Допінги в спорті. допінг-контроль.

При організації медичного забезпечення офіційних міжнародних змагань (Першість країни, Європи, Світу, Олімпійські ігри) проводиться антидопінговий контроль.

Антидопінговий контроль– це система спеціальних міроприємств, спрямованих на виявлення прийому допінгу учасниками змагань з накладенням на виявлених у прийому допінгу спортсменів відповідних санкцій.

Під допінгом у спорті розуміють введення в організм спортсменів (перед змаганням чи під час їх проведення) фармакологічних речовин, які здатні штучно підвищувати спортивний результат. Вживання допінгу не тільки створює умови для нерівної боротьби у спорті, порушуючи його моральні та етичні основи але шкодить здоров’ю спортсмена.

Ці речовини стимулюють організм, викликаючи неекономну їх діяльність при фізичних навантаженнях, а також розвитку різних пе6редпаталогічних та паталогічних станів. Після підвищення на деякий час настає їх пригнічення і знижується працездатність, що інколи призводить до смерті. Дія допінгових речовин на організм залежить від віку, стану здоров’я, особливостей нервової системи спортсмена.

Допінги отримали широке розповсюдження в професійному спорті, особливо в боксі, футболі, велоперегонах.

У 1967 році було прийнято рішення про заборону допінгу і введення допінг-контролю.

Під допінг-контролем розуміють систему спеціальних заходів на виявлення можливого застосування допінгу учасниками змагань і накладанням на них санкцій. Для звинувачення спортсмена в прийомі допінгу необхідно довести об’єктивними методами наявність відповідних речовин і їх метаболітів в зразку сечі, яку збирають після змагань згідно правилам. Контроль проводиться службою країни, в якій проводяться змагання під наглядом медичних комісій МОК чи федерацій по видах спорту. Ця процедура обумовлена спеціальними правилами МОК і міжнародних федерацій. Контролю підлягають призери змагань. Негайно після змагань підлягаючий контролю спортсмен отримує повістку, де говориться про обов’язкову явку в допінг-пункт на здачу проби сечі. Проба (в присутності чи за участю спортсмена і представника команди) ділиться на дві рівні частини – контрольну і основну. Кожну частину розливають у флакони, які міцно закривають, пломбують і кодують. протокол підписують спортсмен, представник команди, працівник допінг-пункту, а також представник медичної комісії. Основна проба під кодовим позначенням (для того, щоб особи, які проводять аналіз не знали прізвища спортсмена) з дотриманням безпеки, щоб не порушити цілісність флакону чи підміни проби, надходить в хіміко-токсикологічну лабораторію для аналізу. Друга проба в опечатаному вигляді зберігається для контролю і досліджується в тому випадку, якщо в першій пробі буде знайдено допінг.

Лабораторія проводить аналіз на наявність допінгу за допомогою сучасних методів – хіміко-токсикологічного дослідження (спектрофотометрія, спектроскопія, газова хроматографія). Для виявлення анаболічних стероїдів використовуються радіоімунні методи.

Результати аналізу під кодовим позначенням надходять у медичну комісію, яка має право ідентифікувати прізвище спортсмена і видати медичний висновок. Спортсмени, які приймали допінг підлягають санкціям, рішення яких виноситься виконкомом МОК (на олімпійських іграх) чи міжнародною федерацією ( на першість світу з різних видів спорту на різноманітних чемпіонатах, кубкових змаганнях). показані такими спортсменами результати анулюються, спортсмен позбавляється нагороди і додатково може бути дискваліфікований на різні терміни. Результати гри команди, учасник якої прийняв допінг, анулюються.

По даних МОК до допінгів відносяться 5 груп фармакологічних препаратів:

· психостимулюючі препарати (амфетамін, феннетразин та ін.). Ці речовини діють головним чином на психічну сферу, посилюючи процеси збудження, відсутність перевтоми;

· симпатоміметичні аміно-речовини (ефедрин, метоксифенамін), діючих через нервові центри на вегетативну сферу організму, посилюючи кровообіг, діяльність дихальної системи та інших;

· стимулятори центральної нервової системи (нукетомід, корамін, стрихнін і др.);

· наркотичні та речовини, які знімають біль (морфін, кодеїн і др.);

· анаболічні стероїди (нерабол, ретаболіл і др.).