And the Third Angel Sounded
Without You
5 -----6-6-5-5-3--------6-6-5-5-3-----
6 -3-3-----------3--3-3---------------
Cm Eb G
Я заборонив би дням, щоб минали без тебе
Їх пiдсумок жалюгiдний - ти не приходиш
Тебе немає вранцi навiть у жодному дзеркалi
Ти не приходиш опiвднi, що маю робити помiж полуднем i вечором?
Приспiв: Cm Eb G
Знову, (...), радiо, телебачення, (...), преса
Влада собi як влада: суцiльнi, (...), бандити
Знову, (...), радiо, телебачення, (...), преса
Влада собi як влада: суцiльнi, (...), бандити
У вечерi ти не приходиш так само
Я хочу знати, що сталось, можливо, ти йшла сюди,
можливо, тебе наздогнали, можливо зґвалтували.
Тебе не зґвалтувати не можна
Тебе не зґвалтувати не можна, так я думаю.
Приспiв.
Це все радiо, телебачення, преса.
День без тебе - моя бездарна самотнiсть.
Я лежу пiд стелею, я минаю.
Нiчого нiде не сталось, тебе немає, тебе немає.
Приспiв.
Тодiшнi хоч мали страх, а цi
нiчим не кращi
Приспiв.
Кiлька збройних конфлiктiв,
пару зрадникiв на екранi.
Долар вирiс,
росiйським рублем не торгували.
And everybody (...) you
Dm С
Дівчата були не надто гарні і маленькі, але одна сказала до іншої:
Gm
"Пропонують роботу на фірмі, секретарем-референтом,
A
обов'язкове знання комп'ютера, сто баксів на місяць і всі тебе (...)".
Dm
And everybody (...) you, (...) you
С
And everybody (...) you, (...) you
Gm
And everybody (...) you, (...) you
A
And everybody (...) you, (...) you
And everybody (...) you, (...) you
And everybody (...) you, (...) you
And everybody (...) you, (...) you
And everybody (...) you, (...) you
Dm
Сто баксів на місяць подумав я
С
І всі тебе (...) - це плюс чи мінус?
Gm
Як це розуміти подумав я
A
В якому сенсі подумав я
Dm
Невже в дослівному, може в переносному
С
В якому сенсі було би краще
Gm
в дослівному, в переносному,
A
в якому ж сенсі було би краще?
And everybody (...) you, (...) you (x8)
Я мав над чим задуматися, а поїзд гнав
Собі далі колеса як дурні
Вибивали одне і те саме, одне і те саме,
Одне і те саме
Сто баксів на місяць і всі тебе (...),
Сто баксів на місяць і всі тебе (...),
Сто баксів на місяць і всі тебе (...),
(...), (...).
Ми помрем не в Парижі
Em Am Em
Забуваються лінії запахи барви і звуки
Em Am Em
Слабне зір гасне слух і минається радість проста
G H7 Em
За своєю душею простягнеш обличчя і руки
G H7 Em
Але високо і недосяжно вона відліта
Залишається тільки вокзал на останнім пероні
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і от
Вже вона роз'їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот
Залишилась любов але краще б її не було
В провінційній постелі я плакала доки стомилась
І бридливо рум'яний бузок заглядав до вікна
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна
Затихала стихала банальна вокзальна весна
Ми помрем не в Парижі тепер я напевно це знаю
В провінційній постелі що потом кишить і слізьми
І твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми
Надто гірко ми плакали і ображали природу
Надто сильно любили коханців соромлячи тим
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим
О, панно Інно
Am F Em G
О, панно Інно, панно Інно!
Я сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив.
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? Давно. Цвіли луги...
О, панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз.
Любові усміх квітне раз.
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: "Ти рідну стрів!"
І раптом — небо... шепіт гаю...
О, ні, то очі Ваші! Я ридаю!
Сестра чи Ви? Любив..
Коли ти смієшся
Коли ти смієшся, тобто радієш,
Неначе кіт, примружуєш очі --
Нічого навколо не бачиш.
Коли ти плачеш, тобто сумуєш,
І сльози очі заливають --
Нічого навколо не бачиш.
Коли не смієшся ти і не плачеш,
А так собі на правій чи на лівій ніжці скачеш.
Сонце б'є в очі, рукою їх від сонця закрий,
Нічого навколо не бачиш -- отже ти зрячий.
Dm A# F A
А ми удвох
Gm Cm F A#
Cm Gm D Gm
У зелен саду у зір на виду
Хто любиться, милується
Щасливий усміх, рука у руці
Йдуть парами по вулиці.
А ми удвох, а ми удвох
В одне дівча закохані.
Все мріємо
і віримо,
Що любить нас обох.
А ми удвох, а ми удвох
Неначе причаровані.
Тій дівчині
освідчитись
Ніяк не зберемось.
Удвох день у день, співаєм пісень
І все заради дівчини
Для неї ми ще тієї зими
Всі модні танці вивчили.
А небо вже все, немов синій степ
Зірницями поорано
Кому ж це із нас дівчина в цей час
Всміхається так зоряно..
Поцілунок
C#m H E
І присмак смерті на устах,
F# C#m
Вино у скронях тьмяно дзвонить,
Облич безтямних п'яна повідь,
І твої очі в дзеркалах.
Принади грації несуть,
Мені на все це наплювати,
Мені не знати рути-м'яти,
І упирів, що душі ссуть.
Криваві губи їх - це сміх,
Що котить золоті кружальця,
Змішалися у шалі танців,
Сідниці їх і груди їх.
Вам зірка в оці до лиця,
А що мене вона не палить,
Візьміть уста мої на пам'ять,
Я п'ю цей вечір до кінця.
Без уст я - іронічний жах,
Що упирем ікластим став би,
З очима ніжними кульбаби,
Якби не очі в дзеркалах.
Ето
E A E
Я піднімаюсь на поверх третій,
E A E
Я відкриваю друге вікно.
E A
І перше, що я побачу,
H7 E
То буде воно — "Ето".
A H7 E
О-о-о-о-о-о-о-о!
A H7 E
О-о-о-о-о!
Я прийду завтра увечір до тебе.
Я візьму з собою червоне вино.
Ти двері відчиниш,
І я побачу: воно — "Ето".
О-о-о-о-о-о-о-о! (2)
Я свій старий телевізор вмикаю.
Я канали міняю — шукаю кіно.
Очима впираюсь в програму "Время",
І знову бачу воно — "Ето".
О-о-о-о-о-о-о-о! (2)
And the Third Angel Sounded
Брат! Піва кончілась, ти представляєш брат?
Піва кончілась, жена ушла!"
Один з недобитих
перестрів мене, підбитого, серед нічного Львова.
Він переважно належить їм –
я, напевно, єдиний, хто про це знає.
Він також хотів пива, як виявилось, -
п'яний мародер і т. д.
"Брат! Піва кончілась,
ти представляєш брат? Брат!Піва кончілась, жена ушла!"
Я не знав, що буває на світі такий розпач.
Мені все причувалося щось про третину вод
і полин.
Ангел у футболці з третім номером ішов по небу
зі своєю дурнуватою дудкою.
Ми обійнялися, ніби перед стратою.
Перепрошую, перед стартом.
"Брат!Піва кончілась,
ти представляєш брат? Брат!Піва кончілась, жена ушла!"
Am, Dm, E, Am.
А куплети E, Am
Б'ютіфул Карпати
За небокраєм небокрай,
Трембіти голос чути в лісі.
А он ялинок ген розмай
І синьо-жовта фана в стрісі.
Пр.
Залазить п'яне сонце в річку,
Останній промінь свій кидає.
Іде Іванко до Марічки
І пісеньку співає.
Cm G# G
Іду я плаєм в синю даль,
Висить Марічка на смерічці,
Парує сивий дим проваль,
Цвіте черлена ружа-чічка.
G Cm
Beautifull Карпати!
За небокраєм неба край,
Трембіти голос чути в лісі
А он ялинок ген розмай,
І синьо-жовта фана в стрісі.
Beautifull Карпати!
Залазить п'яне сонце в річку,
Останній промінь свій кидає,
Іде Іванко до Марічки,
І пісеньку співає: "Beautifull Карпати"
Етюд з воронами
Em (VII) A(V) Em(VII) A(V)
G F# A G
G F# Hm
ми так цього тепла:
Em(VII) A(V) G
Em(VII) A(V) G
A(V) G Hm
Em(VII) A(V) Hm
На цьому світі стільки ірреального,
Шукаємо тверду земну основу.
Грудневе пиво біля кафедрального,
Грудневе пиво біля кафедрального
І сірий день мугиче боса-нову.
Відлига, як сльоза над містом лине,
Автобуси приходять і відходять.
І в наших кухлях писаної глини,
І в наших кухлях писаної глини
Колишеться гірка бурштинна подать.
Ми так цього тепла затято прагнули,
Мов вимерзле пагіння винограду.
Ворони, ці маленькі чорні ангели,
Збирають на фронтоні чорну раду.
І тане сніг, в якому так намішано,
Пісок і сіль, тяжкі земні мірила.
І ми в холодні кухлі тепло дишемо,
І ми в холодні кухлі тепло дишемо,
І дивимось як мають чорні крила.
Коло
Am F G Am
Місто немов сузір'я...
Як часто, блукаючи,
Йшли ми на світло домів,
Від яких не лишилося й каменя.
Та хто нам повірить,
Що йшли ми на світло?
Як часто шукали ми гирло
І міст, і причал
В опівнічних пустинях дворів,
Та хто нам повірить,
Що річка була тут?
Тільки крізь нас
Переходять міста у непам'ять.
Ми вимовляємо їх
І знаходимо іншими,
Втім, вранці виходиш на площу
І все пізнаєш.
Липи в час доцвітання |
Стоять золоті безгомінні... | (2)