Морфофункціональні характеристики організму чоловіків і жінок.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

І СПОРТУ УКРАЇНИ

Факультет спорту і менеджменту

Кафедра спортивної медицини

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ № 9 і № 10

Тема: «Медико-біологічні основи тренування жінок.

Медичний контроль за жінками-спортсменками. Самоконтроль»

Для студентів ІІ курсу

напрям підготовки: 6.010203 «Здоров’я людини»

Затверджено на засіданні кафедри

пр. №_____ від “___” _______ 2013 р.

завідувач кафедри_________ Л.Г.Шахліна

План лекції:

1. Морфофункціональні характеристики організму чоловіків і жінок.

2. Менструальний цикл - специфічний біоритм жіночого організму. Його фізіологічна характеристика. Спортивна тренування - вплив на організм.

3. Фази МЦ, принципи розподілу, методи визначення.

4. Фізіологічна характеристика в різні фази МЦ. Системоорганізації - маси тіла, збудливості системи крові, ССС, СД.

5. Фізичні якості, загальна та спеціальна працездатність спортсменок у різні фази МЦ.

6. Значення знань біологічних особливостей жіночого організму в практиці спортивної підготовки жінок.

Рекомендована література:

1. Макарова Г.А. Спортивная медицина. М., Сов. спорт, 2008, с. 174-206.

2. Макарова Г.А. Практическое руководство для спортивных врачей Ростов-на-Дону БАРО/Пресс, 2002, с. 195-205.

3. Р.Джексон Спортивная медицина. Практические рекомендации К., Олимп. лит. 2003., с. 247-257.

4. Шахлина Л.Г. Медико-биологические основы спортивной тренировки женщин.— Киев: Наукова думка. 2001. — 326.

5. Шахлина Л.Г., Литисевич Л.В. Половое созревание девочек, его роль в спортивной подготовке женщин «Спортивна медицина» 2/2008 с. 6-14.

Морфофункціональні характеристики організму чоловіків і жінок.

70-75л/мин 100-(200л/мин)	- 2-50-60л/мин
Чоловіків	Жінки
МПК	3,0 (6,0)	МПК	3,0 (4.5) л
Об`єм серця	700-900	Об`єм серця	450-550,0 (700,0)
СО	65 – (200)	СО	45-50 мл (150 макс)
МОК (макс)	≈ 40 л	МОК (макс)	≈ 25 л
Эритр.	≈ 5 млн.	Эритр.	≈ 4 млн.
КЕК	1гх1,34 О2	КЕК	1гх1,34 О2
Нв	140-160г/л	Нв	120-140 г/л
ОЦК	5-6 л	ОЦК	≈ 4л

2. Менструальний цикл - специфічний біоритм жіночого організму. Його фізіологічна характеристика.Спортивна тренування - вплив на організм. Спортивні досягнення кращих спортсменок Миру свідчать про те, що «...рухова обдарованість, високий духовний потенціал, величезна працездатність і наполегливість у досягненні мети дозволяє жінкам - спортсменкам систематично і переконливо підкорювати рекордні вершини».

На минулій в 2000 г XXVII Олімпіаді (Сідней) відзначили столітній ювілей участі жінок в Олімпійських іграх.

У зв'язку з великими заслугами жінок у сучасному спорті Міжнародною федерацією легкої атлетики 1998 році був проголошений Роком жінок в легкій атлетиці.

Сучасний спорт і спортивна діяльність є складовою частиною культури будь-якої нації. У всьому світі спорт для жінок став соціальною силою, засобом емансипації, добробуту, що визначають положення в суспільстві. Зростання участі жінок в олімпійському русі викликає високий інтерес світової громадськості до розвитку жіночого спорту, досягненню провідних позицій жінок у спорті на національному та світовому рівнях.

Про деякі аспекти спортивної підготовки. Розвиток сучасного спорту супроводжується високою конкуренцією на світових аренах, що є важливим стимулюючим фактором творчого потенціалу тренерів, фахівців у галузі науково - методичного забезпечення спортивної підготовки, цілеспрямованого відносини спортсменів до підготовки до відповідальних змагань олімпійського чотирирічного циклу На думку фахівців в області теорії спортивного тренування спортсменів високої кваліфікації, «...цілком природно, що при всій важливості для зростання спортивних досягнень організаційних і матеріально-технічних основ сучасної спортивної підготовки, прогрес спорту насамперед визначається удосконаленням системи спортивного тренування».

Спортивна тренування - один з найважливіших засобів фізичного виховання людини. Одночасно з формуванням рухових навичок удосконалюються фізичні якості - швидкість, сила, витривалість, спритність. Нові, більш досконалі форми рухової активності людини, що виникають при заняттях фізичною культурою і спортом, створюються в результаті формування і закріплення нових умовно - рефлекторних зв'язків. Тому, чим різноманітніше засоби, методи і умови спортивного тренування, тим ширше й досконаліше рухова діяльність, можливості організму адекватно адаптуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Під час спортивного тренування розвиток адаптаційних реакцій організму є відповіддю на значні фізичні, психічні, гіпоксичні та інші навантаження

Медико-біологічні аспекти. Адаптаційні можливості організму долати тренувальні та змагальні навантаження залежать від статі і віку.

Статеві відмінності - один з важливих компонентів мінливості в межах Homo sapiens - будь-який його раси та етнічної групи. Наявність у межах одного виду двох розрізняються особин визначається як поняття «статевий диморфізм ». Два людських статі - це дві протилежності. Зміни відносин між функціональними системами індивідуумів з різною статевою приналежністю у відповідь на одні й ті ж дії зовнішнього або внутрішнього середовища можуть істотно відрізнятися

Природа наділила жінок складними фізіологічними процесами, які не мають аналогів у чоловіків - менструальна функція, вагітність, вигодовування дитини, що забезпечують основне біологічне призначення жіночого організму - здатність до дітородіння, продовженню роду.

У практиці спортивної фізіології та медицини ряд вчених пояснюють відмінності функціональних можливостей жіночого і чоловічого організмів насамперед антропометричними характеристиками. Я.М. Коц пише: «... різниця в розмірах тіла повинна сама по собі зумовлювати статеві відмінності в працездатності, які не пов'язані з якимись особливими функціональними відмінностями організму жінок і чоловіків». Проте в природі, суспільстві та свідомості будь-яке явище причинно обумовлено - детерміновано Статевий диморфізм довжини, маси тіла і співвідношення її компонентів обумовлений генетично. Адже саме анаболічний ефект андрогенів і визначає більший відсоток м'язової маси у чоловіків. Логічно випливає висновок про причинно-наслідкового взаємозв'язку обсягу м'язи і її функціональних можливостей. Саме в цьому полягає одна з основних причин відмінностей якості сили у чоловіків і жінок

У будь-якому організмі (просто або складно влаштованому) існує велика кількість біоритмів. Кожен властивий даному організму ' біологічний процес не знаходиться в стаціонарному стані, а коливається з певною частотою Поняття «цикл» має на увазі повторюваність, періодичність процесу. За тривалістю розрізняють, наприклад, циркадні цикли (лат. circa - близько, dies - день) - близько 24 год, і інфрадіанние (30 ± 5,0 добу), типовим прикладом яких служить менструальний цикл (МЦ).

У великій кількості монографій, оглядів, статей з гінекологічної ендокринології детально описані зміни, що відбуваються протягом МЦ в яєчниках і в матці. Створена струнка теорія нейрогуморальної регуляції репродуктивної функції жінки, здійснювана гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальної системою, що визначає циклічність змін функціонального стану жіночого організму

Біологічної циклічності приділяють велику увагу дослідники і практичні лікарі, так як вона визначає зміни розумової і фізичної працездатності, психічного і фізичного стану організму жінки.

Як відомо, у дівчаток в процесі статевого дозрівання продовжують формуватися вторинні статеві ознаки і найбільш чітким показником настання статевої зрілості є вік настання першої менструації - менархе.

Вік менархе у спортсменок становить інтерес з погляду важливого показника нормального статевого, а отже, і загального розвитку. Думку з приводу віку менархе у спортсменок до теперішнього часу залишається дискусійним. До цих пір в практиці спортивної медицини немає єдиної думки з цього питання. Ряд фахівців вважають затримку менархе як показник затримки статевого розвитку (ЗПР). Велика частина зарубіжних авторів схильна вважати, що для спортсменок характерна не затримка менархе, а його пізніше настання.

Недорозвинення або відсутність вторинних статевих ознак (лобкового і пахвового оволосіння, розвиток молочних залоз) в 13-14 років і відсутність менструації в 15-16 років слід розглядати як затримку статевого розвитку. За даними ряду фахівців у галузі дитячої та підліткової гінекології. особливої уваги заслуговують форми ЗПР без зовнішніх ознак порушень На думку авторів, клінічний досвід показує, що саме цьому контингенту дівчат зазвичай пропонують «почекати» з обстеженням і лікуванням до 18-20 років, що нерідко призводить до запізнілої діагностики причин ЗПР, що вимагають своєчасної корекції ще в період дозрівання у всьому світі проблеми ЗПР надається велике значення. Всесвітньою асоціацією охорони здоров'я виділена в окрему нозологічну форму.

3. Фази МЦ, принципи розподілу, методи визначення.Враховуючи, що останнє положення має особливу важливість, тренер, що працює з дівчатами та жінками, повинен мати чітке уявлення про фази менструального циклу і можливих способах їх визначення.

Однак умовно його прийнято обчислювати з першого дня менструації до першого дня наступної. Тривалість фаз менструального циклу (при 28-денному циклі):

1) менструальна (1 - 5 -й дні);

2) постменструальна (6 - 12 -й дні);

3) овуляторна (13- 15 -й дні);

4) постовуляторна (16- 24 -й дні);

5) передменструальна (25 - 28 -й дні).

Найбільш доступним методом дослідження змін гормонального фону в період менструального циклу, зокрема визначення фази овуляції, є аналіз динаміки ректальної, тобто виміряної в прямій кишці, температури.

Принцип даного методу полягає в тому, що базальна температура у жінок змінюється в залежності від фази оваріально-менструального циклу. Механізм двохфазною температури пов'язують з коливаннями рівнів естрогенів і гормонів жовтого тіла. Естрогени знижують базальну температуру, а прогестерон підвищує її (на 0,4-0,8 ° С). Гіпертермія в другій фазі пояснюється дратівливим дією гормону жовтого тіла на центр терморегуляції.

Базальну температуру вимірюють звичайним медичним градусником в прямій кишці вранці в один і той же час (відразу після пробудження). Отримані дані наносять на папір: по горизонталі - дні циклу, починаючи з першого дня менструації, по вертикалі - температуру в градусах. Рекомендується проводити вимірювання базальної температури протягом 2-3 циклів. При нормальному оваріально-менструальному циклі крива базальної температури двофазна. До овуляції температура нижче 37 ° С, після овуляції (на 15- 16 -й день циклу) - вище 37 ° С, тобто підвищується на 0,6-0,7 ° С у порівнянні з вихідною. Ідеальна крива базальної температури включає наступні фази: відносну гіпотермію (нижче 37 ° С) після менструації, різке підвищення температури (більше 37 ° С) у фазі овуляції і

відносну гіпертермію (37-37,5 ° С), змінну зниженням температури за 1-2 дні до менструації. Тобто в перші два дні підвищення температури вище 37 ° С тренування повинні бути скасовані.

Правда, стійкий нормальний двофазний тип базальної температури встановлюють лише до моменту повного статевого дозрівання (в пубертатному періоді він зустрічається рідко).

Говорячи про рівень фізичної працездатності в різні фази менструального циклу, слід зазначити, що в даний час переконливо доведена можливість підвищення ефективності тренувального процесу у жінок - спортсменок за рахунок використання в кожну з фаз менструального циклу навантажень певної спрямованості.

Зокрема, встановлено наступне:

- Друга (постменструальна) фаза ефективна для розвитку витривалості (швидкі реакції утруднені);

- Четверта (постовуляторна) фаза найбільш сприятлива для розвитку швидкісно-силових якостей;

- В першу і п'яту (менструальну і передменструальну) фази доцільно розвиток гнучкості.

4. Фізіологічна характеристика в різні фази МЦ. Сістемоорганізаціі маси тіла, збудливості системи крові, ССС, СД. Використовуючи системний підхід, дослідники встановили, що зміни гормонального статусу в різні фази МЦ призводять до складної перебудові нейрогормональной регуляції, що супроводжується змінами дихання, кровообігу, дихальної функції крові, швидкості масопереносу та утилізації кисню, кисневих режимів організму, впливаючи на працездатність спортсменок.

В даний час не викликає сумнівів факт, що фізична працездатність жінок-спортсменок змінюється протягом МЦ, що обумовлено специфічними нейрогормональними процесами. При цьому невивченим ланкою взаємозв'язку між гормональним станом і працездатністю залишалися зміни біоенергетики та функціональної системи дихання. Системний підхід у вивченні вегетативних функцій і, зокрема, функціональної системи дихання показав, що гормональний статус організму спортсменок вносить корекцію і в їх стан. Детальне вивчення змін функцій системи дихання в різні фази МЦ в умовах основного обміну і в стані спокою вперше проведено Л.Г. Шахліна (1991 -1995). Встановлено, що показники зовнішнього дихання та газообміну в легенях теж циклічно змінюються. У постменструальну і постовуляторну фазах дихання найбільш економічно, про що свідчать найнижчий вентиляційний еквівалент і найвищий кисневий ефект дихального циклу. Про ефективність дихання в ці фази свідчать великі величини дихального об'єму при меншій частоті дихання. При цьому важливо відзначити, що у фазі овуляції найбільша легенева вентиляція забезпечується досить великим дихальним об'ємом при відносно невеликій частоті дихання. Однак дихання в цю фазу менш економічно, так як на споживання одного літра кисню потрібна велика вентиляція (вентиляційний еквівалент більше, ніж у постменструальну і постовуляторну фази МЦ). (рис. 1)

Рис. 1. Функціональний стан організму спортсменок (сучасне п'ятиборство) у спокої: модельні характеристики 1 (а), II (б), III (в) і V (г) фази менструального циклу. За початковий стан прийняті показники в IV фазу циклу (коло): / - дихальний об'єм, мл; 2 хвилинний об'єм дихання, мл • хв " 1, 3 - парціальний тиск, мм рт ст.; 4 - вентиляційний еквівалент, ум. од.; 5 - кисневий ефект дихального циклу, мл, 6 - кисневий пульс, мл; 7 - гемодинамічний еквівалент, ум. од.; 8 - частота серцевих скорочень, уд. в 1 хв; 9 - ударний об'єм, мл; 10 - хвилинний об'єм крові, мл • хв '; 11 - киснева ємність крові, мл • л '; 12 - частота дихання, дих • хв.

4. Фізичні якості, загальна та спеціальна працездатність спортсменок у різні фази МЦ. Гормональна циклічність обумовлює певне функціональне стан спортсменок у різні фази МЦ.

Зміна балансу стероїдних гормонів, зокрема, дефіцит прогестерону і надлишок естрогенів, що беруть участь у регуляції водно-сольового обміну, підсилюють реабсорбцію (зворотне всмоктування) натрію в нирках, при цьому підвищується осмотичний тиск крові і міжклітинної рідини; в результаті для підтримки гомеостазу затримується вода в організмі і, як наслідок, збільшується маса тіла (на 1,5-3,0 кг), починаючи з кінця постовуляторної фази і досягаючи максимальних величин в предменструальну. Наприкінці менструальної фази маса тіла поступово знижується, досягаючи вихідних величин в постменструальну фазі циклу.

Питання корекції маси тіла спортсменок вимагають активного і глибокого подальшого дослідження. У передменструальну і менструальну фазах зміни водно-сольового обміну викликають набряклість тазових органів, збільшується навантаження на зв'язковий апарат репродуктивних органів малого таза. Спортсменкам в ці фази не рекомендовані фізичні навантаження на м'язи черевного преса і тазового дна, повинні бути виключені стрибкові елементи, глибокі присідання, особливо з обтяженнями. В іншому випадку може бути порушене стан зв'язкового апарату матки, яєчників з подальшою зміною їх положення, а потім і функції.

Характерно, що швидкість відновлення вегетативних функцій після напружених фізичних навантажень у спортсменок також має певну циклічність - вона найбільш висока у постовуляторну і постменструальну фази, найменша швидкість відновлення в предменструальну, менструальнуі овуляторну фази циклу.

Постменструальна і постовуляторна фази циклу є оптимальними для функціональних можливостей психологічного статусу. Вони характеризуються найбільшою працездатністю, що супроводжується економічністю вегетативних функцій

Швидкість відновлення після напруженої фізичної навантаження спортсменок у постменструальну і постовуляторну фазах набагато випереджає процеси відновлення в фази фізіологічного напруги - предменструальну, менструальну і овуляторну, низька працездатність у цих фазах характеризується високою функціональною вартістю.

5. Значення знань біологічних особливостей жіночого організму в практиці спортивної підготовки жінок. Управління тренувальним процесом жінок має виражатися у перерозподілі запланованої тренером місячного навантаження з урахуванням функціональних можливостей спортсменок у різні фази МЦ. Саме в цьому і полягатиме важливий фактор у підготовці спортсменок - індивідуальний підхід.

Система спортивної підготовки жінок і дівчаток повинна мати певні відмінності від такої у чоловіків - базуватися на обліку медико-біологічних особливостей жіночого організму і знанні закономірностей вікового розвитку дівчаток.

Ось чому ми повертаємося до важливого для здоров'я жінки питання про менструальної функції, про особливості її становлення і протікання у спортсменок. Вік менархе, нормальне його протікання свідчать про фізіологічні процеси в репродуктивній системі і функціонального взаємозв'язку з усіма системами організму за рахунок жіночих статевих гормонів - важливої ланки в адаптаційно-трофічних реакціях, забезпечуючи оптимальні можливості бути матір'ю, а в період спортивної кар'єри домагатися високих спортивних результатів і тривало їх зберігати на рівні спорту вищих досягнень.

Як видно з представленого матеріалу для фахівців у галузі спортивної медицини та фізіології залишається ще велика кількість питань, пов'язаних із специфікою жіночого організму. Необхідний пошук нових методів, що дозволяють покращувати функціональний стан організму спортсменок, а отже, сприяють зростанню спортивних результатів і збереженню їх професійного довголіття.

Текст лекції

Підготовлено