Історія розвитку рекреаційної діяльності у зарубіжжі

Точну дату зародження фізичної рекреації як компоненту фізичної культури, назвати не можливо, так само, як не можливо назвати точну дату виникнення фізичної культури або мистецтва.

Спеціальна література, присвячена питанням історії рекреації, пояснює її виникнення прагненням мешканців міст задовольнити свою природню потребу у рухах, а її витоки відносить до періоду міст-держав стародавнього світу.

Ритм життя маси працівників у промислових центрах XIX ст. диктувався темпом машинної праці, а дрібних торговців та власників невеличких підприємств - безжалісною конкурентною боротьбою. Урбанізація міст призводила до перенаселення, виникнення значної кількості житлових кварталів із вузькими, без сонячного світла вуличками. Сади та парки, що знаходились у приватній власності, були не доступні для всіх. У містах проживала значна кількість колишніх мешканців сільської місцевості, що звикли до простору, народних ігор та змагань просто неба. Це було однією з причин виникнення рекреаційної діяльності.

З іншого боку, причини виникнення були пов'язані із позитивними поглядами заможної буржуазії на значення ігор та спорту для здоров'я. Іншими причинами можна назвати:

• вихід у цей період шкільної фізкультури за межи гімнастичних залів

• появу потреби у позитивних емоціях, яку могли задовольнити ігри

• розвиток охорони здоров'я

• профілактику злочинності підлітків

• бажання підтримати необхідні фізичні кондиції новобранців

• забезпечення відновлення фізичних та духовних сил,

Рекреаційний рух здійснювався у формі безпосередніх контактів особистого та групового характеру (організація прогулянок, утворення сумісних пляжей, веслувальні походи, велосипедні прогулянки наприкінці тижня, періодичні ігрові змагання тощо).

У зазначений період в рекреаційному русі діяли організації різних типів, зокрема: релігійні, напіввійськові, муніципальні (територіальні) та фабричні. Вони значно відрізнялись одна від одної за сферою та характером діяльності.

Релігійні організації. Серед них значну прихильність до рекреаційного аспекту фізичної культури проявляли Асоціації молодих християн. Вони вбачали рекреацію засобом більш ефективного розповсюдження релігійних доктрин та релігійного виховання. Асоціація утворювала навколо своїх соборів та шкіл спортивні ігрові майданчики, парки для відпочинку, включалась в організацію програм проведення різноманітних заходів просто неба. Місіонери отримували базову підготовку викладачів фізкультури і спортивних керівників.

Асоціація за допомогою, перш за все американських, англійських та німецьких офіційних кол, вже у перші роки нового століття охопила мережею своїх організацій весь світ. У досить широке коло їх діяльності входило не тільки будівництво майданчиків для ігор, але й розповсюдження ігрових видів спорту.

Католицькі організації також залучались до розповсюдження рекреаційного руху. Церква забезпечувала свої молодіжні осередки шахами, майданчиками для ігор в кеглі, а також засобами для різноманітних ігор просто неба. Вона прагнула зосередити у своїх руках керівництво спортивними об'єднаннями та гуртками.

З метою координації розрізнених зусиль по активізації рекреаційного руху у 1911 р. було утворено Міжнародний союз католицьких організацій фізичної культури із центром в Римі.

Напіввійськові молодіжні організації. Разом із діяльністю релігійних організацій, робились спроби організувати позашкільний фізкультурний рух, який забезпечував би військову підготовку та тренування у період між закінченням школи та військовою службою. Окремі спроби утворення таких організацій мали місце у різних країнах, одначе Англія досягла тут найбільшого успіху. Найбільш успішним виявилось утворення інспектором кавалерії колоніальних військ Робертом Баден-Паулем руху бойскаутів. У ході військових дій проти бурів Баден-Пауль організував з дітей англійських колонізаторів ефективно діючі групи розвідників. На базі цього досвіду він утворив систему випробувань та бойскаутських "законів", яка не тільки відповідала інтересам англійського правлячого класу, а задовольняла потреби підростаючого покоління. За кілька років рух бойскаутів розповсюдився по цілому світу, оскільки в його основу було покладено засади добровільності, товариської співпраці, взаємодопомоги, задоволення. Особливої популярності рух набув у США, Канаді, Угорщині, Чехії, Польщі.

В Австрії, Німеччині, Швейцарії поряд із бойскаутизмом, широкого розповсюдження набув рух, що мав назву "Перелітний птах".

Е.Спрангер назвав участь у діяльності зазначених організації "фантастичним стилем життя, що поєднує в собі фізичну радість, романтизм, любов до природи, поезії, музики дружбу та духовну спорідненість". У цих організаціях у молоді були умови для самовираження та самовдосконалення.

Територіальні і заводські організації. Перші акції з організації міських та районних майданчиків для ігор, парків та клубів для відпочинку були здійснені в Англії.

У школах пролетарських кварталів Лондона та інших промислових міст наприкінці 70-х років XIX ст. з'явилися філантропи, активісти так званого руху "соціальний квартал". Вони після навчання виводили учнів на прогулянки, на майданчики для ігор. Пізніше їх діяльність розповсюдилась на робітничі гуртожитки.

У 1887 р. відкрилися перші рекреаційні клуби в Нью-Йорку.

Одним із родоначальників організованого рекреаційного руху в США вважається лікар Лютер Гулік (1865-1918). Він відстоював та розповсюджував думку, що за допомогою ігор на свіжому повітрі можна не тільки зміцнювати здоров'я, але й здійснювати виховний вплив.

У справі розробки форм рекреаційної діяльності міжнародного значення набула діяльність викладача університету поляка Хенріка Йордана (1842-1907) на ділянці площею 8га. утворив у Кракові взірцевий ігровий майданчик. Під впливом його діяльності виникли так звані "Йорданські сади", де кожний, незалежно від віку і статі, міг знайти можливості занять іграми та гімнастикою, купанням, участю у змаганнях. У відповідності до правил, соціальні інструктори допомагали тим, хто відвідував майданчик, слідкували за порядком та використанням спортивного інвентарю.

В рамках рекреаційного руху німецькі, британські, французькі, італійські, американські концерни створювали фірмові спортивні об'єднання. Окрім рекреаційних організацій, що утворювались на релігійних та військових засадах, виникали "промислові" рекреаційні осередки. Прикладом виникнення перших таких організацій може служити Англія. Там було популярним твердження про те, що за допомогою рекреаційних заходів можна попередити різноманітні захворювання, а також репрезентувати підприємства, створювати їм імідж, рекламу. Це стало поштовхом для розгляду рекреації як окремої, самостійної форми діяльності.

У період розвитку капіталізму, буржуазія всіляко заохочувала прагнення робочого класу до активного відпочинку розуміючи, що він - запорука подальшої плідної, продуктивної праці, а також засіб зниження незадоволеності її важкими умовами, засіб встановлення "дружніх" стосунків між господарями та працівниками. Зазначені фактори стали поштовхом до виникнення різноманітних релігійних, напіввійськових, робітничих, заводських рекреаційних організацій.

Перші спроби об'єднати рекреаційні організації в асоціації мали місце у СІЛА. Наслідком цього стало утворення в 1885р. Американської асоціації відновлення здоров'я та фізичного виховання, у 1906 р. - Американської асоціації ігор на майданчиках та Національної рекреаційної асоціації. У 1925 році в Італії біла створена організація "Діяльність після роботи", у 1935 році біла утворена Центральна рада фізичної рекреації Англії.

Організацією рекреаційної діяльності на місцях займались: у Германії - Центральна комісія сприяння іграм молоді та дорослих; в Данії - Національна комісія сприяння іграм школярів; в Швейцарії - Швейцарське товариство ігор та екскурсій, у Польщі - Комісія молодіжних ігор та розваг. Вони проводили публічні диспути, орендували порожні земельні ділянки, знайомили наглядачів парків та їх відвідувачів із найпростішими іграми та розвагами. Наприкінці XIX - на початку XX ст. періодична преса вищезгаданих країн розглядала рекреаційний рух, нарівні із гімнастикою та іншими видами спорту, як самостійну форму діяльності, У період між двома світовими війнами рекреаційна діяльність у зарубіжжі отримала додаткових стимулів. Саме в цей час проводив свої дослідження та практичні спроби інтенсифікації праці американський інженер Фредерік Вінслов Тейлор (1856-1915рр.). Він прагнув до автоматичного виконання робочих рухів працівниками та скорочення часу проведення виробничих операцій.

Всі зазначені вище фактори сприяли активізації рекреаційного руху на виробництві та чисельності рекреаційних організацій. Одначе цей період, на відміну від попереднього, характеризується підвищеною увагою до таких форм, що давали змогу впливати на вільний час не тільки вузького кола службовців, а також їх рідних та близьких.

У зарубіжних країнах продовжується утворення рекреаційних об'єднань. У 1935р., в Англії було утворено Центральну раду фізичної рекреації, яка намагалась вирішити проблеми вільного часу та пов'язати їх з фізичним вихованням. Вона мала вплив на виробничі та релігійні рекреаційні організації країни.

Серед позашкільних рекреаційних організацій активізувалась роль молодіжних, пов'язаних з військовою підготовкою. Бойскаутський рух, що існував раніше, отримав нові риси. Він передбачав не тільки фізичне загартування, а й світоглядний вплив. .Пізніше окремі організації відіграли негативну роль, опинившись в руках тих сил, що втягнули людство у ІІ світову війну.

У повоєнні роки значно зросла кількість рекреаційних організацій у Скандинавських країнах.

Таким чином, можна стверджувати, що рекреація була і залишається невід'ємною частиною життя людей у різні історичні періоди.