Етап спортивного вдосконалення

2.5 Етап спортивного довголіття

Список літератури

1. Основи поетапної підготовки

Досягнення високих спортивних результатів можливе лише при наполегливих і раціонально організованих тренуваннях спортсмена протягом ряду років. Структура багаторічних тренувань обумовлюється багатьма факторами. У їх числі: середня кількість років регулярних тренувань, необхідне для досягнення найвищих результатів; оптимальні вікові межі, в яких зазвичай найбільш повно розкриваються здібності спортсмена і досягаються найвищі результати; індивідуальні особливості спортсмена і темпи зростання його спортивної майстерності; вік початку спортивних занять, а також вік, коли він приступив до спеціальних тренувань.

Для раціонального планування багаторічної підготовки важливим є точне встановлення оптимальних вікових меж, в яких зазвичай демонструються найвищі спортивні досягнення.

Зазвичай виділяють три вікові зони спортивних успіхів у процесі багаторічної підготовки:

1) зона перших великих успіхів;

2) зона оптимальних можливостей;

3) зона високих результатів. У таблиці 1 представлені вікові межі зон спортивних досягнень у різних видах легкої атлетики.

Оптимальні вікові межі для найвищих досягнень у більшості видів легкої атлетики досить стабільні, на них не робить серйозного впливу ні система відбору і тренувань, ні час початку занять, ні інші фактори. Знаючи вік учня і користуючись даними таблиці, можна визначити кількість років, яку він може витратити на шляху до майстерності. Зазвичай шлях від новачка до майстра спорту міжнародного класу займає 8-10 років. При цьому треба враховувати, що залежно від індивідуальних особливостей спортсмена, умов його життя та режиму тренувань можуть бути й деякі відхилення від представлених в таблиці вікових зон. У жінок шлях до досягнення високої спортивної майстерності звичайно коротше, ніж у чоловіків. Спринтери і стрибуни проходять більш короткий шлях підготовки до вершин майстерності, ніж стаєри і ходаки. Здатні спортсмени досягають перших великих успіхів у більшості випадків через 4 - 6 років після початку занять.

Таблиця 1.

2. Етапи багаторічної підготовки

Багаторічна спортивна підготовка може бути підрозділена на етапи:

попередньої підготовки;

початкової спортивної спеціалізації;

поглибленої тренування в обраному виді спорту;

спортивного вдосконалення;

спортивного довголіття.

Між етапами багаторічної підготовки немає чітких кордонів, їх тривалість може в певній мірі варіюватися, перш за все, в силу індивідуальних особливостей спортсмена, а також структури та змісту навчально-тренувального процесу. Не існує чітких відмінностей і в методиці підготовки легкоатлетів на суміжних етапах багаторічної підготовки. Наприклад, методика тренувань у другій половині етапу поглибленої тренування має багато спільного як в постановці завдань, так і в складі, обсязі та співвідношенні засобів, що застосовуються в першій половині етапу спортивного вдосконалення і т.д.

Процес багаторічної підготовки спортсмена повинен здійснюватися на основних методичних положеннях:

Наступність завдань, засобів і методів тренування дітей, підлітків, юнаків, дівчат, юніорів, чоловіків і жінок.

Поступове зростання обсягу коштів загальної та спеціальної фізичної підготовки, співвідношення між якими з року в рік змінюються на користь останніх, доводячи до мінімуму питома вага обсягу ОФП.

Безперервне вдосконалення в спортивній техніці. На першому етапі навчання головне завдання - оволодіння основами раціональної спортивної техніки. На інших етапах - "шліфовка" окремих деталей техніки, досягнення високого рівня координації рухів.

Правильне планування тренувальних і змагальних навантажень, що передбачає поступальний і поступове збільшення їх обсягу та інтенсивності, так, щоб кожен період починався і завершувався на більш високому рівні, ніж відповідний період попереднього року. Тим самим забезпечувати наступність навантажень з року в рік і їх підвищення протягом ряду років.

Суворе дотримання принципу поступового зростання тренувальних і змагальних навантажень у процесі багаторічної підготовки спортсменів. Підготовленість спортсмена буде поліпшуватися лише в тому випадку, якщо навантаження на всіх етапах багаторічної підготовки будуть повністю відповідати віковим та індивідуальним функціональним можливостям організму спортсмена і будуть спрямовані на вдосконалення адаптації (приспосабливаемости) організму спортсмена до виконання фізичних вправ різної тривалості та інтенсивності.

Педагогічний вплив на розвиток фізичних якостей має сприяти повному прояву тих з них, зростання яких значно виражений на тій чи іншій ступені розвитку, в найбільш сприятливі вікові періоди. Слід протидіяти вузької спеціалізації у розвитку фізичних якостей на різних етапах підготовки, усувати відхилення в нормальному фізичному розвитку й у становленні рухових навичок.

На основі теоретичних і експериментальних досліджень розроблено моделі побудови багаторічної підготовки в різних видах легкої атлетики, які включають в себе наступні компоненти:

етапи багаторічної підготовки;

вік спортсменів на цьому етапі;

основні завдання підготовки;

основні засоби і методи тренування;

допустимі тренувальні та змагальні навантаження;

зразкові контрольні нормативи.

2.1 Етап попередньої підготовки

Етап попередньої підготовки легкоатлета припадає на середній шкільний вік (10-13 років). У процесі виховання нових спортсменів вирішуються такі основні завдання: зміцнення здоров'я, всебічний фізичний розвиток, навчання різним фізичним вправам, прищеплення інтересу до занять фізкультурою і спортом.

Велику увагу слід приділяти вихованню активної життєвої позиції дітей, формування у них належних норм суспільної поведінки, усвідомленого ставлення до занять фізичними вправами, здатності порівнювати свої можливості з вимогами суспільства. До кінця цього етапу діти зазвичай починають проявляти стійкий інтерес до своєї спортивної спеціалізації. У цей час здійснюється відбір дітей у спортивні школи.

Підготовка юних спортсменів повинна характеризуватися різноманітністю засобів і методів тренування, широким використанням вправ з різних видів спорту і рухливих ігор, застосуванням ігрового методу та визначених форм занять. На цьому етапі не повинні плануватися заняття зі значними фізичними і психічними навантаженнями.

В області технічного вдосконалення слід орієнтуватися на необхідність освоєння найрізноманітніших технічних елементів у різних видах спорту - плаванні, веслуванні, ходьбі на лижах, катанні на ковзанах, спортивних іграх, гімнастиці і т.д., створюючи своєрідну "школу рухів". У цей час у юного спортсмена закладається різнобічна технічна основа для подальшого вдосконалення в своєму вигляді спеціалізації. Це положення поширюється і на наступний етап багаторічної підготовки, проте особливо суворо воно повинно враховуватися на етапі попередньої спортивної підготовки.

Тренувальні заняття проводяться не частіше 2 - 3 разів на тиждень по 30 - 60 хв. Вони повинні органічно поєднуватися з уроками фізичної культури в школі і носити переважно ігровий характер. Річний обсяг навантажень у юних спортсменів невеликий - 100-150 год, а з урахуванням уроків фізкультури в школі може досягати 200 - 250 год на рік.

2.2 Етап початкової спортивної спеціалізації

Етап початкової спортивної спеціалізації звичайно охоплює перші роки перебування займаються в спортивній школі (13 - 15 років). Основні завдання на цьому етапі тренування: різнобічний розвиток фізичних можливостей організму; усунення недоліків фізичної підготовленості; освоєння різноманітних рухових навичок (у тому числі відповідних специфіці майбутньої спортивної спеціалізації); створення сприятливих умов для поглибленої спеціальної спортивної підготовки. Особливу увагу слід приділяти формуванню стійкого інтересу юного спортсмена до цілеспрямованої багаторічної спортивної підготовки.

Численними дослідженнями доведено, що на початковому етапі занять спортом найбільший ефект дають різнобічні тренування. Тому на заняттях з підлітками поряд з навчанням спортивній техніці необхідно розвивати фізичні якості, застосовуючи різноманітні засоби і методи фізичного виховання.

Фізична підготовка на цьому етапі при невеликому обсязі спеціальних вправ більш сприятлива для подальшого спортивного вдосконалення. Надмірне захоплення вузькоспеціалізованими вправами призводить до передчасної стабілізації спортивних результатів на інших етапах тренування. Тому технічне вдосконалення на цьому етапі має будуватися на різноманітному матеріалі для обраного виду спеціалізації. У результаті спортсмен повинен досить добре оволодіти технікою багатьох спеціально-підготовчих вправ з тим, щоб сформувати у себе здібності до швидкого освоєння техніки обраного виду легкої атлетики, що відповідає його морфологічним та функціональним можливостям. Такий підхід забезпечує надалі уміння варіювати основними параметрами технічної майстерності в залежності від умов конкретних змагань та функціонального стану спортсмена. Тренувальні заняття в залежності від виду легкої атлетики проводяться 3 - 5 разів на тиждень по 60 - 90 хв. Сумарний обсяг річного навантаження досягає 200 - 250 год, а з урахуванням уроків фізкультури - 400 ч. При плануванні окремих занять основне місце, як і на першому етапі багаторічного удосконалення, займають уроки комплексної спрямованості. Заняття ж виборчої спрямованості повинні складати всього 20 - 25% від загальної кількості, а заняття з великими навантаженнями повинні проводитися не частіше одного разу на тиждень.

Враховуючи високий природний темп зростання фізичних здібностей, на цьому етапі недоцільно широко використовувати гостро впливають тренувальні засоби: комплекси вправ з високою інтенсивністю і нетривалими паузами, тренувальні заняття з великими навантаженнями, відповідальні змагання і т.п.

2.3 Етап поглибленої тренування

Етап поглибленої тренування в обраному виді легкої атлетики спрямований на створення всіх необхідних передумов для винятково напруженій підготовки з метою максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Це вимагає перш за все цілеспрямованої роботи з формування міцного фундаменту спеціальної підготовленості і стійкої мотивації досягнення високих результатів. Цей етап доводиться, у більшості видів легкої атлетики, на період закінчення навчання в школі і відповідає віку 16 - 20 років.

На початку етапу застосовується в основному ще загальна підготовка, де широко використовуються елементи різних видів спорту, а до кінця етапу вона стає більш спеціалізована. Тут зазвичай визначається предмет майбутньої вузької спеціалізації, при цьому спортсмени приходять до неї через тренування в суміжних дисциплінах. Наприклад, майбутні марафонці спочатку часто спеціалізуються в бігу на середні дистанції, стрибуни потрійним стрибком - в спринтерському бігу або стрибках у довжину і т.д.

На цьому етапі важливо вибрати таку міру тренувальних і змагальних навантажень, щоб, з одного боку, створити передумови для початкової реалізації індивідуальних можливостей, а з іншого - залишити значні резерви для ускладнення тренувального процесу та змагальної практики.

Питома вага спеціальної фізичної, технічної і тактичної підготовки значно збільшується завдяки збільшенню часу, відведеного на спеціальну підготовку, за рахунок збільшення кількості занять виборчої спрямованості. Заняття комплексної спрямованості широко застосовуються на початку підготовчого періоду. Середнє процентне співвідношення занять комплексної і виборчої спрямованості приблизно 40-60, а частка занять з великими і значними навантаженнями на цьому етапі досягає 50 - 60% від загального обсягу тренувальних засобів.

Тренувальні заняття в тиждень можуть доходити в цей період до 6 - 10 разів по 1,5 - 3 год на день, складаючи річний обсяг до 550 - 800 ч. Кількість змагань досягає 13 - 18. Мінімальні величини відносяться до фахівців бігу на короткі дистанції і в стрибках, а максимальні - до бігунів на середні і довгі дистанції.

Таким чином, всі специфічні закономірності спортивного тренування на етапі спортивного вдосконалення виявляються досить помітно. Тренувальний процес набуває виражені риси поглибленої спортивної спеціалізації.

2.4 Етап спортивного вдосконалення

Етап спортивного вдосконалення передбачає досягнення максимальних результатів у номерах програми, зображених для поглибленої спеціалізації. Він починається з 18 - 20 років і триває 8 - 10 років. Основне завдання етапу - максимальне використання тренувальних засобів, здатних викликати бурхливий перебіг адаптаційних процесів. У зв'язку з цим збільшується частка спеціальних вправ у загальному обсязі тренувального навантаження, а також змагальна практика. Максимуму досягають сумарні величини обсягу та інтенсивності тренувальної роботи, різко зростає обсяг спеціальної психологічної, тактичної та інтегральної підготовки.

Кількість занять на тиждень може досягати 15 - 20 і більше. Витрати часу на тренувальну діяльність на рік доходять до 1000 - 1500 год в залежності від спеціалізації. Кількість змагань в річному циклі у легкоатлетів різної кваліфікації коливається від 10 - 15 у багатоборстві до 25 - 30 у стрибках і метаннях; від 5 - 10 у марафонців і ходоків до 30 - 40 у бігунів на середні дистанції.

На цьому етапі дуже важливим моментом є забезпечення умов, за яких період максимальної схильності спортсмена до досягнення найвищих результатів збігається з періодом найбільш інтенсивних і складних у координаційному відношенні тренувальних навантажень. При такому збігу спортсмену вдається домогтися максимально можливих результатів в оптимальний час, в іншому випадку вони виявляються значно нижче.

Тривалість та особливості підготовки до зовнішніх досягненням багато в чому залежать від специфіки формування спортивної майстерності в тому чи іншому виді легкої атлетики у чоловіків і жінок. Так, чоловікам, що спеціалізуються в бігу на короткі дистанції, буде потрібно не менше 3 - 4 років напруженої тренування, щоб пройти шлях від майстра спорту до перших перемог на міжнародній арені, а жінкам - 2 - 3 роки. Фахівці в стрибках домагаються успіхів на світовій арені у віці 22 - 24 років, а бігуни та метальники молота - у віці 27 - 30 років. Особливо довгий шлях до вищої спортивної майстерності у багатоборців і марафонців, хоча бувають і винятки.

2.5 Етап спортивного довголіття

Етап спортивного довголіття спрямований на збереження досягнень і характеризується суто індивідуальним підходом до легкоатлетам. Великий тренувальний досвід спортсмена допомагає на цьому етапі всебічно вивчити притаманні йому особливості, сильні і слабкі сторони підготовленості, виявляти найбільш ефективні засоби і методи підготовки, варіанти планування тренувальних навантажень. Все це дає можливість підвищити ефективність і якість тренувального процесу і завдяки цьому підтримати рівень спортивних досягнень.

З іншого боку, життєве зменшення функціонального потенціалу організму і його адаптаційних можливостей, обумовлене як природними віковими змінами систем та органів, так і виключно високим рівнем навантажень на попередньому етапі багаторічної підготовки, часто не дозволяє не тільки збільшити навантаження, а й утримати їх на раніше доступному рівні. Це вимагає вишукування індивідуальних резервів зростання спортивної майстерності, здатних нейтралізувати зазначені негативні фактори.

Для етапу спортивного довголіття характерно прагнення підтримати раніше досягнутий рівень функціональних можливостей основних систем організму при колишньому або навіть меншому обсязі тренувальної роботи; подальше вдосконалення технічної майстерності; підвищення психологічної готовності до змагань. Одним з найважливіших чинників збереження спортивних досягнень виступає тактична зрілість, що залежить від змагального досвіду спортсмена.

На етапі збереження досягнень, як ніколи раніше, треба змінювати засоби і методи тренування; застосовувати комплекс вправ, які не використовувалися раніше; нові тренажерні пристрої; неспецифічні засоби, що стимулюють працездатність і ефективність виконання рухових дій. Вирішенню цього завдання можуть сприяти суттєві коливання тренувальних навантажень. Наприклад, на тлі загального зменшення обсягів роботи у річному циклі ефективним може виявитися планування "ударних" малих і середніх тренувальних циклів з виключно високим навантаженням.

Тривалість етапу спортивного довголіття, а деякі видатні легкоатлети домагаються успіхів у віці далеко за 30 років, знаходяться в залежності від інтересу, мотивації і здоров'я спортсмена. У сучасному спорті є можливість кожному брати участь у змаганнях до глибокої старості. Організаторами таких змагань виступають національні та міжнародні федерації ветеранів легкої атлетики. Під егідою цих організацій проходять чемпіонати країни, Європи та світу для ветеранів-легкоатлетів у віці від 30 років і старше, реєструються рекорди у всіх видах легкої атлетики за віковими групами: 30 - 34 роки, 35 - 39 років, 40-44 роки і т . д.

Список літератури

1. Бондарчук О.П. Тренування легкоатлета. - Київ, 1986.

2. Верхошанский Ю.В. Програмування та організація тренувального процесу. - М., 1985.

3. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: "ОВС", 2001. - 112 с.

4. Легка атлетика / О.М. Макаров, В.З. Сирис, В.П. Теннов. - М., 1987.

5. Легка атлетика / Под ред. Н.Г. Озоліна, В.І. Воронкіна, Ю.М. Примакова. - М., 1989.

6. Легка атлетика: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / А.І. Жилкін, В.С. Кузьмін, Є.В. Сидорчук. - М.: Видавничий центр "Академія", 2003. - 464 с.

7. Легка атлетика в школі / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов, Г.А. Колодницький. - М., 1993.

8. Матвєєв Л.П. Загальна теорія спорту. - М., 1997.

9. Матвєєв Л.П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. - Київ, 1999.

10. Платонов В.М. Теорія і методика спортивного тренування. - Київ, 1984.

http://ua-referat.com