Спорт для всіх у Німеччині

У середині 50-х років минулого століття у цій державі лише один із десяти співгромадян займався спортом. Це були в основному молоді люди, переважно юнаки і чоловіки. Як відзначає E. Dienstl, два покоління тому заняття спортом з оздоровчою метою вважались в Німеччині абсурдною ідеєю. Завдяки ж концепції спорту для всіх за останні пів століття у декілька разів зросла кількість населення Німеччини, яке охоплено заняттями спортом. Зараз майже 30 % громадян різних вікових груп та соціального положення беруть активну участь у спортивній діяльності (найбільш популярні види – плавання, ходьба, біг підтюпцем, велоспорт, фітнес, боулінг, футбол, теніс). Домінуючим мотивом занять є забезпечення активного, повноцінного дозвілля та зміцнення здоров’я. Приблизно третина з осіб, які займаються спортом, здійснюють це самостійно. Спортивні клуби охоплюють три четвертих громадян, які надають перевагу груповим формам спортивної діяльності, а решту – прибуткові спортивні організації.

Німецький шлях до спорту для всіх базується на п’яти принципах: відкритості; різноманітності; порівнянності; публічності; співробітництва.

Принцип відкритості передбачає забезпечення доступності спортивної діяльності для широких верств населення, залучення до неї без примусу і будь-якого тиску. Основний акцент робиться на користі рухової активності для здоров’я, пізнання свого тіла, знайомства з новими людьми. Заклики і спортивні компанії під гаслом «Будьте здорові», «Не старійте разом зі спортом», «Чому би не зайнятися знову плаванням?», «Грайте знову», «Спорт – це добре для Німеччини», «Інтеграція через спорт» та інші набули великої популярності. Така відкритість спорту забезпечує постійне зростання чисельності та підвищення ефективності діяльності Німецького спортивного союзу і його асоційованих членів. Цей союз є однією з найбільших спортивних асоціацій у світі, оскільки налічує понад 27 мільйонів членів у 90 тисячах клубів, половина з яких спеціалізуються на спорті для всіх.

Для залучення бажаючих займатися спортом у клубах розповсюджуються так звані «карти знайомств» (Einladungskarten) під гаслом «Приведи з собою ще одного друга» (Bring einen mit). Опитування підтверджує, що це ефективний спосіб залучення населення до організованої рухової активності.

Уже тривалий час для підвищення привабливості та престижності спортивних занять використовують золоті, срібні та бронзові значки Німецького спортивного союзу. Щорічно більше 750 тисяч німців здають нормативи для одержання цих значків.

Все більшої популярності в Німеччині набувають «фітнес-студії», які працюють на комерційній основі. Вік 60 % їх учасників це – молодь у віці 19-30 років. Терміни перебування у цих студіях коротші, ніж у громадських організаціях фізкультурно-спортивної спрямованості. В середньому 40 % учасників студій протягом року вибувають з них, а згодом більше половини знову повертається. Кожна окрема «Фітнес-студія” охоплює майже 300 осіб.

За результатами дослідження Німецької компанії дозвілля встановлено, що вільний час (включаючи вихідні дні та відпустку) пересічного німця складає щорічно 2457 годин, а робочий – 1600 годин. Серед популярних видів діяльності під час дозвілля в Німеччині відзначають такі активні форми відпочинку: поїздки на велосипеді (55,3 %), робота в саду (43,5 %), ходьба (41,9 %), участь у спортивних заходах (40,5 %), катання на лижах (20,1 %).

Принцип різноманітності. Розвиток спорту для всіх потребує постійного пошуку нових видів рухової активності. За останні 50 років у Німеччині вдвічі збільшилась їх кількість. Вказаний принцип лежить в основі популярних змагань, ігор оздоровчого характеру, відомих під назвою «Challenge Day», які щорічно проводяться серед міст Німеччини.

Принцип порівнянності. У спорті вищих досягнень молоді люди виборюють очки, демонструють максимальні результати на регіональних, національних і міжнародних змаганнях, стають відомими як переможці або як переможені. У спорті для всіх використовується комплекс показників з урахуваннях різних фізичних можливостей його учасників.

Принцип публічності. В Німеччині останні десятиріччя вулиці і майдани почали широко використовувати для масового спорту. Це привело до створення та популяризації ігрових фестивалів. Перший з таких фестивалів відбувся в 1978 році у центральному парку міста Ессена, в якому взяло участь більше 20 тисяч городян. Зараз «Фестивалі спорту» на міських майданах, вулицях, у парках та в інших місцях відпочинку населення включаються в календарі масових спортивних заходів практично усіх міст Німеччини. Німецький спортивний союз є першою великою організацією, яка ще з 1970 року використовує можливості реклами в неприбуткових цілях через безоплатне розповсюдження плакатів, оголошень, популярної інформації про здоровий спосіб життя та соціальні цінності рухової активності. Це дозволило перетворити спорт для всіх в унікальний соціальний феномен. Вартість рекламних послуг, наданих за рахунок спонсорства та пожертвувань, починаючи з першої компанії по сьогодення оцінюється експертами більше як у 350 мільйонів євро.

Масовий спорт в Німеччині має позитивний вплив на економіку. W. Weber, C. Schnieder, B. Horak вказують, що 1,4 % загального національного продукту в Німеччині надходить зі спорту в якому, до речі, задіяно біля 700 тисяч працівників. У свою чергу на спорт спрямовується півтора відсотка державного бюджету і три відсотка регіональних бюджетів. Розмір сприяння спорту на базовому рівні складає, як правило, від 2 до 8 % загального комунального бюджету. Частка індивідуальних витрат на спорт є відносно сталою величиною і становить 2–3 % загальних доходів громадян. В розвиток цієї думки W. Baumann констатує, що «приватне споживання у сфері спорту в Німеччині майже у чотири рази більше ніж державні витрати на спорт». Основним спонсором загальнонімецьких оздоровчих програм з використанням засобів організованої рухової активності, як правило, виступають медичні каси.

У 1999-2003 рр. у рамках реалізації програми «Золотий план Сходу», що передбачав модернізацію інфраструктури для масового спорту нових федеральних земель, з центрального бюджету було виділено 52,1 мільйона євро.

Ключова роль у фінансуванні розвитку масового спорту в Німеччині відводиться місцевим органам влади. В структурі земельних і муніципальних бюджетів значна стаття видатків припадає на будівництво, реконструкцію та утримання спортивних споруд, які, зазвичай, безкоштовно надаються для місцевих спортивних клубів.

Принцип співробітництва. У майже 90 тисячах німецьких спортивних організацій безоплатно працює більше 3 мільйонів волонтерів. Вони відають на користь масового спорту понад 500 мільйонів годин. На оплату їх послуг необхідно було б витрачати щорічно декілька мільярдів євро. А це призвело б до суттєвого збільшення членських внесків і негативно позначилось би на масовості занять. Отже, без добровольців спорт для всіх є неможливим. В Німеччині та інших європейських країнах інтенсивно розробляються та використовуються механізми заохочення осіб, які витрачають свій час на добровільних засадах для впровадження спорту в повсякденне життя співгромадян.

Спорт для всіх залишається в Німеччині пріоритетом на наступні десятиріччя. Спостерігається тенденція до зростання кількості прихильників спорту для всіх на фоні зниження чисельності населення. Спорт у вільний час динамічно змінюється відповідно до суспільних потреб. Німецький спортивний союз весною 2002 р. розпочав реалізацію загальнонаціональної компанії «Спорт робить Німеччину кращою», яка включає такі соціальні проекти: «Спорт за здоров’я»; «Родина і спорт»; «Спорт проти насильства». Зазначена компанія має на меті сприяти: 1) об’єднанню людей різного походження; 2) поверненню громадян до активного способу життя після хвороби; 3) підготовці молодого покоління до дорослого життя; 4) покращенню якості життя людей похилого віку; 5) витривалості на шляху до успіху окремої особистості та суспільства; 6) добровільній діяльності та взаєморозумінню; 7) зміцненню сімейних традицій.

Колишній президент Федеративної Республіки Німеччини Йоханес Рау перед відкриттям компанії відзначив: «Спорт несе добро всій нашій країні, тому що він об’єднує людей і зміцнює зв’язок між молодими і старими. Спорт ще ніколи не був таким цінним як сьогодні. Німецький спортивний союз хоче доказати усім як спорт сприяє кращому життю у нашій країні. Це дуже важлива і добра справа. Тому я охоче підтримую компанію «Спорт робить Німеччину кращою». Через три роки Федеральний президент Хорст Кьохлер також відзначав важливість зазначеної компанії для зміцнення єдності держави та розвитку громадянського суспільства. Важливо, щоб спорт для всіх в Німеччині був різноманітним, успішним та захоплюючим.

Спорт для всіх у Франції

Масовий спорт визначається важливим компонентом спортивної політики Французької Республіки. Відповідно до законодавства цієї держави органи місцевої влади повинні забезпечувати розвиток спорту передусім з метою створення умов для включення кожного французького громадянина незалежно від статі, віку, здібностей і суспільного положення до рухової та спортивну діяльності – важливий фактор здоров’я, розвитку кожної людини, один з головних елементів виховання, культури і суспільного життя.

Статтею 33 Закону Французької Республіки «Про організацію та підвищення ролі у суспільстві фізичної і спортивної активності» (редакція від 8 серпня 1994 року за № 94-679) передбачено функціонування Національної ради фізичної та спортивної активності як консультативного органу, який кожних два роки подає на розгляд Міністра у справах спорту доповідь про підсумки та перспективи державної політики у сфері як масового, так і спорту вищих досягнень.

Фізична і спортивна активність населення все більше відходить від традиційних моделей, які передбачають обов’язковість змагальної практики. З точки зору муніципальної спортивної політики у Франції розрізняють два типи розвитку масового спорту – «неорганізований», коли для занять використовуються не призначені для цієї мети території населених пунктів, та «організований» спорт у вільний час на спортивних спорудах або в пристосованих місцях.

«Неорганізовані» заняття спортом характерні, передусім, для дітей та молоді, які використовують різноманітні катання (ролики, скейтборд, велосипед тощо), метання, ковзання, ігри з м’ячем, лазіння (скалами, розвалинами, по канату тощо). Дорослі практикують здебільшого два види «неорганізованих» занять – біг та їзда на велосипеді. «Організовані» заняття масовим спортом в цьому контексті характеризуються як індивідуальні, оскільки здійснюються поза спортивними клубами, асоціаціями та організаціями приватного сектора. Вони пов’язані з використанням муніципальних спортивних споруд або спеціальних місць для занять (безоплатно чи за незначну плату) – басейнів, тенісних кортів, «трас здоров’я», місць для занять скелелазінням, роликами, настільним тенісом, ігрових, легкоатлетичних і гімнастичних містечок тощо.

Організація занять спортом для всіх здійснюється головним чином в громадському секторі. У 2001 році було зареєстровано 170 тис. спортивних асоціацій, в яких нараховувалось понад 14 млн. членів. До їх діяльності залучено більше ніж 2 млн. волонтерів.

З 1980 року в Франції функціонує Асоціація «Спорт для всіх» перед якою стоять такі завдання: 1) розроблення та розповсюдження програм для спортивних клубів; 2) організація та проведення ігор і фестивалів за програмою «Спорт для всіх»; 3) проведення науково-дослідної роботи з проблем масового спорту; 4) підготовка програм активного відпочинку; 5) організація Тижня спорту для всіх; 6) проведення курсів з профілактики серцево-судинних захворювань.

Французькі муніципальні спортивні служби постійно здійснюють детальний аналіз спортивних потреб населення та забезпечують адаптацію виявлених потреб до реальних можливостей відповідних органів місцевої влади. 89 % комун, населення яких перевищує 5000 мешканців, мають спортивні служби. Розрахунок, виконаний Національною федерацією муніципальних спортивних служб, показує, що на 1 людину, яка працює у службі, припадає приблизно 1000 жителів населеного пункту. У Франції більшість комун виділяють такі пріоритети у розвитку спорту для всіх: утримання спортивних споруд, формування політики спорту для всіх, участь у профілактиці захворювань різними формами організованої рухової активності.

Впродовж останніх років у Франції все більшої популярності набуває свято спорту під девізом «Раз, два, три ... переможемо у грі», яке проводиться у двох варіантах. Перший – впродовж визначених двох днів одночасно відбуваються масові заходи практично у всіх населених пунктах Франції. Другий – проведення окремих свят різними спортивними організаціями національного або регіонального рівня. Щорічно відбувається понад 20 таких заходів під патронатом Міністерства у справах молоді та спорту Франції.

З 2004 року щорічно в одні з вихідних організовуються по всій Франції Дні сімейного спортивного дозвілля. У 2007 році – це 29–30 вересня. До їх програми включають відповідні наукові форуми, дискусії, освітні програми для батьків і дітей, розпродаж за знижками «ліцензій» спортивних асоціацій для сімейних занять тощо. Практично у кожній комуні організовуються масові спортивні заходи з різних популярних у цій місцевості видів рухової активності.

У Кодексі спорту Франції від 25 травня 2006 року чітко регламентовано процедуру проведення спортивних свят в частині отримання попереднього дозволу, страхування учасників таких заходів та забезпечення їх безпеки. Зокрема у Статті 332-5 цього кодексу зазначається, що за проникнення у місця проведення спортивного свята у нетверезому стані, або шляхом застосування сили чи обману, застосовується покарання через ув’язнення до року та сплати штрафу 15 тис. євро.

З 1999 року до 2003 року кількість громадян Франції старше 15 років залучених до спорту для всіх зросла з 42 до 45 %. Разом із цим, достатній рівень рухової активності для зміцнення здоров’я і профілактики захворювань спостерігається у 24 % французів. У Франції культивується більше 335 спортивних дисциплін, серед яких найбільшою популярністю користуються плавання, різні види велоспорту, ходьба, біг підтюпцем, аеробіка, йога, боулінг, лижні види спорту, футбол, теніс, рибальство.

Впродовж 2004–2005 рр. у Франції проведено інвентаризацію всіх спортивних споруд незалежно від підпорядкування та форм власності. На основі результатів цієї інвентаризації можна констатувати, що станом на 1 січня 2006 року у цій країні функціонувало 313557 спортивних об’єктів 179 типів. З поміж них 15 % складають спортивні майданчики різного профілю, 14 % – тенісні корти, 11 % – футбольні поля, 5 % – приміщення для «мультиспортивних» занять. 76,7 % спортивних споруд знаходиться у власності комун. Комерційною є кожна двадцята споруда, а кожна тридцята – це власність спортивних асоціацій. По 1,7–1,8 % зазначених об’єктів належить державі та регіональній владі, а також приватним особам для власних потреб без комерційного використання.

Фінансування спорту з державного бюджету складає 0,2 % його загального обсягу, а з бюджету провінцій – від 2 до 7 % та понад 5 % комунального бюджету. У 2002 році асигнування на спорт з усіх джерел (фізичні особи, бюджети усіх рівнів, підприємства) склали 26,5 млрд. євро, або 1,7 % ВНП Франції. При цьому витрати населення дорівнюють половині зазначеної суми, а держави і місцевих органів влади – 41 %. Внесок підприємств традиційно скромний – 9 %. З 1995 по 2003 рік обсяги фінансування спортивного сектору зросли у Франції на 62 %.

В 1979 році у Франції створено Національний фонд допомоги спорту (FNDS). Міністр спорту є розпорядником коштів і визначає основні напрями їх використання за поданням Ради Фонду, половина складу якої формується Національним олімпійським комітетом, а інша – центральним органом виконавчої влади з питань спорту. Надходження до FNDS забезпечуються за рахунок 2,9 % збору з продажу квитків на спортивні змагання високого рівня та 2 % від прибутків державного підприємства «Французька лотерея». З 2000 р. до зазначеного Фонду відраховується 5 % від оплати за право на телевізійну трансляцію спортивних подій високого рівня. У 2005 році FNDS розпоряджався 260 млн. євро, що в 1,3 рази більше, ніж у 2002 році. З поміж напрямів використання коштів FNDS домінуюче місце відводиться підтримці регіональних і місцевих організацій на зміцнення матеріально-технічної бази розвитку спорту.

У Франції відповідним законом від 10 січня 1991 р. заборонена реклама та спонсорство спорту відносно алкогольних напоїв. Цей закон також забороняє продаж алкогольних напоїв у місцях проведення змагань. Закон від 27 січня 1993 р. забороняє рекламу тютюнових виробів у спортивному секторі.

Президентом Франції Ніколя Сарказі у травні 2007 р. створено Міністерство здоров’я, молоді та спорту. Як зазначає Міністр Р. Бечелот-Наргені, таке поєднання охорони здоров’я і спорту в одному центральному органі виконавчої влади має дати добрий сигнал для суспільства щодо використання можливостей рухової активності для оздоровлення населення країни. Одним з пріоритетів нового міністерства визначено пошук шляхів залучення коштів від медичного страхування для розвитку спорту для всіх. З поміж головних завдань – сприяння будівництву нових спортивних споруд в комунах з урахуванням необхідності забезпечення їх рівномірного розподілу між регіонами та підвищення доступності для широких верств населення. Мета державної політики – продовження роботи зі створення умов для ліквідації відставання Франції від північних країн Європи щодо залучення співгромадян до спортивної діяльності.

Висновки.

1. Система організації та функціонування спорту для всіх у країнах з високим рівнем охоплення населення організованою руховою активністю характеризується орієнтацією на потреби та можливості людей. Зазначена система постійно адаптується до їх запитів та особливостей життєдіяльності. Залучення громадян до спорту для всіх відбувається на засадах добровільності та усвідомлення ними важливості таких занять для збереження здоров’я, активного дозвілля та загалом – покращення якості життя.

2. Головне завдання держави та місцевого самоврядування у системі спорту для всіх – це створення сприятливих умов для розвитку масового спорту (нормативно-правова база, підготовка кадрів, наукова робота, будівництво та утримання спортивних споруд, встановлення необхідних економічних та інших преференцій тощо), а безпосередня організація занять привабливими видами рухової активності – це завдання спортивних організацій різних форм власності. Основну відповідальність за розвиток спорту для всіх беруть на себе органи місцевого самоврядування.

3. У країнах з високим рівнем охоплення населення організованою руховою активністю розробляються, приймаються та реалізуються відповідні загальнонаціональні програми, які спрямовані на забезпечення доступності спортивних занять для широких верств населення на основі об’єднання зусиль усіх зацікавлених сторін.

4. У зазначених країнах здійснюється моніторинг рівня залучення громадян до спорту для всіх шляхом опитування населення. Застосовується багаторівнева шкала для відповідного оцінювання. Аналіз проводиться за результатами багаторічних спостережень.

5. Найбільш популярними видами рухової активності у вказаних країнах є ходьба, біг підтюпцем, їзда на велосипеді, плавання, аеробіка, лижні види спорту та футбол. Проте, цей показник залежить і від національних особливостей, так у Фінляндії багато громадян віддають перевагу хокею з шайбою, а у Франції та Німеччині – тенісу. З поміж характерних форм масового спорту виділяють самостійні та сімейні заняття, членство у спортивних клубах. участь у різних спортивних фестивалях та святах.

6. Високий рівень охоплення населення організованою руховою активністю обумовлений належним рівнем забезпечення спортивними майданчиками, плавальними басейнами та залами різного профілю, а також кваліфікованими кадрами і волонтерами. Через засоби масової інформації здійснюється вплив на суспільну свідомість стосовно доцільності і необхідності занять масовим спортом для різних груп населення. А в Фінляндії для громадян та їх дітей встановлені податкові заохочення до організованої рухової активності.

7. Спорт для всіх має позитивний вплив на економіку країн з високим рівнем охоплення населення організованою руховою активністю. Спортивний сектор складає 1,2–1,4 % валового національного продукту. Зниження гіподинамії дозволяє заощадити значні кошти, які витрачаються на лікування неінфекційних захворювань, що є головною причиною передчасної смерті, а з іншого боку – зберегти та підвищити рівень трудових ресурсів. Визначені характерні ознаки системи організації та функціонування спорту для всіх у Фінляндії, Німеччині та Франції – країнах з високим рівнем охоплення населення організованою руховою активністю доцільно врахувати для обґрунтування перспективних шляхів і соціальних технологій реалізації державної політики у сфері масового спорту в Україні.

Контрольні запитання та завдання

1. Розкажіть про спорт для всіх у Фінляндії.

2. Розкажіть про спорт для всіх у Німеччині.

3. Розкажіть про спорт для всіх у Франції.