Всмоктування в травному тракті.
Лекція №11
Тема:ФІЗІОЛОГІЯ обміну речовин. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ.
дисципліниФізіологія
Спеціальність5.12010102 Сестринська справа
План
1. Загальна характеристика процесу всмоктування:
2. Особливості всмоктування органічних та неорганічних речовин:
3. Особливості температури тіла людини
4. Особливості температури тіла людини
5. Особливості температури тіла людини
Зміст
ВСМОКТУВАННЯ В ТРАВНОМУ ТРАКТІ.
1. Загальна характеристика процесу всмоктування:
а) визначення поняття "всмоктування";
Під всмоктуванням у травному каналі розуміють перехід речовин із порожнин цього каналу у внутрішнє середовище організму, тобто в кров або лімфу.
б) основні типи транспорту поживних речовин у внутрішнє середовище організму;
Всмоктування відбувається завдяки пасивному транспорту речовин без затрат енергії (дифузія, осмос, фільтрація) і активному - з її витратами. Звичайно домінує один або кілька механізмів всмоктування.
в) всмоктування в ротовій порожнині та шлунку;
Слизовою оболонкою рота всмоктуються переважно деякі лікарські препарати (валідол, нітрогліцерин тощо) і вже через кілька хвилин викликають ефект. Дуже швидко (протягом секунд) тут всмоктуються деякі високотоксичні речовини, наприклад синильна кислота та її солі.
У шлунку всмоктуються алкоголь і невелика кількість інших речовин. У товстій кишці всмоктується вода і завершується всмоктування невеликої кількості продуктів гідролізу вуглеводів, білків та жирів. Завдяки цьому можуть всмоктуватись компоненти, які входять до складу живильних клізм (глюкоза, вітаміни, вода та ін.)
г) всмоктування в кишках;
Всмоктування відбувається в основному в тонкій кишці, яка має довжину близько 3 м (дванадцятипала — приблизно 30 см, порожня - 120 см, клубова - 130 см). Переважно речовини всмоктуються в порожній кишці, а клубова кишка є резервною зоною. Завдяки складкам, ворсинкам і мікроворсинкам загальна поверхня, на якій відбувається всмоктування, значно більша (в 600 разів) від поверхні тонкої кишки і становить близько 200 м2. .
Структурною основою всмоктування є ворсинка, вкрита ентероцитами, мембрана яких забезпечує заключний мембранний гідроліз поживних речовин та початкові етапи всмоктування.
Кожна ворсинка має артеріолу, яка розгалужується на капіляри, вену, лімфатичну судину та гладком'язові клітини (завдяки ним ворсинки періодично скорочуються).
Протягом доби всмоктується кілька сотень грамів вуглеводів, близько 100 г жиру, 50-100 г білків, 7-8 л води, до 100 г різних електролітів. Але потенційні можливості всмоктування значно більші: може всмоктуватись кілька кілограмів вуглеводів, до 1 кг жиру, 0,7 кг білків, близько 20 л води
д) методи вивчення всмоктування;
Велика роль у процесах всмоктування належить інтенсивності кровотоку. Якщо до їди через слизову оболонку тонкої кишки протікало близько 200 мл крові за 1 хв, то в процесі травлення кровотік зростає до 500—600 мл за 1 хв. Завдяки цьому ентероцити забезпечуються енергією для активних процесів всмоктування, постійно підтримується градієнт кожної речовини між вмістом ворсинок і кров'ю. Одні речовини всмоктуються активно в ентероцит, а потім пасивно - в міжклітинну рідину і кров, інші проходять по проміжках між ентероцитами. Певне значення для переходу речовин через ентероцит має їх розчинність у ліпідах мембран.
Сполуки, які всмоктались у шлунку та тонкій кишці, відтікають через портальну вену в печінку і лише потім потрапляють у загальний кровообіг. Лише від слизової оболонки рота та від прямої кишки речовини відразу надходять у загальне русло, обминаючи печінку. Сюди ж вливається й лімфа, теж минаючи печінку.
е) регуляція всмоктування.
2. Особливості всмоктування органічних та неорганічних речовин:
а) води і мінеральних солей;
До органів травлення щодоби надходить близько 10 л води: 2-З л з їжою, від 6 до 7 л - з травними соками. З калом же виділяється лише 100-150 мл її. Основна маса води всмоктується у тонкій кишці. Незначна кількість води всмоктується у шлунку та товстій кишці.
Вода всмоктується переважно у верхніх відділах тонкої кишки завдяки осмосу, якщо осмотичний тиск хімусу нижчий, ніж плазми крові. Вода легко проникає через бар'єр за осмотичним градієнтом. А якщо у дванадцятипалій кишці міститься гіперосмотичний хімус, то вода з крові надходить сюди. Всмоктування вуглеводів, амінокислот, особливо мінеральних солей сприяє одночасному всмоктуванню води
Вирішальна роль у перенесенні води через мембрани і міжклітинні проміжки належить іонам Na+ і Сl-.
б) продуктів гідролізу білків;
Продукти гідролізу білків всмоктуються у вигляді вільних амінокислот, дипептидів та трипептидів.
Швидкість всмоктування різних амінокислот різна. Так, найшвидше всмоктуються аргінін, метіонін, лейцин, а дещо повільніше - аланін, серин, глутамінова кислота. L-форми амінокислот всмоктуються активніше, ніж D-форми.
в) продуктів гідролізу вуглеводів;
Вуглеводи всмоктуються у вигляді моносахаридів. Найактивніше всмоктуються глюкоза і галактоза, їх всмоктування забезпечується тісно пов'язаним із Na+ трансмембранним транспортом. У різних відділах тонкої кишки швидкість всмоктування глюкози неоднакова. У порожній кишці вона у 3 рази вища, ніж у клубовій. Деякі амінокислоти гальмують всмоктування глюкози, а глюкокортикоїди, тироксин, інсулін, серотонін посилюють його. Гістамін і соматостатин гальмують всмоктування. Парасимпатичні нерви стимулюють, а симпатичні гальмують цей процес.
г) продуктів гідролізу жирів.
Жири всмоктуються в проксимальних відділах тонкої кишки. Продукти гідролізу жиру - жирні кислоти, моногліцериди, фосфоліпіди, холестерин - утворюють разом із солями жовчних кислот у порожнині кишки міцели діаметром близько 3 нм. Гідрофобне ядро міцели оточене зовні гідрофільною оболонкою із солей жовчних кислот. Коли міцела контактує з апікальною мембраною ентероцита, солі жовчнихкислот залишають міцелу, виконавши транспортну роль. Без жовчних кислот всмоктується лише 50-60 % жирів.
Коротколанцюгові жирні кислоти краще розчиняються у воді і всмоктуються в кров. На них припадає 10-20 % жиру, що всмоктався.
Секретин, ХТЦ-ПЗ, гормони кори надниркових, щитовидної залоз, гіпофіза посилюють всмоктування жиру. Парасимпатичні нерви стимулюють, а симпатичні гальмують цей процес. Всмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, Е, К) зв'язане із всмоктуванням жирів.