Справжня холера — поганий сусід, а хороший — то щастя» (346), — наголошує Гесіод, і це зрозуміло: від взаємин із сусідами багато в чому залежить добробут землероба.
Свій твірГесіодадресувавПерсу, якого хоче залучити до корисної праці, і з цією метою дає низку настанов. По суті ж поема являє собою зведення правил народної мудрості, які має виконуватисередній беотійський селянин.
Тобто поет звертається (і водночас сам виступає як виразник його інтересів) до такого землероба, у якого вже є ділянка землі, хата з добром, пара волів. Але він ще не такий багатий, щоб придбати одного-двох рабів, у нього навіть немає наймитів, яких, радитьГесіод, слід залучати до робіт лише у короткий період жнив, щоб зібрати врожай швидко і без усяких втрат. Отже, головним знаряддям праці цього селянина стають його власні руки та руки його домочадців.
Поет не приховує труднощів, пов’язаних із сільськогосподарськими роботами, часом він взагалі досить песимістично оцінює все життя селянина. Попри пануючу в суспільстві несправедливість, невідповідність витрачених зусиль плодам роботи, поет усе ж єдиний вихід із скрути бачить у важкій і часом невдячній, але чесній праці, яку все оДно поважає, любить і цінує, а працелюбність уважає чи не найголовнішою доброчесністю людини. І хоч Гесіод інколи і скаржиться на різні життєві труднощі, але дістає внутрішню насолоду, переборюючи їх і отримуючи практичні реальні результати, — адже вони досягнуті завдяки його працьовитості й розсудливості.
Поему «Роботи й дні» можна умовно розбити на чотири частини. У першій (1—212) Гесіод після звернення до брата розповідає йому кілька притч і одну байку, мораль яких — у світі панують несправедливість, неправда, і людські справи на землі безперервно погіршуються.
Це історія двох сестер Ерід, одна з яких сварить людей, вносить в життя суспільства жахливі війни, «злу ворожнечу», а друга, навпаки, допомагає селянам у їхній мирній праці, корисній практичній діяльності і навіть намагається підштовхнути до мирного змагання:
Друга історія — це легенда про зловісну й хитру Пандору, жінку, створену й оживлену богами і послану Зевсом на землю як покарання людям за вчинений Прометеем злочин — викрадення з неба вогню і передання його смертним. Прийшовши до домівки Епіметея, Прометеевою брата, Пандора стала його дружиною. Через деякий час, незважаючи на заборону Зевса, відкрила подаровану ним скриньку, звідки вилетіли всі нещастя, лиха і хворості й обрушилися на рід людський. Налякана жінка миттю зачинила кришку, але в скриньці залишилася одна надія. Досить песимістично звучить думка Гесіода з цього приводу:
(
Тут і далі переклад В. Свідзинського. 100—103)
Першу частину поеми завершує байка «Про солов’я і яструба». Яструб несе нещасного співця лісів, уп’явши в нього свої пазурі, і той пищить від болю. А яструб йому говорить, що він значно сильніший і, отже, доля пташки залежить від бажання хижака:
Алегорія цієї байки досить прозора. Гесіод говорить про сучасні йому відносини між людьми, коли родові аристократи були ще всевладні й бідніші люди перебували в цілковитій залежності від них. Можливо, й сам Гесіод відчув на собі «справедливість царів», але його песимістичний висновок звучить як протест проти існуючого порядку (до речі, ці слова з гордістю промовляє яструб):
Розуму в того нема, хто хотів би змагатися з сильним; Він перемоги не матиме, горе й ганьбу лиш заробить.
(210-211)
Протепесимізм Гесіодавиявляєтьсяне таким уже безнадійним. Він сам протиставляє йому досить тверде переконання, що всі лиха і нещастя можна подолати працею і незмінною вірою в правду і богів. Вони врешті принесуть людям полегшення.
Друга частина поеми, яку можна назвати «Поради» (213— 380), прославляє правду, без якої люди не можуть жити. Інша справа, що в буденному житті вона дуже часто порушується «царями-дароядцями», але поет нагадує, що безсмертні боги пильно стежать за їхніми діями, «Зевсове око все бачить і всякую річ примічає». Ідея справедливості стає у Гесіода вищим етично-моральним принципом.
Гесіод повчає, що люди і держави можуть бути щасливими там, де розквітає правда, яку незмінно дає Зевс:
Гесіод засуджує насильство, несправедливість, зло, прославляючи доброчесність людини, її уміння слухати поради. Особливо він вихваляє схильність і прагнення людей до роботи, яка відганяє голод. Лише праця може допомогти придбати багатства.
Поет із презирством ставиться до ледарів і нероб, протиставляючи їм працьовитого трударя:
Гесіод радить Персові уникати поширених пороків: ніколи не зазіхати на чуже багатство, не знущатися зі слабких і немічних, з пошаною ставитися до старих батьків і взагалі шанувати старість, допомагати нещасним сиротам, ніколи не забувати приносити жертви богам.
Інакше кажучи, Гесіод створює для селянина досить компактний моральний кодекс поведінки в житті, якого той має дотримуватися в умовах страшного «залізного віку».
Справжня холера — поганий сусід, а хороший — то щастя» (346), — наголошує Гесіод, і це зрозуміло: від взаємин із сусідами багато в чому залежить добробут землероба.
Поет сам пояснює: не вистачить борошна до нового врожаю, то в кого позичити його? Ясна справа, що в сусіда. Але якщо береш мірку, то з нового врожаю віддавай мірку, та ще й з горою (своєрідні проценти!) — наступного разу сусід знову позичить з охотою. Або якщо селянин з приводу якоїсь урочистої дати влаштовує бенкет, то він не повинен забути про сусіда й має обов’язково його запросити.
Практицизм Гесіода виявляється і в тому, що він радить, будуючи взаємовідносини з людьми, дотримуватись єдино можливого принципу — «ти — мені, я — тобі». Він пропонує давати лише тому, хто тобі дає. Є в нього і ряд серйозних застережень, що виникли, мабуть, як результат негідних дій Перса.
Передусім попереджає, що багатство слід здобувати чесним шляхом, працею, насильство користі не принесе і рано чи пізно, але буде покаране. Крім того, особливо він застерігає від захоплення легковажними жінками, які становлять для чоловіка велику загрозу і можуть легко зруйнувати його добробут:
Бійся жінок-шелихвісток, облудних промов їх не слухай.
Ум тобі жінка задурить і разом стодоли обчистить.
Злодію вірить нічному те ж саме, що й жінці повірить!
(Переклад Н. Пащенко. 373—375)
Тема основної, третьої, частини поеми (382—764) охоплюється першою половиною її назви — «Роботи». Йдеться про ті роботи, що їх повинен виконати селянин протягом чотирьох сезонів року. Гесіод не обіцяє Персові легкої праці й великих успіхів, навпаки, попереджає про важкі умови сільськогосподарських робіт. Але це єдиний засіб «з голодом більше не знатись», єдина можливість досягти добробуту. Говорячи про роботи, Гесіод має на увазі виключно сільський труд, навіть не згадуючи про працю ремісників численних професій, яких у Греції на той час уже було багато.
Огляд робіт позбавлений послідовності. Починає Гесіод свою оповідь про них з весни, коли всюди розпочинається оранка земель. Давши побіжно кілька настанов про необхідність добре працювати, він переходить до робіт осінньої пори, радячи, зокрема, «коли сиплеться листя з дерев», виготовляти з них необхідні в господарстві речі — ступи, скріпи для плуга, а потім знову повертається до весняних турбот і розповідає про годування «волів криворогих», яких придбали завчасно, про оранку землі без усякого перепочинку, сівбу з обов’язковим загортанням зерна землею й тут же додає, що всі ці роботи мають бути заздалегідь визначені і виконані вчасно. Тобто в поета виникає ідея завчасного планування,
… Бо добрий порядок для смертних Найкорисніший за все, а найгірше за все — безголов’я.
(Переклад В. Свідзинського. 471—472)
Отже, щоб виростити хороший урожай, уже з весни про це слід потурбуватися і готувати його запланованими роботами. А коли хліба визріли, то їх слід швидко скосити, висушити та обмолотити на току, висипати в підготовану посудину, сховати та ще й завести собаку — охоронця від «сплячої вдень людини». Радить він, коли слід обрізати й обкопувати виноградні лози, як готувати виноградні грона для давлення, якого віку треба купувати биків, коли брати бездітних наймита і служницю тощо.
Поради Гесіода мають найрізноманітніший характер. Трапляється, що він сам визнає свою некомпетентність у якомусь питанні і … все-таки радить. Він попереджає, що плавав у морі лише один раз, з узбережжя міста Авліда до острова Евбея (відстань між ними зовсім невелика — кілька кілометрів) на співочі змагання, звідки повернувся переможцем — з «вухатим триніжком». Гесіод не фахівець «у справах морських», і все ж низку порад щодо часу відплиття корабля, його підготовки і спорядження, місця, де можна зерно вигідно продати, він докладно подає. І неодноразово попереджає про небезпеку морських плавань, що не зупиняє людей, охоплених жадобою наживи:
Та в безрозсудстві своїм сміливішає люд нерозумний:
Зараз багатство для смертних самою душею їх стало.
(Переклад Н. Пащенко. 685—686)
Даючи вказівки, Гесіод виходить із прикмет природи, яку чудово знає.
Практичність поета виявляється і в останніх рядках цієї частини, що містять житейсько-повчальні та моральні настанови і часом торкаються інтимного життя людини. Так, Гесіода хвилюють проблеми, пов’язані зі створенням юнаком нової родини, з вибором дружини, одруженням. Він підходить до цього дуже серйозно, вважаючи, що чоловік повинен спочатку придбати ділянку землі, збудувати житло і лише тоді вводити до нього молоду дружину:
Зрілим станеш коли, то веди в будинок дружину,
До тридцятьох як років небагато тобі залишилось
Чи недалеко за них перейшло — саме час цей для шлюбу;
… Діву в дружини бери, щоб її ти навчив поведінки;
Ту вибирай переважно, до тебе живе щонайближче…
(Переклад В. Свідзинського. 695—697, 699— 700)
Коли Гесіод радить брати дівчину, яка «живе щонайближче», то виходить із того, що, взявши її здалеку, юнак не знатиме вдачі дівчини. А якщо вона живе поблизу, тобто є дочкою сусіда, то юнак з дитячих років грався з нею та іншими дітьми й тому все про неї йому відомо. Піклується поет і про майбутнє молодої родини — в ній має бути лише один син — спадкоємець землі. Якщо ж буде два (як у батька Гесіода), то братам доведеться землю ділити навпіл, а на вдвоє меншій ділянці сім’ю вже важко прогодувати.
Як і попередня, третя частина також містить ряд повчально-афористичних сентенцій, декотрі з яких є, мабуть, народними прислів’ями:
Кару накликать блаженних безсмертних завжди стережися. (706) Небалакучий язик для людей — то найкраще багатство. (719) Дій лише так: утікай від страшного людей поговору. (760) Слави відлюдника чи хлібосола ти оберігайся. (715) Справи роби своєчасно та й міру в усім зберігай. (694) Бійся вважатись товаришем злим, ненависником добрих. (716) Міру в словах збережеш — і всякому будеш приємним. (720) Гірше про себе почуєш, коли поноситимеш інших. (721)
(Переклад Н. Пащенко)
У заключній, четвертій, частині поеми (765—828) розгортається тема, пов’язана з другою половиною назви — «Дні». Посилаючись на судження народу, Гесіод перелічує дні, щасливі й не щасливі для початку тієї чи іншої роботи. Визначені завдяки спостереженням багатьох поколінь, ці дні в стародавні часи були єдино відомим своєрідним календарем для землеробства, який зумовлював порядок сільських робіт.
Гесіод називає «священні» дні — «перед першим числом і четвертим», сьомий день («народивсь Аполлон ліроносний»), а також восьмий і дев’ятий. Та особливо «чудові для людських звершень» одинадцятий і дванадцятий дні. Але тринадцятого дня не можна починати сівбу, хоч він придатний для саджання городніх рослин тощо.
Безперечно, на переліку хороших і поганих днів відбився вплив забобонів, що виникли у значно давніші й примітивніші періоди існування грецького суспільства. Проте цілком відкидати всі спостереження поета в жодному разі не можна. Адже це означало б заперечити народну мудрість. Народ, що забуває її, неодмінно тяжко розплачується за свою легковажність.У часи життя Гесіода і в пізніші періоди існування Еллади поема«Роботи й дні»була надзвичайно популярною, конкуруючи з епосом Гомера, в усі часи її вивчали у школах. Правдивість житейських істин, сконцентрованих у ній, її проста і зрозуміла кожному селянинові мова зробили поему його вірним порадником, у якому він знаходив не тільки напівзабуті істини, відповідь на те, як, що і коли робити, але й моральну підтримку в житті.
Гесіод використовує розмір епічних поем — гекзаметр, але його мова відрізняється від гомерівської. Тут немає тих яскравих зображальних засобів, якими користувався Гомер. Суто ділові поради і настанови Гесіода вимагали лаконізму, стислих форм, простоти й чіткості у викладенні думки, адже йшлося про буденне життя, працю і мораль звичайного селянина. У поемі «Роботи й дні» вже немає могутніх міфологічних героїв, величних богів Олімпу, не вирішувалася доля окремих героїв, племен і народів, відповідно немає і пафосу героїки, високого стилю, особливих художніх прийомів. Гесіод обома ногами стоїть на землі, пише про землю і тих, хто її обробляє.
Гесіод, мешканець села, виявив себе тонким знавцем та уважним спостерігачем природи. Увесь його твір — свідчення глибокого розуміння поетом природних явищ, його прагнення поставити їх на службу людям. Особливо виділяється в поемі епізод наступу зими (у 3-й частині), де талант Гесіода-художника розкривається повною мірою. У Гомера подібних розгорнутих картин природи немає. Наочною, зримою постає оповідь поета, коли він зображує льодове дихання північного вітру Борея, від якого все живе намагається укритися в затишні місця, а людина поспішає до теплого житла і, як радить Гесіод, їй потрібно
Плащ натягати м’який, а під нього хітон довгополий, Добре підбитий густим пітканням по звичайній основі.
(Тут і далі переклад В. Свідзинського. 537—538)
Навіть звірі не можуть сховатися від жорстокого подиху Борея:
… стогону повен весь ліс незліченний, Скулені звірі, хвости підібравши під себе, трясуться, Навіть такі, що їх хутро щитить. Бо їх протинає Холодом вітер жалкий, хоч які волохаті їм груди. Навіть крізь шкуру вола він проходить: нема йому стриму. Кіз довгошерстих проймає! І тільки овечим отарам Сила Борея не шкодить, бо дуже густа на них вовна…
Всі лісові населенці — рогаті й безрогі — однако, Зуба не зводячи з зубом, ховаються в темрявих пущах Та по глибоких байраках — одна їм турбота на думі: Десь у горі земляній або в скельній печері безпечний Захисток мати…
(511-517, 529-533)
З болем і співчуттям ставиться поет до цього страшного випробування холодом і нагадує, скільки лиха може принести Борей у найтяжчий місяць зими (йдеться про січень) і звірям, і людям. Проте, стверджує Гесіод, Борей може бути і корисним, бо приносить «туман хлібодайний».
З ім’ям Гесіода пов’язаний ще ряд творів: «Щит Геракла» (збереглося близько 480 рядків), «Каталог жінок» і «Великі праці» (дійшли нечисленні фрагменти), але вже в античності виникли сумніви щодо авторства Гесіода. Це питання залишається невирішеним донині.