Розрізняють два види адаптивних змін: термінову і довготривалу адаптацію.

Тема 2. Основи адаптації організму до фізичних навантажень.

Мета лекції: ознайомити студентів з основами адаптації, проявами адаптації у спорті, стадіями формування термінових та довгострокових адаптаційних реакцій.

Завдання лекції: розкрити сутність основних понять «адаптація», «деадаптація», «переадаптація», «реадаптація», «генотип», «фенотип», «гіпертрофія», «атрофія»; засвоїти стадії формування термінових та довгострокових адаптаційних реакцій.

Студент повинен:

вміти: надавати визначення основним поняттям дисципліни; характеризувати генотипічну, фенотипічну, термінову, довгострокову види адаптації; характеризувати довгострокову адаптацію; наводити приклади термінової адаптації; використовувати отримані знання при вивченні інших дисциплін;

знати: характеристику процесів адаптації, специфічність адаптації; види адаптивних змін; причини переадаптації, суть гіпертрофії, атрофії.

План

2.1. Загальні принципи і характеристика процесів адаптації.

2.2. Прояви адаптації у спорті.

2.3. Термінова адаптація.

2.3.1. Стадії термінових адаптаційних реакцій.

2.4. Довгострокова адаптація.

2.4.1. Стадії формування довгострокових адаптаційних реакцій.

2.5. Деадаптація, реадаптація і переадаптація у спортсменів.

Загальні принципи і характеристика процесів адаптації

Адаптація являє собою сукупність фізіологічних реакцій, що забезпечують пристосування будови і функцій організму, його систем або органу до зміни навколишнього середовища. Вона може відбуватися на гено-і фенотипічному рівнях. Під генотипом розуміється сукупність всіх генів організму або його спадкових факторів, а фенотіп – це результат реалізації генотипу в певних умовах середовища.

Виділяють генотипічну і фенотипічну адаптацію. Генотипічна адаптація лежить в основі еволюції, являє собою процес пристосування до умов середовища популяцій (сукупності осіб одного виду) шляхом спадкових змін і природного відбору. Генотипічна адаптація лежить в основі еволюційного вчення – сукупності уявлень про механізми і закономірності історичних змін в живій природі. Фенотипічна адаптація являє собою пристосувальний процес, що розвивається у окремої особи протягом життя у відповідь на дії різних факторів зовнішнього середовища. Саме цей вид адаптації є предметом численних досліджень, що проводяться в останні десятиліття в самих різних областях практичної та наукової діяльності людини.

Генотипічна адаптація являє собою процес пристосування до умов середовища популяції шляхом спадкових змін та природного відбору.

Фенотипічна адаптація – це пристосувальний процес, який розвивається в окремої особи упродовж життя як відповідь на вплив чинників навколишнього середовища [Фізичне вих.].

При визначенні адаптації слід враховувати, що вона розуміється і як процес, і як результат: адаптація використовується для позначення процесу, при якому організм пристосовується до факторів зовнішнього або внутрішнього середовища; під адаптацією розуміється результат пристосувального процесу; адаптація застосовується для позначення відносної рівноваги, яке встановлюється між організмом і середовищем [В.Платонов].

Прояви адаптації у спорті

Сучасний спорт вищих досягнень є унікальною ареною дослідження адаптаційних можливостей організму людини. Спеціальні дослідження, проведені в різних лабораторіях світу, переконливо показали, що не існує видів професійної діяльності, які могли б зрівнятися за своїм ефектом з тренувальними і змагальними навантаженнями сучасного спорту. Прояви адаптації в спорті виключно різноманітні. У тренуванні доводиться стикатися з адаптацією до фізичних навантажень самої різної спрямованості, координаційної складності, інтенсивності та тривалості, використанням найширшого арсеналу вправ, спрямованих на виховання фізичних якостей, удосконалення техніко-тактичної майстерності, психічних функцій.

Змагання, особливо головні (Олімпійські ігри, чемпіонати світу, найбільші регіональні змагання), пов'язані не тільки з граничними фізичними навантаженнями, але і з наявністю екстремальних умов (жорстка конкуренція, складні кліматичні і погодні умови, особливості суддівства, поведінка глядачів), що визначають формування адаптаційних реакцій.

Окремою проблемою адаптації в спорті є розвиток адекватних пристосувальних реакцій в умовах виключної варіативності змагальної діяльності, особливо в ситуаційних видах спорту, наприклад у спортивних іграх і єдиноборствах. Тут, по суті, довготривалі адаптаційні реакції служать лише тією основою, на якій формуються термінові адаптаційні реакції організму спортсмена під час конкретної гри, сутички або поєдинку. Це зумовлює таке формування довгострокової адаптації, яке поряд зі стабільністю основних адаптаційних реакцій, що забезпечують діяльність функціональних систем, передбачало б широку варіативність реакцій термінової адаптації при досягненні заданого результату.

Специфічність адаптації полягає у прагненні організму до найвищої пристосованості до конкретного подразника. Низка чинників навколишнього середовища (гіпоксія, холод, фізичне навантаження) викликають комплекс однотипних зсувів у стані функцій організму. Таким чином, адаптуючись до умов фізичного навантаження, можна набути підвищену резистентність, наприклад, до холоду та ін. Це явище отримало назву перехресної адаптації.

Адекватність адаптації. Адекватні зовнішньому впливу зміни відбуваються лише у тих випадках, коли сила цих впливів не перевищує меж фізіологічних можливостей, що регулюють та обслуговують системи організму [Фізичне вих.].

Розрізняють два види адаптивних змін: термінову і довготривалу адаптацію.

Термінова адаптація

Термінова адаптація характеризується пристосувальними змінами, що виникають як відповідні реакції організму на мінливі умови зовнішнього середовища. Прикладом термінової адаптації може служити зміна теплопродукції, потовиділення і розподілу крові в судинах у відповідь на підвищення або пониження температури навколишнього повітря.

В.В. Петровський (1978) виділяє такі характерні властивості термінової адаптації:

1. Термінові пристосувальні зміни не закріплюються в організмі. Вони виникають тільки при безпосередньому зовнішньому впливі певного характеру і негайно зникають, як тільки усувається зовнішня обставина, що зумовила ці зміни.

2. Характер і інтенсивність термінової адаптивної реакції точно відповідає характеру і силі зовнішнього впливу.

3. Терміновими змінами організм здатний відповідати тільки на ті зовнішні впливи, які за своїм характером, силою і часу дії не перевищують фізіологічних можливостей організму.

Наприклад, при тривалому впливі дуже високої температури може статися перегрівання організму, і в результаті цього буде тепловий удар. В цьому випадку сила і тривалість дії несприятливого зовнішнього фактора опиняться вище меж адаптивних можливостей людського організму. Подібний ефект можна уявити собі і в зв'язку з неадекватними адаптивним здібностям організму фізичними навантаженнями, які можуть привести до захворювань серця і травм м'язів і суглобів. Формування термінової адаптації. Як приклад термінової адаптації можна привести реакції організму нетренованих і тренованих людей на виконання одноразової фізичного навантаження, наприклад біг з максимальною швидкістю дистанція – 400 м. Відразу після початку роботи спостерігаються різкі зрушення в діяльності функціональних систем і механізмів, які до кінця роботи досягають високих величин. У непідготовленої людини ці зрушення при виконанні аналогічної роботи нижче, ніж у кваліфікованого спортсмена, проте також можуть досягати істотних величин.