Функціональні розміри меблів
1.1. Теоретичні засади функціональних розмірів меблів для сидіння та лежання
Сидять усі і не тільки люди. Сидяча поза людини, свійських і диких тварин, птахів та інших живих істот фіксує організм у стані фізично активного спокою, працюють тільки сенсорні органи. Сидіти - це ще не означає нічого не робити, адже розумова праця людини відбувається у сидячій позі. Сьогодні «сидяча професія» є однією з популярних і престижних видів діяльності людини.
С т і л е ц ь, в повному розумінні цього слова, було винайдено у Стародавньому Єгипті, коли до табурета приставили спинку (опору для плечей), а коли стілець облаштували підлокітниками (опора для рук), то він перетворився на крісло.
У стародавній цивілізації стілець і крісло мали статус трону. На стародавніх єгипетських фресках ми бачимо, що сидить тільки фараон і його жінка, інші могли розраховувати тільки на табурети або лави. Переважна більшість облаштовувались на землі або підлозі, не відчуваючи при цьому ніяких незручностей. Після смерті фараона відправляли до Царства тіней разом із його троном та іншими предметами, необхідними для потойбічного життя. Англійський археолог Хоуард Картер, який розкопав у 1922 р. гробницю Тутанхамона (1400 р. до н. е.), серед інших безцінних знахідок виявив у ній витончений трон передчасно померлого, ще юним, фараона.
Інше ставлення до стільця було у Стародавніх Греції і Римі, де перевагу нада вали лежачій позі. Однак саме антична Греція стала батьківщиною найвитонче- нішого стільця в історії меблів - клісмоса. Збережені пам’ятки свідчать, що кліс- мосом розпоряджалась прекрасна стать.
Стародавні римляни взагалі лежачи їли, писали, читали і приймали гостей. Стільцями користувались жінки, недужі і ті, хто не міг обійтись без них за професією - шевці, кравці тощо. В чоловіків улюбленими були нехитрі лежаки - кліне, запозичене в тих самих греків. У їдальні староримського дому їх ставили по три буквою «П» навколо невеличкого столика - трапези, тому їдальню стародавні римляни називали триклинною. Чоловіки влаштовували тут «симпосиуми» - бенкети, які часто з ними розділяли дами з позародинного кола.
На публіці, в громадському житті переважала сидяча поза. Важливий чиновник курив і виконував свої обов’язки, сидячи на складному табуреті, який за ним носив раб. Курульний табурет прирівнювався до регалій вищої влади. Сидіння для особливо поважних громадян називали бісселиум - розрахований на двох, але служив одній людині. Глава патриціанської сім’ї на урочистих заходах сідав на мармуровий соліум - домашній трон, який стояв на ніжках у вигляді лап лева і був декорований різьбою.
Курульному табурету судилось довго жити. Так, у VII ст. король франків Да- гоберг І облюбував його для свого бронзового з позолотою трона, який зберігся до наших днів (Дувр).
На початку італійського відродження в купців з’явилася міцна скриня зі спинкою - каса-панка, в якій тримали цінності. Сидячи на такій скрині, набитій грішми і цінностями, купці почувалися безпечніше. Від каси-панки пішли і ощадні каси та банки.
У середні віки стільцям і кріслам надавали надзвичайної пишності, підкреслюючи престижність їхніх власників, і мало уваги звертали на їхню функціональність і зручність. Недарма англійське слово chairman (голова) перекладається як «людина стільця». Лорди і барони в парламенті облаштовували свої стільці відкидним засувом, щоб ніхто не спокусився сісти на їхнє місце.
У Європі XVI-XVII ст. кріслам, стільцям і табуретам в королівських палацах надавали ритуального значення. Під час прийомів на м’які крісла з подушками могли сідати тільки члени королівської родини. Знать сиділа на табуретах, а менш родовиті дворяни - на табуретах-розкладачках. Решта на королівському прийомі стояли.
Французький король дарував придворним дамам «право табурета», тобто дозвіл на сидіння у його присутності.
Зразок сидіння епохи бароко - іспанський стілець, досить претензійний зовні і зовсім не зручний - висока вертикальна спинка з низько розміщеним сидінням, що прирікало людину на нестерпно катувальну позу під час багатого- динних церемоній.
Наприкінці XVII ст. з’явився шезлонг (фр. chaise longue - «довгий стілець»), до винайдення якого мав стосунок французький король Людовик XIV. Він хотів відвідати одного зі своїх маршалів, який був поранений у бою. Але королю не пасувало сидіти і тим паче стояти біля ліжка пораненого підданого. Щоб не ганьбити честь монарха, йому негайно спорудили щось подібне до лежанки. Невдовзі шезлонг став денним ложем для аристократів. Потім з’явився шезлонг, схожий на човен, та інші вироби.
Наразі залишимо історію сидіння і звернемось до сьогодення, коли масовому промисловому виробництву другорядна краса і якість минулих епох.
Меблі, як і будь-який продукт праці людини, завжди пов’язані з її життям і побутом і змінюються разом із ними. Сфера діяльності дизайнерів стає дедалі цілеспрямованішою, нині йдеться не тільки про те, щоб створити меблі, необхідні в квартирі, готелі тощо. Меблі мають бути гарними і зручними в адміністративних і навчальних закладах, салонах автобусів та інших засобів транспорту, всюди, де людина користується меблями для сидіння. Очевидно, що меблі для сидіння є супутником щоденного життя і діяльності людини.
Меблі нового типу - це нові пропорції, функціональність за призначенням, нові конструкційні матеріали і конструктивні рішення, співвідношення з довколишнім середовищем. Під час цього процесу складають відповідні композиційні принципи формотворення меблів, визначають предметну роль окремих виробів.
Мета досить вузька - надати необхідну інформацію про стілець, на якому ми сидимо, про крісло, на якому ми працюємо або відпочиваємо, тим, хто займається проектуванням цих меблів. Проектування меблів для сидіння є найскладнішим процесом, порівняно з іншими меблевими виробами, тому що їх архітектурний силует складається з кривих ліній і випукло увігнутих поверхонь, які
— "■■''■''їм ArinMvifiTb пластичний предмет, що має гармонізувати з пластич-
Можна впевнено стверджувати, що серед усіх видів меблів стільці є для нас найближчими, адже ми користуємося ними вдома і на роботі, в театрі і в літаку, в парку і на стадіоні, у вітальні і їдальні, ми на них вчимося. На кожному кроці людина зустрічається з цими меблями з дитинства, але не завжди ці меблі виконують одну і ту саму функцію. Так, форма і конструкція робочого крісла для письмового стола істотно відрізняються від крісла в кабінеті стоматолога чи перукаря, адже призначення їх зовсім різне. Для їхніх пропорцій цілком справедливим є визначення, що людина є мірою речей. Порівняно з іншими видами меблів, наприклад шафами, меблі для сидіння мають більше різновидів, оскільки йдеться про функції, вид і форму. І це повністю зрозуміло, якщо ми врахуємо, за яких різноманітних видів діяльності і випадків у житті людина сидить, кожен раз по-іншому, в іншій позі. Ми часто запитуємо: чи зручно Вам сидіти? Це може бути тільки ввічливе запитання, прояв уваги, і тоді нічого не залишається, як відповісти з такою самою ввічливістю, навіть якщо ми не відчуваємо особливих зручностей. Однак це запитання порушує досить серйозну проблему. Добре чи погане сидіння чинить чутливий, а інколи і вирішальний вплив на душевний і фізичний стан людини, на стан її здоров’я, працездатність і настрій. Люди багатьох професій часто нездужують саме через сидячий образ життя, і причиною цих проблем є не тільки недостатність руху, а й неправильний спосіб сидіння, часто зумовлений неправильною формою меблів для сидіння.
Автор не претендує на вичерпне вирішення питання створення зручних і комфортних меблів для сидіння, але поставив перед собою мету показати, наскільки багатогранним і складним є це питання і як його треба вирішувати залежно від конкретних умов використання. Наведено дані про дослідження різними авторами цієї проблеми, рекомендації з її розв’язання - проектування комфортних меблів для сидіння.
Чому ми хочемо сидіти? Щоб відповісти на це запитання, необхідно звернутись до анатомії людини, до її життєдіяльності як живого організму. На відміну від інших приматів, людина ходить тільки на двох ногах, рівновагу вертикального положення її тіла регулює велика кількість м’язів, кожен з яких виконує свою функцію. Під час ходьби якнайкращим чином працюють усі її органи - серце з кровоносними судинами, шлунок і система травлення; рухи голови і всіх кінцівок вільні і не обмежені тощо. Умовно можна сказати, що таз із нижніми кінцівками (ногами) є носієм тулуба людини разом з її головою і верхніми кінцівками (руками), а тулуб - це 60 % всієї маси людини. За тривалої ходьби м’язи нижніх кінцівок втомлюються, і ми кажемо - «давайте сядемо, бо мені болять ноги», а на голодний шлунок процес втоми прискорюється. Отже, коли ми сіли, то м’язи ніг відпочивають, але працюють м’язи, які підтримують тулуб у вертикальному положенні. За тривалого сидіння втомлюються м’язи спини і людина хоче прилягти. Скелет людини побудований таким чином, що завдяки хребту в поперековій частині тіла людина може виконувати тулубом різні рухи, тобто в цій частині хребет гнучкий, маючи тільки по п’ять відростків. Аналогічну картину маємо і в шийній частині хребта, що дає змогу рухати головою.
Якщо в середній частині хребет захищений грудною кліткою, з якою він міцно
— „........„„і,“, „л^т„и| _ тіл1.1/и глибокими і поиргаирними м’ячами
Рис. 8.5. Структура функціональних розмірів меблів для сидіння
Залежно під призначення, меблі для сидіння поділяють на дві групи. Сидіння першої групи - для підтримання тіла під час якоїсь активної діяльності, що виконується сидячи. До цієї групи належать звичайні стільці, стільці з підлокітниками та спеціальні робочі крісла. Друга група - це крісла, дивани та інші вироби, що призначені для відпочинку. Такі вироби мають підтримувати корпус у такому положенні і таким чином, щоб людина, яка сидить, могла безтурботно дати спокій можливо більшій частині мускулів і відпочивати фізично і душевно.
Вважають, що м’якість сидіння - основний критерій створення зручності. Цю хибну думку можна розвіяти простим прикладом. Людина на пляжі лежить на глинястому Грунті, який прийняв форму її тіла. Наступного дня ґрунт затвердів, і якщо ця людина знову ляже на це саме місце і в ту саму позу, їй буде зручно. Це відчуття зручності викликано не м’якістю ложа, а тим, що маса тіла розподілилася на більшу поверхню і на одиницю площі припадає менша маса. Те саме можна сказати і про лежання на сухому сипучому піску, який приймає форму людського тіла, що сприяє розподілу тиску на велику площу людського тіла. Цей висновок має лежати в основі створення зручних меблів. Він важливий тим, що підказує, як робити зручними не тільки м’які меблі, а й жорсткі.
Здавалось би, що таким чином можна створити ідеальне жорстке сидіння. Проте при найменшій зміні пози в такому сидінні зручність втрачається. Принцип «відбитка» або «анатомічного сидіння» давно зазнав фіаско. Сидіння-зліпки дістали застосування в кріслах пультів управління різного обладнання, коли людина упродовж тривалого часу повинна займати одну позу (сільгоспмашини, мопед тощо). Принцип «відбитка» закладений у формі сідла, крісла космонавта при старті ракети. В меблях для житлових приміщень сидіння «відбиток» не може бути застосоване, адже людина під час відпочинку чи активної діяльності повинна бути вільна у своїх рухах.
Значущі дослідження з комфортності меблів для сидіння належать шведському гігієністу Бенту Акерблому (опубліковані в 1948 р.). Висновки і рекомендації Б. Акерблома та архітектора Г. Еклер з удосконалення лінійних і кутових пропорцій меблів для сидіння вплинули на меблеву промисловість усіх континентів. Основні рекомендації можна звести до трьох постулатів:
- висота сидіння має бути 400±10 мм, оскільки традиційна висота сидіння зумовлює стиснення підколінної зони, а отже, застій крові в гомілці (рис. 8.6);
- сидіння стільця має бути з нахилом у бік спинки 6°, тому що горизонтальне сидіння є незручною опорою для стегна, що розширюється від колінного до тазового суглобів і створює надлишковий тиск у ділянці таза;
- застосовувати спинку з поперековим згином, адже вертикальна або з незначним нахилом пряма спинка стільця, на яку спираються лопатками, спричиняє втому поперекової ділянки хребта.
У літературі параметри меблів для сидіння, опрацьовані Б. Акербломом, називають «лінією Акерблома» для стільця і крісла для відпочинку (рис. 8.6, б, в). Рекомендації Б. Акерблома було враховано під час опрацювання стандартів функціональних розмірів меблів для сидіння у багатьох країнах Європи, в т. ч. і в країнах СНД.
Проте неправильно було б стверджувати, що Б. Акерблом розробив універсальні рекомендації для всіх типів меблів для сидіння. Необхідно чітко уявляти умови експлуатації таких меблів і, залежно від них, вносити уточнення в їхні
Рис. 8.6 Функціональні розміри меблів для сидіння за Акербломом: а - високе сидіння зумовлює застій крові у гомілці, б - функціональні розміри стільця, в - функціональні розміри крісла для відпочинку, г - форма (лордозування) хребта «лінією Акерблома»
параметри. Заслугою Б. Акерблома перед дизайнерами меблів для сидіння є спроба створення теоретичної основи проектування, а не рисування меблів.
Заслуговують на увагу і дослідження доктора медицини Г. Шнейдера з групою колег з Мюнхена. Сидіння з ненормально зігнутим хребтом уже через декілька хвилин викликає неприємне відчуття, тож необхідно створити умови, щоб хребет набув своєї нормальної форми.
Б. Акерблом відновлював нормальну кривизну хребта за рахунок «ломаної спинки». Фізіологічно це правильно, однак Г. Шнейдер піддає сумніву висновок про те, що достатньо відповідної форми спинки, щоб зберегти нормальну кривизну хребта при сидінні. Він говорить, що сидіння з опорою в попереку створює тиск у зоні хребта, яка не призначена для сприйняття зовнішнього тиску і може викликати незручність. Г. Шнейдер вказує, що таз, як рухома нежорстка будова, схиляється назад, що спричиняє кіфозний рух хребта. На його думку, вирішення проблеми полягає в тому, щоб запобігти цьому «руху» на місці його виникнення, тобто щоб задня площина таза дістала опору, яка б забезпечила нормальне вихідне положення хребта. Біологічно правильне забезпечення тіла при сидінні - це насамперед виконання форми самої поверхні сидіння. На основі цих міркувань Шнейдер провів експерименти: він підіймав задню частину сидіння (сідло) на відповідний кут (рис. 8.7, а). Завдяки цьому створюється додаткова опорна площина, яка не дає змоги тазу нахилятись назад і сприяє лордозуванню хребта. Такий захід аналогічний принципу кавалерійського сідла, за якого забезпечується
Рис. 8.7.
Геометричні параметри профілювання сидіння:
а - за Г. Шнейдером, б, в, ж - традиційна форма,
г, д, е, е, з - за «лінією Акерблома»
надійне і коректне сидіння вершника. Експерименти засвідчили, що оптимальним кутом «клина» є 30 + 35° за довжини підйому в одну третину глибини сидіння (рис. 8.7, а). Безперечно, підставний клин позитивно впливає на кривизну хребта, але не є універсальним і не дає вказівок з проектування таких сидінь. Новим висновком Г. Шнейдера є те, що підйом сидіння з боку спинки сприяє рухомості тулуба і голови людини - важливий фактор для водіїв транспорту, що полегшує їхню напружену працю.
Ця невелика корекція форми поверхні сидіння не вимагає додаткового вольового імпульсу, однак вимагає постійної легкої напруги мускулатури, запобігаючи пониженню тиску крові внаслідок бездіяльності.
І Б. Акерблом, і Г. Шнейдер розв’язують проблему надання хребту правильної форми при сидінні, але йшли до цього різними шляхами.
«Лінія Акерблома» додатково внесена до державних стандартів щодо функціональних розмірів меблів для сидіння багатьох країн світу, в т. ч. і до стандартів, які використовують в Україні. Це вплинуло на дизайн профілювання меблів для сидіння (рис. 8.7). Силует традиційних стільців переважно має дві форми: криволінійна задня ніжка вирізана - б, або гнута - в. Дизайн силуету стільців зі спинкою по «лінії Акерблома» відрізняється від традиційних: задні ніжки вертикальні прямолінійні, між якими вставлений гнутоклеєний елемент - г, задня ніжка нетрадиційно нахилена вперед (2-3°), до неї під кутом закріплена спинка - д, гнутоклеєне сидіння-спинка на Л-подібних ніжках - е. В останні роки дизайнери захопились ніжками у формі іклів (клишоногий каркас) - є, традиційний силует крісел для відпочинку, ж, отримав нову форму - з (широко застосовується у кріслах для транспортних засобів).
Автор опрацював нову лінію профілювання стільця, поєднавши «лінію Акерблома» та «клин» Г. Шнейдера, яку можна назвати «лінія Акерблома-Шнейдера»
(рис. 8.8, а). Стілець, виготовлений за цією лінією, випробувало понад сто людей різного віку, які позитивно оцінили його комфортність.
Рис. 8.8. Нова форма стільця:
Стільці столярні, виготовле- а - «лінія Акерблома-Шнейдера», б - стілець,
ні за «лінією Акерблома», виконаний за цією лінією (проект 3. Дячуна)
Меблі для сидіння, основні функції в яких виконує вільно закріплена тканина
(гамак), не можуть забезпечити зручність, яку ми вимагаємо від стільця чи крісла в житловій кімнаті. Такі меблі придатні для тимчасового «сидіння» в будинках відпочинку, терасах, дачах тощо (рис. 8.10, г). Вільно підвішена «кишеня», завантажена масою тіла, часто спричиняє нездорове викривлення хребта, стимулюючи незручність.
Пошуки меблів для сидіння, які б відповідали потребам більшості людей, тривають. В багатьох країнах поширене таке дизайн-конструкторське рішення (в основному для спеціалізованих меблів): мобільні крісла з поворотним сидінням і регульованим кутом його нахилу та регулюванням його висоти і нахилу спинки. Ці вимоги задовольняються повністю за допомогою спеціальних механізмів, але це має бути в межах функціонального зв’язку з робочою поверхнею.
Такими меблями треба користуватися вміло, враховуючи антропометричні дані людини, яка на них сидітиме. На основі теоретичних досліджень і було створено державні стандарти на функціональні розміри меблів для сидіння.
1.2. Меблі побутові. Функціональні розміри меблів для сидіння та лежання (ГОСТ 13025.2-85)
1. Стандарт поширюється на побутові меблі і встановлює функціональні розміри стільців, крісел робочих, крісел для відпочинку, диванів-ліжок, крісел-ліжок із підлокітниками або без них, табуретів, ліжок і матраців.
2. Розміри стільців і крісел робочих мають відповідати вказаним у табл. 8.1 та рисунках 8.11 і 8.12.
Таблиця 8.1
Функціональні розміри стільців та крісел робочих, мм
| Функціональні розміри | Стілець | Крісло робоче |
| Глибина сидіння, В Висота лінії перегину спинки від сидіння И | 360-450 165-200 | 400-500 165-200 |
2.1. Ширина сидіння в найширшому місці має бути не менше: 360 мм - для стільця; 400 мм - для крісел робочих.
2.2. Відстань між підлокітниками має бути не менше 420 мм. Розмір визначається на відстані 180 мм від спинки.
2.3. Радіус кривизни спинки (в плані) має бути не менше: 450 мм — звичайної; 220 мм - поперекової.
Примітка. Під звичайною розуміють спинку, горішня крайка якої розміщена над сидінням на відстані більше 320 мм. Під поперековою - спинку, горішня крайка якої розміщена над сидінням на відстані до 320 мм включно.
Рис. 8.11. Стілець Рис. 8.12. Крісло робоче
2.4. Відстань від підлоги до долішньої крайки передньої міжніжки або царги має бути не менше 300 мм.
3. Розміри диванів, крісел для відпочинку, диванів-ліжок та крісел-ліжок мають відповідати вказаним на рис. 8.13 і в табл. 8.2.
Таблиця 8.2
Функціональні розміри м’яких меблів, мм
| Функціональні розміри | Диван, крісло для відпочинку | Диван-ліжко, крісло-ліжко |
| Глибина сидіння, В | 450-600 | 500-600 |
3.1. Ширина одного посадочного місця дивана має бути не менше 500 мм.
Ширина сидіння крісла в найширшій частині має бути не менше 480 мм.
Відстань між підлокітниками або боками крісел має бути не менше 480 мм. Розмір визначається на відстані 300 мм від спинки.
Розміри спального місця мають бути не менше: 1860x700 мм - для диванів-ліжок; 1860x600 мм - для крісел-ліжок.
Рис. 8.13. Дивани, крісла для відпочинку, дивани-ліжка,
крісла-ліжка.
4 Глибину сидіння вимірюють від передньої крайки сидіння до лінії перетинання його зі спинкою або з вертикаллю, що проходить через точку перегину спинки.
5. Висоту підлокітників вимірюють від середини глибини сидіння.
6. Функціональні розміри табуретів мають відповідати вказаним на рисунках 8.14 і 8.15.
Рис. 8.14. Функціональні розміри табурета
Рис. 8.15. Функціональні розміри табурета кухонного
Примітка. В кухонному табуреті висотою 650 мм і вище має бути опора для ніг.
7. Вибір розмірів за висотою стільців, крісел робочих, табуретів та столів має здійснюватись за ГОСТ 13025.3-85.
Під час проектування столів в комплекті зі стільцями, робочими кріслами, табуретами відстань по висоті між робочою площиною столу і сидінням стільця, робочого крісла, табурету – не менш 190 мм.
У столах, що трансформуються, при здвоєній за товщиною кришкою столу допускається збільшення відстані між робочою площиною столу і сидінням стільця або робочого крісла, табурету на товщину кришки столу.
8. Розмір ліжок і матраців до них мають відповідати вказаним в табл. 8.3. і на рис. 8.16.
Таблиця 8.3 Функціональні розміри ліжок та матраців
| Назва ліжка | Розміри матраців, мм | |
| Довжина L | Ширина В | |
| Одинарні | 1860, 1900, 1950, 2000, 2030, 2050 | (700), 800, 900 |
| Подвійні | (1100), (1200), 1400*, 1600 *, 1600 * |
* Допускається формування спального місця в подвійних ліжках з загальною основою з двох матраців шириною 700, 800, 900 мм.
Примітка. Розміри, що вказані в дужках, не рекомендуються.
Рис. 8.16. Функціональні розміри ліжок
* Розмір 120 min не поширюється на ліжка з цокольною опорою.
1.3. Меблі для підприємств громадського харчування Функціональні розміри меблів для сидіння (ГОСТ 17524.2-93)
1. Стандарт поширюється на меблі для підприємств громадського харчування і встановлює функціональні розміри стільців, ресторанних крісел із підлокітниками і без них, барних табуретів і барних крісел (окрім спеціальних замовлень).
2. Розміри стільців та крісел мають відповідати вказаним у табл. 8.4 і на рисунках 8.17 і 8.18.
Таблиця 8.4 Функціональні розміри меблів для сидіння підприємств громадського харчування, мм
| Функціональний розмір | Стілець | Крісло |
| Глибина сидіння, В Ширина сидіння: для їдалень та кафе для ресторанів Ширина виробу: для їдалень та кафе для ресторанів Висота лінії перегину спинки від сидіння к | 420-450 Не менше 380 Не менше 400 Не більше 500 Не більше 550 165-200 | 420-450 Не менше 450 Не менше 450 Не більше 630 Не більше 630 165-200 |
Радіус кривизни спинки (в плані) має бути не менше: 450 мм - звичайної; 220 мм – поперекової.
(див. розділ 2.3. Меблі побутові).
2.2. Відстань між підлокітниками має бути не менше 460 мм. Розмір визначається на відстані 180 мм від спинки.
3. Розміри барних табуретів і крісел мають відповідати вказаним на рисунках 8.19 і 8.20 і в табл. 8.5.
Таблиця 8.5
Функціональні розміри табуретів і крісел барних, мм
| Функціональний розмір | Табурет | Крісло барне |
| Глибина (діаметр) сидіння В1 | 300-360 | 320-380 |
Рис. 8.17. Стілець
Рис. 8.18. Крісло
Габаритна ширина виробу має бути не більше 460 мм. Відстань між робочою площиною полиці (стільниці) для прийняття їжі барних і кафетерних стійок і сидінням барного табурета або крісла має бути 350+400 мм. Відстань між осями стаціонарних опор барних табуретів і крісел має бути 600 мм.
3.4. Глибину сидіння вимірюють від передньої крайки сидіння до лінії перетинання його зі спинкою або з вертикаллю, що проходить через точку перегину спинки.
Рис. 8.19. Табурет барний
Рис. 8.20. Крісло барне
1.4. Функціональні розміри меблів для навчальних закладів
1.4.1. Парти (ГОСТ5994-93. ICO 5970-79)
Стандарт поширюється на парти, що призначені для обладнання I—IV класів загальноосвітніх шкіл і лікувально-виховних закладів, і встановлює їхні типи та функціональні розміри.
1. Типи
1.1. Парти мають виготовлятись одномісними або двомісними двох типів: І - з постійними параметрами; II - з регульованими параметрами.
Парти типів І і II можуть виготовлятись двох підтипів: а - з постійним нахилом робочої поверхні (кришки); б - зі змінним нахилом робочої поверхні.
2.1. Парти типу І мають виготовлятись чотирьох номерів із кольоровим маркуванням за табл. 8.6.
Таблиця 8.6
Кольорове маркування парт за номером, мм
| Номер парти | Середній ріст учнів | Група росту | Колір маркування |
| Вище 1000 до 1150 | Оранжевий | ||
| 1150 1300 | Фіолетовий | ||
| — 1300— 1450 | Жовтий | ||
| — 1450— 1600 | Червоний |
2.2. Функціональні розміри парт мають відповідати вказаним на рис. 8.21 і в табл. 8.7.
Рис. 8.21. Функціональні розміри парти для учнів І—IV класів
Таблиця 8.7
Функціональні розміри парт, мм
| Розмір | Значення для парти, номера | |||||
| Висота робочої поверхні //1; не менше Відстань від підлоги до долішньої пласті елементів, що виступають під кришкою парти біля її краю (висота простору для ніг), /і2 не менше | ||||||
| Відстань від підлоги до елементів, що виступають над колінами (висота простору для ніг, зігнутих у колінах), И2, не менше | ||||||
| Відстань від підлоги до елементів, що виступають над стопою сидячого (висота простору для протягнутих ніг), /і4, не менше | ||||||
| Глибина робочої площини ї,, не менше | ||||||
| Ширина робочої поверхні Ьг не менше: одномісна парта двомісна парта | ||||||
| Відстань між опорними елементами парти (ширина простору для ніг), Ь2, не менше: одномісна парта двомісна парта | ||||||
| Відстань від краю парти з боку сидячого до елементів, що виступають перед його колінами (глибина простору для ніг) «є менше | ||||||
| Відстань від краю парти з боку сидячого до елементів, що виступають над його стопою (глибина простору для ніг при сидінні з протягнутими ногами), із, не менше | ||||||
| Висота сидіння, /і5 | ||||||
| І либина сидіння, | ||||||
| Ширина сидіння (одного місця), Ь3, не менше | ||||||
| Висота лінії перегину спинки, ш, не більше | ||||||
| Висота долішнього краю спинки над сидінням | ||||||
| Висота горішнього краю спинки над сидінням /г7 | ||||||
| Ширина спинки (одного місця) Ь,„, не менше | ||||||
| Радіус загину переднього краю сидіння, г\ | 20-50 | 20-50 | 20-50 | 20-50 | ||
| Радіус спинки (одного місця) в плані г2 | ||||||
| Кут нахилу сидіння у бік спинки, 8, град | 0-4 | 0-4 | 0-4 | 0-4 | ||
| Кут Р, град | 95-106 | 95-106 | 95-106 | 95-106 | ||
| Відстань від крайки стола з боку сидячого до найбільш виступаючої частини спинки, £5 | ||||||
| Відстань від крайки стола з боку сидячого до | ||||||
| переднього краю сидіння, 16 | -40 | -40 | -40 | -40 | ||
2.2.1. За вимогою споживача допускається для номерів 3, 4 виготовлення одномісних парт із шириною робочої площини 700 мм і двомісних парт - 1300 мм.
2.3. Парти типу II мають регулюватися за висотою на чотири номери 1+4. Розміри Иу, И2, /г5, И7 5, і а) мають змінюватись відповідно до табл. 8.7, решта розмірів - відповідати нормам для парти № 4.
Допускається постійна висота і відстань від крайки стола з боку сидячого до найбільш виступаючої частини спинки відповідно до таких норм: Ив - 140 мм; И7 - не більше 300 мм; ї5 - 250 мм і висота лінії перегину о - не більше 180 мм.
2.4. Робоча поверхня парти підтипу а повинна мати нахил, що вказаний на кресленні. Робоча поверхня парти підтипу б має встановлюватись горизонтальною і під кутом 7°+12°. Зменшення висоти краю кришки, з боку учня, при переведенні її в нахилене положення має бути не більше 10 мм.
2.5. Нахилена кришка парти типу а може мати горизонтальну площину у вигляді вузької полички з боку, протилежного учневі. Ширина її має бути не менше 80 мм.
2.6. Ширина відкидної частини кришки, за її наявності, з боку сидячого має бути 160+180 мм.
2.7. У двомісних партах між сидіннями має бути простір розміром не менше 450х270 мм для розміщення портфелів та ранців, або пристрій для їх навішування.
2.8. Місце учня має бути обладнане заглибленням на робочій поверхні кришки для ручки і олівця розміром не менше 220*20*5 мм. Відстань від краю парти З боку сидячого до заглиблення має бути не менше 380 мм.
2.9. Знімні і висувні пюпітри, якщо ними обладнуються парти, мають розміщуватись на відстані 300+400 мм від краю з боку сидячого.
2.10. За наявності під кришкою полиці, висота ніші має бути не менше 60 мм.
2.11. Поверхня сидіння - плоска або з заглибленням - має бути не більше 10 мм на 2/3 задньої частини сидіння.
2.12. Зовнішні кути кришки і сидіння нарти мають бути пом'якшені (методом шліфування), або мати закруглення радіусом 10+30 мм.
1.4.2. Стільці учнівські
Стандарт поширюється на учнівські стільці, що використовуються в комплексі з учнівськими столами за ГОСТ 11016-93 (ICO 5970-79) для обладнання робочих місць учнів у класах і навчальних кабінетах і встановлює їхні типи та функціональні розміри.
1. Типи
Учнівські стільці мають виготовлятись двох типів: І - стільці з постійними параметрами; II - стільці з регульованими параметрами.
2. Функціональні розміри
Учнівські столи мають виготовлятись шести розмірів і з кольоровим маркуванням відповідно до табл. 8.8.
Таблиця 8.8
Функціональні розміри столів учнівських, мм
| Номер стільця | Середній ріст учня | Група росту | Колір маркування |
| Вище 1000 до 1150 | Рожевий | ||
| -»-1150-— 1300 | Фіолетовий | ||
| О LD г-Н О О сп і і | Жовтий | ||
| — 1450— 1600 | Червоний | ||
| — 16Ц0-— 1750 | Зелений | ||
| — 1750 | Голубий |
Функціональні розміри учнівських стільців мають відповідати вказаним у табл. 8.9 та на рис. 8.22.
Таблиця 8.9
Функціональні розміри стільців учнівських, мм
| Розмір | Значення для стільця, мм, номер | |||||
| Висота сидіння, /г5 | ||||||
| Ширина сидіння, Ьз | ||||||
| Ефективна глибина сидіння, г4 (допустиме від | ||||||
| хилення мінус 20) | ||||||
| Висота долішнього краю спинки над сидінням, /гй | ||||||
| Висота горішнього краю спинки над сидінням, /г7 | ||||||
| Ширина спинки, Ьі: не менше | ||||||
| Висота лінії перегину спинки, ш, не більше | ||||||
| Радіус закруглення переднього краю спинки, г. | 20- | -50 | ||||
| Кут нахилу сидіння в бік спинки, б | 0- | -4 | ||||
| Кут між сидінням та спинкою, (3 | 95+ | |||||
| Радіус спинки в плані, г?, не менше** |
* Ефективна глибина сидіння - розмір по горизонталі від переднього краю сидіння до найбільш випуклої частини спинки, що вимірюється по осі стільця і відповідною мінімальною глибиною сидіння.
** Допускається пряма спинка, що не має радіуса згину в плані.
Рис. 8.22. Функціональні розміри стільців учнівських
2.3. Поверхня сидіння може бути плоскою або мати заглиблення. Заглиблення має бути не більше 10 мм і займати задні 2/3 ефективної глибини сидіння. Найглибша частина має припадати на точку, що розміщується від переднього краю сидіння на 3/4 його ефективної глибини.
2.4. Висота сидіння И5 у стільцях типу II має регулюватися на три номери: 1-2-3 і 4-5-6.
У стільцях номерів 1-2-3 ширина сидіння Ь3, ширина спинки Ь4 мають відповідати нормам для № 3, решта розмірів - нормам для № 2. В стільцях номерів 4-5-6 ширина сидіння Ьг, і ширина спинки /?4 мають відповідати нормам для № 6, решта розмірів - нормам для № 5.
2.5. Відстань від підлоги до передньої царги або міжніжки має бути не менше
0,7 висоти сидіння стільця.
2.6. Зовнішні кути сидіння і спинки мають бути пом’якшені (методом шліфування), або в плані мати закруглення радіусом 10+30 мм.
1.4.3. Столи учнівські
Стандарт поширюється на столи учнівські, що використовуються в комплексі зі стільцями учнівськими за ГОСТ 11015-93 (ІСО 5970-79) для обладнання робочих місць у класах і навчальних кабінетах, і встановлює їхні типи і функціональні розміри.
1. Типи
Учнівські столи мають виготовлятись одномісними або двомісними двох типів: І - столи з постійними параметрами; II - столи з регульованими параметрами.
2. Функціональні розміри
Учнівські столи мають виготовлятись шести номерів і з кольоровим маркуванням відповідно до табл. 8.10.
Таблиця 8.10
Кольорове маркування столів учнівських за номерами
| Номер стола | Середній ріст учня | Група росту | Колір маркування |
| Вище 1000 до 1150 | Рожевий | ||
| -—1150-”- 1300 | Фіолетовий | ||
| -—1300-— 1450 | Жовтий | ||
| — 1450—1600 | Червоний | ||
| — 1600— 1750 | Зелений | ||
| л | — 1750 | Голубий |
Функціональні розміри учнівських столів мають відповідати вказаним у табл. 8.11 і на рис. 8.23.
Таблиця 8.11
Функціональні розміри столів учнівських
| Назва розмірів | Значення для стола, мм, номер | |||||
| Висота робочої площини Ир не менше Відстань від підлоги до долішньої пласті елементів, що виступають під кришкою стола біля її краю (висота простору для ніг), /г2, не менше | ||||||
| Відстань від підлоги до елементів, що виступають над стопою сидячого (висота простору для ніг, зігнутих у колінах), ку не менше | ||||||
| Відстань від підлоги до елементів, що виступають над колінами сидячого (висота простору для протягнутих ніг), /г4, не менше | ||||||
| Глибина робочої площини , не менше | ||||||
| Ширина робочої площини Ьу не менше: одномісний стіл двомісний стіл | ||||||
| Відстань між опорними елементами стола на одне місце (ширина простору для ніг), /?2, не менше | ||||||
| Відстань від краю стола з боку сидячого до елементів, що виступають перед його колінами (глибина простору для ніг), ^ не менше | ||||||
| Відстань від краю стола з боку сидячого до елементів, що виступають перед його стопами (глибина простору для ніг при сидінні з протягнутими ногами), £3, не менше |
Рис. 8.23. Функціональні розміри столів учнівських
Рис. 8.25. Функціональні розміри секретерів.
3. Відстані, під підлоги до робочої площини для виконання машинописних робіт - клавіатури комп’ютера та іншої організаційної техніки має бути не менше 680 мм.
4. Винос стільниці (відкидних дверей тощо) секретера Ь - не менше 250 мм (рис. 8.25).
5. При проектуванні письмових столів у комплекті зі стільцями або робочими кріслами відстань по висоті між робочою площиною стола і сидінням стільця або робочого крісла має бути 290 + 310 мм, між долішньою крайкою підстілля і сидінням стільця або робочого крісла - не менше 190 мм.
6. Розміри робочої площини столів і секретерів мають відповідати вказаним на рис. 8.26 і в табл. 8.12.
7. Внутрішні розміри (в плані) шухляд і напівшухляд для паперу та письмового приладдя мають відповідати вказаним на рис. 8.27.
Рис. 8.26.
Розміри
робочої
поверхні
Рис. 8.27. Внутрішні розміри у плані
| Назва виробу | Розміри робочої поверхні, мм, | не менше | |
| в | |||
| Столи письмові | |||
| Секретери |
1.6. Меблі побутові. Функціональні розміри обідніос столів (ГОСТ 130.25.5-81)*
1. Стандарт поширюється на побутові меблі і встановлює функціональні розміри обідніх столів.
2. Розміри обідніх столів мають відповідати вказаним на рис. 8.28. Розміри стільниці визначаються залежно від кількості посадочних місць. Кількість посадочних місць п для круглих столів або закруглених його частин визначається за формулою п = кІІ/ЗОО, де Іі - радіус закруглення стола, мм.
* До стандарту внесено деякі зміни у зв’язку з застарілими даними.
Рис. 8.28. Функціональні розміри столів обідніх
3. Функціональні розміри шухляд та відділень, що призначені для зберігання столових приборів і столової білизни (для кухонних столів), мають відповідати вимогам ГОСТ 13025.1-85 «Функціональні розміри відділень для зберігання», п. 4.1 (див. частину 1 цього посібника, с. 331).
4. Відстань по висоті між робочою площиною стола та сидінням має бути 290-310 мм; між долішньою крайкою підстілля і сидінням - не менше 290 мм. Вибір розмірів столів по висоті і сидінь (табуретів, стільців, лавок тощо) має здійснюватись за дотримання вказаних вимог.
1.7. Меблі для глядацьких залів Крісла і стільці (ГОСТ 16855-81)*
1. Стандарт поширюється на меблі для глядацьких залів і встановлює типи й основні розміри стаціонарних крісел із відкидними сидіннями, що призначені для обладнання глядацьких залів театрів, кінотеатрів, концертних залів, клубів і цирків, і трансформованих крісел і стільців, що призначені для залів універсального використання.
Стандарт не поширюється на меблі для глядацьких залів, що виготовляються за спеціальними замовленнями.
2. За конструкцією сидіння і спинки можуть бути І+ІУ категорії м’якості або жорсткими та еластичними (табл. 8.13).
Таблиця 8.13
Категорії м’якості сидінь та спинок
| Категорія м’якості | Характер м'якості | Вид основи | Товщина настилу, мм |
| І | М’яке | Еластична | 50*60 |
| II | М’яке | Гнучка | 40 *50 |
| III | Напівм’яке | Еластична | 20*30 |
| IV | Напівжорстке | Жорстка | До 20 |
| - | Жорстке | Жорстка | Без настилу |
3. Спинка жорстких і напівм’яких крісел і стільців повинна мати радіус кривизни г (рисунки 8.29 і 8.30), не менше: 500 мм - для спинки звичайної; 300 мм - для спинки поперекової (трансформованих крісел і стільців).
За наявності прогину сидіння радіус кривизни Я (рисунки 8.29 і 8.30) має бути не менше: 1500 мм - для жорстких і еластичних крісел та стільців; 1300 мм — для напівжорстких крісел і стільців.
4. Вісь обертання м’яких і напівм’яких крісел і стільців з відкидним сидіннями має бути розміщена на відстані не менше 2/3, а для напівжорстких і жорстких - не менше 3/5 глибини відкидної в плані частини сидіння від його переднього краю.
5. Основні розміри стаціонарних крісел мають відповідати нормам, що вказані на рисунках 8.29 і 8.30 і в табл. 8.14.
* До стандарту внесено деякі зміни у зв’язку з застарілими даними.
Рис. 8.29.
Основні розміри крісел ДЛЯ глядацьких залів. Рисунок не встановлює конструкції і форми виробу
Рис. 8.30. Основні розміри стільців для глядацьких залів. Рисунок не встановлює конструкції та форми виробу
| Норми для, мм | |||
| Назва розмірів | Крісел стаціонарних | Для трансформованих | |
| крісел | стільців | ||
| Ширина виробу в осях, В | |||
| Ширина сидіння Ь, не менше | |||
| Ширина підлокітника Ь\, не більше | - | ||
| Глибина виробу і., не більше: | |||
| за піднятого сидіння | |||
| за невідкидного сидіння | - | ||
| Глибина сидіння 1 | 400 -5- 450 | 400-450 | 380-430 |
| Загальна висота виробу, Н: | |||
| за звичайної спинки | 750-850 | 750+850 | 750-850 |
| за поперекової спинки | - | 700-750 | 700-750 |
| Висота сидіння від підлоги /і | 420-440 | 400-430 | 400-430 |
| Висота локітника над сидінням | 180-230 | 180-230 | - |
| Кут між сидінням і спинкою а, град. | |||
| Кут нахилу спинки (3, град. | 154-17 | 14-16 | 12-14 |
Примітки:
1. Крісла для цирків повинні мати загальну висоту Н 800- 1000 мм.
2. При висоті сходів підйому амфітеатру більше 300 мм висота крісел і стільців може бути доведена до 1000 мм, при цьому спинка в своїй горішній частині має змінювати кут нахилу в бік наближення до вертикалі.
3. Висоту локітників вимірюють від середини глибини сидіння.
4. Для трансформованих, що окремо стоять, крісел і стільців розмір В означає габаритну ширину виробу.
6. Граничні відхилення від основних габаритних розмірів виробів, що вказані в стандарті, не повинні перевищувати ±3 мм.
7. Художнє рішення, конструкція, а також розміри меблів, що не встановлені цим стандартом, мають відповідати технічній документації і зразкам-еталонам, що затверджені у встановленому порядку.
ДОДАТОК2
Вибіркові витяги з ЄСКД
2.1. Умовні зображення і позначення швів зварювальних з’єднань
Державний стандарт (ГОСТ 2.312-72) встановлює умовні зображення і позначення швів зварювальних з’єднань на кресленнях виробів усіх галузей промисловості.
2.1.1. Зображення швів зварювальних з’єднань
Шов зварювального з’єднання, незалежно від способу зварювання, зображують: видимою - суцільною основною лінією 5 0,6 +1,5 мм, рис. 8.31, а, б; невидимою - штриховою лінією (/'з "'■/'2). Рис- 8.31, в.
Рис. 8.31. Зображення швів зварювальних з’єднань
Видиму зварювальну одиничну точку, незалежно від виду зварювання, зображують знаком +, який виконують суцільною основною лінією (рис. 8.32, а). Від зображення шва або одиночної точки проводять лінію-виноску, що закінчується односторонньою стрілкою. Нестандартний шов (шов, розміри конструктивних елементів якого стандартом не встановлюються) показують із нанесенням розмірів конструктивних елементів, необхідних для його виконання за цим кресленням (рис. 8.32, в).
Рис. 8.32. Зображення зварювальної точки і нестандартного шва: а - зварювальні точки, б - знак позначення, в - нестандартний шов
Допоміжні знаки, за умовного зображення шва, виконують суцільними тонкими лініями однакової висоти з цифрами, що входять у позначення шва.
На рис. 8.33 показано допоміжні знаки для позначення зварювальних швів, що мають місце в конструюванні меблів. Позначення зварювального шва має виконуватись відповідно до державного стандарту і наноситься на поличку лінії-виноски. У технічних вимогах креслення має бути вказано спосіб зварювання, якщо шов нестандартний. Умовне зображення швів зварювальних зєднань подано на рис. 8.33.
Рис. 8.35. Приклади умовних позначень швів зварювальних з’єднань
2.2. Умовні зображення і позначення нероз ’ємних з ’єднань
Умовні зображення і позначення на кресленнях з’єднань, що виконуються клепанням, склеюванням, зшиванням і металічними клямрами (скобами), - за ГОСТ 2.313-82.
2.2.1. З’єднання клепані
Якщо виріб (виносний елемент), зображений на кресленні, має низку однакових з’єднань з заклепками одного і того самого типу і однакового розміру, то заклепки, що входять до з’єднання, показують умовно в одному-двох місцях кожного з’єднання (рис. 8.36, а). Якщо на кресленні необхідно показати декілька
Рис. 8.36.
Зображення заклепок на складальних одиницях
груп заклепок різних типів та розмірів, то рекомендують однакові заклепки позначати одним і тим самим умовним знаком (рис. 8.36, б), або однаковими буквами, в. Приклади умовного зображення з’єднань за допомогою заклепок наведено на рис. 8.37.
Рис. 8.37. Приклади умовного зображення з’єднань заклепками
2.2.2. З’єднання клейові
У з’єднаннях, що отримують склеюванням, місце з’єднання елементів зображують суцільною лінією товщиною 2в (рис. 8.38). Для позначення клеєного з’єднання на кресленнях використовують умовний знак, який наносять на лінії-ви- носці суцільною основною лінією (рис. 8.38, а, б). Шви, що виконуються по замкнутій лінії, позначають колом діаметром від 3 до 5 мм, тонкою лінією (рис. 8.38, в). Шви, що обмежені відповідною ділянкою, наприклад смуги, позначають як на рис. 8.38, г. Про використання клею у відповідних технічних умовах зазначають у технічних вимогах креслення (примітках), приміром: «Клей ПВА ДСТУ...». За необхідності в цьому ж пункті технічних вимог зазначають вимоги до якості шва.
При личкуванні деталей та складальних одиниць шпоном (будь-яким) клейові шви в малому масштабі (1:5 і менше) не показують.
Рис. 8.38. Позначення клеєвого шва на кресленнях
2.2.3. З’єднання зшивні
З’єднання, що отримують зшиванням, зображують на кресленнях тонкою суцільною лінією і позначають умовним знаком, виконаним суцільною основною лінією і нанесеним на лінії-виносці (рис. 8.39).
Рис. 8.39.
Зображення з’єднань, що отримують зшиванням: а - звичайний шов, 6 - вшивання шнура (декорування)
Позначення матеріалу (ниток і т. п.) за відповідним стандартом або технічними умовами, а також за необхідності відомостей, що характеризують шов, в тому числі кількість ниток і розмір стіжка, подають у технічних вимогах креслення.
Посилання на номер пункту розміщують на поличці лінії-виноски, проведеної від зображення шва. Якщо з’єднання має декілька рядів швів, то на кресленні зображують тільки один шов, розміщений ближче до краю. Кількість швів і відстань між ними вказують під поличкою лінії-виноски.
2.2.4. З’єднання, що виконують металевими клямрами
З’єднання, що отримують за допомогою металевих клямр (скоб), необхідно позначати умовним знаком ], виконаним суцільною основною лінією і нанесеним на лінії-виносці для з’єднань, що виконуються в наладку. Лінія-виноска під- нодиться до з’єднання з боку розміщення клямр. При зображенні ряду металевих клямр, показують тільки крайні клямри, що з’єднуються між собою суцільною тонкою лінією.
З’єднання, що виконані по замкнутій лінії, позначають аналогічно. Додаткові відомості, що характеризують з’єднання, наприклад, параметри клямр і відстані між ними, подають за необхідності в технічних вимогах креслення.
Приклади зображення та позначення з’єднань, виконаних металевими клямрами, наведено на рис. 8.40.
Рис. 8.40. Зображення та позначення з’єднань, виконаних металевими клямрами