Уховий ритм можна визначити як відносно правильно організований розподіл зусиль в просторі і часі.

арактеристика рухів. Просторові характеристики.

Усі рухові дії людини протікають у просторі та часі і виконуються з певним зусиллям, тому можна говорити про її просторові, часові, просторово-часові, динамічні та ритмічні характеристики.

До просторових характеристик техніки фізичних вправ належать положення тіла і траєкторія руху частин тіла.

Положення тіла. Під час виконання багатьох фізичних вправ тіло або його окремі частини не тільки переміщуються одна відносно одної, але й зберігають нерухоме положення завдяки статичному напруженню м’язів.

Необхідність виділення в техніці вправ “положення тіла” як самостійного компонента пояснюється його великим значенням в раціональній організації рухів, яка досягається:

- правильним вихідним та кінцевим положенням, яке приймається перед початком або в кінці руху;

- збереженням необхідної пози у процесі самого руху.

Від вихідного положення суттєво залежить і спрямованість впливу вправи на м’язові групи, а значить, і на розвиток силових можливостей рухового апарату (наприклад, при згинанні і розгинанні тулуба з положення “лежачи руки в гору”, вплив на м’язи живота буде значно більшим, ніж з положення руки вздовж тулуба).

Поза тіла під час виконання вправи повинна відповідати біохімічним та іншим закономірностям та естетичним вимогам (…А.Курнікова…, поза велосипедиста під час зустрічного вітру…).

Суттєве значення в техніці виконання багатьох вправ… має положення голови. Багато помилок у положенні тіла або рухах є наслідком неправильного положення голови (приклад: бруси, стійка на плечах…).

Траєкторія руху визначається шляхом, пройденим тілом від початкового до кінцевого положення, і вимірюється в лінійних або кутових одиницях.

В траєкторії виділяють форму, напрямок і амплітуду.

Залежно від форми траєкторії рухи поділяються на прямолінійні і криволінійні (фізичні /спортивні/ рухи переважно криволінійні: замах ракеткою, потім удар по м’ячу тощо).

Ефективність фізичних вправ залежить від напрямку траєкторії тіла, його частин або предмета. (приклад: відхилення напрямку польоту б/б м’яча всього на 4° - м’яч у кошик не потрапить).

Амплітуда – це розмах руху. Її величина визначається в кутових градусах (наприклад, піднімання ноги вперед чи назад на певну висоту), лінійних мірах (наприклад, довжина кроку 75 см) або за домовленістю (наприклад, напівприсідання).

Рухи дуже великої амплітуди називають розмашистими. Рухи з малою величиною шляху – дрібними. Якщо напрямок або амплітуда руху не відповідає поставленому завданню, то такі рухи називають неточними.

итмічні характеристики.

Ритм – одна з найінтегральніших характеристик техніки рухових дій.

Ритм не варто ототожнювати з темпом (під темпом розуміють частоту повторювання циклів руху або кількість рухів за одиницю часу; наприклад, темп ходьби – 120-140 кроків за хвилину…). Обов’язковою умовою ритму є певна упорядкованість рухів у складі цілісної дії.

уховий ритм можна визначити як відносно правильно організований розподіл зусиль в просторі і часі.

Ритм – це послідовна, закономірна зміна виконання окремих рухів рухової дії. Ритм рухової дії визначається індивідуальними особливостями її виконавця і залежить від умов виконання.

У практиці фізичного виховання … використовують якісні характеристики рухів і рухових дій. Зазвичай, вони відповідають на питання, як виконується рухова дія, а саме: точно, економно, енергійно, плавно.

5.2. Основні умови раціональної спортивної техніки

Виконуючи фізичні вправи, учень завжди діє у складному полі рухів, здійснених різними частинами тіла, бореться з реактивними силами, інерцією, опором приладів тощо.

Основним принципом, що обумовлює правила раціональної техніки фізичних вправ, є принцип повного і доцільного використання активних і пасивних рушійних сил при одночасній нейтралізації дії гальмівних сил.

Умовами, що визначають ефективне використання м’язової сили є:

1. Оптимальний напрям зусиль (…метання – під кутом 45°).

2. Збільшення швидкості руху (…удари в боксі, кидки в боротьбі…).

3. Забезпечення безперервності руху і послідовності застосування сили певних груп м’язів. (…черговий рух починається тоді, коли попередній рух закінчується…).

4. Передача кількості руху з однієї ланки тіла на іншу. (…махові рухи руками в стрибках у висоту, довжину та опорному стрибку).

5. Створення протидії діючим силам. (…зменшується протидія…, коли ловлячи чи зупиняючи м’яч, або …його передачу партнерові).

5.3. Класифікація фізичних вправ

Класифікація фізичних вправ передбачає розподіл їх на взаємопов’язані групи за спільними ознаками.

Єдиної загальної класифікації фізичних вправ немає і не може бути, оскільки кожна фізична вправа має не одну, а кілька характерних ознак, тому одна і та ж вправа може бути представлена в різних класифікаціях.

В сучасній теорії фізичного виховання найбільш науково обгрунтовані для практичного застосування класифікації фізичних вправ за такими ознаками.

1. Класифікація фізичних вправ за ознакою переважного впливу на прояв і розвиток фізичних якостей:

- силові, що передбачають подолання опору;

- швидкісні, що передбачають короткочасне виконання рухових дій з великою швидкістю;

- швидкісно-силові, які вимагають прояву великих зусиль за якомога короткий час;

- на витривалість, які передбачають тривале виконання рухових дій без перерви для відпочинку або їх повторне виконання до втоми;

- на спритність, виконання яких вимагає складнокоординаційних дій, незвичайних вихідних положень, перебудови рухової діяльності відповідно до зміни ситуацій;

- на гнучкість, що виконуються з великою амплітудою;

- на рівновагу, які виконуються на обмеженій площі опори – на підвищенні та рухомій опорі.

2. Класифікація фізичних вправ за їх значенням для вирішення освітніх завдань:

- основні (змагальні), які є предметом засвоєння відповідно до вимог програм фізичного виховання або конкретного виду спорту;

- підготовчі, за допомогою яких розвивають необхідні для виконання основної вправи рухові якості;

- підвідні, за допомогою яких легше засвоїти техніку складних за структурою основних вправ.

3. Класифікація фізичних вправ за їх значенням для розвитку тої чи іншої групи м’язів: вправи для м’язів рук і плечового пояса; вправи для м’язів тулуба і шиї; вправи для м’язів ніг і тазу.

4. Класифікація фізичних вправ за видами спорту (гімнастичні, ігрові, легка атлетика тощо). В свою чергу, кожен вид спорту має власну класифікацію вправ.

Окрім цих класифікацій існують інші, наприклад у біомеханіці вони поділяються на статичні, динамічні, циклічні, ациклічні, комбіновані та ін.; у фізіології – вправи максимальної, субмаксимальної, великої, помірної потужності та ін.

Знання класифікації дозволяє вчителю орієнтуватись у великій масі рухових дій, що є засобами фізичного виховання.

5.4. Природні сили як засіб фізичного виховання

У фізичному вихованні велике значення надається використанню сприятливого впливу на фізичний розвиток, здоров’я і працездатність людини природних факторів зовнішнього середовища: сонячної енергії, повітря, водного середовища та землі.

Використання природних сил у процесі фізичного виховання здійснюється за двома напрямками:

а) організація занять фізичними вправами безпосередньо в умовах природного середовища (на свіжому повітрі, на місцевості, в природних водоймах, босоніж та ін.);

б) організація спеціальних процедур загартовуючого і оздоровчо-відновного характеру (сонячно-повітряних ванн, водних процедур та ін.).

Однією з головних вимог до використання природних сил є системне і комплексне застосування їх у поєднанні з фізичними вправами (а також врахування особливостей учнів /вік, стать, фізична підготовка/; визначення раціональної дози впливу природних факторів …).