си. У відповідній графі профільної сітки дають характеристику ґрунто­вого покриву.

На "Плані прямих та кривих" показують точки початку та кінця кож­ної кривої, позначаючи їх дугами: вгору, якщо траса повертає право­руч, і вниз - якщо ліворуч. Біля кожної кривої вказують відстані від її початку та кінця до найближчих пікетних точок траси, величину кута по­вороту, радіус кривої та її основні елементи. Посередині прямих вставок траси підписують їхні довжини та напрями (румби). Початковий дирек- ційний кут осі траси отримують з прив'язки до геодезичних пунктів, а піс­ля повороту траси - додаючи до нього (за повороту траси праворуч) або віднімаючи від нього (за повороту ліворуч) величину кута повороту.

Будівництво тієї чи іншої лінійної споруди пов'язане зі зміною по­верхні траси, яку на профілі показують у вигляді проектної лінії. її на­носять на профіль, керуючись відповідними нормами та правилами й враховуючи висоти характерних точок вздовж осі майбутньої споруди, перетини з автомобільними шляхами та залізницями, об'єктами гідро­графії тощо. Проводячи проектну лінію, стараються звести до мінімуму обсяги земляних робіт, витримуючи приблизну рівність виїмок та насипів, не перевищувати граничних ухилів та враховують інші вимоги до траси.

На ділянці між двома сусідніми точками згинів ухил і проектної лінії визначають за формулою:

(10.16)

де і . - проектні позначки кінця і початку відрізка проектної лінії одного ухилу (знімають з профілю);

d- довжина цього відрізка.

Ухил, як правило, визначають у тисячних долях одиниці. Обчисле­ну величину ухилу записують у графу "Ухили" над лінією, яка показує знак ухилу, а під нею вказують відстань, на якій він діє. За ухилом про­ектної лінії та висотою її початку обчислюють проектні позначки Н_пр усіх пікетних та плюсових точок траси:

Н_пр = Н₀ +і -d, (10.17)

де Н₀- проектна позначка початкової точки лінії даного ухилу, м;

d - відстань від початку ухилу до даної точки, м; і- ухил у тисячних.

Приклад. Перевищення h між точками ПКО і ПК6 (рис. 10.5) дорівнює мінус 3,0 м (29,50 - 32,50), відстань між ними d = 600 м, ухил і = -3,00/600 = -0,005.

= 32,50 + (-0,005 -100) = 32,50 - 0,50 = 32,00 (м)

= 32,50 + (-0,005 -200) = 32,50 - 1,00 = 31,50 (м) і т.д.

За різницями позначок поверхні землі та проектних позначок зна­ходять робочі висоти відповідних точок, які показують, на яку висоту треба насипати або на яку глибину вибрати ґрунт у кожній точці ніве­лювання під час будівництва лінійної споруди (обсяги земляних робіт), їх значення підписують проти відповідних точок під проектною лінією для виїмок і над нею - для насипів.

У точках перетину проектної лінії з поверхнею землі обсяг ґрунто­вих робіт дорівнює нулю. Такі точки називають точками нульових ро­біт (рис. 10.6). Відстані х від пікетів до точок нульових робіт визнача­ють за формулою: . .

(10.18)

де , і - робочі висоти точок, які розташовані зліва та справа від точки нульових робіт;

d - відстань між цими точками.

На профілі обчислені відстані показують зліва і справа від ордина­ти точки нульових робіт, а в розриві ординати вказують висоту точки нульових робіт ("синю відмітку"), яку обчислюють так само, як і проект­ні висоти точок. Лінію ординати і висоту точки нульових робіт на профілі показують синім кольором.

Проектна лінія

Поверхня землі

ПК2 ПК3

Рис.10.6. Визначення відстані до точки нульових робіт

Приклад (рис. 10.6). Робочі висоти пікетів, між якими знаходиться точка нульових робіт, =1,97 м, =1,36 м, відстань між ними d = 100 м.

За результатами нівелювання поперечників будують поперечні профілі. їх складають в однаковому для горизонтальних відстаней та висот масштабі, який, як правило, дорівнює вертикальному мас­штабу. Профільна сіт­ка скорочена і, зазвичай, включає графи "Відстані" та "Висоти поверхні зе­млі". Під поперечни­ком вказують пікета­жне взначення точки, на якій він розбитий (рис.'10.7). Профілі поперечників розмі­щують над цими точ­ками або справа від поздовжнього профі­лю траси.

Тема 12