Розвиток ритмічності рухових дій в аеробіці

У практиці оздоровчої аеробіки для більш ефективної діяльності потрібен складний і різноманітний комплекс перцептивно-інтелектуальних і емоційних якостей, пов’язаних з виконанням складних координаційних рухових дій у поєднанні із змінами ритму та характером музичного супроводу, що вимагає прийняття творчих рішень; екстраполяції нових форм рухів; конструювання моторних програм на базі окремих структурних елементів. Тому розвиток ритмічності для тих, хто займається оздоровчою аеробікою, набуває особливого значення. При досягненні необхідного ступеня сформованості цієї координації відвідувачі краще розуміють закономірності побудови елементів рухового акту, логічну схему окремих рухів і всієї комбінації в цілому, у процесі занять створюється музично-ритмічний образ цілісної рухової дії.

Специфіка оздоровчої аеробіки потребує постійного запам’ятовування великого обсягу складних рухових дій, оперування набутими навичками, оптимального співвідношення рухових і вегетативних функцій, високого рівня розвитку комплексу рухливо-координаційних властивостей. Рухова діяльність в оздоровчій аеробіці має танцювальне спрямування, характеризується різноманітністю використовуваних засобів, що в цілому зумовлюють різновиди та вияви ритмічності в оздоровчій аеробіці.

У цьому виді рухової активності виділяють наступні різновиди і вияви ритмічності:

- ритмічність базових кроків;

- ритмічність танцювальних кроків;

- ритмічність в елементах статичної і динамічної рівноваги;

- ритмічність у статично-динамічних вправах;

- ритмічність у стрибках і в стрибкових вправах;

- ритмічність колективних дій;

- індивідуальний ритм.

Ритмічність базових кроків характеризується пропорційним виконанням окремих складників відповідно до всього аеробного з’єднання в цілому; чітким збігом музичного і рухового ритму; збереженням і передачею ритмічної структури всієї комбінації, зовнішнього малюнку руху. Ритмічність базових кроків зумовлена рівнем фізичної підготовки тих, хто займається, та ступенем засвоєння ними техніки базових кроків. Базові кроки в аеробному комплексі розглядають як комбінації, що включають окремі способи пересування та різні варіанти танцювальних кроків. Основою базових кроків є різновиди ходьби, бігу, стрибків, випадів, махових рухів.

Ритмічність танцювальних кроків зумовлена багажем різних рухових навичок і вмінь, рівнем фізичної підготовленості, природнім володінням позою, музичністю, залежить від рівня розвитку комплексу аналізаторів, які контролюють просторово-часові та силові параметри рухів.

Виразність танцювальних рухів визначається положенням тіла, ніг, рук; точною і стійкою рівновагою; з’єднаним і м’яким виконанням рухів, чіткою лінією переміщення; високою технікою стрибків, елегантними поворотами та обертаннями.

Елементи, запозичені зі сфери танців, в аеробіці здебільшого переформовують для того, щоб надати їм потрібну динамічність і цілісність. Під динамічністю розуміють виконання рухів з різною напругою. Цілісність і динамічність рухів при правильному виборі та використанні музики створюють особливий стиль аеробних танцювальних комбінацій.

Ритмічність в елементах статичної і динамічної рівноваги характеризується чергуванням кількох фаз рухової дії, виконуваних у певній послідовності, що й визначає специфіку ритму: поступове збільшення м’язових зусиль, максимальний її вияв з поступовим зниженням. Виконання поворотів та обертань потребують від тих, хто займається, гарної координації рухів, добре розвинутого відчуття балансу, чіткості переміщень окремих ланок тіла, впевненого орієнтування в просторі, володіння достатньою гнучкістю в суглобах і силою м’язів тулуба та ніг.

Ритмічність у статично-динамічних вправах зумовлена рівнем міжм’язової координації, співвідношенням і пропорційністю напруження та розслаблення окремих м’язових груп у цілісному руховому акті, швидкістю переходу однієї і тієї ж м’язової групи із стану напруження у стан розслаблення. Спільний темп і ритм м’язових скорочень, поєднаний з диханням, витриманий ритмічний цикл руху в цілому, протягом усього часу виконання силової серії, дозволяє реалізувати цільову спрямованість оздоровчих занять.

Ритмічність у стрибках і в стрибкових вправах зумовлена особливостями виконання ациклічних вправ, специфікою аеробних програм, де вправи виконують у різноманітних комбінаціях і кожний наступний рух виходить з попереднього, а кінцеве положення першого елементу є вихідним для іншого. Виконанню стрибків і стрибкових вправ притаманний специфічний розподіл зусиль: чергування окремих рухових актів, що відрізняються один від одного тривалістю та величиною прикладених м’язових зусиль, які виконуються з поступовим зростанням фізичного навантаження, максимальним виявом зусиль протягом заданого часу і поступовим її зниженням.

В оздоровчій аеробіці практикують групові показові виступи, видовищність яких визначається рівнем розвитку особливого різновиду ритмічності – колективного ритму. Цей різновид характеризується досягненням повної єдності дії усіх членів команди, здатністю до чіткого сприйняття і відтворення рухових дій за їхніми просторовими, часовими та силовими параметрами. Основні складники колективного ритму – являється єдність, співвідношення і пропорційність дій тих, хто виступає.

Аеробні композиції включають елементи статичної і динамічної рівноваги, комбінації базових і танцювальних кроків, різного напрямку рухів, побудовані на зміні темпових характеристик і постійному перерозподілі м’язових зусиль. Це потребує високих вимог до вдосконалення проприцептивної чутливості і всієї системи аналізаторів, їхньої взаємодії, розвитку емоційної сфери, що обумовлює рівень сформованості естетичного компоненту. Формування колективного ритму є складним процесом, результати якого визначаються єдністю створеного загального емоційного зоро-рухового образу з доцільним поєднанням відтворення всіх основних параметрів і структурних особливостей рухового ритму аеробної композиції у співвідношенні з характером музичного супроводу.

Індивідуальний ритм характеризується особливим стилем виконання аеробних вправ, що надає рухам виразності, закінченості; розвиненим музично-ритмічним відчуттям. Він має спадково-генетичну зумовленість, пов’язаний із функціональними можливостями нервової системи, психоемоційним станом, рівнем фізичної підготовленості та ступенем розвитку базових координаційних рухів. Індивідуальний ритм висуває високі вимоги щодо розвитку рухової пам’яті: потребує запам’ятовування великого обсягу складних рухових дій і особливостей їхнього виконання, передачі динамічних характеристик рухів у співвідношенні з музикою.

Взагалі ритмічність в оздоровчій аеробіці має багато різновидів і виявів, зумовлених великою кількістю складних рухових дій, що виконуються у співвідношенні з характером музичного супроводу, який потребує прийняття творчих рішень, екстраполяцій нових форм рухів, конструювання нових моторних програм. Кожному різновидові ритмічності притаманні свої специфічні якісні та кількісні критерії оцінки, які взаємно доповнюють один одного, дозволяють об’єктивно оцінювати показники темпів приросту ритмічності.