Тема: Гігієнічні особливості фізичного виховання осіб різного віку

План лекції:

1. Гігієна фізичного виховання дітей та підлітків

2. Руховий режим дитини і його гігієнічна характеристика

3. Гігієна фізичного виховання в середньому та похилому віці

4. Гігієнічні принципи фізичного виховання

Література:

Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Київ, "Здоров'я", 1999. - 694 с.

Лаптев А.П., Полиевский С.А. Гигиена (учебник для институтов й техникумов физической культурі). М., "Физкультура й спорт", 1990. - 368 с.

Гончарук Е.Й. Общая гигиена. Киев, "Вища школа", 1991. - 384 с.

Гігієна фізичного виховання дітей та підлітків.Гігієнічні вимоги щодо розвитку, навчання та фізичного виховання дітей і підлітків мають свою специфіку. Найважливішими особли­востями дитячого організму є висока інтенсивність процесів об­міну, безперервний ріст та розвиток функціональних систем. Ці процеси відбуваються одночасно у взаємодії з навколишнім середовищем і регулюються центральною нервовою системою, У дітей 7—10 років (молодший шкільний вік) спостерігається висо­ка рухливість нервових процесів. Причому процеси збудження переважають над процесами гальмування. Це призводить до швидкої стомлюваності, підвищеного збудження, короткочас­ності періоду активної уваги.

Гігієнічні заходи у цей період спрямовують на: охорону ді­тей від шкідливого впливу зовнішніх чинників; створення сприятливого психічного мікроклімату; достатню рухову активність; раціональне харчування.

Класні приміщення мають бути шириною не більше ніж 6 м_г довжиною — до 8 м, щоб учні добре бачили написане на дошці та чули голос учителя.

Температура повітря залежно від кліматичних умов у клас­ній кімнаті повинна підтримуватись на рівні 17—24°С; відносна вологість — 30—60 %; швидкість руху повітря — 0,15—0,25 м·с^-1. Приміщення повинні достатньо вентилюватись (до 16 м³·год^-1 на одного учня, що сприятиме достатньому обміну повітря) та освітлюватись (не менше 150 лк на робочих столах].

Конструкція шкільних парт має відповідати державному стандарту — змінна висота стола та сидіння, нахил кришки.

Розлад функцій залоз внутрішньої секреції призводить до погіршення Для запобігання швидкій утомі, погіршенню зору і викривленню хребта багато уваги приділяють контролю за правильною посадкою. Правильна посадка має бути глибокою, тулуб — пря­мий, голова трохи нахилена вперед, між тулубом та партою від­стань 3—4 см, ноги зігнуті у кулькових та колінних суглобах під прямим кутом, ступні спираються на підлогу, передпліччя вільно лежать на столі.

У 13—18 років (середній шкільний та підлітковий вік) ще більш інтенсивно розвивається функція кори великих півкуль моз­ку та збільшуються функціональні можливості центральної нерво­вої системи. Все це створює сприятливі умови для удосконалення рухових здібностей, які у цей період активно розвиваються.

Гігієнічна освіта в цей період складається з вивчення основ анатомії, гігієни, фізіології, фізичної культури, загально корис­ної праці тощо. При цьому важливе значення надається пра­вильному чергуванню навчання та відпочинку, раціональному руховому режиму та харчуванню, вихованню правильної поста­ви та гармонійної статури.

Останнім часом спостерігається процес прискореного розвитку дітей та підлітків (акселерація). Це виявляється у прискоренні біологічних процесів, збільшенні антропометричних по­казників, ранній статевій та інтелектуальній зрілості молоді.

Вкрай недостатньо наукових даних про позитивний та негативний вплив акселерації на здоров'я дітей та підлітків. Є спостереження позитивного впливу на фізичний розвиток, більш легкого перебігу деяких захворювань, покращанню окремих психічних якостей.

Одночасно спостерігаються і випадки, що свідчать про порушення гармонійного розвитку організму при помітній акселера­ції. Зріст тіла випереджає розвиток внутрішніх органів і, най­перше, серцево-судинну систему. Це негативно впливає на стан здоров'я та працездатність. Інколи спостерігається відставання окремих психічних функцій.

У деяких підлітків спостерігаються уповільнені темпи фізичного розвитку (ретарданти). Ці явища слід враховувати при гігіє­нічному вихованні молоді. Особливо важливо правильно органі­зувати фізичне виховання.

З урахуванням вікових і статевих особливостей, стану здоров'я, ступеню фізичного розвитку та рівня фізичної підготовки дітей та підлітків поділяють на три медичних групи для занять фізичними вправами — основну, підготовчу та спеціальну.

Фізичне виховання дітей та підлітків складається з уроків фізичної культури як основної форми; факультативних занять фізичною культурою і спортом; гігієнічної гімнастики (зарядки); фізкультурних хвилинок; фізкультурних пауз; рухливих ігор та фізичних вправ на перервах; прогулянок, екскурсій, походів; загартовуючих процедур.

Для фізичного виховання у школі передбачають відповідну спортивну зону та навчально-спортивні приміщення.

Спортивна зона має бути віддалена не менш ніж на 10 м од вікон, її розміри — 5000—10 000 м².

У школах усіх типів слід передбачати легкоатлетичні, гімнастичні та спортивні ігрові майданчики. Останнім часом у серед­ніх школах будуються криті плавальні басейни.

Навчально-спортивні приміщення — це спортивні зали роздягальні, душові, туалети, кімнати для зберігання спортивних приладів та інвентарю.

Залежно від типу школи передбачають такі розміри спортивних залів: у школах на 192—624 учня — 9x18x5,4 м; на 784—1176 учнів — 12x24x6 м; на 1586—1960 учнів передбачають по два зали — 12x12x3 і 15x30x6 м.

Основні гігієнічні вимоги до навчальне-виховного процесу включають раціональну організацію навчальної роботи, правиль­не чергування розумової та фізичної праці, систематичне фізич­не виховання.

При складанні розкладу уроків на тиждень беруть до уваги, що найвища працездатність відзначається у вівторок та середу, а найнижча — у суботу. Максимум працездатності спостеріга­ється на другому та третьому уроках, а мінімум — на п'ятому та шостому.

З метою запобігання втоми уроки з фізичної культури та праці раціонально призначати для І—III класів на третіх уроках, а для учнів V—XI — на третіх або четвертих.

Протягом навчального року не рекомендується переводити учнів з першої зміни у другу, оскільки це негативно впливатиме на їх працездатність.

Важливе гігієнічне значення має раціональний режим дітей та підлітків, який передбачає: різні види діяльності у відповідні проміжки часу: чергування діяльності і відпочинку, у тому числі на свіжому повітрі; якісне регулярне харчування, повноцінний сон.

На добовий режим молоді впливає вік, побут та інші чинни­ки, але деяких умов слід дотримуватись.

Так, прокидатися, виконувати ранкову гігієнічну гімнастику, приймати їжу та лягати спати бажано в одні й ті ж години. Че­рез кожні 45 хв занять слід робити 5—10-хвилинш перерви

У режимі дня повинно передбачатись раціональне викорис­тання часу для допомоги рідним та відпочинку Час перегляду телевізійних передач має бути обмеженим — 1—2 год на день

Важливе значення в режимі дня має сон Його тривалість для дітей молодших класів повинна бути не меншою за 10—11 год, для дітей середнього шкільного віку — 9—10 год, а для під­літків — 8—9 год

Раціональне харчування дітей і підлітків залежить від віко­вих особливостей Харчування дітей І підлітків має бути чотири­разовим для тих, хто навчається у першу зміну — перший сні­данок складає 20 % добового раціону, другий сніданок — 20_Г обід — 35 І вечеря — 25 %; для тих, хто навчається у другу змі­ну — сніданок — 20, обід — 35, полудень (підвечірок) — 20, вечеря — 25 %.

Діти та підлітки потребують підвищеного вмісту в хар­човому раціоні білків І жирів Найціннішими для них є жири, що містяться у молоці та молокопродуктах. Не слід допуска­ти надмірного вживання жирів, бо це може призвести до ожиріння.

Вуглеводи забезпечують енергетичну потребу молодого організму але надмірне їх вживання неприпустиме, тому що вони пригнічують дію системи травлення і погіршують апетит.

У харчовому раціоні дітей має бути більшою ніж у дорослих кількість мінеральних речовин, таких як солі кальцію та фосфо­ру Так, у молодшому шкільному віці добова потреба кальцію становить 1100 мг, фосфору — 1650, а у підлітків — 1800 мг

Гігієна фізичного виховання осіб середнього та похилого вікуДля осіб середнього (40—60 років) та похилого віку (понад 60 років) характерним є процес старіння У різних органах І фізіологічних системах організму відбуваються патологічні зміни Спочатку уповільнюються процеси обміну речовин І зокрема окислювальні, що спричинює зниження активності тканинних ферментів та біохімічних реакцій у клітинах організму.

У середньому віці знижується еластичність стінок кровонос­них судин, звужується їх просвіт Ці зміни є передвісниками артеріосклерозу та гіпертензії Згодом погіршується скорочу­вальна здатність серцевого м'яза внаслідок збільшення з'єдну­вальної тканини І зменшення м'язових волокон

Після 40—50 років погіршується пристосовуваність судин­ного тонусу до змін кровообігу пов'язаного Із м'язовою діяль­ністю Ще більш суттєві зміни в організмі відбуваються у похи­лому віці Внаслідок значної атрофії легеневої тканини погір­шується дихальна функція І зменшується кількість споживаного кисню Слабшає опорно-руховий апарат Кістки стають тонши ми і крихкими, знижується еластичність м’язових та сполучних тканин, зменшується рухливість хребта та інших суглобів, пору­шується координація рухів.

З віком знижується збудливість та рухливість нервових про­цесів, змінюється психіка, знижується пам'ять та увага. Усе це призводить до зниження працездатності.

Серед багатьох чинників, що уповільнюють фізіологічне ста­ріння, позитивно впливають на здоров'я та сприяють довголіт­тю, найважливішим є фізичне виховання та спорт.

Фізичні вправи компенсують недостатність рухової актив­ності, підвищують обмін речовин, стійкість організму до шкідли­вих чинників навколишнього середовища тощо.

Хоча для цих вікових категорій і доступні майже всі види за­нять фізичною культурою, однак, враховуючи їхню знижену спроможність виконувати силові та тривалі фізичні навантажен­ня, спрямованість занять має бути гігієнічною, основною фор­мою — фізичні вправи оздоровчого характеру, дозування та ін­тенсивність навантажень — відповідати віку, стану здоров'я та фізичній підготовленості. Щоб забезпечити правильне дозуван­ня фізичного навантаження, осіб середнього та похилого віку поділяють на спеціальні медичні групи. Першу групу скла­дають практично здорові особи, які мають задовільну фізичну підготовленість; другу — особи, які мають відхилення у ста­ні здоров'я і фізично мало підготовлені; третю — особи з низькою адаптацією до фізичних навантажень і значними пору­шеннями здоров'я.

Для осіб середнього і, особливо, похилого віку дуже важли­вим є поступове збільшення фізичних навантажень. Слід вико­ристовувати всі види занять та вправ, особливо гімнастичних, спрямованих на підтримку гнучкості. Для профілактики відкла­дання солей та розвитку остеохондрозу дуже корисними є впра­ви для м'язів хребта, шиї та спини (згинання, розгинання, при­сідання, повороти тулуба). Значну увагу слід приділяти дихаль­ній гімнастиці з акцентом на посилений видих.

У похилому віці вправи виконують переважно у спокійному темпі, щоб забезпечити рівне, повне дихання, протипоказані вправи статичного характеру та ті, що пов'язані з затримкою дихання, напруженням та швидкими рухами. На функцію серцево-судинної та дихальної систем позитивно впливають ходьба

та біг.

Заняття фізичною культурою і спортом у похилому віці мають проводитися під наглядом лікаря та при дотриманні всіх гігієнічних вимог щодо режиму праці та відпочинку, харчу­вання, особистої гігієни та гігієни місць занять фізичними вправами. Для осіб похилого віку необхідно обмежувати повіт­ряно-сонячні ванни, а при виражених формах захворювань серцево-судинної та дихальної систем, вони взагалі протипо­казані.

Основними формами занять фізичною культурою в серед­ньому та похилому віці є ранкова гігієнічна гімнастика, ходьба, біг та заняття у групах здоров'я.

Комплекс ранкової гігієнічної гімнастики складають 5—10 вправ для верхніх і нижніх кінцівок та тулуба. Значну увагу при­діляють вправам для навчання правильного дихання. Всі вправи повторюють 5—7 разів з інтервалами 5—15 с. Рекомендується включати вправи для м'язів ока: рухи очних яблук вверх, вниз та колові, заплющування та розплющування повік, повороти го­лови при фіксованому погляді.

Ходьбу починають у повільному темпі (80—100 кроків за 1 хв), дихання має бути рівномірним, через кожні 2—3 км слід робити 5—10-хвилинний відпочинок. Такі заняття бажано про­водити на добре озелененій місцевості з чистим повітрям.

Нині дуже поширений біг, як одна з форм занять фізичною культурою осіб середнього та похилого віку, що потребує суво­рого дозування залежно від стану здоров'я та фізичної підготов­леності. У разі відчуття втоми під час бігу слід перейти на ходь­бу. Особам, що мають значні порушення функції серцево-судин­ної системи, біг протипоказаний.

За даними М. М. Амосова (1991) у віці до 65 років тривалість бі­гу не повинна становити більше ніж 2 хв, а для старших — до 1 хв.

У групах здоров'я на заняттях застосовують різні види фі­зичних вправ: гімнастичні та легкоатлетичні, пересування на ли­жах, катання на ковзанах, їзду на велосипеді, спортивні ігри (во­лейбол, баскетбол, теніс).

На початковому етапі занять, особливо за наявності сут­тєвих порушень функцій органів дихання та кровообігу, а також при недостатній фізичній підготовленості, слід виконувати впра­ви малої потужності без різких рухів, стрибків, бігу та статич­них напружень і напруження. На другому етапі занять у групах здоров'я значно збільшує­ться обсяг легкоатлетичних вправ, спортивних ігор та плавання. Мета цього етапу — удосконалити рухові навички, зміцнити серцево-судинну та дихальну системи.

На третьому етапі обсяг вправ збільшується майже вдвоє, що дає змогу виправити дефекти постави.

З переходом від одного етапу до другого тривалість занять поступово збільшують: на першому етапі — 40—60, на друго­му — 60—80, на третьому — 90 хв.

Чітке дотримання порад лікаря, вимог щодо тривалості, об­сягу, інтенсивності навантаження допоможе зберегти високу працездатність і добре здоров'я та самопочуття на довгі роки.